Рішення № 83271849, 03.07.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/82/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 Справа № 908/781/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/781/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства “Всесвіт” (вул. Незалежної України, буд. 39, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код 40750285)

до відповідача: Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071, ідентифікаційний код 14313866)

про стягнення 32696,31 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства “Всесвіт” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою вих. № 112 від 25.03.2019 (вх. № 841/08-07/19 від 01.04.2019) до Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” про стягнення основного боргу в сумі 30240,00 грн., трьох процентів річних у сумі 152,00 грн., пені в сумі 1849,20 грн. та інфляційних втрат у сумі 455,11 грн. за договором поставки № 17/531юр від 16.11.2017.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства “Всесвіт” залишено без руху в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 10.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/781/19 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/82/19, підготовче судове засідання призначено на 03.07.2019.

У зв`язку з відсутністю учасників процесу, враховуючи положення п. 3 ст. 222 ГПК України, розгляд справи здійснювався без допомоги звукозаписувального технічного засобу.

Позивач в обґрунтування вимог посилається на договір поставки № 17/531-юр, укладений між сторонами 16.11.2018, на виконання умов якого відповідачу поставлено товар за накладною на суму 30 240,00 грн. згідно специфікації № 11 від 13.11.2018. Відповідач оплату поставленого товару не здійснив. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідачу нараховано пені в сумі 1 849,20 грн., 3% річних у сумі 152,00 грн. та 455,11 грн. інфляції. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, 29.05.2019 через канцелярію суду господарським судом Запорізької області від відповідача отримано відзив, в якому Казенне підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра” повідомило, що повністю визнає заявлені до нього вимоги. Також, в порядку ст. 130 ГПК України, просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 03.07.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. ст. 185, 240 ГПК України, прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство “Всесвіт” (Постачальник) та Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (Покупець) укладено договір поставки № 17/531/юр, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар згідно Специфікації (Додатків до цього Договору), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, найменування товару, його кількість, термін поставки, ціна та загальна вартість Товару вказується в Специфікаціях.

У разі потреби постачання додаткових партій товару, сторони підписують додаткову Специфікацію з зазначенням даних, передбачених пунктом 2.1., у разі зміни інших умов Договору сторони підписують додаткові угоди (п. 2.6.).

Умовами п. 3.1. – 3.4. Договору, сторони дійшли згоди про те, що оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі. Покупець розраховується за товар, що постачається, на підставі Специфікацій та рахунків-фактур Постачальника шляхом:

- 100% попередньої оплати;

- часткової попередньої оплати;

- оплати по факту поставки товару.

Умови оплати погоджуються сторонами письмово, та вказуються в специфікації. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. За узгодженням сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п. 4.1. – 4.5. Договору, Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах DDP м. Запоріжжя відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року. Строки поставки товару визначаються у Специфікаціях. Постачальник має право здійснити поставку товару в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі. Постачальник зобов`язаний повідомити Покупця про прогнозовану дату поставки товару не пізніше двох робочих днів до дати поставки листами, телеграмами, факсограмами, електронною поштою. Повноваження представника Покупця на отримання товару підтверджуються довіреністю (на окрему партію товару або довіреністю, оформленою на період дії Договору, що містить перелік, зразки підписів уповноважених осіб та відбиток печатки (штампу), якою такі особи завірятимуть свій підпис на накладній при одержанні товару. Постачальник забезпечує надання з товаром наступних документів:

- рахунок-фактуру;

- товарно-транспортну накладну;

- накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей;

- податкові накладні в електронній формі з обов`язковим зазначенням коду УКТ ЗЕД товару;

- документ, підтверджуючий якість товару;

- гарантійний талон.

Згідно з п. 5.1. – 5.3. Договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов`язані з поставкою товару. Загальна вартість товару, що постачається по дійсному Договору, на момент підписання орієнтовно складає: 900 000 грн. 00 коп. (дев`ятсот тисяч грн. 00 коп.) у т.ч. ПДВ 150 000 грн. 00 коп. (сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.). Ціна на товар може бути змінена лише за взаємною згодою сторін. Зміна ціни після повної оплати товару не допускається.

Пунктом 6.1. Договору сторони визначили, що після прибуття поставленої партії товару у кінцевий пункт призначення (чи інші місце, погоджене сторонами) сторони зобов`язуються провести приймання товару за кількістю і якістю, забезпечивши при цьому при необхідності участь своїх уповноважених представників. У разі відсутності такої необхідності приймання товару відбувається на вхідному контролі Покупця.

Згідно з п. 10.4. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2020 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписані Специфікація № 11 від 13.11.2018, за умовами якої сторони узгодили поставку товару на загальну суму разом з ПДВ 30 240,00 грн. та визначили умови оплати: 100% післяплата протягом 14 календарних днів після поставки товару.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, що підтверджується підписаною сторонами накладною № 0801.1 від 08.01.2019 на суму 30 240,00 грн.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності № 2 від 08.01.2019, про що свідчить підпис на накладній.

На оплату поставленого товару позивачем було виписано відповідачу рахунок № 0811.1 від 08.11.2018 на суму 30 240,00 грн.

Проте, оплата товару у строк, визначений договором, відповідачем здійснена не була.

Предметом даного судового розгляду є спір про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30240,00 грн., 3% річних у сумі 152,00 грн. за період з 23.01.2019 по 25.03.2019, пені в сумі 1849,20 грн. за період з 23.01.2019 по 25.03.2019 та інфляційних втрат у сумі 455,11 грн. за період січень – березень 2019 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписана з боку відповідача накладна), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок розрахунків за товар між сторонами узгоджено в розділі 3 Договору, а саме п. 3.2. визначено, що умови оплати погоджуються сторонами письмово, та вказуються в специфікації.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 11 від 13.11.2018 до Договору, сторони визначили умови оплати товару на суму 30 240,00 грн., а саме: 100% післяплата протягом 14 календарних днів після поставки товару. Поставка товару на суму 30 240,00 грн. була здійснена за накладною 08.01.2019, відтак строк оплати – до 22.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплати за поставлений товар не здійснив.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строк не виконав, доказів суду не надав.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт наявності заборгованості перед позивачем за поставлений товар за Договором №17/531юр від 16.11.2017 у розмірі 30 240,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи й визнано відповідачем.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 30 240,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 240,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору сторони обумовили, що у випадку порушення строку оплати товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 7.2. Договору в сумі 1849,20 грн. за період з 23.01.2019 по 25.03.2019.

Несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підтверджено обставинами та доказами у справі, наданий позивачем розрахунок пені відповідає приписам чинного законодавства України та умовам договору, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1849,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, позивачем з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 3% річних у сумі 152,00 грн. за період з 23.01.2019 по 25.03.2019 та інфляційних втрат у сумі 455,11 грн. за період січень – березень 2019 року.

Розрахунок 3 % річних та інфляції виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога в цій частині судом задовольняються.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що повідомив у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.05.2019.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем у зв`язку з чим постановлено рішення про повне задоволення позовних вимог.

Що стосується судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 960,50 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 5780 від 18.04.2019, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 960,50 грн., що складає 50 відсотків судового збору, покладається на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства “Всесвіт” (вул. Незалежної України, буд. 39, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 40750285) – 30 240 (тридцять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1 849 (одна тисяча вісімсот сорок девять) грн. 20 коп. пені, 152 (сто п`ятдесят дві) грн. 00 коп. 3% річних, 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 11 коп. інфляції та 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства “Всесвіт” (вул. Незалежної України, буд. 39, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 40750285) з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 960,50 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 5780 від 18.04.2019, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.07.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян