Рішення № 83265496, 26.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3326/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Збарацької А.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Селюкової А.В.

Представника відповідачів: Бутрик А.О.

Представника 3-ої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій, стягнення відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2016 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач, з урахування уточнених позовних вимог, просив суд визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо позбавлення товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» зазначило, що внаслідок протиправного блокування електронного документообігу між підприємством та контролюючим органом, позивача було протиправно позбавлено права на бюджетне відшкодування, оскільки сума від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4105449,00 грн., яка була відображена позивачем в податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року, не була автоматично зарахована ДПІ у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області до системи електронного адміністрування ПДВ через несвоєчасну реєстрацію такої декларації з вини податкового органу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року (т.1 а.с.174-182), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 року(т.5 а.с.242-249) в адміністративній справі №815/3326/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» були задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

24.03.2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області було прийнято до провадження Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області було задоволено частково, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.6 а.с.49-56).

При цьому у постанові Верховним Судом було зазначено, що за змістом статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість може бути реалізоване лише у разі дотримання платником податку низки законодавчих умов, зокрема щодо подання контролюючому органу відповідних податкових декларацій та заяви у довільній формі, після чого заявлена сума перевіряється контролюючим органом у встановленому законом порядку і у випадку її підтвердження, складається і надсилається висновок органу казначейства.

Верховним Судом зазначено, що до предмету доказування даної категорії справ входить комплекс наступних обставин: дотримання платником податку вимог закону щодо подання контролюючому органу у встановленому порядку визначених документів; дотримання контролюючим органом визначених законом вимог щодо підтвердження заявлених до бюджетного відшкодування сум та вчинення відповідних дій за наслідками перевірки (надсилання платнику податкового повідомлення або висновку - органу казначейства).

При цьому за висновком Верховного Суду реалізація контролюючим органом своїх функцій в межах процедури бюджетного відшкодування є похідною від дотримання платником визначених законом умов щодо реалізації права на бюджетне відшкодування.

Разом з тим судами у справі відповідні обставини встановлені не були, через що адміністративну справу №815/4426/16 після скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції було повернуто на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

До суду першої інстанції справа з Верховного Суду надійшла 03.12.2018 року (т.6 а.с.60).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до пп.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» було прийнято до нового розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання (т.6 а.с.62-63).

11.02.2019 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

28.02.2019 року, 27.03.2019 року, 13.05.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представниками позивача та відповідача були надані пояснення, в тому числі письмові (т.6 а.с.83-86), відзив на адміністративний позов (т.6 а.с.71-73), а також додаткові письмові докази.

13.05.2019 року ухвалами Одеського окружного адміністративного суду в якості другого відповідача у справу було залучено Державну фіскальну службу України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року провадження у справі було зупинено на підставі п.1 ч.2 ст. 236 КАС України, а 17.07.2019 року провадження у справі було поновлено та здійснено заміну відповідача. Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області було замінено у зв'язку із припиненням на її правонаступника - головне управління ДФС в Одеській області.

Представник позивача у судовому засіданні 17.07.2019 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник головного управління ДФС в Одеській області, яка є одночасно представником Державної фіскальної служби України, у судовому засіданні 17.07.2019 року проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» заперечувала в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (наданих при першому розгляді адміністративної справи) та у відзиві на адміністративний позов (наданих при новому розгляді адміністративної справи). Зазначила, що позивачем не було дотримано порядку отримання сум бюджетного відшкодування, зокрема не було подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, а також її розрахунку.

Крім того, про намір позивача отримати суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку не свідчить також і рядок 23.2 поданої ним податкової звітності з податку на додану вартість за 2015 - 2016 роки, оскільки підприємством повивача було задекларовано суму від'ємного значення податку на додану вартість з відображенням у рядку 24 декларацій, а саме у розділі «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за 2015 рік та рядку 21 декларацій «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за 2016 рік, декларування у яких не передбачає бюджетного відшкодування сум від'ємного значення з ПДВ на рахунок підприємства.

З огляду на зазначене податковий орган стверджує про відсутність з боку підприємства позивача будь яких спроб скористатись сумою сформованого від'ємного значення податку на додану вартість в якості бюджетного відшкодування із отриманням її на розрахунковий рахунок у банку, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, до суду не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області було сповіщено належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомило.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» знаходилось на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області та здійснювало свою фінансово-господарську діяльність за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 101/11.

15.06.2015 року ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» уклало з ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області договір про визнання електронних документів №150620151 (т.1 а.с.50-52).

Згідно п.3 розділу 6 Договору, зазначений договір діє до закінчення строку дії чинності сертифікатів відкритих ключів. Відповідно до п.4 розділу 6 Договору податковий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового сертифікату відкритого ключа заміть скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Даний договір позивачем було зареєстровано належним чином (т.1 а.с.53).

Після укладення договору ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» своєї адреси не змінювало. Сертифікат відкритого ключа після укладання договору від 15.06.2015 року також не змінювався та діяв до 21.12.2015 року.

01.07.2015 року позивач направив в електронному вигляді для реєстрації податкову накладну №5 від 20.06.2015 року. Однак, податковий орган її не прийняв, мотивуючи своє рішення відсутністю договору про визнання електронної звітності.

З огляду на зазначене, 01.07.2015 року позивач направив на адресу відповідача для укладання та реєстрації новий договір №010720151 від 01 липня 2015 року про визнання електронних документів, який також не був прийнятий ДПІ у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області.

16.07.2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» було направлено в електронному вигляді контролюючому органу для реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість підприємства за червень 2015 року, де у рядках 23, 23.3 «Сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу на момент подання податкової декларації, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду», рядку 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду» підприємством було відображено суму ПДВ у розмірі 4 105 449,00 грн. Однак, податковий орган декларацію також не прийняв, мотивуючи своє рішення відсутністю договору про визнання електронної звітності (а.с. 43-49).

З метою захисту порушених прав позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та відмови в укладанні та реєстрації договору про визнання електронних документів №010720151 від 01.07.2015 року; зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну №5 від 20.06.2015 року; зобов'язати відповідача утриматися від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі №815/4108/15 (т.2 а.с.7-14), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року, було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, визнано протиправними дії щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та відмови в укладанні та реєстрації договору про визнання електронних документів №010720151 від 01.07.2015 року; зобов'язано зареєструвати податкову накладну №5 від 20.06.2015 року; зобов'язано утриматися від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі №К/800/52413/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року було скасовано в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області утриматись від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ», та в цій частині в задоволені позовних вимог було відмовлено. В іншій частині постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року були залишено без змін.

Таким чином у зв'язку із набранням законної сили, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі № 815/4108/15 було встановлено протиправність дій ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід зазначити, що електронний документообіг (реєстрація податкових накладних та подання податкової звітності) між позивачем та відповідачем здійснювалось на підставі одного й того ж договору про визнання електронних документів, а тому відповідач фактично блокував як реєстрацію податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних так і прийняття податкової звітності з податку на додану вартість.

При цьому, як вбачається зі змісту листа ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.12.2015 року №25499/15-51-11-00 (т.1 а.с.17) зазначені обставини виникли у зв'язку із переведенням системи «Електронного адміністрування ПДВ» в основний режим роботи та приведення її у відповідність до норм чинного законодавства. Контролюючим органом зазначено, що орієнтовано з початку червня 2015 року у електронних системах ДФС на центральному рівні регулярно проводяться технічні роботи та зміни, що часто приводять до їх некоректної роботи. Новий режим роботи системи передбачає значне навантаження на електроні ресурси ДФС, у зв'язку з цим регулярно відбуваються збої у програмному забезпеченні на центральному рівні, у тому числі і системи «Електронного адміністрування ПДВ», які не підлягають виявленню та усуненню на районному рівні.

З огляду на зазначене суд зазначає, що позивач фактично був позбавлений права своєчасного звітування, шляхом направлення засобами електронного зв'язку, зокрема, декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Більше того, позивач протягом періоду липень-грудень 2015 року неодноразово намагався укласти договори про визнання електронних документів задля своєчасного подання податкової звітності, зокрема податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, але відповідач з підстав, що не відповідали фактичним обставинам, відмовлявся від укладення таких договорів (т.2 а.с.39-274).

Також судом встановлено, що з 01.01.2016 року ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» змінило податкову адресу, та встало на податковий облік до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

13.01.2016 року між позивачем та Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було укладено договір про визнання електронних документів №130120161 (т.1 а.с.83-86).

При цьому вся податкова звітність з податку на додану вартість за період з червня по грудень 2015 року, яка не приймалась ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області була надана позивачем засобами електронного зв'язку вже за новим місцем обліку до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, яка була прийнята та зареєстрована останнім (т.1 а.с.91-120).

19.02.2016 року ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» звернулося до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області із листом, в якому просило повідомити про причини не відновлення суми ліміту (рядок 24) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, а також здійснити заходи щодо відновлення суми ліміту (рядок 24 декларації) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Разом з тим, листом від 26.02.2016 року №1780/10-02-15-01-20 Білоцерківською ОДПІ головного управління ДФС у Київській області було повідомлено позивачу, що в функціях регіональної інспекції є лише візуальний доступ до перегляду інформації, щодо показників в системі електронного адміністрування ПДВ, а тому у неї відсутня інформація щодо причин не відновлення позивачу суми ліміту (рядок 24 декларації) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН (т.1 а.с.142).

На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області станом на 29.02.2016 року не врахувало суми від'ємного значення позивача, відображенні в податковій декларації за червень 2015 року в ліміті системи електронного адміністрування та не перевела зазначену суму на картку підприємства, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Заслухавши під час нового судового розгляду справи пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до п.п.48.3, 48.4 ст.48 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що позивач дотримався всіх вимог встановлених Податковим кодексом України для оформлення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року. Разом з тим така декларація, як і інша податкова звітність позивача не була прийнята ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з незалежним від ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» обставин, що було предметом розгляду в адміністративній справі №815/4108/15.

При цьому суд зазначає, що порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ встановлені у розділі V Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.7 - п.200.13 ст.200 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно частини 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви Верховного Суду, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судом, на виконання постанови Верховного Суду від 16.10.2018 року по справі №815/3326/16 під час нового розгляду було встановлено та позивачем не заперечувалось, що ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до контролюючого органу із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, не зверталось та розрахунку суму бюджетного відшкодування не надавало. Крім того зазначені суми не були відображені позивачем і в рядку 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, та не відображались у рядках 20.2 податкової звітності позивача нового зразка за періоди з червня 2015 року до квітня 2016 року, що подавалась позивачем в подальшому до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, тобто у рядках, що передбачають зазначення суми, яка підлягають бюджетному відшкодуванню та зарахуванню на банківських рахунок платника податку.

Разом з тим, як зазначив з даного приводу представник позивача у письмових пояснення, наданих з урахуванням висновків Верховного Суду від 16.10.2018 року по справі №815/3326/16, у зв'язку із прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року №643-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», який набрав чинності 29.07.2015, було внесено ряд змін до порядку обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200 ПК України, зокрема передбачено, що формула (всі її складові), яка визначає реєстраційну суму, на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом №643 «обнуляється».

При цьому відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200 цього Кодексу, автоматично збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Оскільки податкова декларація позивача з податку на додану вартість за червень 2015 року було прийнята та зареєстрована з вини податкового органу несвоєчасно, а саме 16.02.2016 року, то сума від'ємного значення податку на додану вартість не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ, з огляду на що ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» не мало можливості ні зареєструвати податкові накладні, ні подати заяву, що передбачена ст.200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин). До того ж у позивача не було відновлено суми ліміту на картці підприємства, щоб подати відповідну заяву.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 200-1.1 ст. 200-1 ПК (у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 року №643-VIII (Закон № 643), який набрав чинності з 29.07.2015 року, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 200-1.2 цієї статті платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

За визначенням підпункту 1 пункту 2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок № 569) рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Відповідно до пункту 9-1 цього Порядку сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, та залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.

Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 1 лютого 2015 року, в якому воно прийняте.

ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення.

Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.

Згідно з пунктом 9-2 Порядку №569 після закінчення перехідного періоду, зазначеного у пункті 1 цього Порядку:

1) ДФС автоматично збільшує розмір суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / чотири квартали, та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення.

Сума такого збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку ДФС шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком з урахуванням середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / чотири квартали, станом на дату перерахунку.

Разом з тим 29 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» №643-VІІІ (надалі - Закон № 643), спрямований на вдосконалення роботи системи електронного адміністрування ПДВ, яким внесено зміни до статті 200-1 та розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу щодо адміністрування податку на додану вартість в системі електронного адміністрування податку.

Зазначеним Законом були внесені зміни до пункту 200-1.3 ст. 200 ПК, згідно з якими платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: еНакл = еНаклОтр + еМитн + еПопРах - еНаклВид - еВідшкод - еПеревищ, де:

еНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

еМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

е ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунка в системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, відкритого для перерахування коштів на його спеціальний рахунок, відкритий в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

еНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

еВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

еПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників S НаклОтр та S НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників е НаклОтр, е НаклВид та е Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Під час обрахунку суми S Накл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

При цьому Законом №643 пункт 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України було також викладений в новій редакції.

Так, підпунктами 2 та 4 пункту 34 встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності зазначеним Законом зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових S НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом:

- протягом третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" на суму залишків коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на початок такого дня за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200 1.6 статті 200 1 цього Кодексу. До 31 липня 2015 року/20 серпня 2015 року сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зменшується на суму податкових зобов'язань, задекларованих за звітний (податковий) період за червень 2015 року/II квартал 2015 року (підпункт 2);

- до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку (підпункт 4).

Відповідно до Плану заходів ДФС для забезпечення реалізації норм вказаного Закону з удосконалення СЕА, відповідачем о 00 годин 00 хвилин 3 серпня 2015 року проведено обнуління показників податкової звітності платників податків, сформованих до 01 липня 2015 року.

При цьому планом заходів окремо визначено, що у зв'язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ в штатний режим до 20 серпня 2015 року платникам податку, що застосовують звітний податковий період квартал, сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН (УНакл), буде збільшена на суму від'ємного значення, не погашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за ІІ квартал 2015 року.

Згідно з повідомленням прес-служи ДФС України від 05.08.2016 року, опублікованим на офіційному веб-порталі ДФС України (http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/209359.html) ДФС України до 10 серпня 2015 року зобов'язувалась забезпечити збільшення зареєстрованим платниками податку суму (УНакл) на суму від'ємного значення, непогашеного станом на 01.07.2015 року та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень, що була надана платниками до 31.07.2015 року.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд доходить висновку, що податковий орган протягом серпня 2015 року у зв'язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ у штатний режим повинен був автоматично збільшити значення суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядки 24 та 31), що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

При цьому суд зазначає, що ані п.п.4 п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, ані будь-які інші положення податкового законодавства не передбачають втрату платником податків права на автоматичне збільшення суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з несвоєчасним поданням податкової звітності за червень 2015 року.

На підставі вищезазначеного враховуючи те, що позивачем у рядку 24 Декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року було відображено від'ємне значення, сума якого зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суд у відповідності до положень п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України вважає, що така сума підлягала автоматичному збільшенню у системі електронного адмініструванні ПДВ.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем на момент розгляду даної адміністративної справи, не було надано суду жодних доказів перенесення та відображення задекларованого позивачем від'ємного значення ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі 4 105 449,00 грн., яке було відображено ним у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Суд зазначає, що у відповідності з частиною 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (частина шоста цієї статті).

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої згідно із Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, відповідно цієї норми кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке втручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. United Kingdom Appl. 7456/76 (1976).

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається з урахуванням принципів адміністративного судочинства та змісту ст.ст. 2, 5, 245 КАС України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи встановлені судом обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо позбавлення товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість підлягають вирішенню судом шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області, що виразилася у невключенні даних про стан рахунку TOB «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до системи електронного адміністрування та необґрунтованому неврахуванню задекларованого TOB «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» у рядку 24 декларації з ПДВ за червень 2015 року суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4 105 449,00 грн.

Також суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну служби України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення, відображеного позивачем в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 4 105 449,00 грн., та відобразити у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ зазначену суму.

Разом з тим, судом не вбачається законодавчих підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення на його користь з Державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125,00 грн., оскільки право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на банківський рахунок платника податку може бути реалізоване цим платником лише у разі дотримання ним передбаченої законодавством процедури та низки законодавчих умов, зокрема, подання контролюючому органу податкових декларацій з відображенням суми податку на додану вартість у відповідному рядку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Зазначених дій, як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами позивачем здійснено не було, а тому суд вважає зазначену позовну вимогу передчасною.

При цьому суд вважає помилковим посилання позивача на можливість застосування у справі №815/3326/16 правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12.02.2019 року по справі №826/7380/15, в якій було стягнуто на користь позивача - ТОВ «Аскоп-Україна» з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 4447644, 00 грн., оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі виникли за інших обставин. Як вбачається із зазначеного судового рішення позивачем в даній адміністративній справі було дотримано порядок отримання сум бюджетного відшкодування, зокрема подано до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок його суми, а відповідачем в свою чергу було проведено документальну позапланову перевірку, за результатами якої відмовлено підприємству у праві на таке відшкодування.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано квитанцію №ПН2537 від 29.07.2016 року про сплату судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року по справі №815/3326/16 (при первісному розгляді справи) було зазначено про розподіл судових витрат у відповідно до ст.94 КАС України в редакції від 06.07.2005 року №2747-IV.

При цьому в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, що на користь позивача зазначений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. вже був повернутий.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ», суд вважає необхідним стягнути на його користь суму сплаченого позивачем судового збору з головного управління ДФС в Одеській області, як правонаступника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 3, 6-11, 12, 72-77, 80, 90, 179-181, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 258-262, 293-295, пп. 10 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» (65020, м.Одеса, вул. Базарна, 71) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-а) про визнання протиправними дій, стягнення відшкодування податку на додану вартість - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області, що виразилася у невключенні даних про стан рахунку TOB «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до системи електронного адміністрування та необґрунтованому неврахуванню задекларованого TOB «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» у рядку 24 декларації з ПДВ за червень 2015 року суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4 105 449,00 грн.

Зобов'язати Державну фіскальну служби України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення, відображеного позивачем в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 4 105 449,00 грн., та відобразити у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ зазначену суму.

Стягнути з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1378,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 26 липня 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.