Ухвала суду № 83266884, 23.07.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-1797/2010

4-с/357/22/19

Категорія

У Х В А Л А

іменем України

23 липня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Сокур О. В.,

представника скаржника – Мироненко К.Б.,

представника Білоцерківського міського ДВС ГТУЮ у Київській області – Прохацького Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, головний державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацький Руслан Олександрович, на протиправні рішення державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2019 року скаржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, головний державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацький Руслан Олександрович звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на протиправні рішення державного виконавця, посилаючись на наступні обставини.

За рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 14.04.2010 року у справі №2-1797/2010 стягнуто з ТОВ «Екобуд» на її користь 696 635 гривень.

18.02.2011 року за вказаним рішенням видано виконавчий лист, який пред`явлено нею до виконання до МДВС Білоцерківського МРУЮ.

Постановою старшого державного виконавця МДВС Білоцерківського МРУЮ від 23.02.2011 року на підставі її заяви відкрито виконавче провадження № 24638698 (копія постанови додається).

Постановою державного виконавця МДВС Білоцерківського МРУЮ від 03.03.2011 року вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 30386171 щодо стягнення з ТОВ «Екобуд» грошових коштів.

Виконавче провадження здійснювалось тривалий час без жодних результатів для неї та для інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні.

06.03.2019 року вона ознайомилась із матеріалами зведеного виконавчого провадження і дізналась, що постановою головного державного виконавця від 21.06.2018 року виконавче провадження за її виконавчим листом виведено із зведеного виконавчого провадження, і у цей же день на підставі іншої постанови - завершено шляхом повернення їй документу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, по факту вказані постанови разом з виконавчим листом їй не направлялися.

Вважає, що такі дії державного виконавця є протиправними та вказані постанови підлягають скасуванню.

Так, постанова державного виконавця від 21.06.2018 року про виведення в провадження із зведеного виконавчого провадження після слова «встановлено» наступним: «виконавче провадження підлягає завершенню» - жодного детального обґрунтування ця постанова не містить.

Як на правову підставу, державний виконавець послався на ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», яка не містить жодних підстав для виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.

Тобто, вказана постанова державного виконавця ні фактично, ні нормативно не обґрунтована.

Постанова державного виконавця від 21.06.2018 року про повернення документу стягувачу після слів «встановлено» обґрунтована наступним: приміщення площею 588,8 кв. м. в житловому будинку, адреса: АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 : НОМЕР_2 належить «Екобуд» перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк», згідно договору іпотеки від 24.07.2007 р. Кошти на рахунках боржника відсутні, іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено».

Виходячи з вищевикладеного та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив повернути їй виконавчий документ.

Разом з тим, вважає вказані підстави для завершення виконавчого провадження необґрунтованими, у зв`язку із чим оскаржує зазначені постанови державного виконавця з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Тобто, з вказаної підстави виконавче провадження може бути завершено з одночасної наявності наступних обставин: законом встановлено заборону, щодо звернення на майно чи кошти боржника; у боржника відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, неможливе проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає виконання відповідного рішення.

Разом з тим, вважає, що у органу ДВС були відсутні усі з вказаних підстав, що свідчить про незаконність прийнятих постанов та необхідність їх скасування з метою продовження виконавчих дій по виконанню рішення, щодо стягнення з ТОВ «Екобуд» коштів на її користь.

Законом не встановлено заборону звернення стягнення на іпотечне майно та інше майно та кошти, які можуть бути у боржника.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 7 цієї ж статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено черговість задоволення вимог різних стягувачів до боржника, відповідно до якої у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги за рахунок вартості заставленого майна, а потім - вимоги усіх інших стягувачів.

Таким чином, вказані норми у системному взаємозв`язку свідчать, що стягнення на іпотечне майно не лише не заборонено законом, але прямо дозволено, хоча і має відбуватись у порядку, передбаченого Законом України «Про іпотеку» та з урахуванням пріоритетності прав іпотекодержателів, щодо задоволення їх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Як вбачається із оскаржуваних постанов, у іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» перебуває нежиле приміщення площею 588,8 кв. м.

Із наявної у неї роздруківки облікової картки на зведене виконавче провадження №14900468 про стягнення грошових коштів з боржника ТОВ «Екобуд», вбачається, що за вимогами ПАТ «Укрсоцбанк» відкрито два виконавчих провадження: №21879044 щодо стягнення 12644,90 грн.; №21878219 щодо стягнення 1241016,17 грн., а всього - на суму 1 253 661,07 грн.

Усього у зведеному виконавчому провадженню сума вимог усіх стягувачів до ТОВ «Екобуд» склала 5 581 033,67 гри., тобто, вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» складають приблизно 1/5 від загальної суми вимог кредиторів.

Так як приміщення, яке перебуває у іпотеці банку, є нежилим та має значну площу - 588,8 кв. м., то за ринковими цінами воно може бути реалізоване як комерційна нерухомість за ціною від 1 000 000 грн. до 5 000 000 грн.

Тобто, потенційно за рахунок реалізації іпотечного майна можуть бути задоволені вимоги не лише ПАТ «Укрсоцбанк», але і її — після повного погашення боргу ТОВ «Екобуд» перед ПАТ «Укрсоцбанк».

Разом з тим, державний виконавець у оскаржуваній постанові не довів, у чому є перешкоди у реалізації іпотечного майна у зведеному виконавчому провадженні, за рахунок якої було б можливим задоволення як вимог іпотекодержателя, так і вимог інших стягувачів. Окрім того, із викладених положень закону чітко випливає, що реалізація іпотечного майна у виконавчому провадженні не лише не заборонена, але дозволена.

Також, державний виконавець не обґрунтував, чи вживав він заходів щодо проведення оцінки та продажу іпотечного майна на прилюдних торгах, адже з матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що таке майно включалось до акту опису та арешту майна боржника від 14.03.2010 року.

Щодо відсутності іншого майна та коштів боржника, а також неможливості вчинення інших виконавчих дій щодо боржника, наголошує наступне.

Так, у постанові від 21.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувану, державний виконавець констатував, що окрім іпотечного майна, іншого майна та коштів у ТОВ «Екобуд» немає.

Вважає, що констатація вказаного факту носить формальний характер та свідчить про неналежне виконання державним виконавцем обов`язків, щодо виконання рішення суду.

По-перше, згідно із відомостями ЄДРЮОФОПГО, ТОВ «Екобуд» не перебуває у процесі припинення.

По-друге, у власності ТОВ «Екобуд» залишається майно, яке перебуває у іпотеці ПАТ «Укрсоцбанку».

Тобто, вказане майно і досі може використовуватись у господарській діяльності ТОВ «Екобуд», але державний виконавець не перевіряв цього факту, не виходив за місцем знаходження іпотечного майна для перевірки того, чи є там будь-яке рухоме майно боржника, що може бути реалізоване на торгах.

По-третє, з відкритих джерел їй та її адвокату стало відомо, що ТОВ «Екобуд» здійснює бурхливу господарську діяльність.

Так, на сайті youtube.com ТОВ «Екобуд» має власний профіль - так званий відеоблог- канал, який доступний за гіперпосиланням https://www.youtube.com/channel/UCYMRdI4nht EqbaNcbcukP6w. Роздруківка скріншоту сторінки блогу - додається.

У описовій частині блогу вказано контакти: ТОВ «Екобуд», Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 33.

За відомостями ЄДРЮОФОПГО, іншої юридичної особи ТОВ «Екобуд», окрім її боржника, у м. Біла Церква не зареєстровано.

У відеозаписі під назвою «Презентація компанії «Екобуд» м. Біла Церква, яке доступне за гіперпосиланням https://www.youtube.com/watch?v=-0mTUno9ECI, йде мова про торгівельну діяльність підприємства будівельними матеріалами, пропозиція до співпраці та придбання товарів ТОВ «Екобуд», наявність у підприємства власного автопарку та достатніх складських запасів, які є запорукою для своєчасної доставки товару до клієнтів.

Текст сюжету супроводжується відеозйомкою внутрішніх приміщень магазину з товарами.

Описи відеоблогу ТОВ «Екобуд» мають посилання на сайт ua.ecobud-bc.com. У вкладниці «Контакти» також зазначено адресу м АДРЕСА_2 .

Тобто, не може бути і мови про те, що це якийсь інший ТОВ «Екобуд», зареєстрований з тим же найменуванням у іншій області, який вирішив здійснювати діяльність у м. Біла Церква.

З цього слідує, що ТОВ «Екобуд» має товарні запаси та готівковий обіг, на який може бути звернено стягнення у виконавчому провадженні.

В свою чергу це свідчить, що державний виконавець не вжив усіх можливих заходів, щодо розшуку майна та коштів ТОВ «Екобуд», не запитував податкову та статистичну звітність боржника з метою з`ясування його прибутків, не виходив за місцем знаходження магазину ТОВ «Екобуд», хоча ці дані є у відкритому доступі.

Вказані обставини підтверджуються посвідченими нею скріншотами веб-сторінок, а також відеозаписом, який вона записала на диск та додає до цієї скарги.

По-четверте, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТОВ «Екобуд» зареєстровано низку нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Таким чином, наведені фактичні обставини свідчать, що державний виконавець належним чином не встановив відсутності іншого майна та коштів боржника, на яке можливо звернути стягнення.

В свою чергу вказане свідчить, що у державного виконавця були відсутні будь-які підстави для виведення її виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та повернення їй виконавчого документу.

Тому, вказані постанови підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а виконавче провадження - продовженню із вжиттям державним виконавцем усіх заходів, спрямованих на виявлення майна та коштів ТОВ «Екобуд» та їх наступну реалізацію та перерахування стягувачам.

Просила суд поновити ОСОБА_1 строк на подання даної скарги на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у Київській області, якщо суд вважає його пропущеним, прийняти скаргу до розгляду, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича від 21.06.2018 року у виконавчому провадженні № 24638698 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавчого Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича від 21.06.2018 року у виконавчому провадженні № 24638698 про повернення виконавчого документу стягувачу (а. с. 40-42 ).

Ухвалою судді від 12 квітня 2019 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження за вищевказаною скаргою ( а. с. 43-44 ).

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 підтримала скаргу, надала пояснення аналогічні викладеним в скарзі та просила її задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа головний державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацький Руслан Олександрович, який водночас є представником Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі довіреності в судовому засіданні заперечував проти скарги, просив відмовити в її задоволені, вважав, що ним при винесенні оскаржуваних постанов не було порушено вимог чинного законодавства.

Заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд» в судове засідання свого представника не направило, про час, дату та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали виконавчого провадження, вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Скаржник ОСОБА_1 звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, одночасно в прохальній частині скарги просила суд поновити строк на звернення до суду, посилаючись на те, що з оскаржуваними постановами остання ознайомилася лише 06.03.2019 року, що не спростовано в судовому засіданні самим державним виконавцем.

Зі скаргою ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та остання була отримана судом 12.03.2019 року, про що свідчить відповідний штамп ( а. с. 2 ).

Отже, за вищевказаних обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 десяти- денний строк для звернення до суду не був пропущений.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 14.04.2010 року у справі №2-1797/2010 стягнуто з ТОВ «Екобуд» на користь скаржника ОСОБА_1 696 635 гривень, де 18.02.2011 року на підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який останньою був пред`явлений до виконання до МДВС Білоцерківського МРУЮ.

Постановою старшого державного виконавця МДВС Білоцерківського МРУЮ від 23.02.2011 року відкрито виконавче провадження № 24638698.

Постановою державного виконавця МДВС Білоцерківського МРУЮ від 03.03.2011 року вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 30386171 щодо стягнення з ТОВ «Екобуд» грошових коштів.

Встановлено, що виконавче провадження здійснювалось тривалий час.

21.06.2018 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацьким Русланом Олександровичем було винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та цією ж датою винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документу.

Звертаючись до суду з скаргою, скаржник ОСОБА_1 вважає, що відповідні дії державного виконавця є неправомірними та такими, що порушують права стягувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Завданням державної виконавчої служби, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Згідно з даним Законом примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, якими є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

Так, відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Отже, сам Закон України «Про виконавче провадження» зобов`язує державного виконавця вживати усіх необхідних дій щодо належного примусового виконання виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст.6 вказаного Закону державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» ( надалі – Закон ) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарги на, рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до ч. 1 та ч.4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження до суду; рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Підставою для задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця за змістом ст. 451 ЦПК України є сукупність таких складових, як встановлена судом неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця і порушення права сторони виконавчого провадження цими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Постановляючи постанову від 21.06.2018 року про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, головний державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацький Руслан Олександрович керувався лише статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Отже, об`єктивних причин про виведення стягувача виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження державним виконавцем в постанові від 21.06.2018 року не зазначено.

Посилання головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича в судовому засіданні на той факт, що майно, а саме: нежиле приміщення, площею 588,8 кв.м. перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» та на нього не може бути звернення стягнення та задовольнити вимоги стягувача не заслуговують на увагу.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зведеному виконавчому провадженні сума вимог усіх стягувачів до ТОВ «Екобуд» становить 5 581 033,67 грн., а згідно двох відкритих виконавчих проваджень за вимогами ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Екобуд», загальна сума складає 1 253 661,07 грн.

Тобто, за рахунок іпотечного майна можуть бути задоволенні вимоги не лише ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 7 цієї ж статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено черговість задоволення вимог різних стягувачів до боржника, відповідно до якої у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги за рахунок вартості заставленого майна, а потім вимоги усіх інших стягувачів.

Таким чином, вказані норми у системному взаємозв`язку свідчать, що стягнення на іпотечне майно не лише не заборонено законом, але прямо дозволено, хоча і має відбуватись у порядку, передбаченого Законом України «Про іпотеку» та з урахуванням пріоритетності прав іпотекодержателів, щодо задоволення їх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Аналізуючи наявні матеріали справи та докази надані учасниками судового розгляду, суд приходить до висновку, що з боку державного виконавця не надано жодного належного доказу правомірності винесення постанови від 21.06.2018 року про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.

Тому, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича від 21.06.2018 року у виконавчому провадженні № 24638698 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно дії головного державного виконавця Прохацького Р.О. щодо винесення постанови від 21.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу, суд приходить до наступного.

З вищевказаної постанови вбачається, що виконавчий документ було повернуто постановою державного виконавця виходячи з того, що нежиле приміщення, площею 588,8 кв.м, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належне ТОВ «Екобуд» перебуває в іпотеці у ПАТ «Укрсоцбанк», згідно договору іпотеки № 7288 від 24.07.2007 року. Кошти на рахунках боржника відсутні, іншого майна боржника на яке може бути звернено стягнення, не виявлено.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» ( далі – Закон ) зобов`язує державного виконавця вживати усіх необхідних дій щодо належного примусового виконання виконавчого провадження та вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, у відповідності до вищевказаного Закону, державний виконавець наділений повноваженням що отримання інформації про кошти боржника на рахунках, наявність майна у останнього, тощо на яке може бути звернено стягнення.

Повертаючи стягувачу виконавчий документ №2-1797, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 18.02.2011 року про стягнення з ТОВ «Екобуд» боргу у сумі 698 455 гривень постановою від 21.06.2018 року, суд погоджується з доводами скаржника, оскільки з боку державного виконавця не було в повному обсязі дотримано вимог Закон України «Про виконавче провадження» та зроблено відповідні дії та запити щодо з`ясування у боржника іншого наявного майна.

Зазначене знайшло своє підтвердження і в судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи.

Крім того, зазначене не спростовується і наявними матеріалами виконавчого провадження, які були надані суду на вимогу останнього.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що у боржника ТОВ «Екобуд» наявне інше майно, що підтверджується Інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ( а. с. 76-77, 78-79 ).

Пункт 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», надає право державному виконавцю з метою захисту інтересів стягувача, самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Посилання головного державного виконавця Прохацького Р.О. на те, що останнім було зроблено запит та отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ( а. с. 194-199 ), не заслуговують на увагу та суд надає критичної оцінки, оскільки вказаний запит державним виконавцем було здійснено саме під час розгляду даної справи 24.06.2019 року, а не до винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Таким чином, наведені фактичні обставини свідчать, що державний виконавець належним чином не встановив наявність або відсутності іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення та повернув постановою від 21.06.2018 року виконавчий лист, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області № 2-1797 від 18.02.2011 року.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги скаржника в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавчого Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича від 21.06.2018 року у виконавчому провадженні № 24638698 про повернення виконавчого документу стягувачу є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як знайшли своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 .

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Однак, з боку заявника не надано жодного доказу та належним чином не підтверджено понесення таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 11, 18, 26, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 13, 18, 81, 130, 263, 448-452 ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, головний державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацький Руслан Олександрович, на протиправні рішення державного виконавця, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича від 21.06.2018 року у виконавчому провадженні № 24638698 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича від 21.06.2018 року у виконавчому провадженні № 24638698 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення ( враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України ). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено 26 липня 219 року.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов