Рішення № 83275770, 17.07.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Номер провадження: 2-а/537/38/2019

Справа № 537/1980/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2019 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Фадєєвої С.О. за участі секретаря Герасименко Л.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просила суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління МВС України в Полтавській області в частині застосування для відмови в призначенні їй пенсії за вислугою років ст..12 п.«а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону від 08.07.2011, яким всупереч ст..ст.3, 8, 21 - 22, 64 Конституції України звужено її право на отримання пенсії за вислугою років - 20 років 2 місяці 14 днів - протиправними; зобов`язати Управління МВС України в Полтавській області, ГУ Національної поліції у Полтавській області подати до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всі необхідні документи та інформацію для призначення їй пенсії за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області визнати її право на пенсію за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 09.04.1992, який діяв до 30.09.2011; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити їй пенсію за вислугою 20 років, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 01.01.2016.

Свої вимоги мотивувала тим, що 01.08.1996 згідно наказу УМВС України в Полтавській області за №61 о/с від 03.08.1996 вона була прийнята на службу в органи внутрішніх справ. Під час проходження служби вона займала різні посади: дізнавача, старшого дізнавача, начальника сектора дізнання, слідчого Автозаводського райвідділу міліції. Складна та тривала служба в органах внутрішніх справ підірвала її здоров`я, в результаті чого нею було отримано професійне захворювання. 22.10.2015 військово-лікарська комісія УМВС України в Полтавській області за розпорядженням УКЗ УМВС України в Полтавській області здійснила її медичний огляд та зробила висновок про наявність причинного зв`язку захворювання з виконанням службових обов`язків та про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час. В подальшому вона 30.10.2015 була звільнена з органів внутрішніх справ у запас через хворобу. Її вислуга станом на 30.10.2015 складає 20 років 02 місяці 14 днів. Безперервний стаж служби в ОВС становить 19 років 02 місяці 29 днів. При прийнятті її на службу вона мала право на пенсію при досягненні 20 років вислуги в ОВС. З приводу призначення та виплати пенсії вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке їй письмово повідомило, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи звільнені з військової служби подають заяви для призначення пенсії через уповноважений орган, а до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходило жодного документу для призначення їй пенсії. 26.01.2016 року вона звернулася до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яке на її звернення повідомило, що у разі визнання інвалідом, їй буде оформлено пенсію за ст.20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а права на пенсію за вислугою років вона не має, оскільки відповідно до ст.12 п. «а» вказаного Закону України право на пенсію за вислугу років мають особи, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби після 1 жовтня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарні роки та 6 місяців і більше, що не дає право призначення їй пенсії за вислугу років. Оскільки вона не досягла 45-ти річного віку на день звільнення зі служби, призначити їй пенсію відповідно до п.»б» статті 12 цього Закону за вислугу років з урахуванням загального трудового стажу немає правових підстав. З правовою позицією, яка викладена в листах Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та Полтавської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України не може погодитись в повному обсязі. Дії вищезазначених підрозділів прямо суперечать Конституції, та порушують її право на призначення та виплату пенсії за вислугу років. Коли вона оформлювалась та була прийнята на службу в міліцію вона погодилась на всі умови служби та відповідні умови призначення пенсії, тому вона свідомо своє життя витрачала для боротьби зі злочинністю. Вважає, досягнення в майбутньому відповідної вислуги років для отримання пенсії є соціальною гарантією держави перед нею в разі досягнення нею вислуги 20 років і більше. Право на отримання такої пенсії діяло починаючи з 1992 року по 30 вересня 2011 року. Її при прийомі на службу ніхто не попереджав про погіршення соціальних її прав, та умов призначення пенсії за вислугу років. Також їй ніхто з боку держави не компенсував звуження існуючих її прав для здобуття пенсії за вислугою 20 і більше років. Вважає, що вказані зміни в законодавстві, у частині визначення вислуги 22 календарних років і більше (зміни набрали чинності 01 жовтня 2011 року) протиправно звузили її право на отримання в подальшому пенсії за вислугу років.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.02.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області підготувати та подати до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений Постановою правління пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, необхідні документи щодо призначення ОСОБА_2 на підставі ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугою років. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено, стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 1 551 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.02.2017 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 касаційні скарги задоволені частково, постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасовано, справу направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука на новий розгляд.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.04.2019 року, яка набрала законної сили, за заявою позивача позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині зобов`язання Управління МВС України в Полтавській області, ГУ Національної поліції у Полтавській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всі необхідні документи та інформацію для призначення їй пенсії за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно ст..13, ч.3 ст.43Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених звійськової служби,та деяких інших осіб» залишено без розгляду.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2019 позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління МВС України в Полтавській області щодо застосування для відмови в призначенні їй пенсії за вислугою років ст.12 п.«а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону від 08.07.2011 року, яким всупереч ст.ст.3, 8, 21 - 22, 64 Конституції України звужено її право на отримання пенсії за вислугою років - 20 років 2 місяці 14 днів- залишено без розгляду. Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підтримали з підстав, зазначених у позові, просили суд постановити рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визнати її право на пенсію за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 09.04.1992, який діяв до 30.09.2011; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити їй пенсію за вислугою 20 років, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 01.01.2016. При цьому уточнили, що суд в адміністративних справах може самостійно визначити спосіб, яким відповідача зобов`язати визнати право ОСОБА_2 на пенсію за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 09.04.1992, наприклад шляхом зобов`язання надіслати листа, де визнати її право, або іншим способом. Звернули увагу суду на те, що при прийнятті на посаду ОСОБА_2 було гарантовано законом можливість виходу на пенсію за вислугою років за наявності стажу 20 років, вона добросовісно виконувала свої обов`язки, сподіваючись на отримання в майбутньому вказаної пільги, але у 2011 році було звужено це право і встановлено вимоги до стажу у 22 роки 6 місяців. Вона, як працівник поліції, була обмежена у своїх громадянських правах, що повинно, на її думку, компенсуватися пільгами, тому принцип верховенства права було порушено. Крім того, відповідач не має права здійснювати дискреційні повноваження, а тому за наявності відповідного подання повинен був прийняти рішення про виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, а не приймати рішення про відмову у виплаті пенсії за вислугу років.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні позову просив відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. В останні судові засідання представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не з`являвся з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать підписи службової особи на рекомендованому листі. У письмових запереченнях, відзиву, які надсилалися до суду представниками Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вказувалося, що управлінням не було здійснено жодних неправомірних дій, як б призвели до порушення прав позивача.

Представник третьої особи Полтавської обласної організації професійної спілки атестованих працівників внутрішніх справ до судового засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, повідомлявся про час та місце судового засідання шляхом надіслання повісток за місцем реєстрації.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , копії послужного списку та інших матеріалів справи ОСОБА_2 з 01.08.1996 року по 30.10.2015 року проходила службу на різних посадах в органах внутрішніх справ України.

Свідоцтвом про хворобу від 22 жовтня 2015 року підтверджено, що ОСОБА_2 встановлене захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та остання непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час.

Відповідно до наказу №609о/с від 30.10.2015 року по особовому складу, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «б» (у запас через хворобу) на підставі рапорту від 23.10.2015 року, подання Кременчуцького МВ від 27.10.2015 року, свідоцтва про хворобу №523-С, виданого 22.10.2015 року військово - лікарською комісією УМВС.

Вислуга років ОСОБА_2 станом на 30.10.2015 року, тобто на день звільнення, складає 20 років 02 місяці 14 днів (календарна вислуга), при цьому безперервний стаж в ОВС становить 19 років 02 місяці 29 днів, що не заперечується самою позивачкою та її представником.

24 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Листом від 06.01.2016 року за вих..№259/К-03 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомлено позивачку про те що, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», особи звільнені з військової служби подають заяви для призначення пенсії через уповноважений орган, однак на даний час на їх адресу не надходило жодного документу для призначення їй пенсії та рекомендовано звернутися до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області.

На виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.02.2017 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, які пізніше були скасовані постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018, ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подання від 07.02.2018 та документи для призначення пенсії за вислугу років (20 років 2 місяці 14 днів) ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуто подання та документи на ОСОБА_2 , звільнену зі служби 30.10.2015. Розпорядженням відділу з питань призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 03-48/131 від 21.02.2018 відмовлено ОСОБА_2 у призначені пенсії за вислугу років на підставі ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки остання на момент звільнення не мала вислуги років в календарному обчисленні тривалістю 22 роки 6 місяців, не досягла 45-річного віку, дані про визнання її особою з інвалідністю відсутні. При розгляді подання відповідачем було встановлено, що ОСОБА_2 на день звільнення мала вислугу 20 років 2 місяці 14 днів, з яких календарна вислуга складає 20 років 2 місяці 14 днів, звільнена зі служби у запас через хворобу, на момент звільнення зі служби їй виповнилося 38 років.

Позивач не висувала вимог про скасування чи визнання неправомірним розпорядження № 03-48/131 від 21.02.2018, таке право їй роз`яснювалося, при цьому позивач посилалася на те, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Судом встановлено, що на даний час ОСОБА_2 з 07.03.2018 отримує пенсію по інвалідності, що не заперечується нею у суді та підтверджується протоколом відповідача від 07.03.2018, повідомленням про призначення пенсії від 22.06.2018.

Вирішуючи спір між сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в редакції Закону, яка діяла на час прийняття ОСОБА_2 на службу до органів внутрішніх справ України та була чинною до 01.10.2011 року, пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Між тим, відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зокрема п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» викладено у новій редакції: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Ця редакція Закону була чинною на момент звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ.

Згідно п. «б» ст..12 цього Закону в редакції, що була чинна на момент звільнення позивачки, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Станом на час розгляду даної справи вказані положення Закону неконституційними не визнавались. Законом від 12.07.2018 абзац перший пункту «б» частини першої ст..12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після слів "Національній поліції" доповнено словами "Службі судової охорони".

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади. Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, виходячи з якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Відповідно до п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений Постановою правління пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Також відповідно до ст.49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Суд вважає розпорядження відділу з питань призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 03-48/131 від 21.02.2018, яким відмовлено ОСОБА_2 у призначені пенсії за вислугу років на підставі ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», правомірним та не вбачає підстав для задоволення позову, в тому числі вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплатити їй пенсію за вислугою 20 років, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 01.01.2016 чи підстави застосувати інший спосіб захиститу її прав.

Позивачкою не заперечується, що її вислуга років станом на 30.10.2015 року, тобто на день звільнення, складає 20 років 02 місяці 14 днів (календарна вислуга) при безперервному стажі в ОВС 19 років 02 місяці 29 днів. На момент звільнення зі служби, як і на момент винесення відповідачем розпорядження від 21.02.2018 про відмову ОСОБА_2 у призначені пенсії за вислугу років, і на час винесення даного рішення позивачка не досягла 45-річного віку.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких в тому числі належать працівники міліції (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що така служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення №5-рп/2002).

Виходячи з практики Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

При цьому важливим моментом є саме момент виникнення права на призначення пенсії. Право на призначення пенсії виникає не в момент прийняття на роботу, як на це вказує позивач, а в момент досягнення умов, за яких вона призначається. Тому до спірних правовідносин, на думку суду, підлягає застосуванню Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року у справі № 21-630а14 та від 1 липня 2014 року у справі № 21-244а14, а також у постанові Верховного Суджу від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а.

У позивачки ОСОБА_2 не виникло право на призначення пенсії за вислугу, до часу набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI, вона не мала необхідного загального трудового стажу, тому п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 09.04.1992 застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Що стосується заперечень представника позивача щодо того, що відповідач не має дискреційних повноважень і при отриманні відповідних документів від ліквідаційної комісії повинен був прийняти рішення про виплату позивачці пенсії за вислугу років, то суд зазначає, що дискреційними є повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин. Тобто дискрецією є законодавчо закріплена можливість певного державного органу вибирати одне з альтернативних діянь. Причому, кожна з таких альтернатив є правомірною (з постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а).

Як вказувалося вище ст.49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .

Керуючись статями 6-14, 71, 94, 159, 160, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Фадєєва С.О.

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 26 липня 2019 року о 16 год. 00 хв.