Рішення № 83265410, 26.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2019 р. справа № 400/1776/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, Миколаїв, 54018

про:зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до суду до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі-відповідач), в якому просить суд зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та виплатити пенсію з 16.04.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнено 15.04.2019 р., у зв`язку із скороченням штату робітників державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», оскільки йому на час звільнення до досягнення пенсійного віку залишилось менше півтора року і в нього більше 35 років стажу, позивач вважає, що набув права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р. №3721 (далі-Закон №3721), яка була виключена наприкінці 2014 року. Однак, позивач наголошує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 такі зміни в законодавстві були визнані неконституційними. Але, відповідач спочатку відмовив йому у призначенні вказаної пенсії, а потім скасував своє рішення і відстрочив прийняття рішення на три місяці (до 15.07.2019 р.), з підстав відсутності механізму реалізації такого рішення Конституційного суду України та відсутності роз`яснень щодо порядку призначення дострокової пенсії, чим порушив його право на пенсію.

Відповідач до суду надав відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на даний час відсутні будь - які роз`яснення щодо виконання рішення Конституційного Суду України, яким було визнано не конституційним зміни щодо виключення ст. 21 Закону №3721.

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Після усунення недоліків, ухвалою від 26.06.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України. Також, в ухвалі про відкриття провадження позивача звільнено від сплати судового збору, позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про залучення у справу третьої особи, Міністерства соціальної політики України, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів трудової книжки, 15.04.2019 р. був звільнений з державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» за скороченням штату працівників у відповідності до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України).

15.04.2019 р. позивач звернувся із заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 21 Закону (далі-Закону №3721).

24.04.2019 р. відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №32/1, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії, оскільки відповідно до записів його трудової книжки його звільнено у зв`язку із скороченням посади, що на думку відповідача, не відповідає причинам звільнення, визначеним п. 1 ст. 40 КЗпП України та ст. 21 Закону №3723 і відповідно не має підстав для призначення позивачу достроково пенсії за віком.

25.05.2019 р. відповідачем прийнято рішення № 41/16 про скасування рішення відповідача від 24.04.2019 р. №32/1 про відмову в призначені пенсії. Зі змісту цього рішення вбачається, що відповідач відкладає розгляд заяви позивача про призначення йому пенсії достроково на три місяці, тобто до 15.07.2019 р. Підставою для відкладення відповідачем зазначено, відсутність роз`яснень щодо застосування норми ст. 21 Закону №3721 після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2018 р. №5-р/2018.

Не погоджуюсь з неправомірністю відмови та в подальшому у відстрочені розгляду його питання щодо призначення достроково пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері призначення громадян України пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058), відповідно до якого здійснюється призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 26 та абз. 1 ч. 28 Закону №1058 визначено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу.

Частиною 1 ст. 4 Закону №1058 передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Тобто, виходячи зі змісту цієї норми, відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні можуть бути врегульовані, також іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів про пенсійне забезпечення.

Так, відповідно до ст. 10 Закону №3721, громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №3721, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

Статтею 21 Закону №3721 в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, було передбачено, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про статус народного депутата України», «;Про прокуратуру», «;Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII виключено статтю 21 Закону №3721.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 №334 «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» розділ «Достроковий вихід на пенсію безробітних» було виключено із Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, в тому числі і вищезазначений пункт 26.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України №5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 3 пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.

Конституційний Суд України у рішенні вказав, що гарантування державою права на достроковий вихід на пенсію громадянам похилого віку було спрямоване на убезпечення цих громадян від такого соціального ризику, як безробіття з незалежних від них обставин, і забезпечення сприятливих умов для їх повноцінного та гідного життя у старості.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на достроковий вихід на пенсію, яке мали громадяни похилого віку на підставі статті 21 Закону № 3721-XII до внесення змін Законом 76-VIII, було гарантією ефективної реалізації конституційних прав громадян, закріплених у статтях 46, 48 Основного Закону України.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з ч. 2 ст. 152, Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене рішення Конституційного Суду України, на теперішній час при вирішенні питання щодо призначення пенсії слід керуватися статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», яка на сьогодні є чинною в силу визнання неконституційним положень Закону, якими її було виключено.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на 15.04.2019 (на дату звернення з заявою про призначення пенсії) вік позивача становив 58 років 6 місяців (тобто не більше 1,5 роки до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058), він мав необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж (35 років 3 місяці 24 дні), є звільненим з роботи у зв`язку зі скороченням штату, про що свідчить запис у трудовій книжці.

Таким чином, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018, яким визнано не конституційним Закон 76 про внесення змін до Закону №3721 щодо права на достроковий вихід на пенсію, посилання відповідача, як на підставу для відмови в призначені позивачу пенсії, що ним не отримано порядку виконання рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 за №5-р/2018 є протиправним. Суд наголошує, що відповідач мав прийняти рішення про призначення позивачу пенсії, оскільки на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії рішення Конституційного Суду є чинним, відповідно ст. 21 Закону №3721 чинна і позивачем виконані всі умови, визначені цією статтею.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» розцінив відмову в перерахунку пенсії через не встановлення певного порядку, як порушення майнового інтересу заявника, що передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі «Бутченко проти України», у якій констатовано, що Кабінет Міністрів України повинен був запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не доведено існування будь-яких об`єктивних та законних підстав для того, щоб відмовляти позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Щодо посилання відповідача у відзиві на відстрочення розгляду питання позивача щодо призначення йому пенсії протягом трьох місяців і це є підставою для відмови у задоволенні позову, суд зазначає, що право Пенсійного фонду на відстрочення на три місяці розгляду заяви щодо призначення пенсії передбачено п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій), однак за умови коли заявником не подані всі необхідні документи для оформлення пенсії, тобто у даному випадку не може бути застосована ця норма. Так, у рішенні про скасування рішення про відмову у призначені пенсії відповідачем зазначено причину відкладення розгляду заяви позивача, відсутність роз`яснення щодо порядку застосування ст. 21 Закону №3721, про не подання позивачем всіх необхідних документів для призначення пенсії, відповідачем не зазначено. Більше того, в обох рішеннях відповідача значиться, що позивачем подано трудову книжку, копію військового квитка та довідки про заробітну плату, тобто всі необхідні документи надані. Крім того, станом на час розгляду справи, 26.07.2019 р., відповідач не надав до суду доказів розгляду заяви позивача про призначення пенсії, хоча навіть, якщо враховувати час розгляду відповідачем заяви позивача три місяці, то відповідач мав вже прийняти рішення (до 15.07.2019 р.).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відсутні, ухвалою суду від 26.06.2019 р. позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 133 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити.

2. Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та виплатити пенсію з 16.04.2019 р.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич