Рішення № 83278225, 25.07.2019, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1355/19

Провадження № 2-а/743/237/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В., з участю: представника позивача Білонога О.О., відповідача - громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ),

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання,

УСТАНОВИВ:

УДМС України в Чернігівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідача, згідно з рішеннями Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.08.2018, примусово видворено за межі території України та затримано з поміщенням до ПТПІ. 25.01.2019 рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області строк затримання відповідача було продовжено до 01.08.2019. Особу відповідача не ідентифіковано, він не має документів, на підставі яких можливе його повернення до Республіки Узбекистан. Позивачем були вжиті заходи для виконання рішення про видворення відповідача, зокрема направлялися запити до відповідних установ щодо ідентифікації та документування відповідача для забезпечення виконання рішення про його примусове видворення та повернення до Республіки Узбекистан. Проте відповіді на запити на адресу позивача не надійшли. Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, позивач просить продовжити строк затримання відповідача на 6 місяців до 01.02.2020.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що УДМС України в Чернігівській області не мало можливості виконати рішення суду про примусове видворення відповідача за межі території України, оскільки останній не бажав співпрацювати з ними та лише в січня 2019 року погодився заповнити анкету-заяву для підтвердження його особи та подальшого оформлення сертифікату на повернення на батьківщину.

Відповідач - громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що він розуміє українську мову в послуг перекладача не потребує. Він протягом 12 років незаконно проживає на території України без будь-яких документів. Зазначив, що у м. Чернігові є особи, які винні йому грошові кошти, і він самостійно бажає залишити територію України. Він неодноразово просив співробітників УДМС відпустити його задля самостійного придбання квитка. Врешті суть пояснень відповідача звелась до погроз завдання ним в майбутньому шкоди співробітникам УДМС, а також іншим особам причетним до його тримання в ПТПІ. Також у судовому засіданні відповідач заявив, що буде чинити перешкоди в аеропорту та будь-де, у випадку його реального примусового видворення.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Приписи ч. 11 ст. 289 КАС України визначають, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства та продовження строку такого затримання за наявності умов за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Тобто, існування принаймні однієї з передбачених у ч. 11 ст. 289 КАС України умов з урахуванням обставин справи є достатнього підставою для затримання іноземця або продовження строку такого затримання.

За правилами ч. 12 ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Відповідно до ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішень Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.08.2018 відповідача примусово видворено за межі України, затримано та поміщено до ПТПІ строком на шість місяців до 01.02.2019.

25.01.2019 рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області строк затримання відповідача було продовжено до 01.08.2019.

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що УДМС України в Чернігівській області 10.08.2018, 05.02.2019 та 12.06.2019 зверталось до Надзвичайного та Повноважного посла Республіки Узбекистан в Україні із запитом про підтвердження громадянства відповідача та клопотанням про оформлення йому свідоцтва на повернення в країну громадянської належності.

На час звернення з позовом до суду позивачем не отримало інформації про належність відповідача до громадянства Республіки Узбекистан, а також відомостей, котрі ідентифікують його особу.

Таким чином, позивач позбавлений можливості виконати рішення суду про примусове видворення відповідача через відсутність документів, на підставі яких можливе його повернення до Республіки Узбекистан.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що строк затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 необхідно продовжити на шість місяців до 01 лютого 2020 року.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 289 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 37804450, місцезнаходження: вул. Шевченка, 51а, м. Чернігів) до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про продовження строку затримання - задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) на шість місяців до 01 лютого 2020 року.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко