Рішення № 83274201, 26.07.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

26.07.2019

Справа №489/1277/19

Провадження №2-о/489/58/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання - Середою А.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою про встановлення факту отримання травми і захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини 15 вересня 2014 року поблизу населеного пункту Тоненьке Ясинуватського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Мотивуючи свої вимоги тим, що 17.04.2014 року він був прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України на посаду - водій-електрик групи бойового управління командного пункту військової частини польова пошта В-2137. У періоди з 30.08.2014 року по 02.09.2014 року та 15 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей, що велись з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Відповідно до наказу командира військової частини А 1978 від 15.09.2014 року № 214 він був направлений в якості водія службового вантажного автомобіля для виконання бойового завдання із забезпечення українських військ на території Донецької та Луганської областей по маршруту: Камиш-Зоря-Тоненьке-Камиш-Зоря. 15 вересня 2014 року близько 12 год. 00 хв. в районі населеного пункту Тоненьке Ясинуватського району Донецької області їх колона вантажних автомобілів потрапила під артилерійський обстріл з боку сил супротивника. Один із снарядів розірвався поруч з його автомобілем. Він відчув головний біль та втратив слух, який пізніше до нього повернувся. За медичною допомогою відразу не звернувся, оскільки медичних працівників в тому районі не було. Після повернення з відрядження із зони бойових дій в Донецькій обл.. 04.02.2015 року, він пройшов огляд ВЛК в/ч А 2428, де був поставлений діагноз. З 15.11.2016 року по 25.11.2016 року він проходив стаціонарне лікування в ЛОР відділенні в/ч А2428. 27 лютого 2017 року проходив огляд у ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону, за висновками якої встановлено, що отримана ним травма пов`язана із захистом Батьківщини та з проходженням військової служби. Після чого йому було встановлено третю групу інвалідності та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Встановлення даного факту йому потрібен для набуття статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, що перебувала під захистом конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954, і, як результат, у нього виникнуть права та обов`язки, передбаченій цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю заявника та його представника.

Від Міністерства соціальної політики України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Мінсоцполітики.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

17 квітня 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України військової частини А4465 на посаду стрільця, з 29 листопада 2014 року переведений у військову частину В2137 на посаду водія - електрика групи бойового управління командного пункту військової частини польова пошта В-2137, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки Військової частини - польова пошта В2137 від 02.12.2014 року за вих. № 1/Б/1074, ОСОБА_1 дійсно в період з 30.08.2014 року по 02.09.2014 року та з 15.09.2014 року по 16.09.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини А1978 № 214 від 15.09.2014 року, вибули у відрядження військовослужбовці 299 бригади тактичної авіації, зокрема молодший сержант ОСОБА_1 водій, які знаходилися в розпорядженні командира військової частини А1978 вважати такими, що 15 вересня 2014 року вибули для виконання службових (бойових) завдань із забезпечення (перевезення вантажів, супроводження колон, тощо) військ (сил) Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей по маршруту: Камиш-Заря-н.п. Тоненьке- Камиш Заря (а.с. 82).

На підставі наказу командира військової частини - польова пошта В2137 від 08.12.2014 № 1100 було призначено проведення службового розслідування по факту травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 .. За наслідками розслідування складений акт від 05.01.2017 року.

В ході службового розслідування встановлено, що 15 вересня 2014 року молодший сержант ОСОБА_1 в якості водія службового вантажного автомобіля в складі колони виконував бойове завдання із забезпечення (перевезення вантажів, супроводження колон, тощо) військ (сил) Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей по маршруту: Камиш -Заря-н.п. Тоненьке- Камиш Заря. Близько 12:00 колона вантажних автомобілів потрапила під артилерійський обстріл з боку сил супротивника. Один із снарядів розірвався поруч із автомобілем, яким керував молодший сержант ОСОБА_1 . Він відчув головну біль та втратив слух, який повернувся до нього пізніше. За медичною допомогою відразу після події не звернувся, оскільки медичних працівників в його районі не було. Після виконання завдань ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою. В медичному документі встановлено діагноз, який свідчить, що травму слуху ОСОБА_1 отримав через пережите вибухове травматичне ураження обох вух. Запропоновано начальнику командного пункту штабу частини надавати у майбутньому при зверненні молодшого сержанта ОСОБА_1 можливість отримати відповідне медичне лікування через отриману травму.

Медичною характеристикою, свідоцтвом про хворобу № 456, підтверджується, що на підставі проведеного медичного огляду ВЛК ВМКЦ Південного регіону від 27.02.2017 року, встановлено, що травма та захворювання ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 268130 від 01.04.2018 року, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності - травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Наказом командира військової частини - польова пошта В2137 від 15.04.2017 №112 ОСОБА_1 з 17 квітня 2017 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

ОСОБА_1 07 листопада 2014 року нагороджений пам`ятним знаком «за воїнську доблесть».

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку окремого провадження з метою встановлення факту, що має юридичне значення. Метою встановлення якого є визначення його статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції, тобто отримати статус жертви міжнародного збройного конфлікту та з подальшим отриманням допомоги від гуманітарних операцій.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.

Приписами статті 13 Конвенції передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.

Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15.04.2014 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: 20.02.2014.

Крім того, обґрунтовуючи необхідність встановлення факту того, що поранення при виконанні військової служби він отримав внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заявник акцентував увагу суду на відсутність позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманням ним пораненням та військовою агресією Російської Федерації, оскільки такий порядок законодавством не визначено.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Отже, дослідженими в суді доказами стверджується факт отримання травми при виконанні обов`язків військової служби 15 вересня 2014 року року та їх отримання внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Встановлення вказаного факту, відповідно до наведеного вище в рішенні породжує юридичні наслідки, оскільки встановлення такого юридичного факту за встановлених судом обставин, може слугувати підставою для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, та іншими нормативними актами міжнародного права. При цьому, такий юридичний факт є індивідуальним, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника.

При ухваленні даного рішення, суд також враховує, що встановлення зазначеного юридичного факту іншим способом, окрім судового неможливо.

Оскільки встановлення юридичного факту отримання травми і захворювання особи при виконанні обов`язку військової служби внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України можливе лише у судовому порядку, а викладені у заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що подана заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація - задовольнити.

Встановити юридичний факт отримання травми і захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини 15 вересня 2014 року поблизу населеного пункту Тоненьке Ясинуватського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .

Заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, ЄДРПОУ 37567866, юридична адреса: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10.

Заінтересована особа: Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні, юридична адреса: м. Київ, Повітрофлотський проспект 27.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «26» липня 2019 року.