Рішення № 83265625, 26.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1703/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2019 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 23497,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у 2018 році не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, внаслідок чого Фондом соціального захисту інвалідів до ФОП ОСОБА_2 застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 23150,00 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем зазначеної суми у строк, передбачений Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", позивачем нараховано пеню. Несплата вищевказаних сум стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з підприємства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

06 червня 2019 року судом отримано відзив, у якому представник відповідача вказує на відсутність правових підстав для застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання в 2018 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів /а.с. 22-25/.

У відповіді на відзив від 10 червня 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів заперечує доводи відповідача про невиконання позивачем у 2018 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та наполягає на безпідставності застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій та пені /а.с. 42-43/.

19 червня 2019 року до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача, в яких останній не визнає обґрунтованими твердження позивача, викладені у відзиві на позов, зазначаючи, що за результатами математичного обчислення середньооблікової кількості працевлаштованих у ФОП ОСОБА_2 осіб з інвалідністю випливає, що така кількість становить 0 осіб /а.с. 46-49/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як фізична особа-підприємець, який у своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2018 році становила 11 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 особа /а.с. 9/.

Разом із тим, на переконання позивача, відомості про працевлаштування позивачем однієї особи з інвалідністю, є недостовірними, оскільки працевлаштування особи з інвалідністю у ФОП ОСОБА_2 мало місце лише у жовтні 2018 року, а відтак, середньооблікова річна кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 0 осіб.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції у розмірі 23150,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 347,25 грн. /а.с. 9/.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина четверта статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз вищевикладеного дає підстави стверджувати, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, що до 01 жовтня 2018 року у ФОП ОСОБА_2 працювало 6 найманих працівників, що виключало обов`язок останнього створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З жовтня 2018 року кількість найманих працівників збільшилась до 24 осіб, а з листопада - до 26 осіб. Вищевказані обставини зумовили необхідність створення робочого місця для працевлаштування інваліда, реєстрацію позивача у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та подальшого подання звітів до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Наказу № 48 від 04 жовтня 2018 року на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями з 05 жовтня 2018 року прийнято громадянку ОСОБА_3 , якій в установленому порядку встановлено третю групу інвалідності /а.с. 89, 148/. З пояснень представника відповідача встановлено, що трудові правовідносини позивача з вищевказаною особою тривають і станом на дату розгляду цієї справи судом.

Таким чином, упродовж 2018 року ФОП ОСОБА_2 дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає наявність правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій в порядку статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 липня 2019 року.

Суддя А.О. Чеснокова