Рішення № 83265457, 25.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1438/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (Код ЄДРПОУ 39398646, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5) про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4 на загальну суму 40598,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.03.2019 року ним отримано вимогу ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4 на загальну суму 40598,04 грн. Проте податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску не відповідає розміру, встановленому у оскарженій вимозі, а відтак у податкового органу не було правових підстав для надсилання позивачу вимоги по заборгованості на суму 40598,04 грн. До того ж у цій вимозі відсутня інформація про підстави та період виникнення боргу, дані щодо акта перевірки, на підставі якого здійснено донарахування грошового зобов`язання, інформація про дату набрання нею чинності. Також, позивач вважає підставою для скасування оскарженої вимоги порушення ДПІ строку та порядку формування, надіслання оскаржуваної вимоги.

18.03.2019 року ухвалою судді позов ФОП ОСОБА_1 залишено без руху, та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу.

28.03.2019 року на адресу суду (вх. № 11320/19) від представника ФОП Прогульного Дмитра Олександровича надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали від 18.03.2019 року.

02.04.2019 року ухвалою судді прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

23.04.2019 року від ГУ ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №14936/19), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву, відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку у Південному управлінні ГУ ДФС в Одеській області, як фізична особа-підприємець, яка займається підприємницькою діяльністю, вид діяльності - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (код КВЕД 52.48.9); організація перевезення вантажів (код КВЕД 63.40.0). Відповідач вказує, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача, станом на 31.01.2019 року, становить 40598, 04 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4, відповідно до вимог чинного законодавства.

13.05.2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої, позивач вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що наявний у позивача податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску відповідає розміру 40598,04 грн., встановленому у оскарженій вимозі, а відтак у податкового органу не було правових підстав для надсилання позивачу вимоги по заборгованості на суму 40598,04 грн., з цих підстав вважає, що вимога є необґрунтованою та незаконною.

30.05.2019 року представником відповідача заявлено клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження для надання додаткових доказів по справі, яке суд задовольнив в судовому засіданні 30.05.2019.

26.06.2019 року (вх. № 22928/19) представником відповідача, на підтвердження своєї позиції, до суду подані додаткові пояснення, в яких посилаючись на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зазначає, що єдиний внесок для фізичних-осіб-підприємців, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску. При цьому, відповідно до попередніх редакцій Закону №2464, такий відсоток був встановлений у розмірі 34,7 відсотки. Мінімальний страховий внесок у 2013 році становив 398 грн. Тому станом на 31.01.2019 року, у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 40598,04 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4, відповідно до вимог чинного законодавства.

04.07.2019 року під час судового засідання, судом прийнято рішення про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 04.07.2019 року, представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином та своєчасно про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах роздруківкою поштового відправлення. Однак, через канцелярію суду надійшла заява представника позивача за вх.№23918/19 від04.07.2019 року про розгляд справи за його відсутність.

В судовому засіданні, 04.07.2019 року представник відповідача залишив на розсуд суду питання щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неявку в судове засідання сторін, та з врахування клопотання представника позивача позивача про розгляд справи за його відсутності, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає відмові в задоволенні з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у Південному управлінні ГУ ДФС в Одеській області, вид діяльності - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (код КВЕД 52.48.9); організація перевезення вантажів (код КВЕД 63.40.0).

Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплата, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Звільняються від сплати єдиного внеску за себе фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які: отримують пенсію за віком (у тому числі на пільгових умовах (передбачену частиною другою та третьою ст. 114, прим. 2 розділу XVЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; отримують додаткову пенсію (у тому числі на пільгових умовах (передбачену частиною п`ятою ст. 115, п. 7 прим. 2 розділу XV Закону № 1058); отримують пенсію зі зниженням пенсійного віку (у тому числі на пільгових умовах (передбачену ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги; досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії).

Зазначена пільга не поширюється на осіб, які: отримують пенсію у зв`язку з витратою годувальника та не досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058. Також, дія ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пп. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до Цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деякий інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609. який набув чинності з 06.08.2011 p.), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно із абзацами 1 та 2 п. 1 б Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску: крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 та частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, до 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, зі змінами та доповненнями, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Згідно наявних матеріалів справи, судом вбачається, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості Позивача, станом на 31.01.2019, становить 40598,04 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019р. № Ф-417/17-4, відповідно до вимог чинного законодавства.

Статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначений порядок оскарження платниками єдиного внеску рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (п.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів (п.14 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Так, з 01.01.2016 року відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. При цьому, відповідно до попередніх редакцій ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», такий відсоток був встановлений у розмірі 34,7 відсотки.

Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено мінімальний розмір заробітної плати до 01.12.2013 року 1147 грн.

Тобто, мінімальний страховий внесок у 2013 році становив 398 грн. (1147*34,7/100=398 грн.). За один квартал 2013 року - 1194,03 грн.

З 01.12.2013 року по 31.08.2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн., тому розмір ЄСВ становить 422, 65 (1218*34,7/100). За один квартал 1267,95 грн.

З 01.09.2015 року по 30.04.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн., тому розмір ЄСВ становить 478,16 (1378*34,7/100). За один квартал 1434,51 грн.

З 01.05.2016 року по 30.11.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1450 грн., тому розмір ЄСВ становить 319 (1450*22/100). За один квартал 957 грн.

З 01.12.2016 року по 31.12.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1600 грн., тому розмір ЄСВ становить 352 (1600*22/100).

З 01.01.2017 року по 31.12.2017 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн., тому розмір ЄСВ становить 707 (3200*22/100). За один квартал 2112 грн.

З 01.01.2018 року по 31.12.2018 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3723 грн., тому розмір ЄСВ становить 819 (3723*22/100). За один квартал 2457,18 грн.

З 01.01.2019 року розмір мінімальної заробітної плати становить 4173 грн., тому розмір ЄСВ становить 918 (4173*22/100). За один квартал 2754,18 грн.

Так, судом встановлено, що станом на 31.01.2019 року, у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 40598,04 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до розрахунку податкового боргу ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), наданого представником ГУ ДФС в Одеські області, станом на 20.05.2019 року податкові зобов`язання та загальна заборгованість складає 43352,22 грн.

Враховуючи визначені вимоги законодавства, досліджені судом докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що прийняття Головним управлінням ДФС в Одеській області вимоги про сплату боргу від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4 є повністю обґрунтованою.

Частиною 1 статті 2 КАС України зазначено, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4 підлягають відмові в задоволенні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (Код ЄДРПОУ 39398646, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5) про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-417/17-4 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя Л.М. Токмілова

.