Рішення № 83271892, 16.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2019Справа № 910/3518/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг";До Головного управління ДФС у м. Києві;Прозобов`язання забрати майно; Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивачане з`явився; Від відповідача Данелюк Ю.І., представник за довіреністю від 16.05.2019 № 2001/26-15-10-07-19.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" звернулося до суду з позовом яким просить зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві забрати майно, яке було передано фіскальними органами позивачеві як уповноваженому зберігачу за актом прийому-передачі № 140/10 від 05.03.2010 (металеві кришки білого кольору, пристрій для закупорки, лійка, клей, спиртометр, шланг орієнтовною вартістю 132,30 грн.) та за актом прийому-передачі майна № 8 від 17.02.2014 (гаражні бокси (площею 15 кв.м. кожний) у кількості 9 штук, вартістю 163 755,00 грн.) та за актом прийому-передачі майна від 12.03.2015 (чотирьох кімнатний одноповерховий цегляний житловий будинок № 17 літера "А" по вул. Ватутіна у м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області , загальною площею 100 м.кв., вартістю 144 175,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту порушених майнових прав позивача з огляду на вимушене тривале зберігання переданого йому майна після закінчення строку дії договору зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/3518/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2019, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

У підготовчому засіданні 23.04.2019 судом було оголошено перерву до 16.05.2019.

15.05.20019 відповідач подав до суду клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

16.05.2019 у підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання, яким просив суд зобов`язати сторін вжити заходів щодо інвентаризації майна, яке є предметом спору та подати до суду документи, складені за наслідками інвентаризації, а також оголосити перерву у засіданні.

Розглянувши у підготовчому засіданні 16.05.2019 клопотання відповідача без вихідного номеру і дати, яке надійшло до суду 15.05.2019 про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, суд відхилив його, оскільки мотивація такого клопотання не містила у собі обґрунтованих пояснень, які б дозволили вести мову про те, що відповідач дійсно має намір на мирне врегулювання спору з позивачем. Відповідачем не було визначено ймовірні шляхи такого мирного врегулювання, а лише вказувалося на недоведеність посилань позивача про наявність у нього майна, переданого йому на зберігання.

За наслідками підготовчого засідання 16.05.2019 судом оголошено перерву до 28.05.2019.

23.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачеві у позові, оскільки у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" вказує на обставини, яких фактично не існує, адже договорів зберігання подано не було, строк зберігання не встановлено, а вигадано позивачем. Також відповідач вказує на відсутність доказів наявності і зберігання майна та відмову позивача у проведенні передбаченої чинним законодавством інвентаризації.

24.05.2019 від позивача до суду надійшли письмові пояснення з додатками, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" вказує на неможливість проведення інвентаризації на вимогу відповідача з об`єктивних причин, пояснює різне найменування майна у поданих до суду документах та зазначає про докази фактичної наявності спірного майна.

У підготовчому засіданні 28.05.2019 представник відповідача заявив суду клопотання, яким просить залишити без розгляду клопотання, подане ним у судовому засіданні 16.05.2019 щодо зобов`язання сторін провести інвентаризацію. Вказане клопотання судом задоволене як таке, що не порушує прав та/або інтересів позивача та держави, органом якої є Головне управління ДФС у м. Києві.

За наслідками засідання судом оголошено перерву до 11.06.2019.

05.06.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив з наведеними у ній запереченнями на твердження, покладені відповідачем в основу відзиву на позов.

У підготовчому засіданні 11.06.2019, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд на місці постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.06.2019.

Відповідно до ухвали від 20.06.2019 судове засідання було відкладено через неявку представника позивача.

У судове засідання, призначене на 09.07.2019, позивач уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали від 20.06.2019.

Керуючись приписами п. 1 ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання та перейшов до розгляду спору по суті. Так, у вказаній нормі закріплено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Крім того, судом враховано, що у підготовчому засіданні позивача в особі уповноваженого представника остаточно визначився з предметом спору та характером спірних правовідносин, подав відповідь на відзив та письмові пояснення, тобто правова позиція позивача по суті спору суду відома та зрозуміла.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що відзив на позовну заяву відповідач подав до суду з пропуском процесуального строку та без клопотання про його поновлення й без посилання на обставини, які зумовили пропуск відповідного процесуального строку. Проте, при вирішенні спору судом враховано заперечення відповідача проти позову, оскільки представник відповідача оголосив їх в ході свого виступу та під час судових дебатів. Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач подавав клопотання про врегулювання спору, яке було відхилено, а позивач надав відповідь на відзив, тобто прийняв до уваги наявний у справі відзив.

У судовому засіданні 09.07.2019 суд, проаналізувавши позов та отримані від позивача документ, заслухавши представника відповідача, який підтримав свою правову позицію у спорі і виступив у судових дебатах, оголосив перерву у засіданні до 16.07.2019.

16.07.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" є юридичної особою за законодавством України та на момент спірних правовідносин був господарюючою одиницею, що вправі здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, яке переходить у власність держави, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру суб`єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави.

За твердженнями позивача, на його зберіганні знаходиться державне майно, передане йому на зберігання Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві у 2010, 2014 та 2015 роках. Передане на зберігання майно не було передано позивачеві на реалізацію, позивач змушений нести витрати з його зберігання, складати відповідні звіти про рух матеріальних цінностей, у той час як поклажодавець не цікавиться ним жодним чином, витрати з його утримання не несе, а майно втрачає товарний вид та зношується.

Оскільки у системі фіскальних органів мала місце реорганізація в районну у м. Києві податкові інспекції були ліквідовані, позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві з вимогою забрати товар, передача якого підтверджується належними доказами - актами прийому-передачі майна.

З огляду на невиконання законної вимоги позивача відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" звернулося до суду з цим позовом та просить захистити його майнові права, стверджуючи, що після закінчення строку дії договору зберігання відповідач не забрав майно, що змушує позивача нести витрати щодо його збереження.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач відмовився від проведення інвентаризації майна, що свідчить про його фактичну відсутність. Також, на думку відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" вказує на обставини, яких фактично не існує, адже договорів зберігання подано не було, строк зберігання не встановлено, а вигадано позивачем. За твердженнями відповідача, позивач не подав доказів наявності і зберігання майна.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, проаналізувавши правові позиції сторін та дослідивши подані докази, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у заявленому позивачем вигляді, зважаючи на таке.

Щодо приймання позивачем на зберігання майна, суд зазначає, що обставини передачі органами фіскальної служби та приймання позивачем майна, про яке йдеться у позовній заяві відповідач в ході розгляду справи жодним чином не заперечив та вказував на своє бажання провести інвентаризацію такого майна, що відповідно до положень ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України можна оцінювати як обставини, які не потребують доказування.

Разом з тим, суд встановив, що 05.03.2010 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Толк Консантинг" для відповідального зберігання майно: пластикова баночка білого кольору ємністю 50 літрів з вмістом водно-спиртової суміші з характерним запахом алкоголю, заповнена приблизно 35-а літрами, орієнтовною вартістю 700,00 грн. за протоколом огляду місця події від 23.03.2010; дві каністри білого кольору ємністю 0,5 літрів, заповнені у повному обсязі прозорою рідиною з характерним запахом спирту у кількості 40 літрів, орієнтовною вартістю 2 800,00 грн. за протоколом від 23.02.2010; порожні пляшки з-під горілки 0,5 літрів у кількості 140 пляшок, орієнтовною вартістю 168,00 грн. за протоколом огляду місця події від 23.02.2010; металеві кришки білого кольору у кількості 254 штуки, орієнтовною вартістю 114,30 грн. за протоколом огляду місця події від 23.02.2010; металевий саморобний пристрій для закупорювання пляшок у кількості 1 шт., орієнтовною вартістю 4,00 грн. за протоколом огляду місця події від 23.02.2010; лійка у кількості 1 шт., орієнтовною вартістю 4,00 грн. за протоколом огляду місця події від 23.02.2010; спиртометр у кількості 1 шт., орієнтовною вартістю 4,00 грн. за протоколом огляду місця події від 23.02.2010; шланг у кількості 1 шт., орієнтовною вартістю 2,00 грн. за протоколом огляду місця події від 23.02.2010.

Факт приймання-передачі майна на зберігання відділом організації роботи з безхазяйним майном управління погашення прострочених податкових зобов`язань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва підтверджується актом № 140/10 від 05.03.2010, затвердженим в установленому порядку.

17.02.2014 уповноваженою комісією Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 передано позивачеві на відповідальне зберігання шість одиниць найменувань майна, а саме:гаражні бокси плошею 15 кв м у кількості 9 шт, на суму 163 775,00 грн.; цигарки "Leana" у кількості 510 пачок на суму 2 550,00 грн., цигарки "Cosmos" у кількості 20 пачок на суму 140,00 грн., цигарки "Acpa" у кількості 40 пачок на суму 200,00 грн., цигарки "Fluieras" у кількості 30 пачок на суму 210,00 грн., цигарки "Doina" у кількості 60 пачок на суму 360,00 грн.

Факт приймання-передачі майна на зберігання підтверджується актом № 8 від 17.02.2014, затвердженим в установленому порядку.

12.03.2015 уповноваженою комісією Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві на підставі Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 передано позивачеві на відповідальне зберігання чотирьох кімнатний одноповерховий цегляний житловий будинок № 17 літера "А" по вул. Ватутіна у м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області , загальною площею 100 м.кв., вартістю 144 175,00 грн.

Факт приймання-передачі майна на зберігання підтверджується актом (без номеру) від 12.03.2015, затвердженим в установленому порядку.

22.10.2018 позивач подав до Головного управління ДФС у м. Києві звіт про рух матеріальних цінностей, переданих на зберігання ТОВ "Толк консалтинг" за вересень 2018 року.

29.11.2018 позивач направив на ім`я Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві вимогу щодо здійснення дії по забиранню майна від 28.11.0018 № 3751, в якій просив у семиденний строк забрати майно, передане за актами від 05.03.2010 та 20.11.2015 та проінформувати про дату і час таких дій.

06.12.2018 позивач направив на ім`я Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві вимогу щодо здійснення дії по забиранню майна від 05.12.0018 № 3754, в якій просив у семиденний строк забрати майно, передане за актом від 17.02.2014 та проінформувати про дату і час таких дій.

17.01.2019 позивач направив на ім`я Головного управління ДФС у м. Києві вимогу щодо здійснення дії по забиранню майна від 17.01.0019 № 3785, в якій просив у семиденний строк забрати майно, передане за актами від 05.03.2010, 17.02.2014 та 12.03.2015 й проінформувати про дату і час таких дій.

Відповіді на описані вимоги до суду відповідачем подано не було, позивач також нічого не отримував.

Розглядаючи позовні вимоги, заявлені Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" до Головного управління ДФС у м. Києві суд не вбачає помилковості у визначені відповідача у справі, адже станом на час звернення позивача до суду з цим позовом районні у м. Києві податкові інспекції, з якими у позивача виникли правовідносини, знаходяться у стані припинення, а після відкриття провадження у цій справі саме відповідач прийняв рішення про проведення інвентаризації майна, переданого позивачеві на зберігання з посиланням на Порядок взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 570 та Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340.

Як вказувалося вище, відповідач факти передачі позивачеві на відповідальне зберігання не заперечив, а тому, з огляду на описані акти, суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору зберігання, оформлені шляхом складання актів приймання-передачі майна від 05.03.2010, 17.02.2014 та 12.03.2015, що відповідає положенням чинного законодавства. Так, у ст. 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Отже, договір, за яким між сторонами виник спір, є договором зберігання, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання як загальних положень про зобов`язання, так параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача забрати вказаний у позовній заяві товар, позивач стверджує, що строк дії договору зберігання закінчився і подальше зберігання такого майна позивачем порушує його майнові права, адже породжує пов`язані з цим матеріальні витрати.

Розглядаючи заявлений спір, суд погоджується з позивачем щодо того, що зберігання майна Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" відбувається протягом тривалого часу, що має закономірним наслідком втрату майном товарного вигляду та його зношення, обезцінення, та майнові витрати з боку позивача, що може становити для нього фінансовий тягар, оскільки на реалізацію таке майно станом на час вирішення спору передане не було. Проте, суд вважає, що заявлення позову з такими позовними вимогами мало дещо передчасний характер, оскільки у позивача відсутні правові підстави вимогами від відповідача забрати майно, адже відповідний обов`язок у відповідача не виник.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положення про строки договору зберігання вміщенні у ст. 938 Цивільного кодексу України, де вказується, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Отже, внаслідок укладення договору шляхом складення актів приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, сторони жодним чином не визначити строк договору зберігання.

Таким чином, правовідносини з договору зберігання по кожному описаному вище акту між сторонами тривають, покладодавець вимогу про повернення майна зі зберігання не пред`являв, а тому, позивач зобов`язаний зберігати таке майно до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, адже позивач добровільно і на власний розсуд вступив у такі правовідносини з покладожавцями.

Стаття 530 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлює загальні положення щодо строків саме виконання зобов`язання управненою та зобов`язаною стороною, а не строк дії правочину, з якого виникли зобов`язання. Так само і приписи її ч. 2 цієї статті щодо семиденного терміну виконання вимоги не можуть бути застосовані як строки дії/чинності/припинення договору, з якого виникають зобов`язання.

Суд зауважує, що кожна зі сторін спору правильно і доречно посилалася на Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340. Проте, приписи цього нормативно-правового акту не можуть дати всі відповіді на питання, що підлягають врегулюванню між сторонами саме у цьому спорі, адже між ними відсутній договір у письмовій формі, про який йдеться у цьому Порядку, і яким точно було б врегульовано і строк дії договору, права й обов`язки сторін, порядок їх дій у разі закінчення строків договору і строків зберігання майна та ін. Також суд враховує, що відповідно до зазначеного Порядку відповідач міг би передати позивачеві майно для реалізації, чого досі не було зроблено і що не може ототожнюватися з пред`явленням вимоги про повернення майна, а тому застосування до спірних правовідносин норм ч. 3 ст. 938 суд не вбачає за правомірне.

На переконання суду, належним способом захисту інтересів позивача були б дії які передбачали проведену в установленому законодавством порядку відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" від договору зберігання за описаними вище актами (адже обов`язки зберігача у позивача не припинилися), та з наступним заявленнням вимоги забрати майно, строк зберігання якого закінчився, у зв`язку з розірванням договору, а також заявленням вимоги про відшкодування можливих збитків, у разі їх нвявності.

Матеріалами справи підтверджується, що у листах і вимогах, адресованих податковим інспекціям позивач не ставив вимогу про припинення договірних правовідносин, а лише вимагав забрати товар.

Щодо посилань відповідача на відмову позивача провести інвентаризацію, то такі твердження судом відхиляються, оскільки не доводяться фактичними обставинами, якими підтверджується, що відповідач, після відкриття провадження у цій справі, звернувся до позивача з пропозицією провести інвентаризацію (лист від 26.04.2019 № 80418/10/26-15-17-06-18) об 11 годині 10.05.2019 лише 09.05.2019, направивши свій лист через ПАТ "Укрпошта", тоді як нормативний строк поштового перебігу у м. Києві може складати до п`яти днів. Тобто, позивач з об`єктивних причин не зміг пристати на таку пропозицію відповідача.

Твердження відповідача про фактичну відсутність спірного майна жодним чином не підтверджені та видаються такими, що спрямовані на ухилення від виконання обов`язків поклажодавця. Крім того, позивач подав до матеріалів справи фото майна, яке ним зберігається, щодо яких відповідач заперечень не навів.

Таким чином, позовні вимоги судом відхиляються, а судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.07.2019.

Суддя О.В. Мандриченко