Рішення № 83271886, 16.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2019Справа №910/4902/19

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"простягнення 3 756 684,38 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін: від позивача:Асатрян Т.Л., Есаулов В.О., Іванусь С.Л.від відповідача:не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" про стягнення 3 756 684,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе грошові зобов`язання згідно договору №01/02-ФП про надання фінансової допомоги від 08.02.2017 щодо своєчасного повернення отриманої від позивача суми фінансової допомоги, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 970 710,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 616 766,38 грн. та 3% річних у розмірі 169 208,00 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення вказаної суми коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4902/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.05.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/4902/19 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" про забезпечення позову відмовлено.

20.05.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" надішли заперечення проти позовної заяви (за своєю суттю відзив), в яких відповідач підтверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" було надано йому зворотну безвідсоткову фінансову допомогу у загальному розмірі 5 245 710,00 грн., частина якої у розмірі 2 741 000,00 грн. була повернута Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна". Проте, відповідач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" не було оплачено поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" згідно договору №4/17 від 19.06.2017 товар вартістю 3 241 656,00 грн., а в подальшому повернуто такий товар після втрати ним вартості. При цьому відповідач вказує, що такі дії позивача мали систематичний характер, у зв`язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" завдано збитків у загальному розмірі 1 453 385,23 грн. Крім того, відповідач вказує, що сторонами було погоджено безвідсоткову фінансову допомогу, у зв`язку з чим нарахування 3% річних на суму заборгованості згідно ст. 625 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.05.2019.

30.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність у нього обов`язку з повернення частини фінансової допомоги, у зв`язку з наявністю, на його думку, збитків за договором поставки, оскільки дані правочини є непов`язаними та стосуються різних правовідносин між сторонами. Щодо 3% річних, то позивач вказує, що нарахування таких відсотків згідно ст. 625 Цивільного кодексу України не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності відповідача за неналежне виконання ним своїх грошових зобов`язань.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.06.2019.

05.06.2019 представником відповідача було подано через відділ діловодства суду пояснення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна", в яких Генеральний директор ОСОБА_1. вказує, що у зв`язку з недобросовісною поведінкою позивача у правовідносинах сторін з купівлі-продажу лікарських засобів Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" завдано збитків, а також керівник відповідача вказує, що ним було повернуто частину позики у розмірі близькому до

570 000,00 грн. готівкою, тому відповідач визнає позов лише в частині заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 1 110 363,28 грн.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 11.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; запропоновано позивачу забезпечити явку свого керівника у наступне підготовче засідання або надати письмові пояснення щодо одержаних коштів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.06.2019.

19.06.2019 представником відповідача було подано до відділу діловодства суду проект мирової угоди, яка не була підписана жодною із сторін.

Також, 19.06.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано заяву про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з невідкладною відпусткою адвоката за сімейних обставин. Крім того, відповідачем було подано заяву про приєднання до матеріалів справи доказів часткового повернення суми позики.

27.06.2019 через відділ діловодства суду позивачем було подано пояснення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" зазначає, що твердження відповідача про повернення фінансової допомоги у інший спосіб ніж безготівковий рахунок не має належного ні нормативного, ні документарного підтвердження, а наявність між сторонами інших господарських зобов`язань не є предметом розгляду у даній справі.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 27.06.2019 відмовлено відповідачу у відкладенні підготовчого засідання, оскільки ним не доведено та не надано доказів на підтвердження викладених у відповідній заяві обставин; явку керівника позивача у наступне засідання визнано обов`язковою; закрито підготовче провадження у справі №910/4902/19, встановлено порядок дослідження доказів та призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2019.

16.07.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що всі розрахунки між сторонами за договором позики здійснювались виключно у безготівковій формі, а директор позивача особисто або через уповноваженого представника готівкові кошти від представника відповідача в рахунок погашення такої позики не одержувались.

Також, 16.07.2019 через відділ діловодства суду позивачем було надано нотаріально посвідчену заяву керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" Івануся С.Л. , в якій директор позивача вказує, що розрахунки між сторонами за договором №01/02-ФП про надання фінансової допомоги від 08.02.2017 здійснювались виключно у безготівковій формі та, що він особисто або через уповноваженого представника готівкові кошти від представника відповідача в рахунок погашення такої позики не отримував. Також керівник позивача вказує, що до каси Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" коштів в рахунок погашення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" не надходило, прибутково-касові ордери не видавались.

В судове засідання, призначене на 16.07.2019, представники та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" з`явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримали та просили його задовольнити. Також, у судовому засіданні представниками позивача вказувалось на недобросовісність відповідача з огляду на те, що після порушення провадження у даній справі у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" було змінено директора та учасників, що на думку відповідача, свідчить про підготовчі дії із виведення активів для ухилення відповідача від виконання рішення суду про задоволення позивача.

Відповідач явку своїх представників у судове засідання, призначене на 16.07.2019 не забезпечив, про причини неявки представника суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103051123259, згідно якого ухвала суду від 27.06.2019 про повідомлення дати, часу та місця судового засідання була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" 10.07.2019.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судове засідання 16.07.2019, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна".

В судовому засіданні 16.07.2019 судом завершено розгляд справи №910/4902/19 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторін (наданими, в тому числі у підготовчих засіданнях), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" (надалі - сторона 1, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (надалі - сторона 2, позичальник) укладено договір №01/02-ФП (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 31.03.2017) сторона 1 зобов`язалась на протязі дії цього договору надати фінансову допомогу стороні 2 в розмірі 5 245 800,00 грн. на поворотних засадах.

Згідно п. 2.1 Договору сторона 2 здійснює повернення фінансової допомоги, одержаної від сторони 1, на протязі строку дії даного договору.

У пункті 2.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 31.03.2017) сторонами погоджено, що сума грошових засобів, перерахованих стороною 1 стороні 2, не повинна перевищувати загальної суми даного договору, а повернення сум фінансової допомоги здійснюється стороною 2 до 08.05.2017 включно.

У відповідності до п.п. 5.1, 5.2 даний Договір починає діяти з моменту його підписання до 31.12.2017.

На виконання своїх зобов`язань за Договором позивач перерахував відповідачу позику (поворотну фінансову допомогу) у загальному розмірі 5 245 710,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №56 від 08.02.2017 на суму 3 162 920,00 грн., №111 від 13.03.2017 на суму 1 922 790,00 грн., №148 від 31.03.2017 на суму 150 000,00 грн., №149 від 31.03.2017 на суму 10 000,00 грн. (призначення платежу за всіма платіжними дорученнями - безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно Договору №01/02-ФП від 08.02.2017).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що в порушення умов Договору відповідачем у встановлений сторонами строк не було в повному обсязі повернуто суму позики, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 2 970 710,00 грн. Крім того, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 616 766,38 грн. та 3% річних у розмірі 169 208,00 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення вказаної суми коштів.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Платіжним дорученням №56 від 08.02.2017 на суму 3 162 920,00 грн., №111 від 13.03.2017 на суму 1 922 790,00 грн., №148 від 31.03.2017 на суму 150 000,00 грн., №149 від 31.03.2017 на суму 10 000,00 грн. підтверджується надання позивачем відповідачу позики (поворотної фінансової допомоги) у загальному розмірі 5 245 710,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.1 Договору сторонами було погоджено, що позичальник зобов`язаний повернути суму позики до 08.05.2017.

Натомість як вбачається з матеріалів справи позичальником на виконання свого зобов`язання з повернення наданої згідно Договору суми позики було перераховано позикодавцю:

- згідно платіжного доручення №589 від 24.04.2018 кошти у розмірі 25 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №526 від 22.05.2018 кошти у розмірі 300 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №530 від 24.07.2018 кошти у розмірі 100 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №539 від 16.08.2018 кошти у розмірі 100 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №559 від 17.09.2018 кошти у розмірі 10 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №568 від 27.09.2018 кошти у розмірі 10 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №591 від 14.12.2018 кошти у розмірі 50 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №292 від 18.04.2017 кошти у розмірі 160 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №344 від 10.07.2017 кошти у розмірі 500 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №429 від 20.10.2017 кошти у розмірі 600 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №411 від 10.11.2017 кошти у розмірі 300 000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №563 від 12.04.2018 кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Крім того, хоча відповідачем не надано доказів сплати позивачу 03.07.2018 коштів у розмірі 100 000,00 грн., проте дані обставини у змісті позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" підтверджується, а також в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін акт звірки від 19.07.2018, з якого також вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" було сплачено відповідні кошти.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується часткове та з простроченням виконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів в рахунок погашення суми наданої позивачем позики, а саме - у розмірі 2 275 000,00 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених в якості заперечень проти позову, про завдання Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" шкоди недобросовісним веденням позивачем своєї господарської діяльності під час виконання договору №4/17 від 19.06.2017, предметом якого є купівля-продаж товарів, то суд їх відхиляє як необґрунтовані, оскільки; 1) дані договори не є пов`язаними, відтак неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу не може впливати на виконання зобов`язань за договором позики; 2) встановлення обставин, які стосуються взаємовідносин сторін за договором №4/17 від 19.06.2017, не входить до предмету доказування у даній справі; 3) відсутні підстави для висновку про припинення (часткового) грошового зобов`язання у відповідача у зв`язку з вчиненням ним правочину, передбаченого ст.ст. 601-603 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень відповідача та його керівника про часткове повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" суми позики шляхом передання керівником коштів готівкою суд зазначає наступне.

По-перше, позивач та керівник абсолютно заперечують можливість та факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" свого грошового зобов`язання шляхом передання готівкових коштів. Більше того, керівник позивача стверджує, що виконання зобов`язань відповідачем мало місце виключно шляхом перерахування у безготівковій формі відповідних коштів на банківський рахунок позивача на погашення суми позики.

По-друге, частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" та його керівник стверджують, що відповідачем було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" в рахунок повернення позики у готівковому вигляді 566 000,00 грн., проте жодних складених сторонами доказів (навіть неналежних), які б засвідчували можливість виконання Договору у такий спосіб відповідачем суду не надано.

В свою чергу, надані відповідачем докази, що складені в односторонньому ним порядку (довідки, заяви, пояснення), не можуть вважатись належними доказами виконання грошового зобов`язання та навіть не можуть зумовити виникнення у суду сумніву щодо можливого виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" свого грошового зобов`язання у готівковій формі.

Крім того, суд критично оцінює можливість того, що відповідач, передаючи такі значні суми позивачу на виконання своїх грошових зобов`язань (наявність яких підтверджується документарно), не здійснив би фіксування такої дії (оформлення у будь-якому документарному виді, наприклад, розписка уповноваженої особи позивача, акт приймання-передання коштів тощо) за участю обох сторін (їх уповноважених представників), навіть якщо б такий документ не був би достатнім доказом по справі, не кажучи вже про необхідність подання до суду для доведення своєї правової позиції належних та достатніх доказів.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, відповідачем не надано жодних доказів виконання свого грошового зобов`язання шляхом передання позивачу (уповноваженій позивачем особі) готівкових коштів.

По-третє, представники позивача стверджують, що після порушення провадження у даній справі має місце зміна керівника та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна". За переконанням представників відповідача такі дії вчиняються з метою невиконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (в тому числі, рішення суду у даній справі).

Судом завдяки наданому державним органам спеціального доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що станом на 22.04.2019 (дата відкриття провадження у даній справі) керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" значилась ОСОБА_1 , а засновниками (учасниками) - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Натомість станом на дату розгляду даної справи по суті (16.07.2019) згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" значиться ОСОБА_4 , а засновниками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому, як вбачається із відповідного витягу реєстрація змін до складу засновників (учасників) відповідача мала місце 03.07.2019, а реєстрація зміни керівника - 05.07.2019, тобто протягом тижня від дати постановлення судом протокольної ухвали від 27.06.2019 про закриття підготовчого провадження у справі №910/4902/19 та призначення її до розгляду по суті.

Крім того, судом враховано непослідовність доводів відповідача, яка полягає у наступному.

У своєму відзиві, поданому 20.05.2019, відповідач жодним чином не зазначав про виконання свого обов`язку перед позивачем у готівковій формі, проте в обґрунтування своєї правової позиції у даному спорі стверджував про завдання йому навмисними і неправомірними діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" в межах правовідносин за договором №4/17 від 19.06.2017 (купівлі-продажу) збитків у розмірі 1 453 385,23 грн., у зв`язку з чим вважав обґрунтованими вимоги позивача лише в частині заборгованості у розмірі 1 110 303,28 грн.

Однак, з наданого відзиву жодним чином не можливо зрозуміти чому саме у такому розмірі відповідач визнає заборгованість перед позивачем, оскільки якщо від загальної суми наданої позики відняти суму сплачених за твердженнями відповідача коштів та суму, нібито, завданих збитків, то має місце сума 1 051 324,77 грн. (5 245 710,00 грн. наданої позики - 2 741 000,00 грн. сплачених за твердженнями відповідача коштів - 1 453 385,23 грн. збитків).

Проте, після участі представника відповідача у підготовчому засідання 21.05.2019, в межах якого судом на виконання приписів статті 182 Господарського процесуального кодексу України роз`яснено учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" подано пояснення, в яких керівник відповідача стверджує про часткове виконання зобов`язання перед позивачем у готівковій формі (зазначений у поясненнях розмір переданих позивачу готівкових коштів містить виправлення) та завдання йому навмисними і неправомірними діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" в межах правовідносин за договором №4/17 від 19.06.2017 (купівлі-продажу) збитків у розмірі 1 453 385,23 грн., у зв`язку з чим вважав обґрунтованими вимоги позивача лише в частині заборгованості у розмірі 1 110 303,28 грн.

В свою чергу, із наданих пояснень взагалі неможливо встановити чому саме такий розмір заборгованості (1 110 303,28 грн.) визнається відповідачем, оскільки якщо від загальної суми наданої позики відняти суму сплачених за твердженнями відповідача коштів та суму, нібито, завданих збитків, то має місце сума 951 324,77 грн. (5 245 710,00 грн. наданої позики - 2 275 000,00 грн. сплачених у безготівковій формі - 566 000,00 грн. сплачених у готівкою - 1 453 385,23 грн. збитків).

Відсутність логіки у здійснених відповідачем розрахунках та визнанні суми заборгованості викликає у суду сумнів щодо добросовісного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подання усіх наявних у нього доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховування доказів; надання суду повних і достовірних пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Також, судом враховано, що протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання з тих підстав, що до даного клопотання не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які у ньому викладені.

Тобто, адвокатом відповідача не долучено до свого клопотання жодного належного доказу неможливості його участі у підготовчому засіданні 27.06.2019 в межах справи №910/4902/19.

В подальшому відповідачем не забезпечено явку свого представника у судове засідання, призначене на 16.07.2019.

Таким чином, представник відповідача не з`явився у судове засідання 16.07.2019, не повідомив про наявність поважних причин неявки та неявка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" є повторною.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Сукупність встановлених судом обставин (зокрема, зміна керівника та складу учасників відповідача після призначення розгляду даної справи по суті; незабезпечення явки свого представника у засідання, в тому числі із поданням необґрунтованого клопотання про відкладення засідання; суперечність та розбіжність доводів та розрахунків відповідача, викладених у відзиві та поясненнях; неможливість представника відповідача пояснити такі розбіжності та обґрунтувати суму заборгованості, яка визнається відповідачем), на думку суду, свідчать про зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" своїми процесуальними правами.

Порушення відповідачем своїх обов`язків в частині сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надання суду повних і достовірних пояснення з питань, які ставляться судом, виключає висновок про добросовісність поведінки позивача.

З огляду на викладене, судом відхиляються непідтверджені жодними доказами доводи відповідача щодо сплати ним у готівковій формі позивачу коштів у розмірі 566 000,00 грн. в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення позики.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" за Договором у розмірі 2 970 710,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів повернення відповідачем грошових коштів у сумі 2 970 710,00 грн. (позика за Договором) як у встановлені п. 2.2 Договору строк, так і станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" заборгованості за Договором у розмірі 2 970 710,00 грн. та необхідність задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 616 766,38 грн. та 3% річних у розмірі 169 208,00 грн., нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" своїх грошових зобов`язань у період з 08.05.2017 по 01.04.2019.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти нарахованих до стягнення 3% річних, відповідач вказує, що сторонами було погоджено безвідсоткову фінансову допомогу, у зв`язку з чим нарахування 3% річних на суму заборгованості згідно ст. 625 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Судом відхиляються вказані доводи відповідача, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" неправомірно ототожнюються проценти від суми позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України) та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тобто, в розумінні ст. 1048 Цивільного кодексу України проценти від суми позики є платою за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Натомість в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних є мірою відповідальності боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення суми позики.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, саме в силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у відповідача наявний обов`язок сплатити позивачу за прострочення виконання свого зобов`язання інфляційні втрати та 3% річних.

Суд, здійснивши перевірку розрахунків заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" інфляційних втрат у розмірі 616 766,38 грн. та 3% річних у розмірі 169 208,00 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" про стягнення 3 756 684,38 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу сплаченої позивачем суми судового збору між сторонами.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 3 756 684,38 грн.

В свою чергу з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" вбачається, що відповідачем визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" в частині заборгованості у розмірі 1 110 303,28 грн.

Приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" заявлено про визнання позовних у своїй першій заяві по суті спору (відзиві) та з урахуванням того, що такий відзив був наданий у визначений в ухвалі суду від 22.04.2019 строк, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в частині, що підлягала оплаті за визнані відповідачем вимоги, а інша частина витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з державного бюджету підлягає поверненню позивачу 8 327,27 грн., а інша частина судового збору у розмірі 48 023,00 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку з задоволенням позову повністю.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 21, кв. 68; ідентифікаційний код 30550751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" (49000, м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. 11; ідентифікаційний код 30010945) заборгованість у розмірі 2 970 710 (два мільйони дев`ятсот сімдесят тисяч сімсот десять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 616 766 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 169 208 (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 48 023 (сорок вісім тисяч двадцять три) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" (49000, м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. 11; ідентифікаційний код 30010945) з Державного бюджету України судовий збір в частині 8 327 (вісім тисяч триста двадцять сім) грн. 27 коп., сплачений за платіжним дорученням №1456 від 05.04.2019. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 26.07.2019.

Суддя Р.В. Бойко