Рішення № 83265379, 23.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 р. № 400/1768/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Швачки І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Миколаївської обласної ради, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування рішення від 16.05.2019 р. № 22,За участю:

представника позивача: Шевченко М.Г,

представника відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної ради (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської обласної ради «Про внесення змін до обласного бюджету Миколаївської області на 2019 рік» від 16.05.2019 р. №22.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з значними порушеннями, зокрема Миколаївською обласною радою порушено порядок скликання сесії, порядок попереднього розгляду проекту рішення, порушення відповідачем Закону України «Про доступ до публічної інформації» та порушено порядок підрахунку голосів під час прийняття відповідного рішення на XXVI позачерговій сесії облради. Позивач вказує, що метою скликання саме позачергової сесії облради було скорочення терміну доведення рішення до відома депутатів та населення. Відповідачем було порушено права депутатів обласної ради та населення громади на ознайомлення із проектом тішення. Для ознайомлення з проектами дев`ятнадцяти рішень по питанням, які були запропоновані до порядку денного, депутатам і громаді було надано лише 4 дні. Крім того, було порушено право громадян - мешканців територіальної громади на участь у місцевому самоврядуванні, на обговорення проекту рішення, що виноситься на розгляд ради, та право депутатів обласної ради на завчасне ознайомлення із всіма проектами рішень, зокрема порушення вимог ч.3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 1 ст. 3, п. 14 ч. б ст. 55, ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та принципи народовладдя і гласності, а також підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, закріплені в ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Також позивач зазначає в позовній заяві, що рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету. Офіційних висновків місцевого фінансового органу при поданні та прийнятті оскаржуваного рішення облраді надано не було, а, отже, депутатів не було ознайомлено з цими висновками. Отже, внесення та прийняття оскаржуваного рішення порушує вимоги ч. 7 ст. 78 Бюджетного кодексу України. Крім того, позивач вказує, що він є мешканцем міста Миколаєва, членом територіальної громади Миколаївської області. Всі рішення обласної ради щодо розподілу бюджету ради безпосередньо зачіпають інтереси всіх членів громади. Рішення коштів про виділення бюджетних коштів тому чи іншому комунальному підприємству також зачіпає інтереси позивача, адже він. як мешканець громади, є користувачем послуг, що надаються комунальними підприємствами, установами, організаціями. Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідач заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач не погоджується з висновками позивача викладеними в позовній заяві. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення було прийнято відповідно до Регламенту Миколаївської обласної ради, затвердженого рішенням обласної ради від 18.12.2015 року № 1. Зокрема, усі депутати обласної ради є рівними у своїх правах щодо участі в сесіях обласної ради, усі депутати однаково, своєчасно та якісно отримують інформацію про скликання сесій та іншу, документи та матеріали стосовно будь-яких питань, у письмовому, електронному вигляді, особисто, за телефоном, факсом тощо.

Згідно з пунктом 2 статті 18 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради зобов`язаний брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень. Депутати особисто несуть відповідальність за виконання вимого вказаного Закону. Усі депутати обласної ради, окрім керівництва, входять до складу 8-ми постійних комісій обласної ради.

Проекти рішень 26-позачергової сесії, у тому числі проект оскаржуваного рішення, розглядалися на засіданнях більшості постійних комісій обласної ради. Система для голосування під час пленарного засідання 26-ї позачергової сесії обласної ради працювала у штатному режимі. Підрахунок голосів проводиться за допомогою електронної системи для голосування або лічильною комісією.

Відповідно до пункту 27 частини 1 етапі 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарному засіданні обласної ради вирішується питання прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень обласних рад. Отже, будь-яких порушень в цьому не вбачається. Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання, а тому рішення обласної ради щодо розподілу коштів обласного бюджету жодним чином не зачіпає права та інтересів позивача як жителя м.Миколаєва, тобто жителя територіальної громади міста, а не області.

У відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзив на позовну заяву. Позивач підтримує свої позовні вимоги повністю. Крім того позивач зазначає, що він як член територіальної громади м.Миколаєва, яка є однією з територіальних громад Миколаївської області, є співвласником коштів місцевого та обласного бюджетів.

Позивач вважає, що всі члени територіальної громади , як співвласники коштів обласного бюджету, які надали право на управління цими коштами обласній раді шляхом голосування, є суб`єктами правовідносин з використання та розподілу належних їм коштів.

Оскаржуване рішення зменшило обсяг фінансування будівництва та ремонту доріг, що порушує право позивача безпечні та зручні умови руху під час керування транспортним засобом. Також оскаржуваним рішенням як зазначає позивач, залишки коштів медичної субвенції направлено не на заходи з охорони здоров`я мешканців області, а на покриття дефіциту спеціального фонду обласного бюджету. Таким чином було порушено право позивача як громадянина України, що стосується охорони здоров`я. Все вище наведено, на думку позивача, доводить, що ОСОБА_1 як член територіальної громади, є суб`єктом правовідносин, яких стосується оскаржуване рішення, яке в свою чергу зачіпає права та інтереси позивача як члена територіальної громади області.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення позивача і відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

11.05.2019 року головою Миколаївської обласної ради було видано розпорядження №67-р Про скликання позачергової сесії обласної ради сьомого скликання». Вказаним розпорядженням було скликано позачергову сесію Миколаївської обласної ради на 16.05.2019 р.

16.05.2019 року на позачерговій сесії Миколаївської обласної ради було прийнято рішення № 22 «Про внесення змін до обласного бюджету Миколаївської області на 2019 рік».

З вказаним рішенням № 22 Миколаївської обласної ради позивач не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Порядок скликання позачергової сесії ради визначається регламентом ради (ч. 15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 2.1.3. Регламенту Миколаївської обласної ради сьомого скликання, затвердженого рішенням обласної ради від 18.12.2015 року № 1 (зі змінами та доповненнями), пропозиції про скликання позачергової сесії подаються голові обласної ради у письмовому вигляді із зазначенням питань, які передбачається внести на розгляд сесії, відповідного проекту рішення та обгрунтуванням необхідності її скликання.

По-перше, стаття 2.1.3. Регламенту не регулює питання скликання сесій обласної ради, у цій статті йдеться про порядок внесення пропозицій щодо скликання сесій, зокрема, кому подаються такі пропозиції, в якому вигляді подаються такі пропозиції, що вони мають містити тощо.

Відповідно до ч.4 ст.46 , п.1 ч.6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», голова обласної ради скликає сесії виходячи із різних обставин, зокрема, питань, які підлягають розгляду на відповідній сесії, графіку роботи постійних комісій обласної ради, терміновості розгляду окремих питань тощо. Голова обласної державної адміністрації є не єдиним суб`єктом внесення питань на розгляд обласної ради, отже, згідно з пропозиціями облдержадміністрації на розгляд на 26-ї позачергової сесії було внесено 38 питань, а розглядалося 47.

Таким чином, питання скликання сесії, в даному конкретному випадку, не залежить від питання внесення обласною державною адміністрацією пропозицій про скликання цієї сесії, отже порушення статті 2.1.3. Регламенту не вбачається.

В позовній заяві позивач посилається на те, що вищезазначені порушення призвели до того, що на пленарному засіданні були відсутні 20 з 63 депутатів. Тобто, третина депутатів була позбавлена можливості взяти участь у розгляді важливих для громади питань.

З цього приводу суд зазначає, що усі депутати обласної ради є рівними у своїх правах щодо участі в сесіях обласної ради, усі депутати однаково, своєчасно та якісно отримують інформацію про скликання сесій та іншу, документи та матеріали стосовно будь-яких питань, у письмовому, електронному вигляді, особисто, за телефоном, факсом тощо.

Згідно з пунктом 2 статті 18 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради зобов`язаний брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень. Депутати особисто несуть відповідальність за виконання вимого вказаного Закону.

Таким чином, висновок позивача щодо позбавлення депутатів можливості взяти участь у розгляді питань є необгрунтованим.

Відповідно до статті 2.3.1. Регламенту Миколаївської обласної ради пропозиції для включення до порядку денного сесії, у тому числі кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження обласною радою, попередньо розглядаються на засіданнях постійних комісій, президії обласної ради з прийняттям відповідних висновків та рекомендацій.

Усі депутати обласної ради, окрім керівництва, входять до складу 8-ми постійних комісій обласної ради.

Проекти рішень 26-позачергової сесії, у тому числі проект оспорюваного рішення, розглядалися на засіданнях більшості постійних комісій обласної ради, що підтверджується висновками постійних комісій та витягами з протоколів засідань, що містяться в матеріла справи.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність засідання однієї з постійних комісій, не є підставою вважати, що проект оскаржуваного рішення не був належним чином розглянутий.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» президія (колегія) ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради. Президія (колегія) ради може приймати рішення, які мають дорадчий характер.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що президія обласної ради є дорадчим органом та її рішення не можуть бути умовою прийняття або неприйняття нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія скликається в міру необхідності (частина 4 статті 46).

Частини 6 та 7, 9 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюють двотижневий строк для скликання сесії, а також передбачають подальші дії у випадку його порушення наприклад, голова обласної ради має скликати сесію у двотижневий строк за пропозицією голови облдержадміністрації.

Також, на підставі частини 10 статті 46 цього Закону рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Отже, стаття 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює такі строки для скликання сесії, які не узгоджуються із частиною 1 І, статті 59 цього ж Закону та Законом України "Про доступ до публічної інформації" стосовно оприлюднення проектів рішень за 20 робочих днів.

По-друге, частина 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на яку посилається позивач встановлює, що проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Отже, Закон передбачає інші невідкладні випадки, коли оприлюднення допускається негайно після їх підготовки.

Відповідно до статті 2.3.1. Регламенту до моменту внесення на розгляд обласної ради проекти рішень підлягають обов`язковому оприлюдненню розробником у порядку та строки, встановлені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Таким чином, проект оскаржуваного рішення обласної ради, окрім оприлюднення на офіційному веб-сайті обласної ради було раніше оприлюднено його розробником - департаментом фінансів облдержадміністрації. Так, згідно з пунктом 8 пояснювальної записки до проекту рішення: відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проект рішення «Про внесення змін до обласного бюджету Миколаївської області на 2019 рік» розміщено на сайті облдержадміністрації 09.05.2019 року.

Отже, на підставі інформації розробника проекту рішення вимоги ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідачем дотримано.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що система для голосування під час пленарного засідання 26-ї позачергової сесії обласної ради працювала у штатному режимі, без жодних технічних проблем.

Також, в ході обговорення проекту бюджету під час пленарного засідання до проекту оспорюваного рішення були запропоновані, обговорені та проголосовані додаткові зміни.

Департаментом фінансів облдержадміністрації було подано обласній раді офіційний висновок про залишки коштів обласного бюджету та надано представнику позивача на його адвокатський запит, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого самоврядування в межах Конституції та законів України.

Конституція України не передбачає вирішення жителями громад питань місцевого самоврядування напряму через обласні ради, а лише через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Тобто, враховуючи, що відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад, вбачається, що позивач, як житель територіальної громади міста Миколаєва, має вирішувати питання місцевого значення через Миколаївську міську раду, а не через Миколаївську обласну раду. Таким чином, вищевикладене, спростовує твердження позивача про те, що рішення обласної ради щодо розподілу коштів обласного бюджету зачіпають та або порушують його права.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини і статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, вирішуючи спір , суд керуючись ст.5, ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку про неприпустимість підміни інтересів територіальної громади міста інтересами окремої фізичної особи, не зважаючи на її приналежність до територіально: громади міста, та відсутність у законодавстві спеціальних механізмів та або форм контролю окремими членами територіальної громади за правильністю прийняття рішень відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно маги правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Миколаївської обласної ради не порушує прав та законних інтересів позивача як члена територіальної громади м.Миколаєва.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних із здійсненням місцевого самоврядування, як член територіальної громади міста Миколаєва. Цей інтерес позивач вбачає у незаконному прийнятті відповідного територіальної громади області внаслідок внесення змін до обласного бюджету.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони:

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, шо судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який мас такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (па це вказує слово «її»); суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, шо його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які зривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34. якщо він вважає: що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї явно необгрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Зазначений підхід було підтримано Верховним Судом в постанові від 20.02.2019р. по справі № 522/3665/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вище наведених підходів, суд приходить до висновку, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є і для якої цей інтерес мас значення.

Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не довів суду обгрунтованості своїх позовних вимог. Тому суд вважає за необхідним, відмовити в задоленні адміністративного позову повністю.

Судові витрати по справі не вдшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 19, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Миколаївської обласної ради (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 25696652) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.07.2019 року.

Суддя І. А. Устинов