Рішення № 83276973, 24.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2019 Справа №607/7356/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко Ю. Ю., представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про захист прав споживача, визнання договору частково недійсним та зобов`язання повернути кошти, шляхом їх зарахування на погашення заборгованості за кредитом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі ТзОВ «Укрпромбанк») про захист прав споживача, визнання договору частково недійсним та зобов`язання повернути кошти, шляхом їх зарахування на погашення заборгованості за кредитом. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до укладеного між ТзОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та позивачем кредитного договору № 320/ФКВ-07 від 27 листопада 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 20'000 дол. США зі сплатою відсотків за користування коштами, зобов`язалась повернути їх та сплатити відсотки в порядку і в терміни, встановленні договором. Позивач посилається на те, що перед укладенням вказаного договору її не було належним чином ознайомлено з сукупною вартістю кредиту для споживача у процентному значенні та грошовому виразі з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору. Окрім цього, до вказаного договору протиправно включено платежі, які споживач має сплачувати на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, а саме комісію на загальну суму 3'860 дол. США. Також у ньому наявні умови, котрі спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника. Вони містяться у пункті 4.2.8. кредитного договору де визначено, що протягом дії цього договору, без попередньої письмової згоди банку, не отримувати кредити в інших банківських установах, не надавати поруки по відношенню до інших юридичних та фізичних осіб, не обтяжувати своє рухоме та/або нерухоме майно будь-якими зобов`язаннями. Позивач зазначає, що про своє порушене право вона дізналась в серпні 2016 року, коли АТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Для відновлення свого порушеного права позивач вважає за необхідне визнати недійсними пункти 1.7., 1.8., 1.10., 2.8.-2.12.1., 4.2.6., 4.2.8. та 4.2.9. зазначеного кредитного договору та застосувати наслідки реституції, зобов`язавши банк повернути їй кошти, сплачені по недійних пунктах, шляхом їх зарахування на погашення заборгованості по кредиту.

Представник ПАТ «Дельта Банк» подала відзив у якому зазначала, що позовні вимоги вважає безпідставними. Викладені у позові факти не відповідають реальним обставинам справи. При укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов; він повністю відповідає вимогам закону. Цьому передувало ознайомлення позичальника з умовами кредитування, що вона підтвердила своїм підписом у заяві-анкеті на отримання кредитних коштів та листі-погодженням за підписом позичальника від 20 листопада 2007 року. Жодних застережень нею не було висловлено. Банк виконав свої зобов`язання за договором. Умови договору не порушують принципу рівності сторін, є добросовісними та не створюють істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивачу.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі .

Представники ТзОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк»у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи. Про причини неявок жоден із вказаних відповідачів не повідомив. За даних обставин розгляд справи слід провести за їх відсутності на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на таке.

20 листопада 2007 року позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) подала до ТзОВ «Укрпромбанк» заяву-анкету позичальника фізичної особи. У ній зафіксовано, що позивач, шляхом підписання цієї заяви-анкети підтвердила факт письмового ознайомлення її з умовами кредитування у ТзОВ «Укрпромбанк» та отримала лист-повідомлення про такі умови, а також підтвердила, що всі умови зрозуміла, повністю з ними згодна, заперечень, зауважень та запитань не має. (а.с. 154)

На підтвердження отримання листа-повідомлення про умови кредитування, позивач проставила на ньому свій підпис на зазначила дату - 20 листопада 2007 року. У цьому листі, окрім іншого зазначена орієнтована сукупна вартість кредиту з деталізацією. (а.с. 155-156)

27 листопада 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк», та позивачем укладено кредитний договір № 320/ФКВ-07 (далі також може вживатись як Кредитний договір). (а.с. 13-19)

30 червня 2010 року між ТзОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 2258, відповідно до якого ТзОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги, в тому числі, за Кредитним договором.

Відповідно до пункту 1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредитні кошти в сумі 20'000 дол. США на споживчі цілі, строком на 180 місяців, до 23 листопада 2022 року, з процентною ставкою за користування кредитом 12,30 % річних.

Пунктами 1.7., 1.8., та 1.10. Кредитного договору визначено, що комісія за управління кредитом складає 0,01 % від суми кредиту; комісія за видачу готівкових коштів - 1,3 % від суми кредиту; комісія за надання кредиту в післяопераційний час - 100 грн.

У пунктах 2.8.-2.12.1. Кредитного договору сторони погодили, що:

-сплата комісії за надання кредиту здійснюється у день надання кредиту у валюті кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день сплати (для кредитів в іноземній валюті). Комісія сплачується позичальником у національній валюті до отримання кредиту, шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівково перерахування. Платежі здійснюються за реквізитами, зазначеними у п. 2.17 цього договору;

-сплата комісії за надання кредиту у післяопераційний час здійснюється у день надання кредиту у валюті кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день сплати (для кредитів в іноземній валюті. Комісія сплачується позичальником у національній валюті до отримання кредиту, шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безголкового перерахування. Платежі здійснюються за реквізитами, зазначеними у п. 2.17 цього договору;

-нарахування комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту (для кредитів у національній валюті або у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується позивальником у національній валюті по 20 число (включно) кожного наступного місяця, що слідує за місяцем її нарахування та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування. Платежі здійснюються за реквізитами, зазначеними у п. 2.17 цього договору;

-сплата комісії за видачу готівкових коштів здійснюється у день надання кредиту у валюті Кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день сплати (для кредитів в іноземній валюті). Комісія сплачується позивальником у національній валюті до отримання кредиту, шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування. Платежі здійснюються за реквізитами, зазначеними у п. 2.17 цього договору;

-нарахування комісії за дострокове проведення розрахунків по кредиту здійснюється щомісячно, не пізніше останнього для місяця, з факт повного/часткового повернення кредиту в поточному місяці, у валюті кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується позичальником у національній валюті по 20 число кожного наступного місяця, що слідує за місяцем її нарахування та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування. Платежі здійснюються з реквізитами, зазначеними у п. 2.17 цього договору.

Згідно з пунктами 4.2.6., 4.2.8., 4.2.9. позичальник зобов`язується:

-до моменту отримання кредиту внести на користь банку комісії, що зазначені в пп. 1.6, 1.8 та 1.10 (у випадку надання кредиту в післяопераційний час) цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на день фактичної сплати шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівково перерахування на зазначені в розділі 2 цього договору рахунку банку;

-протягом дії цього договору, без попередньої письмової згоди Банку: не отримувати кредиту в інших банківських установах; не надавати поруки по відношенню до інших юридичних та фізичних осіб; не обтяжувати своє нерухоме та/або рухоме майно будь-якими зобов`язаннями;

-оплатити послуги банку, пов`язані з видачею кредиту, а також оплачувати інші витрати, пов`язані із супроводом та реалізацією даного договору.

Надавши правову оцінку доводам позивача, щодо незаконності вказаних умов Кредитного договору суд звертає увагу на наступні норми права та приходить до таких висновків.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідно до умов Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

На момент укладення Кредитного договору діяв Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року в редакції від 01 грудня 2005 року. (далі Закон № 1023-XII)

За положеннями частини 5 ст. 11, частин 1, 2, 5, 7 ст. Закону № 1023-XII, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами 2 та 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 1023-XII, споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини 8 ст. 18 Закону № 1023-XII нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 ст. 18, частини 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Пунктами 1.7., 1.8., 1.10., 4.2.9. Кредитного договору передбачено сплату комісії за управління кредитом, видачу готівки, а також надання послуг в післяопераційний час.

За правилами частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічна правова позиція викладена у поставної Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц, провадження № 61-43940св18) та постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Такими ж по своїй суті, тобто не є самостійними, послуги з надання кредиту у післяопераційний час та управління кредитом (пункти 1.7., 1.10. Кредитного договору).

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що пункти 1.7., 1.8., 1.10., 4.2.9. Кредитного договору є несправедливими по відношенню до неї, суперечать положенням частини 5 ст. 11 Закону № 1023-XII, тому відповідно до статті 18 Закону № 1023-XII, є недійсними з моменту укладення Кредитного договору.

Також несправедливим є пункт 4.2.8. Кредитного договору, оскільки безпідставно обмежує конституційні права позичальника, чим створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Що ж до пунктів 2.8.-2.12.1., 4.2.6. то вони покликані забезпечити процедуру виконання пунктів 1.7., 1.8., 1.10., 4.2.9., а тому самі по собі не містять несправедливих умов.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином має місце порушене право позивача.

Вирішуючи питання про можливість його захисту суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Кредитний договір був укладений 27 листопада 2007 року.

Саме з цієї дати позивач дізналась про існування спірних пунктів, довідалась про порушення свого права та здобула можливість реалізувати своє право на його захист. Більше того, частину коштів, сплату яких вони передбачали, ОСОБА_2 вносила, (про що представник позивача зазначає у заяві від 07 грудня 2018 року) тобто усвідомлювала, або повинна була усвідомлювати, що такі умови для неї означають.

Отже, строк позовної давності за вимогами позивача розпочався 27 листопада 2007 року.

Доказів того, що даний строк зупинявся, чи переривався суду не надано, а тому таких фактів не встановлено, а отже він закінчився 27 листопада 2010 року (включно).

За захистом свого порушеного права ОСОБА_2 звернулась до суду 12 червня 2017 року, тобто після спливу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (частина 4 ст. 267 ЦК України)

Таку заяву представник ПАТ «Дельта Банк»зробила 01 листопада 2018 року. (а.с. 149)

Таким чином у даному позові слід відмовити у зв`язку з спливом позовної давності.

Суд визнав неспроможними доводи представника позивача про те, що про порушення свого права ОСОБА_2 дізналась в серпні 2016 року коли АТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання прав власності, оскільки вони спростовують доказами, наявними у матеріалах справи.

Як уже встановлено та обґрунтовано судом вище, про спірні пункти позивачу стало відомо у момент укладення Кредитного договору. Вона тривалий час виконувала його умови, вносила кошти, в тому числі і за спірними пунктами. А до суду звернулось за сплином майже десяти років.

Також суд звертає увагу на те, що про наявність спірних умов банк ОСОБА_2 повідомив ще до укладення самого Кредитного договору, а саме 20 листопада 2007 року, шляхом надання листа-повідомлення про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту по банківському продукту СБП-128-07 «Кредит під заставу нерухомості» в Тернопільській філії ТОВ «Укрпомбанк», де міститься посилання на майбутні затрати за надання кредиту та за управління ним.

Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про захист прав споживача, визнання договору частково недійсним та зобов`язання повернути кошти, шляхом їх зарахування на погашення заборгованості за кредитом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 24 липня 2019 року.

Реквізити сторін :

Позивач ОСОБА_5 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ;

Відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» , місце знаходження - вул. Щорса, 36 Б, м. Київ,01133,код ЄДРПОУ 34047020;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» , місце знаходження - бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 19357325.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка