Вирок № 83275561, 26.07.2019, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5825/17

Провадження № 1-кп/552/18/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Куліша Ю.В.,

при секретарі Бережному М.О

за участю прокурорів Толмачова Я.О., Ковінька Д.В.

захисника адвоката Ейсмонт І.Г.

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017170000000126 від 06.03.2017 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого на посаді керівника релігійної громади «Християнська церква «Нове покоління» міста Полтави Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.. 89 КК України не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 1 ст. 345 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Першотравенськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого головою правління ГО «Нова доля Країни» (код ЄДРПОУ 39384675), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст.. 89 КК України не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 357 КК України

В С Т А Н О В И В:

26.04.2017 о 12 годині 15 хвилин старшим слідчим слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області майором поліції Кривобоком Ю.А. спільно з оперуповноваженим ВБЗПТЛ ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Горьовим А.М. та старшим оперуповноваженим ВБЗПТЛ ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Войтком С.М., на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 20.04.2017 року, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017170000000126 від 06.03.2017 року, було розпочато обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 , а саме в квартирі АДРЕСА_5 . Таким чином вказані працівники правоохоронного органу виконували службові обов`язки, передбачені КПК України, оскільки слідчий ОСОБА_3. входив до групи слідчих у кримінальному провадженні №12017170000000126, а оперуповноважені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяли на підставі доручення в порядку ст.41 КПК України.

В ході проведення даного обшуку о 13 годині 55 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи на кухні вказаної квартири, перешкоджаючи проведенню вказаної слідчої дії, вихопив з рук у слідчого ОСОБА_3 . мобільний телефон, який останнім вносився до протоколу та підлягав вилученню. На вимогу слідчого припинити перешкоджання проведенню слідчої дії та повернути мобільний телефон для належного виконання рішення слідчого судді, ОСОБА_1 почав чинити опір вказаним працівникам поліції та не віддавав мобільний телефон, після чого схопив зі столу кухонний ніж, яким почав інтенсивно махати перед працівниками поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які виконували службові обов`язки, погрожувати вказаним працівникам правоохоронного органу насильством у зв`язку виконанням ними своїх службових обов`язків та виганяти з квартири.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 345 КК України визнав повністю та суду дав показання, що дійсно він намагався завадити працівникам поліції вилучити в нього мобільний телефон. У вчиненому розкаюється просить суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році» так як він має неповнолітнього сина.

Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , також підтвердили фактичні обставини встановлені прокурором, на суворій мірі покарання не наполягали. Потерпілий ОСОБА_3 від позовних вимог до ОСОБА_1 відмовився у зв`язку з примиренням з обвинуваченим.

Окрім показань обвинуваченого та потерпілих, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України підтверджується показаннями свідків та дослідженими письмовими доказами наданими прокурором в судовому засіданні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які приймали участь у проведенні слідчої дії як поняті також підтвердили фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 опору працівникам поліції з погрозою насильства під час проведення обшуку.

Крім зазначеного вина ОСОБА_1 підтверджується і письмовими доказами наданими прокурором, зокрема:

-Протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_3 від 26.06.2017 року, відповідно до якого потерпілий розповів про обставини вчинення злочину відносно нього та інших працівників поліції та на місці показав при яких обставинах чинився ОСОБА_1 опір з погрозою застосування насильства (т. 6 а.с. 151-154).

-Протоколом перегляду відеозапису слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_3 від 12.08.2017 року (т. 6 а.с. 155-165)

-Протоколом проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_1 від 26.06.2017 року, відповідно до якого обвинувачений розповів про обставини події при проведенні обшуку (т. 6 а.с. 166-169).

-Протоколом перегляду відеозапису слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_1 від 12.08.2017 року (т. 6 а.с. 170-179)

Аналізуючи докази по справі, зібрані під час досудового слідства та всебічно досліджені в судовому засіданні, суд їх визнає достатніми, об`єктивними і такими, що викривають ОСОБА_1 , як особу, що вчинила злочинні дії передбачені ч. 1 ст. 345 КК України

Отже, даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 , суд кваліфікує їх за ч. 1 ст. 345 КК України, оскільки встановлено, що він вчинив умисні та протиправні дії, які виразились у погрозі насильством щодо працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням працівниками службових обов`язків

У судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року, як такого, який на момент набрання чинності цим Законом має дитину до 18 років.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.03.2016 року (т. 8 а.с. 10) ОСОБА_1 являється батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році " від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільняються особи, які вчинили умисні злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом відносно дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України дії, передбачені ч. 1 ст. 345 КК України не є тяжким злочином.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання позитивно та приходить до переконання, про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі та звільнення його від покарання на підставі п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році " від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року.

В той же час, згідно з обвинувальним актом, органами досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину проти волі, честі та гідності особи за наступних обставин:

Так, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , який є уповноваженою особою ГО «Нова доля країни» (код ЄДРПОУ 39384675), та діяв від імені та в інтересах вказаної юридичної особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно позбавили волі протягом тривалого часу, з січня 2017 року (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) до 9 години 40 хвилин 26.04.2017, ОСОБА_9 для начебто лікування останньої від наркоманії з метою створення умов для отримання неправомірної вигоди та отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів під виглядом плати за здійснення такого лікування.

Так, 06.01.2017 близько 20 години ОСОБА_1 , на своєму автомобілі «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , із зупинки громадського транспорту «4 поліклініка», що по вул. Степового Фронту в м. Полтава, перевіз ОСОБА_9 , під приводом проходження курсу лікування від наркотичної залежності, яке остання вирішила пройти, у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 . Там ОСОБА_9 зустрів уповноважена особа ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 , який помістив її до жилого будинку за вказаною адресою.

Після двох тижнів перебування на території даного домоволодіння, зрозумівши що лікування від наркоманії, що надається, їй не допомагає, ОСОБА_9 вирішила покинути територію вказаного домоволодіння, про що неодноразово повідомляла ОСОБА_1 та уповноважену особу ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 . У відповідь на це ОСОБА_1 та уповноважена особа ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 , застосовуючи фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_9 , перешкоджали останній обирати за своєю волею місце знаходження, утримуючи у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_6 , забороняючи без їх дозволу покидати територію домоволодіння.

У подальшому, ОСОБА_1 за попередньою змовою з уповноваженою особою ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 , який діяв від імені та в інтересах вказаної юридичної особи, до 9 години 40 хвилин 26.04.2017 незаконно затримували ОСОБА_9 у вказаному домогосподарстві, де остання знаходитись не бажала та яке не мала змоги вільно залишити, чим незаконно позбавили її волі протягом тривалого часу.

Вказані дії ОСОБА_1 та уповноваженої особи ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 , створили умови для отримання неправомірної вигоди та призвели до отримання 10.01.2017, 18.01.2017 та 07.02.2017 неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 600, 993 та 2000 гривень відповідно, тобто на загальну суму 3593 гривні, від родичів ОСОБА_9 під виглядом плати за здійснення лікування від наркоманії.

Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , який є уповноваженою особою ГО «Нова доля країни» та діяв від імені та в інтересах вказаної юридичної особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно позбавили волі з 17 години 25.04.2017 до 9 години 40 хвилин 26.04.2017, ОСОБА_10 для начебто лікування останнього від алкоголізму з метою створення умов для отримання неправомірної вигоди та отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів під виглядом плати за здійснення такого лікування.

Так, близько 17 години 25.04.2017 ОСОБА_10 перебував біля будинку №81 по вулиці Соборності у місті Кременчук Полтавської області. У цей час уповноважена особа ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які не знали про протиправність дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , застосовуючи фізичне та психічне насильство відносно ОСОБА_10 , незаконно помістили останнього в салон автомобіля Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_3 , та незаконно перемістили його у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , при цьому протиправно перешкоджаючи ОСОБА_10 обирати за своєю волею місце знаходження.

У подальшому, ОСОБА_1 за попередньою змовою з уповноваженою особою ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 , який діяв від імені та в інтересах вказаної юридичної особи, до 9 години 40 хвилин 26.04.2017 незаконно затримували ОСОБА_10 у вказаному домогосподарстві, де останній знаходитись не бажав та яке не мав змоги вільно залишити, чим незаконно позбавили його волі.

Вказані дії ОСОБА_1 та уповноваженої особи ГО «Нова доля країни» ОСОБА_2 , створили умови для отримання неправомірної вигоди та призвели до отримання 25.04.2017 та 26.04.2017 неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 4700 та 500 гривень відповідно, тобто на загальну суму 5200 гривень, від ОСОБА_13 під виглядом плати за здійснення лікування від алкоголізму.

Також наявні підстави, передбачені ст. 96-3 КК України, для застосування до юридичної особи - громадської організації «Нова доля країни», код ЄДРПОУ 39384675, юридична адреса: вул. Чумаченка, 40/8, кв. 114, м. Запоріжжя, 69059, заходів кримінально-правового характеру, визначених ст. 96-6 КК України.

Крім цього, органом досудового розслідування, ОСОБА_2 , обвинувачується в тому, що він 06.01.2017, близько 21 години, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою утримання на території даного домоволодіння ОСОБА_9 , незаконно заволодів належним останній паспортом громадянина України, серія НОМЕР_4 , виданим 30.05.2002 Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. Вказаний паспорт ОСОБА_2 незаконно помістив в сейф, до якого окрім нього ніхто не мав доступу, який розташований в одній із кімнат будинку за адресою: АДРЕСА_6 , де незаконно його зберігав до 26.04.2017 року.

Прокурор в судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 146 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 357 КК України, вважаючи достатніми для його підтвердження докази, які надані стороною обвинувачення та які досліджувалися у судовому засіданні, а саме: показання заявника ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Як на докази вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурор в ході судового розгляду справи та в судових дебатах покликався на:

-протокол огляду сайту ГО «Нова доля країни» від 14.03.2017;

- протокол огляду сайту «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців» від 17.03.2017;

-протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_1 з додатками від 17.03.2017;

-протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_1 з додатками від 17.03.2017;

-протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_2 з додатками від 17.03.2017;

-протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_15 з додатками від 17.03.2017;

-протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_1 з додатками від 28.03.2017;

-протокол огляду покупця та вручення грошових коштів з додатками від 25.04.2017;

-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 25.04.2017;

-протокол огляду покупця та вручення грошових коштів з додатками від 26.04.2017;

-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 26.04.2017;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи відносно ОСОБА_2 з додатками від 16.06.2017;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді спостереження за особою відносно ОСОБА_2 з додатками від 16.06.2017;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи відносно ОСОБА_1 з додатками від 16.06.2017;

-протокол обшуку домоволодіння (реабілітаційного центру) за адресою; АДРЕСА_6 , від 26.04.2017;

-протокол обшуку квартири ОСОБА_1 за адресою; АДРЕСА_2 , від 26.04.2017;

-протокол огляду предметів (огляд частини речей вилучених під час обшуку по АДРЕСА_6 ) від 27.04.2017;

-протокол огляду предметів (частини речей, вилучених в ході проведення обшуку по АДРЕСА_2 ) від 29.04.2017;

-протокол огляду предметів (частини речей, вилучених в ході проведення обшуку по АДРЕСА_2 ) від 02.05.2017;

-протокол обшуку квартири АДРЕСА_7 від 20.05.2017;

-протокол огляду предметів (огляд частини речей вилучених під час обшуку по АДРЕСА_6 ) від 07.06.2017;

-протокол огляду сайту ГО «Нова доля країни» від 09.06.2017;

-протокол огляду предметів (огляд частини речей вилучених під час обшуку по АДРЕСА_6 ) від 13.06.2017;

-протокол проведення перегляду відеозапису, який був зроблений під час обшуку по АДРЕСА_6 26.04.2017 від 14.06.2017;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 з додатками від 17.06.2017;

-протокол огляду предмету (мобільного телефону, який надала для огляду ОСОБА_13 ) від 20.06.2017;

-протокол огляду предметів (огляд речей вилучених під час обшуку в кв. АДРЕСА_7 , посвідчення ОСОБА_1 , частини речей, вилучених під час обшуку по АДРЕСА_6 , частини речей, вилучених в ході проведення обшуку в кв. АДРЕСА_5 ) від 21.06.2017;

-протокол обшуку квартири АДРЕСА_8 від 22.06.2017;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 з додатками від 23.06.2017;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів у ПАТ КБ «Приват Банк» від 26.06.2017;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів (вилучено реєстраційну справу ГО «Нова доля Країни») від 27.06.2017;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 з додатками від 01.08.2017;

-протокол обшуку домоволодіння по АДРЕСА_6 від 02.08.2017;

-протоколом огляду предметів (речей, вилучених в ході проведення обшуку по АДРЕСА_9 та в ході проведення обшуку по АДРЕСА_6 від 02.08.2017) від 14.08.2017;

-та інші докази в їх сукупності.

Розглядаючи кримінальне провадження, та зберігаючи об`єктивність і неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, а також виконання процесуальних обов`язків та керувався нормами наведених нижче законодавчих актів, рішеннями Конституційного суду України, Європейського суду та правовими позиціями Верховного суду.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

За змістом ч.1 ст. 91 КПК України - у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Таким чином, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно зі статтею 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту; суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.146 КК України є воля, честь і гідність особи.

Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, як гарантовану можливість реалізації нею таких конституційних прав і свобод як, зокрема: свобода та особиста недоторканність та свобода пересування.

Позбавлення волі може полягати у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажає або більше не бажає перебувати, або в поміщенні її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, хоча бажає цього. Відтак, обов`язковою ознакою складу незаконного позбавлення волі є місце. Ним можуть бути як приміщення (кімната, камера, погріб тощо) чи комплекси приміщень (підвал багатоповерхового будинку, лікарня), так і інші місця (дах багатоповерхового будинку, транспортний засіб, тощо).

Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК, характеризується прямим умислом: винний усвідомлює незаконність своїх діянь як протиправного позбавлення волі особи і бажає їх вчинити.

Виконавцем злочину визнається особа, яка безпосередньо або опосередковано приймала участь у незаконному позбавленні волі.

Діяння визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб тоді, коли в ньому приймали участь не менше двох виконавців, які дійшли згоди щодо його вчинення до моменту виконання об`єктивної сторони злочину. Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення кримінального правопорушення такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Дотримуючись вказаних вище норм матеріального та процесуального законів при розгляді даного кримінального провадження, суд, дослідив надані стороною обвинувачення докази та прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України не доведено, оскільки із наданих стороною обвинувачення доказів не вбачається, що обвинувачені вчинили дії направлені на незаконне позбавленні волі, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, здійснюване протягом тривалого часу.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю заперечили свою причетність до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України вину не визнали та вказували, що злочину не вчиняли.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що він є пастором релігійної громади «Нове покоління». ОСОБА_2 з 2014 року є директором громадської організації «Нова доля країни», яка займається допомогою людям в ресоціалізації, допомогою людям в позбавленні наркотичної, алкогольної залежностей, залежності від ігроманії. ОСОБА_2 організований «реабілітаційний центр» з надання допомоги таким людям, який знаходиться у приватному будинку по АДРЕСА_6 . До даного центру можна потрапити через нього або через ОСОБА_2 , з яким він знайомий близько 10 років. ОСОБА_1 неодноразово приїжджав до даного центру проводити релігійні семінари. До нього зверталися як самі майбутні реабілітанти, як і їх родичі, після відповідних консультацій та отримання згоди на поміщення до центра ОСОБА_2 забирав із собою реабілітанта. Кошти за перебування осіб сплачувались рідними реабілітантів на банківську картку ОСОБА_2 , на розрахунковий рахунок ГО «Нова доля країни» або через ОСОБА_1 . Реабілітанти могли самостійно залишати територію центру в разі необхідності.

Обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що він з 2014 року є директором громадської організації «Нова доля країни», яка займається допомогою людям в ресоціалізації, допомогою людям в позбавленні наркотичної, алкогольної залежностей, залежності від ігроманії. Ним організований «реабілітаційний центр» з надання допомоги таким людям, який знаходиться у приватному будинку по АДРЕСА_6 . До даного центру можна потрапити через нього або через пастора ОСОБА_1 , з яким він знайомий близько 10 років. ОСОБА_1 неодноразово приїжджав до даного центру проводити релігійні семінари. До ОСОБА_2 зверталися як самі майбутні реабілітанти, так і їх родичі, після відповідних консультацій та отримання згоди на поміщення до центра він забирав із собою реабілітанта. При приїзді до центра реабілітантами здавалися особисті речі, документи, в тому числі паспорти, які зберігалися в його сейфі, ключ від якого був тільки у ОСОБА_2 Кошти за перебування осіб сплачувались рідними реабілітантів на його банківську картку, на розрахунковий рахунок ГО «Нова доля країни» або через ОСОБА_1 . Реабілітанти могли самостійно залишати територію центру в разі необхідності. Щодо поміщення 25.04.2017 до центру ОСОБА_17 повідомив, що дана особа добровільно у м. Кременчуці сіла до їх автомобіля та погодилась на реабілітацію в їх центрі.

Також ОСОБА_2 пояснив, що паспорт ОСОБА_9 зберігався у нього в сейфі разом з паспортами інших реабілітантів на їх прохання з метою унеможливлення їх втрати.

Як видно із позиції сторони обвинувачення, одним із основних доказів у даному провадженні є показання заявниці ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_13 .

Допитана в судовому засіданні як потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що вона в січні 2017 року вирішила позбавитись від наркотичної залежності, по рекомендації знайомих зателефонувала ОСОБА_1 , який приїхав за нею на своєму автомобілі до зупинки громадського транспорту «Поліклініка № 4», звідти повіз до будинку за адресою АДРЕСА_6 м. Полтава. Потерпіла стверджує, що організаційні та фінансові питання з ОСОБА_18 вирішувала її мати, ОСОБА_19 , яка кожного місяця платила за реабілітацію дочки 2000-3000 грн. шляхом переказу на банківську картку ОСОБА_20 .

В судовому засіданні ОСОБА_21 підтвердила, що добровільно сіла у автомобіль, та впевнено стверджує, що 24 січня підписала документ, згідно якого не має претензій до реабілітаційного центру. Зміст інших документів вона не пам`ятає. ОСОБА_21 розповіла, що добровільно віддала паспорт ОСОБА_22 Умови проживання та реабілітації ОСОБА_9 не сподобались, тому вона звернулась до ОСОБА_23 з проханням покинути центр.

ОСОБА_21 стверджує, що реабілітантів регулярно возили на релігійні проповіді. Сама потерпіла вийшла за межі центру лише через 2 місяці після приїзду (6 березня 2017 року).

ОСОБА_21 стверджує, що її незаконно утримували обвинувачені ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , а тому надіялась, що мати звернеться до правоохоронних органів. Цього не сталось, причину потерпіла в судовому засіданні не змогла пояснити.

В судовому засіданні ОСОБА_21 підтвердила, що за 4 місяці реабілітації ОСОБА_24 і ОСОБА_25 не застосовували до неї фізичного насильства, не призначали ніяких покарань. Сама потерпіла особисто не бачила випадки застосування насильства до реабілітантів.

Вказані факти не заперечують і обвинувачені, при цьому вказують, що постійно спілкувалися з матір`ю ОСОБА_26 та повідомляли про стан її дочки та повністю заперечують свій умисел на незаконне позбавлення волі з метою отримання грошових коштів.

Як вбачається з показань потерпілої та обвинувачених про місце знаходження потерпілої ОСОБА_9 було відомо і її матері ОСОБА_19 , яка і проводила оплату перебування потерпілої у реабілітаційному центрі.

Проте органом досудового слідства жодним чином не було з`ясовано обставини щодо підтвердження показань ОСОБА_9 про нібито незаконне позбавлення волі, а також не спростовані показання обвинувачених щодо добровільного перебування у реабілітаційному центрі ОСОБА_9 , а також не з`ясовано ким коли і на які цілі перераховувались кошти в сумі 3593 грн. від родичів ОСОБА_9 , як зазначено в обвинувальному акті прокурора.

Органом досудового розслідування мати потерпілої - ОСОБА_19 , допитана не була і про її допит сторони в судовому засіданні не заявляли.

Крім того, на адресу суду надійшли заяви від потерпілої ОСОБА_9 від 30.11.2017 року, 29.01.2018 року, 06.02.2018 року (т.1 а.с. 246-248) та заява ОСОБА_9 з Качанівської виправної колонії №54 від 05.04.2019 в яких остання повідомляє суд, що під час досудового слідства та суду оговорила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під тиском працівників правоохоронних органів, крім того зазначає, що у реабілітаційному центрі перебувала добровільно і її не утримували проти її волі. Заяву про вчинення відносно неї злочину написала під тиском працівників поліції.

Вказане підтверджує і той факт, що мати чи інші родичі потерпілої ОСОБА_9 не звертались до правоохоронних органів із заявою про розшук місця перебування потерпілої чи з заявою про вчинення злочину щодо незаконного її утримання. Отже, наведене свідчить про обізнаність родичів ОСОБА_9 про її місце перебування, про це свідчить і надходження коштів на рахунок ОСОБА_1 від родичів потерпілої.

Для підтвердження доводів обвинувачення прокурор у судовому засіданні покликався на надані ним суду документи, показання свідків, що на його думку об`єктивно підтверджують обвинувачення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме:

-витяг з єдиного реєстру досудового розслідування, за № 12017170000000126 від 06.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що «група осіб на території м. Полтави, протягом 2016-2017 років, переслідуючи корисливий мотив, направлений на незаконне збагачення, з метою заволодіння грошовими коштами, під приводом здійснення діяльності медичного закладу, в якому надаються послуги по лікуванню алкогольної, наркотичної залежності, зловживаючи їх довірою, заволоділи грошовими коштами потерпілих у великих розмірах». Та визначено уповноваженого слідчих на здійснення досудового розслідування ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_3 , у графі прокурор, відомості не зазначено. Витяг сформовано 07.03.2017 року старшим слідчим з особливо важливих справ ОСОБА_27. (т. 3 а.с. 2);

-витяг з єдиного реєстру досудового розслідування, за № 12017170000000127 від 06.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що «на території м. Полтави невстановлена група осіб за попередньою змовою займається незаконним позбавленням волі та викраденням людей з подальшим їх утриманням та забороною в супереч волі залишати приміщення» Та визначено уповноважених слідчих на здійснення досудового розслідування ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_3 ... У графі прокурор відомості не зазначено. Витяг сформовано 07.03.2017 року старшим слідчим з особливо важливих справ ОСОБА_27 (т. 3 а.с. 4);

-витяг з єдиного реєстру досудового розслідування, за № 12017170000000126 від 06.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що «на території м. Полтави невстановлена група осіб за попередньою змовою займається незаконним позбавленням волі та викраденням людей з подальшим їх утриманням та забороною в супереч волі залишати приміщення», а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що «група осіб на території м. Полтави, протягом 2016-2017 років, переслідуючи корисливий мотив, направлений на незаконне збагачення, з метою заволодіння грошовими коштами, під приводом здійснення діяльності медичного закладу, в якому надаються послуги по лікуванню алкогольної, наркотичної залежності, зловживаючи їх довірою, заволоділи грошовими коштами потерпілих у великих розмірах». Та визначено уповноважених слідчих на здійснення досудового розслідування ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_3 . У графі прокурор зазначено як прокурорів уповноважених на здійснення процесуальних дій ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 . Витяг сформовано 03.04.2017 року старшим слідчим з особливо важливих справ ОСОБА_27 (т. 3 а.с. 6-7);

-протокол огляду від 14.03.2017 року, відповідно до якого оглянуто сайт «Нова доля країни» м. Полтава та встановлено загальна інформації організації та інформація про реабілітаційний центр та допомогу людям залежним від алкоголізму, наркоманії та ігроманії.(т.3 а.с.10-18)

- протокол огляду від 17.03.2017 року, відповідно до якого оглянуто сайт «Міністерства юстиції України» та встановлено що Громадська Організація «Нова доля країни» офіційно зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3 а.с.19-26).

Надані прокурором вказані процесуальні документи не підтверджують обвинувачення щодо незаконної діяльності направленої на незаконне позбавлення волі осіб з метою створення умов для отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів під виглядом плати за здійснення лікування від алкоголізму, наркоманії та ігроманії, та підтверджують показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зазначали, що діяли офіційно, відкрито в межах закону та без будь-якої мети на незаконне позбавлення волі осіб.

-Протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.03.2017 року, відповідно до якого було проведено оперативно-розшукові заходи у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у відповідності з вимогами п. 9 ч. 1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» який проводився в період 26.12.2016 року по 26.02.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 26.12.2016 року відносно ОСОБА_1 (т.3 а.с. 31-80)

-Протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.03.2017 року, відповідно до якого було проведено оперативно-розшукові заходи у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у відповідності з вимогами п. 9 ч. 1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» який проводився в період 26.12.2016 року по 26.02.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 26.12.2016 року відносно ОСОБА_15 (т.3 а.с. 81-85)

-Протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.03.2017 року, відповідно до якого було проведено оперативно-розшукові заходи у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у відповідності з вимогами п. 9 ч. 1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» який проводився в період 26.12.2016 року по 26.02.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 26.12.2016 року відносно ОСОБА_2 (т.3 а.с. 86-94)

-Протокол за результатами проведення оперативно-розшукових заходів у виді аудіо- відео контролю особи, а саме ОСОБА_1 , від 17.03.2017 року, відповідно до якого було проведено оперативно-розшукові заходи у виді аудіо- відео контролю особи, а саме ОСОБА_1 , у відповідності з вимогами ч. 2 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» який проводився в період з 17 год. 34 хв. 29.11.2016 року по 18 год.15хв. 29.11.2016 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 01.11.2016 року відносно ОСОБА_1 (т.3 а.с. 95-110)

Всі протоколи за результатами проведення оперативно-розшукових заходів виконані в період з 01.11.2016 року до 26.02.2017 року, тобто до внесення відомостей до єдиного реєстру досудового розслідування, за № 12017170000000126 від 06.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Відповідно до п.3.2. Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. №12-рп/2011, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина і з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135?XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі ? Закон № 2135?XII), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України констатував, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально? процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Оперативно-розшукова діяльність в Україні регулюється, зокрема, Законом № 2135?XII, який є складовою кримінального процесуального законодавства

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у рішенні по справі №671/463/15-к від 16.03.2017 року Верховний суд констатував, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.

Водночас, відповідно до положень частини третьої статті 9 КПК України, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Статтею 8 Закону № 2135?XII встановлено права підрозділів, які крім іншого, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Такі підрозділи мають право проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 КПК України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).

Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135?XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Ці вимоги належать і до фактичних даних, отриманих у ході проведення контрольованої та оперативної закупки, проведеної в межах оперативно-розшукової справи до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій. Першим кроком, спрямованим на проведення контрольованої і оперативної закупки товарів, предметів та речовин, є прийняття відповідного рішення прокурором. Прийняття останнього (постанови) є винятковим правом прокурора (частина четверта статті 246 КПК). Постанова прокурора про проведення зазначеної закупки в межах оперативно-розшукової справи має свої особливості: у ній не можуть бути зазначені найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер у зв`язку з невнесенням на цьому етапі відомостей про злочин до ЄРДР.

Пунктом 1 частини сьомої статті 271 КПК на прокурора покладено обов`язок у постанові про проведення зазначеної дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів - агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження прокурор не навів суду належних доводів щодо відповідності вказаних протоколів оперативно-розшукових заходів, як доказів які б відповідали вимогам статті 86 КПК України та не навів, що вони отримані в порядку, встановленому КПК (зокрема, матеріали оперативно-розшукової діяльності повинні бути отримані уповноваженими на це суб`єктами та з відомого, що може бути перевірений, і не забороненого законом джерела; зібрані у встановленому законом порядку та з дотриманням встановленої форми, що гарантує захист прав і законних інтересів громадян).

Крім цього, прокурором в судовому засіданні не надавалась інформація, про те чи заводилась оперативно-розшукова справа відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів у виді аудіо ?, відеоконтролю особи щодо них Апеляційним судом Полтавської області не надавався, оскільки прокурором відповідні ухвали апеляційного суду не надано.

Підставами для проведення оперативно?розшукової діяльності, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 2135?XII «Про оперативно-розшукову діяльність», є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно?розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються; осіб, що готують вчинення злочину. Інформація про те, що особа вчиняє або вже вчинила злочин, може бути перевірена лише шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій після внесення відомостей до ЄРДР, тобто в межах кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачається, (оскільки не була надана прокурором), яка саме достатня інформація, одержана в установленому законом порядку, стала підставою для заведення оперативно-розшукової справи, якщо вона заводилась і, відповідно, чи були наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких надані прокурором як докази у кримінальному провадженні.

Аналіз наведених оперативно - розшукових заходів, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на переконання суду, свідчить про те, що розшукові дії щодо обвинувачених проводились всупереч вимог КПК України, а тому вони не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази вини.

Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України не підтверджується і іншими письмовими доказами наданими стороною обвинувачення, та показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 :

Так допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що в кінці грудня 2016 року співробітники ВБЗПТЛ запропонували їй взяти участь у слідчих діях для перевірки діяльності ОСОБА_20 та ОСОБА_23 . З цією метою вона зателефонувала в реабілітаційний центр «Нова доля країни», повідомила про свого брата, який нібито страждає від алкогольної залежності. Свідок розмовляла з ОСОБА_18 . У відповідь ОСОБА_38 почула, що центр може допомогти, але за утримання брата потрібно заплатити 3 500 гривень та окремо витрати на перевезення до центру.

Через 4 місяці, в березні 2017 року, свідок ОСОБА_38 вдруге зателефонувала ОСОБА_39 , детально розповіла про свого брата ОСОБА_40 , який через алкогольну залежність застосовує фізичну силу до неї. Брат проживає в місті Кременчук, а без допомоги реабілітаційного центру жінка сама не впорається.

В судовому засіданні ОСОБА_38 повідомила, що брат ОСОБА_41 - це вигаданий персонаж, якого вона сама придумала, реального брата в неї немає, адресу проживання повідомили співробітники ВБЗПТЛ.

ОСОБА_24 повідомив свідку, що його люди приїдуть в Кременчук і доставлять брата в реабілітаційний центр. Також назвав точні суми, які потрібно заплатити за перевезення брата з Кременчука до Полтави 1 700 гривень та за один місяць проживання в реабілітаційному центрі 3 500 гривень. Ввечері того дня ОСОБА_24 повідомив свідку, що її брата привезли на реабілітацію, просив заплати гроші. ОСОБА_38 приїхала на зустріч до ОСОБА_20 і заплатила 4 700 гривень. Гроші їй надали співробітники ВБЗПТЛ. ОСОБА_38 заплатила гроші добровільно, вимагання і тиску із сторони ОСОБА_20 не було. Свідок передала одяг для брата, наступного дня обіцяла привезти 500 гривень, яких не вистачало для повної оплати. ОСОБА_24 просив ОСОБА_38 привезти гроші своєму ОСОБА_42 , який чекатиме за адресою АДРЕСА_6 .

Під час зустрічі на АДРЕСА_6 ОСОБА_25 повідомив свідку, що її брат тільки почав проходити адаптацію до проживання в реабілітаційному центрі. Самі реабілітанти не виходять за межі центру, у них відбирають мобільні телефони. Брат буде ізольований від зовнішнього світу, не зможе бачитись з родичами, оскільки така зустріч може зашкодити реабілітації.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду повідомив, що сприяв співробітниками ВБЗПТЛ в розслідуванні діяльності ОСОБА_20 та ОСОБА_23 , видаючи себе за людину, яка страждає від алкогольної залежності. Крім того ОСОБА_43 надав співробітникам поліції добровільну згоду на своє затримання. В місті Кременчук до свідка приїхав автомобіль Daewoo Lanos білого кольору, з якого вийшли ОСОБА_25 та невідомий чоловік. Вони заламали свідку руки, примусово посадили на заднє сидіння автомобіля, після чого відвезли його в Полтаву, нібито на зустріч до сестри. ОСОБА_43 стверджує, що ОСОБА_25 з невідомими людьми помістили його в будинок в районі АДРЕСА_12». В будинку свідка помістили в кімнату, яку називали «ізолятор», виділили двохярусне ліжко, дали таблетки невідомого призначення. ОСОБА_25 сказав, що ОСОБА_43 тут надовго. Потім ОСОБА_25 змусив підписати документи, які свідок не встиг прочитати. В реабілітаційному центрі ОСОБА_43 перебував всього один день, ОСОБА_20 там не бачив. Свідок стверджує, що реабілітаційний центр більше нагадував секту, з нього було нереально втекти. Випадків застосування фізичного насильства проти реабілітантів ОСОБА_43 особисто не бачив, лише чув про це з чуток. Після спілкування із жителями центру зрозумів, що всіх реабілітантів утримували примусово. Осіб, які перебували в центрі добровільно, свідок не бачив. Проживання реабілітантів оплачували родичі. Свобода пересування була обмеженою, свідка супроводжували навіть до туалету. Звертався з проханням покинути центр, але ОСОБА_25 йому відмовив. ОСОБА_43 покинув центр після обшуку 26.04.2017 року.

Крім того, прокурор надав суду як докази:

Протокол огляду покупця та вручення грошових коштів від 25.04.2017 року відповідно до якого свідку ОСОБА_13 вручено кошти в сумі 4700 грн.(т.3 а.с. 112-118)

Протокол огляду покупця та вручення грошових коштів від 26.04.2017 року відповідно до якого свідку ОСОБА_13 вручено кошти в сумі 500 грн.(т.3 а.с. 119-121)

Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 25.04.2017 року(т. 3 а.с. 124-130)

Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 26.04.2017 року(т. 3 а.с. 131-133)

Постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину від 25.04.2017 року (т. 3 а.с. 135-137)

протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 16.06.2017 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 26.04.2017 відносно ОСОБА_2 проведений на підставі ухвали апеляційного суду Полтавської області від 11.04.2017 року (т.3 а.с. 142-146 )

протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій у виді спостереження за особою в публічно доступних місцях від 16.06.2017 року проведений на підставі ухвали апеляційного суду Полтавської області від 11.04.2017 року (т.3 а.с. 147-150)

протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 16.06.2017 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 25.04.2017 відносно ОСОБА_44 проведений на підставі ухвали апеляційного суду Полтавської області від 11.04.2017 року (т.3 а.с. 151-156 )

У відповідності до ст.260 КПК України, аудіо-, відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відповідно до ч.3 ст.246 КПК України, рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках передбачених цим кодексом - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Пунктом 1 частини сьомої статті 271 КПК на прокурора покладено обов`язок у постанові про проведення зазначеної дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.

Отже, вимогами кримінально-процесуального Закону чітко закріплено коло осіб, яким надано право приймати рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій. Першим кроком, спрямованим на проведення негласних слідчих дій, є прийняття відповідного рішення прокурором. Прийняття останнього (постанови) є винятковим правом прокурора, що передбачено частиною четвертою статті 246 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні не надав суду відомостей, щодо прийняття прокурором рішення про проведення негласних слідчих дій з 11.04.2017 року, відповідні постанови про контроль за вчиненням злочину(як того вимагає положення ч. 4 ст. 246 КПК України) суду не надав. Прокурором лише було надано постанову про контроль за вчиненням злочину від 25.04.2017 року, відповідно до якої прокурор визначив межі проведення негласних слідчих (розшукових).

Як вбачається з протоколів, негласні слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочалися з 11.04.2017 року після надання дозволу слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області, як вказано у протоколі слідчої дії, про те прокурором не виносилась постанова про контроль за вчиненням злочину.

Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо обвинуваченого проводились в супереч вимогам кримінального процесуального закону, що є недопустимим та грубим нехтуванням вимог КПК України, оскільки при цьому порушуються вимоги статей 246 та 257 Кримінального Процесуального Кодексу щодо можливості використання отриманої в такий спосіб інформації при проведенні слідчих (розшукових) дій як доказу вчинення злочину по матеріалах кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд констатує, що протоколи за результатами проведення аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проведено без дозволу слідчого судді та постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину (як того вимагає положення ч. 4 ст. 246 КПК України) оскільки прокурором вказані документи суду не надавались та не відкривались стороні захисту.

Підсумовуючи викладене, суд визнає ці докази, як такі, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України. Отже, вказані вище докази, у відповідності до положень ст. 87 КПК України, визнаються судом недопустимими, і не можуть бути використані у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . оскільки здобуті з порушенням вимог КПК України.

Крім того, прокурором надано протокол обшуку від 26.04.2017 року за адресою АДРЕСА_6 , в ході якого за адресою було вилучено речі та документи, а також 43 особи які там знаходились. В ході проведення обшуку застосовувалась відео зйомка (т.3 а.с. 165-205).

В судовому засіданні було переглянуто відеозапис слідчої дії в ході якої особи, що там перебували повідомили слідчого про їх добровільне перебування за адресою проведення обшуку.

-протокол огляду покупця та вручення грошових коштів з додатками від 25.04.2017;

-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 25.04.2017;

-протокол огляду покупця та вручення грошових коштів з додатками від 26.04.2017;

-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 26.04.2017;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 з додатками від 17.06.2017;

-протокол огляду предмету (мобільного телефону, який надала для огляду ОСОБА_13 ) від 20.06.2017;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 з додатками від 01.08.2017;

Вказані документи суд не приймає як належні докази, оскільки вони є похідними доказами, зафіксовані під час проведення оперативно-розшукових заходів в період з 01.11.2016 року по 26.02.2017 року та негласних слідчих (розшукових) дій в період з 11.04.2017 року по 26.04.2017 року, доказовість яких визнана судом недопустимою.

Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Судом встановлено, що протоколи оглядів та вручення грошових коштів, а також висновок хімічної експертизи отримані внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій, які судом визнані недопустимими, а тому суд визнає і ці докази недопустимими, оскільки вони здобуті за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , які були залучені працівниками ВБЗПТЛ ГУНП в Полтавській області, суд констатує наступне.

В судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення були оглянуті матеріали відеозаписів негласних слідчих дій за участі свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .. Сторона захисту заперечувала проти визнання записів як доказ та вказувала, що при здійсненні аудіо-відео контролю особи мало місце підбурювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинення злочину.

З даних відеоматеріалів вбачається, що свідок ОСОБА_13 приймає активну участь. Про наполегливу ініціативу у спілкуванні ОСОБА_13 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідчить і те, що по суті вона сама була ініціатором поміщення до реабілітаційного центру нібито свого брата ОСОБА_10 та погоджувалась на всі умови. Як зазначила свідок ОСОБА_13 , ще в грудні 2016 року вона телефонувала ОСОБА_39 та домовлялась про поміщення нібито її брата до реабілітаційного центру. В розмові вона детально розпитувала про умови перебування в центрі, форму оплати та спосіб потрапляння. З відеозаписів вбачається, що всі телефонні розмови так і зустрічі з ОСОБА_1 ініціювала ОСОБА_13 . Із відеозапису за участі ОСОБА_10 вбачається, що він без опору погоджується на пропозицію проїхати до реабілітаційного центру.

Проте, особливості правовідносин, що виникли, а також позиція сторони захисту про підбурювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинення злочину з метою його викриття потребує додаткової оцінки судом досліджених обставин кримінального провадження на наявність провокації до вчинення злочину з боку держави.

Положеннями ст.8 КПК України, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) як джерело права.

Статтею 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Статтею 6 Конвенції гарантовано право на справедливий суд.

Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції (п.36рішення Європейського Суду у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

Відповідно до ч.3 ст.271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Національним законодавств врегульоване поняття доказів, їх належність та допустимість, і на суд покладено обов`язок надати оцінку доказам під час ухвалення вироку.

Проте, у випадку, коли обвинувачений заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п.1 ст.6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими. Дотримання цього принципу особливо важливе, якщо оперативно-розшуковий захід було проведено без достатньої правової підстави чи належних гарантій недопущення зловживань (п.60 рішення Європейського суду «Романаускас проти Литви»).

В рішенні Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви» (п.55), надано визначення провокації, зокрема, це коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

При цьому, суд звертає увагу, що тягар доведення відсутності факту підбурення переноситься на сторону обвинувачення, якій доводиться спростовувати твердження заявника і має дуже високі стандарти такого доведення для сторони обвинувачення; у разі виникнення сумнівів, національні суди повинні зробити висновки, що не мають точного підтвердження, але певною мірою свідчать про презумпцію провокації з боку правоохоронних органів при наявності достовірних свідчень заявника, звучать досить переконливо (п.70 рішення Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви»).

Повертаючись до обставин справи, суд, по-перше, звертає увагу на ініціативу працівників поліції щодо залучення свідків до участі у створенні необхідних умов, а саме: створення легенди, яка не відповідає дійсності, нібито сестра просить вилікувати від алкогольної залежності її брата, вручення їй коштів працівниками поліції, які планували вилучити у обвинувачених, оскільки до слідчого судді з клопотанням про обшук та вилучення грошових коштів слідчий звернувся ще до вручення коштів, а саме 18.04.2017 року та отримав дозвіл на проведення обшуку вже 20.04.2017 року, тобто за сім днів до їх вручення - 25.04.2017 року

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що грошові кошти які ОСОБА_13 передавала не є її особистими грошовими коштами, а вручались їй безпосередньо працівниками ВБЗПТЛ ГУНП в Полтавській області

По-друге, суд констатує і той факт, що під час розгляду справи було встановлено, що мало місце істотне порушення прав та свобод ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час здійснення процесуальних дій, зокрема оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій, які проведені з порушенням вимог КПК України і оцінка яким надана судом.

Аналізуючи докази обвинувачення в суді, прокурор обмежився лише їх переліком та посиланням на них без зазначення їх належності та зв`язку з обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 А щодо заяви сторони захисту з приводу провокативних дій правоохоронних органів прокурор, на якого покладено тягар доведення відсутності факту підбурення і якому доводиться спростовувати твердження сторони захисту, доказів спростування цьому не надав.

В ході судового розгляду справи судом було допитано свідків сторони захисту зокрема:

Свідок ОСОБА_11 зазначив, що протягом 10 місяців проходив у центрі «Нова доля країни» реабілітацію від наркозалежності. В центр свідка помістила мати, останній не заперечував. Свідок стверджує, що його особисті гроші та документи зберігались у сейфі ОСОБА_23 , з яким реабілітанти навіть могли сходити в магазин. Зазначав, що фізичне насильство до реабілітантів не застосовували, бійок та конфліктів в центрі не бачив. Жителям центру ОСОБА_1 та ОСОБА_25 не забороняли покидати центр, спроб втечі не було. Стверджує, що реабілітантів періодично возили в лікарню. Свідок особисто був на прийомі в кабінеті флюрографії.

Свідок ОСОБА_45 зазначив, що за порадою свого дядька вирішила пройти в центрі «Нова доля країни» реабілітацію від наркозалежності. Свідок стверджує, що її ніхто примусово не утримував, вона добровільно звернулась до центру за допомогою. Фізичне та моральне насильство проти неї та інших реабілітантів не застосовувалось. Особисті речі і телефон свідка зберігались в сейфі, їх ОСОБА_25 регулярно видавав за проханням жінки. ОСОБА_46 примусово не утримували, вона перебувала в центрі добровільно. У ОСОБА_26 начебто були відносини з одним із реабілітантів. ОСОБА_47 стверджує, що родичі передавали їй гроші та продукти харчування, які жінка особисто забирала та їздила на таксі. В судовому засіданні свідок пояснила суду, що в ході проведення обшуку 26.04.2017 року співробітники поліції почали говорити реабілітантам начебто пастир ОСОБА_24 привласнив собі гроші їх батьків, родичів та намагається втекти з України. Загальна сума складала нібито 1 мільйон гривень. Свідок стверджує, що співробітники поліції обіцяли виплатити грошову компенсацію тим реабілітантами, які напишуть заяви про незаконне утримання в центрі.

Свідок ОСОБА_48 розповіла суду, що добровільно проходила в центрі реабілітацію від алкогольної залежності. До приїзду в центр жінка проживала в Новомосковську, звідки її особисто привіз ОСОБА_24 . В центрі жінка добровільно здала свій телефон на зберігання ОСОБА_49 . Стверджує, що реабілітанти могли спокійно покинути територію центру, нікого примусово не утримували. Свідок особисто не бачила, щоб хтось звертався до ОСОБА_20 або ОСОБА_23 з проханням відпустити з центру. Випадків застосування насильства не спостерігала. Реабілітанти періодично відвідувати релігійні проповіді в Будинку культури залізничників на Південному вокзалі. Більшість людей їхали на автобусі, який орендували ОСОБА_24 і ОСОБА_25 , інші використовували громадський транспорт. Вона була присутня під час обшуку 26.04.2017 року, зазначила, що співробітники поліції глузували з реабілітантів, цікавились, для чого вони живуть в центрі, якщо пастир ОСОБА_1 шахрай, обманом отримує гроші від їх батьків та родичів. Після цього поліцейські пропонували реабілітантам написати неправдиві показання проти ОСОБА_20 і ОСОБА_23 в обмін на грошову компенсацію.

Свідок ОСОБА_50 в суді зазначив, що дізнався про реабілітаційний центр від своїх родичів, після чого вирішив добровільно пройти реабілітацію від наркотичної залежності. В судовому засіданні Торлін пояснив, що мав можливість без перешкод вийти за межі центру. Реабілітантів ніхто не утримував примусового, випадків застосування фізичного насильства свідок особисто не бачив. Спроб втечі з центру не було. Реабілітантам, які висловлювали бажання покинути центр, ніхто не перешкоджав, деяких навіть проводжали на транспорт додому. В боротьбі із наркотичної та алкогольною залежністю в центрі не застосовували жодних медикаментів, використовували тільки методи релігійного характеру.

Свідок ОСОБА_51 пояснив суду, що добровільно проходив реабілітацію від алкогольної та наркотичної залежності. ОСОБА_25 особисто приїхав за ним, детально розповів про реабілітацію. ОСОБА_51 погодився поїхати в центр, де кардинально змінив своє життя, позбавився залежності. Перебуваючи в центрі, ОСОБА_51 почав ходити в церкву, вивчати Біблію та змінив свій образ мислення. Разом з іншими реабілітантами свідок відвідував релігійні проповіді в Будинку культури залізничників на Південному вокзалі.

ОСОБА_51 стверджує, що вихід з центру був вільним, люди могли ходити в магазин. Особисті речі реабілітанти добровільно здавали в сейф директору ОСОБА_49 . Свідок проживав в центрі безкоштовно. Фізичного насильства та психологічного тиску в центрі не спостерігав. По словах свідка, реабілітанти взагалі жили як сім`я.

Свідок ОСОБА_52 пояснив суду, що 2016 році йому ампутували ногу, після чого він почав страждати від алкогольної залежності. За порадою брата добровільно переїхав в реабілітаційний центр «Нова доля країни», в якому проживає і на час судового засідання. ОСОБА_53 стверджує, що реабілітантів в центрі не утримують проти їхньої волі. Люди, могли вільно покинути центр, повідомивши пастиря ОСОБА_20 та директора ОСОБА_54 Випадки відмови свідку невідомі. Деякі реабілітанти проживають в центрі безкоштовно, за інших платять батьки або родичі.

Свідок ОСОБА_55 пояснив, що в 2016 році добровільно приїхав в центр для реабілітації від наркотичної залежності. Центр не використовує медичні препарати, людей позбавляють від залежності шляхом молитви, божого слова та занять спортом. Свідок стверджує, що завдяки цьому змінив свій характер та образ мислення. Більша частина реабілітантів відвідує церковні проповіді. Якщо в людини немає бажання їхати на проповідь, вона може залишитися в центрі. Свідок не знає, чи хтось платить за його проживання. Вважає, що центр існує на добровільні пожертви віруючих людей. Ляховецький стверджує, що мати передавала в центр продукти харчування та одяг, які він особисто ходив приймати.

Проаналізувавши матеріали провадження, суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на показаннях свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 та приходить до висновку про недостатність даних, які б давали підстави стверджувати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавляли волі осіб з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів під виглядом оплати за лікування від алкогольної, наркотичної та ігрової залежності.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом ОСОБА_9 ..

В судовому засіданні ОСОБА_9 повідомила суду, що вона добровільно передала свій паспорт ОСОБА_2 для його зберігання у сейф разом із іншими реабілітантами.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, зокрема з протоколу обшуку за адресою АДРЕСА_6 та з протоколу огляду предметів від 27.04.2017 року (т. 4 а.с. 141-191) працівниками поліції крім паспорта ОСОБА_9 було вилучено ще документи 26 осіб. Проте слідчим органом відомості в ЄРДР внесено лише за фактом незаконного заволодіння паспортом ОСОБА_9 .. Будь яких процесуальних дій щодо документів інших 26 осіб слідчий не приймав та відомості в ЄРДР за вказаними фактами не вносив.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про відсутність доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України

Враховуючи тривалість розслідування (із 2017 року), тривалості розгляду кримінального провадження та повне надання судом сторонам можливості вільно розпоряджатися своїми правами в частині доведення переконливості поданих доказів, суд, дотримуючись засад безсторонності та розумних строків, вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпані.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.

Статтею 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Очевидно, що сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованих їм суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 357 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Отже, аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх, допустимих та переконливих доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в тому, що він незаконно позбавив волі, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, здійснюваному протягом тривалого часу, та ОСОБА_2 в тому, що він незаконно позбавив волі, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, здійснюваному протягом тривалого часу, а також незаконно заволодів паспортом.

Відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності, допустимості та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.146 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.146, ч. 3 ст. 357 КК України судом не здобуті, тому суд вважає, що інкриміноване їм обвинувачення в судовому засіданні не доведено, а тому їх необхідно виправдати.

У зв`язку з тим, що судом прийнято рішення про виправдання ОСОБА_2 - директора громадської організації «Нова доля країни», а тому відсутні і підстави, передбачені ст. 96-3 КК України, для застосування до юридичної особи - громадської організації «Нова доля країни», код ЄДРПОУ 39384675, юридична адреса: вул. Чумаченка, 40/8, кв. 114, м. Запоріжжя, 69059, заходів кримінально-правового характеру, визначених ст. 96-6 КК України

У відповідності до ст.124 КПК України процесуальні витрати за проведення хімічної експертизи віднести за рахунок держави у зв`язку з ухваленням виправдувального вироку в цій частині.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі.

Звільнити від кримінального покарання ОСОБА_1 на підставі п. "в" ст. 1 Закону України " Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року.

ОСОБА_1 визнати невинуватим та виправдати його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

ОСОБА_2 визнати невинуватим та виправдати його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 357 КК України у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Речові докази у справі повернути за належністю.

Припинити дію ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 28.04.2017 року та скасувати арешт на грошові кошти купюрами номіналом 500 гривень у кількості 5 штук (серія, номер: ХА 7147761, ХА 5605885, ХА 2113826, ХЖ 0007987, ХЕ 4850470); грошові кошти номіналом 500 гривень у кількості 28 штук (серія, номер: ЛИ 0940832, ЗГ 1866206, ВЗ 9846688, СД 9906552, ВД 7324708, ЛИ 8561026, МА 1054591, ЛВ 5494815, ЗГ 7175151, ЗГ 4937335, ВВ 4693327, ЗЗ 0265529, ЗД 2886471, ГЗ 7798664, ЛБ 2089825, МБ 9604012, ВЗ 5152997, СИ 9477403, ГЗ 7727088, ВГ 2188123, ЗД 1397715, МВ 5023972, ЛД 0259370, ЛВ 4410484, ЗЗ 6998601, ЗГ 6069143, ВБ 9369166, УИ 0049762); грошові кошти номіналом 100 гривень у кількості 1 штука (серія, номер: ЕЗ 2020735); грошові кошти номіналом 20 гривень у кількості 2 штуки (серія, номер ТД 6987966, СБ 5301566); купюра номіналом 2 гривні у кількості 1 штука (серія, номер СЕ 5814372); купюра номіналом 1 гривня у кількості 1 штука (серія, номер СЗ 8269132); платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_5 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_6 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_7 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_8 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_9 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_10 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_11 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_12 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_13 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_14 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_15 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_16 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_17 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_18 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_19 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_20 , платіжна картка «Приватбанк» № НОМЕР_21 ; компютер Apple S/N: CO2MF131F8J4; принтер Samsung SCX 3200 S/N: Z501BFEB301675K; жорсткий диск 1 TB чорного кольору «SP Silicon Power»; світлокопія статуту ГО «Милосердя» на 10 арк.; мобільний телефон iPhone S рожевого кольору; мобільний телефон APHON рожевого кольору; кухонні ножі у кількості 3 штуки, з надписами LESSNER», різного розміру, що належать ОСОБА_1 .

Припинити дію ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 10.05.2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2017 року і скасувати арешт на легковий автомобіль "Hyundai" моделі "Sonata" 2012 р.в. днз. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_22 , який був тимчасово вилучений у ОСОБА_1 ..

Припинити дію ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 28.04.2017 року та скасувати арешт на паспорти громадянина України на імя: ОСОБА_56 , 1980 р.н ( НОМЕР_23 ), ОСОБА_57 , 1980 р.н. ( НОМЕР_24 ), ОСОБА_58 , 1986 р.н. ( НОМЕР_25 ), ОСОБА_59 , 1963 р.н. ( НОМЕР_26 ), ОСОБА_60 , 1988 р.н. ( НОМЕР_27 ), ОСОБА_61 , 1985 р.н. ( НОМЕР_28 ), ОСОБА_48 , 1969 р.н. ( НОМЕР_29 ), ОСОБА_62 , 1988 р.н. ( НОМЕР_30 ), ОСОБА_12 , 1986 р.н. ( НОМЕР_31 ), ОСОБА_63 , 1985 р.н. ( НОМЕР_4 ), ОСОБА_64 , 1986 р.н. ( НОМЕР_32 ), ОСОБА_52 , 1959 р.н. (НОМЕР_33 ); посвідчення водія на ім`я ОСОБА_65 1990 р.н. ( НОМЕР_34 ), ОСОБА_66 ; паспорта громадян України для виїзду за кордон на ім`я: ОСОБА_67 , 1987 р.н., ОСОБА_68 1979 року напродження, ОСОБА_69 1988; посвідчення залізничника на ім`я ОСОБА_70 ; свідоцтво про народження та довідка на ім`я ОСОБА_52 , 1959 р.н.; мобільні телефони: Samsung E1200 ІМЕІ: НОМЕР_35 з сім-карткою мобільного оператора Vodafone» № НОМЕР_36 : S-Tell ІМЕІ: НОМЕР_37 з сім-карткою мобільного оператора Vodafone» № НОМЕР_38 ; Samsung X481 ІМЕІ: НОМЕР_39 сім-картка мобільного оператора МТС»; Nokia 6103 ІМЕІ: НОМЕР_40 ; Samsung X460 ІМЕІ: НОМЕР_41 сім-картка мобільного оператора Life»; Nokia 1208 ІМЕІ: НОМЕР_42 з сім-карткою мобільного оператора Vodafone» № НОМЕР_43 ; Nokia 101 ІМЕІ: НОМЕР_44 з сім-карткою мобільного оператора Київстар» № НОМЕР_45 ; Nokia 1280 ІМЕІ: НОМЕР_46 з сім-карткою мобільного оператора Київстар» № НОМЕР_47 ; Nokia 1100 ІМЕІ: НОМЕР_48 ; NOMI ІМЕІ: НОМЕР_49 з сім-карткою мобільного оператора Vodafone» № НОМЕР_50 та Київстар» № НОМЕР_51 ; LG E 400 ІМЕІ: НОМЕР_52 з сім-карткою мобільного оператора Vodafone» № НОМЕР_53 ; Nokia 1112 ІМЕІ: НОМЕР_54 ; iPhone китайського виробництва; Samsung ІМЕІ: НОМЕР_55 з сім-карткою мобільного оператора Київстар» № НОМЕР_51 ; Nokia 105 ІМЕІ: НОМЕР_56 ; Samsung Е 1200 ІМЕІ: НОМЕР_57 з сім-карткою мобільного оператора Vodafone» № НОМЕР_43 ; Nokia 6030 ІМЕІ: НОМЕР_58 з сім-карткою мобільного оператора «Мтс» № НОМЕР_59 ; Nokia Xpres music з сім карткою мобільного оператора МТС»; мобільний телефон в упаковці HUAWEI Y3 ІМЕІ 1: НОМЕР_60 ІМЕІ 2: НОМЕР_61 (разом з документами на даний телефон на ім`я ОСОБА_11 ); у футлярі сім-картки: «МТС» № НОМЕР_62 , «Київстар» № НОМЕР_63 , «МТС» № НОМЕР_64 , «Life» без номерного позначення; печатка «Нова доля країни», печатка «Філія громадської організації «Нова доля країни» у Полтавській області; флеш-картка пам`яті «Transcend 8 Gb» №6362352334; 5 зв`язок ключів; грошові кошти у сумі 535 гривень (купюрами 1 шт. номіналом 500 грн., 1 шт. номіналом 20 грн., 1 шт. номіналом 2 грн., 13 шт. номіналом 1 грн.), грошові кошти в сумі 230 гривень (купюрами 1 шт. номіналом 50 грн., 1 шт. номіналом 20 20 грн., 12 шт. номіналом 10 грн., 8 шт. номіналом 5 грн.), грошові кошти в сумі 490 грн. (купюрами 1 шт. номіналом 200 грн., 2 шт. номіналом 100 грн., 1 шт. номіналом 10 грн., 4 шт. номіналом 20 грн.), виявлені у сейфі житлової кімнати АДРЕСА_10 АДРЕСА_6 ; банківські картки: «Приватбанк» № НОМЕР_65 , «Приватбанк» № НОМЕР_66 , «Приватбанк» № НОМЕР_67 , «Аваль» № НОМЕР_68 , «Аваль» на ім`я ОСОБА_71 № НОМЕР_69 ; сім-картка «Vodafone» № НОМЕР_70 ; ключі від скриньки у кількості 15 шт.;, незаповнені бланки договорів на 56 аркушах, папка жовтого кольору з документами, бланки у 5 файлах, заповнені розписки, договори на 190 аркушах, зелена папка з документами, червона папка з документами, виявлені у сейфі житлової кімнати АДРЕСА_11 ; два блокнота, три зошита з рукописним текстом; банківські картки: «Приватбанк» НОМЕР_71 , «Credit Agrecole» № НОМЕР_72 , Укргазбанк» № НОМЕР_73 ; системний блок чорного кольору з маркуванням: RCP 100RKPL1112800080, KSG НОМЕР_74 з флеш-картою пам`яті «SP 32 Gb»; чотири пластикові скриньки з замками з вставками «Милосердие» та відтисками печаток «Нова Доля» та ключі до них; дві папки синього кольору з документами, накидка «Нова доля країни», жовтого кольору, папка синього кольору з документами, папка чорного кольору з надписом «Акты изьятия договора» з документами, що належать невстановленим особам, а також на грошову купюру номіналом 500 гривень (серія ЛГ номер 3806674); мобільний телефон Samsung ІМЕІ 1: НОМЕР_75 , ІМЕІ2: НОМЕР_76 з сім-карткою мобільного оператора № НОМЕР_77 ; пластикові картки «Приватбанк» № НОМЕР_78 та № НОМЕР_79 ; пластикову картку «Ощадбанк» № НОМЕР_80 , що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.

Головуючий Ю.В. Куліш