Рішення № 83271914, 12.07.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року Справа № 915/215/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Єнової Л.М. - ордер МК №128710 від 07.03.2019 (у судовому засіданні 11.07.2019),

представника відповідача: Тулілова І.І. - дов.№13 від 14.01.2019 (у судовому засіданні 11.07.2019),

представника ІІІ особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ільницьких"

(55131, Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с.Токарівка, вул.Степова, буд.1;

ідент.код 32093798),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс"

(49083, м.Дніпро, Запорізьке шосе, буд.62А; ідент.код 37303065),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна

(49000, м.Дніпро, вул.Малиновського, буд.14),

про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ільницьких" звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №5082, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості зі сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61 грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 грн (загалом 2636816,08 грн) за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві та відповіді на відзив зазначає, що 30.11.2016 між ТОВ Агрофірма «Ільницьких» та ТОВ «Торговий дім «Агроальянс» було укладено договір №5АА-16 фінансового лізингу, за яким відповідач передав позивачу предмет лізингу - комбайн зернозбиральний CASE IH 6130 зі жниваркою зерновою CASE IH 3020 та жниваркою кукурудзяною CASE IH 4408, а позивач, в свою чергу зобов`язався здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору. 10.09.2018 позивач отримав від відповідача вимогу №180910/1 про сплату заборгованості, в якій вказувалося що станом на 10.09.2019 загальна сума боргу становить 5505193,54 грн, з яких 1982261,91 грн заборгованості по лізинговим платежам та 3522931,63 грн річних, які відповідач вимагав сплатити до 20.09.2018. 30.01.2019 позивач отримав від приватного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №5082 від 17.12.2018, що видав приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. на суму 2642816,08 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис №5082 від 17.12.2018 вчинено з порушеннями ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.1-1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, оскільки вчиняючи виконавчий напис нотаріус не перевірив безспірність заборгованості позивача перед відповідачем та вчинив виконавчий напис на договорі, який не було нотаріально посвідчено.

Відповідач у відзиві (а.с.34-38) проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що позивач проігнорував законні вимоги відповідача щодо сплати заборгованості по лізингових платежам у сумі 2636816,08 грн, оскільки 21.09.2018 позивачу було направлено відповідне повідомлення «Про сплату заборгованості по лізинговим платежам» вих.№2109/18-18/1юр від 21.09.2018 та рахунок №2109/18/1 від 21.09.2018 з вимогою не пізніше п`яти календарних днів з моменту отримання даного повідомлення перерахувати відповідачу заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 2 636 816.08 грн. Вказану вимогу позивач проігнорував.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 №282/20595 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, шо встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також п.6.1 та п.6.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

17.12.2018 відповідач звернувся до нотаріуса із заявою «Про вчинення виконавчого напису нотаріусом» №181217/1 від 17.12.2018 стосовно стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61 грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 грн, а загалом 2636816,08 грн за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016 за період з 20.12.2017 по 21.09.2018. Крім того, разом с заявою №181217/1 від 17.12.2018 відповідачем було надано: оригінал договору фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016; оригінал повідомлення «Про сплату заборгованості по лізинговим платежам» №2109/18-18/1юр від 21.09.2018; оригінал рахунку №2109/18/1 від 21.09.2018 з доказами направлення; оригінал Довідки з банку від 172-58838БТ від 17.12.2018.

На підставі заяви відповідача, нотаріус, згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України «Про нотаріат», перевіривши надані відповідачем документи 17.12.2018 видав відповідачу виконавчий напис зареєстрованого у реєстрі за №5082 для пред`явлення до відділу (підрозділу) виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідач вважає, що позивачем не надано жодного доказу, що підтверджували б обставини викладені в позовній заяві, а усі доводи ґрунтуються на припущеннях, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

ІІІ особою направлені на адресу суду пояснення №39/01-16 від 23.04.2019 та копії документів, на підставі яких нотаріусом був вчинений виконавчий напис №5082 від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри (загалом 2636816,08 грн) за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016.

У вказаних пояснення нотаріус повідомляє, що вчинення виконавчого напису здійснювалось на підставі Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції від 22.02.2012 №296/5, а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Документи, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис на договорі фінансового лізингу, визначені у п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 і є вичерпним.

Згідно з п.8 Переліку документом, що передбачає у безспірному порядку повернення об`єкта лізингу є договір лізингу. Зазначена норма встановлює перелік документів, при наявності яких нотаріус вчиняє виконавчий напис на договорі фінансового лізингу. Для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Керуючись главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Вищевказана умова була нотаріусом перевірена та виконана.

Ухвалою від 08.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 07.03.2019.

При поданні позову позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису.

Враховуючи, що 07.03.2019 відповідач повідомив суд про подання до приватного виконавця заяви від 05.03.2019 про повернення виконавчого напису стягувачу та винесення виконавцем постанови про повернення виконавчого документу, позивачем у підготовчому засіданні було заявлено суду клопотання не розглядати заяву про забезпечення позову.

07.03.2019, 27.03.2019, 17.04.2019, 08.05.2018, 30.05.2019, 18.06.2019 судом ухвалювалось відкласти підготовчі засідання.

27.03.2019 суд, враховуючи необхідність повторного витребування у приватного нотаріуса належним чином завірених копій документів, ухвалив з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалами від 08.02.2019 та 17.04.2019 суд зобов`язував приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліну Анатоліївну надати суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких нею був вчинений виконавчий напис №5082 від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри (загалом 2636816,08 грн) за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016, а також оригінали вказаних документів для огляду у судовому засіданні 08.05.2019.

18.06.2019 відповідачем було подано до суду клопотання про призначення у справі експертизи, перед якою поставити питання, чи відповідають суми, які зазначені в повідомленні №2109/18-18/1ою від 21.09.2018 та рахунку №2109/18/1 від 21.09.2018 дійсності, виходячи з умов договору фінансового лізингу.

У підготовчому засіданні 02.07.2019 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, враховуючи, що поставлені на вирішення експертизи питання не відносяться до предмету доказування у даній справі.

02.07.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.07.2019.

12.07.2019, після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

30.11.2016 між ТОВ Агрофірма «Ільницьких» та ТОВ «Торговий дім «Агроальянс» було укладено у простій письмовій формі договір №5АА-16 фінансового лізингу, за яким відповідач передав позивачу предмет лізингу - комбайн зернозбиральний CASE IH 6130 зі жниваркою зерновою CASE IH 3020 та жниваркою кукурудзяною CASE IH 4408, а позивач, в свою чергу зобов`язався здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.

17.12.2018 ТОВ «Торговий дім «Агроальянс» звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліни Анатоліївни із заявою №181217/1 про вчинення виконавчого напису на стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61 грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри, загалом 2636816,08 грн, за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016.

17.12.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис №5082 від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри, загалом 2636816,08 грн, за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016.

Позивач зазначає, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис на договорі, який не завірений нотаріально та не перевіривши факт безспірності заборгованості, як того вимагає Закон України «Про нотаріат» та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 №1172.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.5) ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Стаття 18 Цивільного кодексу України встановлює, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» однією із нотаріальних дій, які вправі вчиняти нотаріус, визнає вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на час подання позову регламентується Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (надалі - Порядок №296/5).

Згідно п.1 Глави 16 Порядку №296/5, стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.1 Глави 16 Порядку №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

За приписами п.3.2 Глави 16 Порядку №296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 (надалі Перелік №1172).

Враховуючи вимоги чинного законодавства та узагальнення нотаріальної практики щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами України, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус повинен перевірити наявність умов, за яких можливе вчинення виконавчого напису, зокрема:

- чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який іде мова в Переліку №1172;

- чи подані всі передбачені Переліком №1172 документи та чи оформлені вони належним чином;

- чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та прострочення виконання зобов`язання;

- чи не виник спір між заінтересованими особами;

- чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права та обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Як вбачається зі спірного виконавчого напису, підставою для його вчинення приватний виконавець зазначив ст.87 Закону України «Про нотаріат», ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Пункт 8 Переліку №1172 визначає перелік документів, необхідних для одержання виконавчого напису на повернення об`єкту лізингу. До таких документів належать: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Однак, заява ТОВ «Торговий дім «Агроальянс» №181217/1 від 17.12.2018 стосувалась вчинення виконавчого напису на стягнення з лізингоодержувача заборгованості по сплаті лізингових платежів та суми процентів річних, а не повернення об`єкту лізингу.

Перелік документів для стягнення у безспірному порядку заборгованості, передбачений п.1 Переліку №1172, який визначає, що для вчинення такого напису нотаріусу мають бути подані нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Для одержання такого виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки укладений між ТОВ Агрофірма «Ільницьких» та ТОВ «Торговий дім «Агроальянс» договір фінансового лізингу вчинений у простій письмовій формі, то вчинення на ньому виконавчого напису на підставі п.1 Переліку №1172 не може вважатись правомірним.

У той же час, невиконання лізингоодержувачем умов укладеного між сторонами у простій письмовій формі договору лізингу могло бути підставою для вчинення виконавчого напису лише щодо повернення об`єкту лізингу на підставі п.8 Переліку №1172, але не заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Слід наголосити, що чинне законодавство, яке регулює лізингові правовідносини (в тому числі і за договором фінансового лізингу) не встановлює обов`язкової нотаріально посвідченої форми договору. Таким чином, можна зробити висновок, що укладення договору фінансового лізингу у простій письмовій формі допускається та не суперечить чинному законодавству. При цьому, п.8 Переліку №1172 застосовується до вчинення виконавчих написів на договорах фінансового лізингу взагалі та нотаріальна форма такого договору не вимагається, а застосування пункту 1 Переліку №1172 до даних правовідносин є помилковим, так як він регулює лише порядок вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах.

За вказаних обставин, суд вважає, що виконавчий напис №5082 від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри, загалом 2636816,08 грн, за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною без дотримання приписів ст.87 Закону України «Про нотаріат», ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Що стосується посилання відповідача на належність доказів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача слід зазначити, що в основу розмежування «спірної» і «безспірної» заборгованості покладається не власне ставлення боржника до пред`явленої вимоги (суб`єктивна ознака), зокрема, щодо відсутності заперечень боржника проти розрахунку суми заборгованості, а фактичний характер правовідносин (об`єктивна ознака), який може бути встановлений судом лише при прийнятті до розгляду позовної заяви про стягнення заборгованості з лізингових платежів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, передбачає, що для одержання виконавчого напису подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

На жаль, ні вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів, ні взагалі чинним законодавством не уточнено, які саме документи можуть вважатись доказом безспірності заборгованості і дають підставу нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Однак, виходячи із аналізу наведених норм можна зробити висновок, що безспірною є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Аналогічна позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 по справі №5016/344/2011 (6/13).

Крім того, у даному випадку встановлення судом обставин, пов`язаних з підтвердженням безспірності заборгованості боржника, не мають правового значення для розгляду даної справи з підстав викладених вище.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ч.4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть розглядатись також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» зі змінами і доповненнями, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржують ся до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною виконавчий напис №5082 від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри, загалом 2636816,08 грн, за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" (49083, м.Дніпро, Запорізьке шосе, буд.62А; ідент.код 37303065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ільницьких" (55131, Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с.Токарівка, вул.Степова, буд.1; ідент.код 32093798) 1921,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 22 липня 2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва