Рішення № 83265115, 15.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 року № 367/236/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду Київської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Ірпінського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати рішення №1942 від 08.08.2018 Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком і призначити пільгову пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15.01.2019 передано справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про скасування рішення, на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

11 лютого 2019 року матеріали адміністративної справи №367/236/19 надійшли на адресу суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №367/236/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

12 квітня 2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 10.04.2019 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- скасувати рішення №2494 від 08.09.2015 Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення №2761 від 20.11.2017 Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про відмову в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Крім цього, у вищевказаній заяві б/н від 10.04.2019 про збільшення позовних вимог позивач уточнив дату щодо призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з 8 червня 2015 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 б/н від 10.04.2019 про збільшення позовних вимог в адміністративній справі №367/236/19.

Крім того, 12.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 10.04.2019, в якій заявник просить для підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги вжити заходів забезпечення доказів шляхом допиту в якості свідка позивача - ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 заяву позивача про забезпечення доказів в адміністративній справі №367/236/19 задоволено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нею тричі були подані заяви про призначення їй пенсії за віком, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, у відповідь на заяву від 08.06.2015 №2494, рішенням від 08.09.2015 №2494 Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Рішеннями від 20.11.2017 №2761 та від 08.08.2018 №1942, у відповідь на заяви від 16.08.2017 №2761 та від 02.08.2018 відповідно, Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком з аналогічних підстав.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішеннями про відмову в призначенні пенсії. Вказує, що відповідачем не правильно підрахований її загальний та пільговий страховий стаж.

Позивач пояснює, що на неї, як на особу, яка працювала на постійній основі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені ст.14 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також додаткові пільги, передбачені ст.5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком.

Тобто, стаж її роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у період з 01.04.1981 по 14.06.1990, повинен бути врахований при призначенні пенсії з розрахунку 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців.

Таким чином, загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 26 років 9 місяців та 20 днів.

До стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на думку позивача, необхідно зарахувати трудовий стаж на посадах: робітника по настиланню колії у період з 01.04.1981 до 05.09.1988; бункерувальником у період з 05.09.1988 до 14.06.1990; різноробочою в городній бригаді, свинаркою та дояркою у період з 29.03.1991 до 05.10.1994; вивантажувачем силікатної цегли у період з 06.10.1994 по 05.12.1995; муляра у період з 11.12.1995 до 11.05.1998.

Таким чином, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить 16 років 7 місяців та 22 дні.

Відтак, позивач вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах.

До пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди її роботи з 01.04.1981 до 25.05.1981 та з 09.07.1981 до 05.09.1988 на посаді «транспортна робоча», оскільки така професія відсутня в постанові Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах».

До пільгового стажу також не враховано періоди роботи позивача з 06.09.1988 до 14.06.1990 на посаді «робітник-бункерувальник», оскільки відповідно до довідки Східно-Сибірської залізниці від 16.03.2015 №НД-08-53/535 ОСОБА_1 працювала учнем бункерувальника та бункерувальником котельні. Вказана робота не відноситься до робіт з тяжкими та шкідливими умовами праці.

Для зарахування періоду роботи з 06.09.1988 до 14.06.1990 на посаді «вивантажувача силікатної цегли» до пільгового стажу позивачу необхідно надати додаткові документи, довідки з підприємства щодо тотожності вказаної посади професії «завантажувачі-вивантажувачі сировини, палива та стінових виробів, зайняті на завантаженні і вивантаженні печей».

Крім того, до пільгового стажу не враховано періоди роботи позивача з 01.12.1995 до 11.05.1998 на посаді «муляра-штукатура» у зв`язку з відсутністю в трудовий книжці ОСОБА_1 та копії наказу від 11.12.1995 №133 інформації про її роботу в складі бригаді чи спеціалізованій ланці.

З урахуванням зазначеного відповідач вважає оскаржувані рішення правомірними.

Присутній у судових засіданнях 19.03.2019, 16.04.2019 позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

У судовому засіданні по справі 16.04.2019 було допитано позивача як свідка за її згодою - ОСОБА_1 .

Позивач та відповідач, у судове засідання, призначене на 24.05.2019, не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Разом з тим, у матеріалах справи наявне клопотання позивача від 16.04.2019 про продовження розгляду справи №367/236/19 у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання позивача, неявку відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, протокольною ухвалою суду від 24.05.2019 було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що позивачем в якості відповідача по справі у позовній заяві вказано Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, в той час згідно матеріалів справи слідує, що правильним найменуванням відповідача є Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248152; місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4).

Приймаючи до уваги відсутність потреби заміни відповідача, суд вважає необхідним змінити найменування відповідача та вважати правильним найменуванням відповідача - Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Покровським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 29.07.2003 (а.с. 11-12).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудових книжках позивача НОМЕР_2 від 02.09.1970 та НОМЕР_3 від 13.01.1962 (а.с. 66-74), ОСОБА_1 :

- у період з 01.09.1979 до 01.08.1980 - навчалась в Технічному училищі №1 м.Одеси;

- у період з 01.09.1980 до 13.03.1981 - працювала офіціанткою на теплоході «Адмірал Нахімов» Чорноморського пароплавства, звідки звільнилась у зв`язку з виїздом на комсомольське будівництво;

- у період з 01.04.1981 до 27.05.1981 - працювала транспортною робочою другого розряду у СМП 696 УС «Бамстройпуть»;

- у період з 28.05.1981 до 09.07.1981 - працювала на посаді «табельниця» у СМП 696 УС «Бамстройпуть»;

- у період з 09.07.1981 до 05.09.1988 - працювала транспортною робочою другого розряду у СМП 696 УС «Бамстройпуть»;

- у період з 05.09.1988 до 14.06.1990 - працювала учнем бункерувальника на Північнобайкальській дистанції громадських споруд Північнобайкальського відділення Байкало-Амурської залізної дороги;

- у період з 29.03.1991 до 05.10.1994 - була членом колгоспу «Родина» Покровського району Дніпропетровської області, працювала дояркою та свинаркою;

- у період з 06.10.1994 до 05.12.1995 - працювала на посаді «зйомниця цегли» на Покровському міжколгоспному заводі силікатної цегли;

- у період з 11.12.1995 до 11.05.1998 - працювала на посаді «маляр-штукатур 3 розряду» в Покровському райсількомунгоспі;

- у період з 13.07.2000 до 23.08.2002 - працювала свинаркою у ТОВ «Відродження»;

- у період з 18.01.2003 по 11.03.2003 - працювала експедитором у ПП ОСОБА_2 ;

- у період з 01.02.2006 до 05.02.2006 - працювала комірником у ТОВ «Днепропродпостач»;

- у період з 06.02.2006 до 21.09.2006 - працювала продавцем у ПП ОСОБА_3 ;

- у період з 21.09.2006 до 14.12.2007 - працювала продавцем у ПП ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що позивач 08.06.2015 звернулася до відповідача із заявою №2494 про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується розпискою-повідомленням в отриманні документів (а.с.137).

Рішенням від 08.09.2015 №2494 Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області відмовило позивачу у призначенні пільгової пенсії.

Рішення мотивоване тим, що для зарахування до пільгового стажу роботи після 21.08.1992 відповідне право має бути підтверджене за результатами атестації робочих місць. Відповідно до наданих документів страховий стаж заявниці становить 20 років 26 днів, довідка, що уточнює характер пільгової роботи відсутня. За таких умов провести призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку управління не має підстав (а.с. 116).

16 серпня 2017 року позивач знову звернулася до відповідача із заявою №2761 про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с. 136).

Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області рішенням від 20.11.2017 №2761 повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішення мотивоване тим, що для зарахування до пільгового стажу роботи після 21.08.1992 відповідне право має бути підтверджене за результатами атестації робочих місць. Крім того, періоди роботи зазначені в трудовій книжні від 02.09.1979, яка заповнена Технічним училищем №1 м. Одеси, зарахувати неможливо у зв`язку з тим, що дата народження зазначена на сторінці 1 - 30.01.1962, а за паспортом - 13.01.1962. За документами, які були подані для призначення пенсії страховий стаж заявниці становить 09 років 08 місяців 18 днів, довідка, що уточнює характер пільгової роботи відсутня. За таких умов провести призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку управління не має підстав (а.с. 117).

Крім того, 02.08.2018 позивач втретє звернулася до відповідача із заявою №1942 про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с. 13).

Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області рішенням від 08.08.2018 №1942 відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного загального та пільгового страхового стажу.

Управління у вказаному рішенні зазначило про те, що періоди роботи позивача: з 01.04.1981 до 25.05.1981 та з 09.07.1981 до 05.09.1988 на посаді «транспортна робоча», з 06.09.1988 до 14.06.1990 на посаді «робітник-бункерувальник», з 06.09.1994 до 05.12.1995 на посаді «вивантажувача силікатної цегли», з 01.12.1995 до 11.05.1998 на посаді «маляр, який постійно працює в бригадах» не зараховано до роботи за Списком №2 у зв`язку з тим, що ці періоди роботи необхідно підтвердити пільговими довідками за формою згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній».

Крім того професія «транспортна робоча» відсутня в постанові Раді Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах», яка була чинною в період роботи заявниці.

Відповідно до наданих документів та до індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний стаж складає - 20 років 4 місяці 21 день.

У рішенні також зазначено, що позивач набуде право виходу на пенсію після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років (а.с. 14-15).

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями про відмову в призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ; у редакції, чинній на момент первинного звернення позивача про призначення пенсії) особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - до 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року до 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року до 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року до 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року до 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року до 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року до 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року до 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року до 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року до 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року до 31 грудня 1970 року.

Отже, необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2.

Аналогічні положення закріпленні у пункті 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; у редакції з 03.10.2017).

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Також, у пунктах 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону №1788-ХІІ має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2. Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 (справа №825/1906/18) та Верховним Судом України у постанові від 06.12.2016 (справа №686/19687/14а).

Крім того, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, яка зазначена в постанові від 27.02.2018 (справа №172/718/17).

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоди її роботи: з 01.04.1981 до 25.05.1981 та з 09.07.1981 до 05.09.1988 на посаді «транспортна робоча», з 06.09.1988 до 14.06.1990 на посаді «бункерувальник», з 29.03.1991 до 05.10.1994 на посадах «свинарка» та «доярка», з 06.10.1994 до 05.12.1995 на посаді «вивантажувач силікатної цегли», з 01.12.1995 до 11.05.1998 на посаді «маляр-штукатур», суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу 01.04.1981 до СМП 696 УС «Бамстройпуть» транспортною робочою на підставі наказу від 01.04.1981 №17ос, та переведена з посади 25.05.1981 згідно наказу від 25.05.1981 №48ос. 09.07.1981 знову переведена на посаду «транспортна робоча» на підставі наказу 09.07.1981 №85к, та звільнена з роботи 05.09.1988 згідно наказу від 02.09.1988 №218к (а.с. 16-20).

Архівною довідкою державної казенної установи «Державного архіву документів по особовому складу Забайкальського краю» від 05.09.2012 №2-1270т/с1 підтверджено, що ОСОБА_1 01.04.1981 була прийнята на роботу до СМП 696 УС «Бамстройпуть» транспортною робочою згідно наказу №18-к та звільнена з роботи 04.09.1988 відповідно до наказу від 01.09.1988 №218к (а.с. 27).

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу 06.09.1988 до Північнобайкальського відділення Байкало-Амурської залізної дороги учнем бункерувальника, відповідно до наказу від 05.09.1988 651, та звільнена з роботи 14.06.1990 на підставі наказу від 08.06.1990 №66 (а.с. 16-20).

Згідно довідки Східно-Сибірської залізної дороги від 10.09.2012 №73-08-53/1697 ОСОБА_1 була прийнята на роботу Північнобайкальського відділення Байкало-Амурської залізної дороги учнем бункерувальника котельної станції на підставі наказу від 05.09.1988 №651, 01.10.1988 наказом від 01.10.1988 №810 переведена на посаду бункерувальника 2-розряду, 16.11.1998 переведена на посаду бункерувальника 3-розряду, 14.06.1990 наказом від 14.06.1990 звільнена з роботи (а.с. 21).

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу 06.10.1994 до Покровського міжколгоспного заводу силікатної цегли зйомницею цегли, відповідно до наказу від 06.10.1994 №86к, та звільнена з роботи 05.12.1995 на підставі наказу від 05.12.1995 №9882 (а.с. 16-20).

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу 11.12.1995 до Покровського райсількомунгоспа маляром-штукатуром, відповідно до наказу від 11.12.1995 №133, та звільнена з роботи 11.05.1998 на підставі наказу від 11.05.1998 №5 (а.с. 16-20).

Згідно довідки ТОВ «Райсількомунгосп» від 03.08.2015 ОСОБА_1 дійсно працювала в Покровському райселькомунгоспі з 11.12.1995, що підтверджується наказом від 11.12.1995 №133. З 01.08.1966 Покровський райсількомунгосп було перейменовано в ТОВ «Райсількомунгосп». 11.05.1988 позивача було звільнено з ТОВ «Райсількомунгосп», що підтверджується наказом від 11.05.1998 №5 (а.с. 93).

В судовому засіданні 16.04.2019 в якості свідка судом допитано позивача ОСОБА_1 , за її згодою, яка пояснила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Богданівка Миколаївської області. З дитинства є сиротою, батьки загинули, коли їй було 6 місяців, із того часу вона перебувала в Будинку Малютки в м. Миколаїв. В подальшому, з 1965 до 1969 роках - виховувалась в м. Первомайськ Миколаївської області в дитячому будинку. З 1969 до 1979 року - виховувалась в школі-інтернаті в м. Миколаїв. В 1979 році - вступила до технічного училища №1 м. Одеса за спеціальністю «Офіціант-бармен», яке закінчила в 1980 році. У період з 1980 до 1981 рік - працювала на судні «Адмірал Нахімов», яке 31 серпня 1986 року затонуло вночі у наслідок зіткнення з іншим судном.

Позивач вказує, що оскільки вона не була забезпечена житлом, сім`ї та родичів також не було, тому вона поїхала на заробітки на Байкало-Амурську магістраль (БАМ) по комсомольській путівці.

Свідок ОСОБА_1 зазначила, що в березні 1981 році вона виїхала із м. Києва потягом у складі великої групи людей до м.Чита (Російська Федерація). Звідти, спочатку вертолітом її направили в селище Чара Читинської області, а потім в селище Ікоб`я Читинської області.

Позивач вказує, що одразу після прибуття до місця призначення вона приступила до роботи в бригаду лісорубів, де пропрацювала біля 1 року.

З 01.04.1981 оформлена транспортною робітницею в будівельно-монтажному потязі 696 управління будівництва «Бамстройпуть» - СМП 696 УС «Бамстройпуть».

Позивач пояснила, що біля року працювала на шпалопідбійці, де забивала щебінь під колії. Вага шпалопідбійника - 18 кг, яким вона вручну працювала цілий день. Потім стала працювати маляром-штукатуром на будівництві будинків. Була оформлена також табельницею у зв`язку з вагітністю. Крім цього, з 1985 працювала підсобною робітницею в будівельній бригаді, де виконувала наступну роботу: носила розчини та кахельну плитку, допомагала штукатурам-малярам та сама штукатурила, здійснювала бетонні роботи. Штукатуром-маляром вона працювала до 1988 року.

В 1998 році перевелась працювати бункерувальником. Працювала в котельні (отоплювали селище), відкидала вручну породу з вугільної маси, яка йшла по конвеєру в піч. В котельні позивач попрацювала до 14.06.1990.

Позивач стверджує, що трудовий день табельщика в середньому становив не менше 10 годин, на колії - 8 годин, бункерувальника - позмінно одна доба через дві.

У зв`язку з хворобою другої дитини, яку укусив енцефалітний кліщ, позивач повернулась в Україну в 1990 році і була прийнята в члени колгоспу «Родина» Покровського району Дніпропетровської області, де працювала спочатку в городній бригаді різноробочою, зокрема, розсаджувала розсаду (трудовий день з 06 год. до 17 год.). Потім, в 1991 році - почала працювати дояркою (трудовий день з 04 год. до 21 год., без вихідних). В 1992 році - прийнята на роботу свинаркою на фермі (трудовий день з 06 год. до 18 год.). В жовтні 1994 року - звільнилась за власним бажанням.

Позивач зазначила, що з 06.10.1994 почала працювати ученицею зйомниці цегли на Покровському міжколгоспному заводі силікатної цегли (трудовий день з 07 год. до 18 год.), де працювала до грудня 1995 року.

В подальшому, з 11.12.1995 до травня 1998 року - працювала в Покровському райсількомунгоспі, маляром-штукатуром 3 розряду (трудовий день з 08 год. до 18 год.).

Також ОСОБА_1 зазначила, що протягом 1999-2006 років - працювала реалізатором у приватних підприємців.

Суд зазначає, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовувалися до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовувалися Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Так, у період роботи позивача в СМП-696 УС «Бамстройпуть» з 01.04.1981 до 25.05.1981 та з 09.07.1981 до 05.09.1988 (посада «транспортна робоча»), а також в Північнобайкальському відділенні Байкало-Амурської залізної дороги з 06.09.1988 до 14.06.1990 (посада «бункерувальник») були чинними положення постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, якою було затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах.

Згідно з розділом XXIX «Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також наземних будівель і споруд шахти, рудників та комунікацій» Списку №2, що затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відносяться:

- робітники, а саме: асфальтобетонники (асфальтувальники, автогудронаторники, бітумизаторники, варильники, гудронаторники, оператори, гудронатори, форсунники), бурильники (перфораторники, ключники); вініпластники; гідромоніторники; газогенераторники; гумувальники; гранітники; ізолювальники; ізолювальники-плівочники; вапногасильники; каменотеси; каменоломи; малярі по роботі з нітрофарбами; монтери та електромонтери-лінійники з монтажу повітряних ліній високої напруги й контактної мережі; монтажники з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій; обмурівники; вогнетривники; піскоструминники; плитотеси; плинтовники по каменю; укладальники промислових труб та їх помічники; фрезерувальники каменю; футерувальники (кислототривник), шліфувальники і полірувальники каменю; робітники, зайняті на підземних роботах по будівництву метрополітенів та інших підземних споруд (крім робіт, передбачених в списку №1); робітники по заморожуванню грунтів; робітники на маркшейдерських роботах; робітники по укладці бетону, асфальту; торкретувальники; штукатури;

- інженерно-технічні робітники, а саме: майстри (десятники) та виконроби.

Відповідно до розділу ІІІ «Агломерація і збагачення» списку №2:

- робітники, а саме: аспіраторники; апаратчики; агітаторники; бігунник; брикетники; буторники; бункерувальники; бригадири виробничих ділянок з намиву шламу і відвалів (дамб) і хвостового господарства; вибірники (рудосортувальники, сортувальники, рудорозбірники, вибірники породи); виймальники шламу (шламовщики); вантажники сировини і палива; дезінтеграторники; заготівельники вапняного молока; завальник, гідроциклонники; каменярі-вогнетривники (футерувальники) на гарячих роботах; концентраторники; коректувальники шламу і їх помічники; контролери вуглеприймання; контролери ВТК на гарячих ділянках робіт; люкові та відкатники бункерів; стрічкові прибиральники (пилеприбиральники); лебідчики; машиністи пиловловлювальнихустановок; машиністи млинів і їх помічники (мельники-розмелювачі); машиністи (кочегари) і робочі сушильних і змішувальних барабанів, димососів, що обертаються і подових печей; машиністи (мотористи, вожаті) заправних і розвантажувальних візків і завантажувальних пристроїв; машиністи ексгаустерів і їх помічники; машиністи (мотористи) живильників; машиністи (мотористи) підйомників, териконів і елеваторів і їх помічники; машиністи коксопідйомників; машиністи мішалок; машиністи вагоноперекидачів та кранів (кранівники) і їх помічники; машиністи зневоднення, зневоднювачі приводні; машиністи класифікатора (Класифікаторник); моніторники, гідромоніторник; наплавникиформувальних деталей; відкатники (підкатники); сланцівники, відвальники; оператори по виробництву обважнювачів, брикетів, препаратів і концентратів і їх помічники; віддувальникишліхів; відсадники; просівальники; пробуторники; живильники (люкові); робітники живильників; робітники, зайняті на збагаченні в дробильних, дробильно-сортувальних, дробильно-шихтових, шихтових і помольних цехах, відділеннях і установках; робітники, зайняті на пакуванні і відвантаженні концентратів кольорових металів; робітники на шлюзах і гідровашгердах всіх видів збагачувальних установок кольорових металів; робітники на очищенні фільтрів і апаратів пилового осадження; робітники відвалів (дамб) і хвостового господарства; робітники на жирових столах, шлюзах і коритній мийці; робітники (в тому числі машиністи, мотористи та їх помічники), зайняті на грохотах, дробарках, перекачуванні реагентів, відсадочних, флотаційних і промивних машинах, мийних комбінатах і жолобах, вакуум-фільтрах, столах «Тельсмітта», сепараторах, брикетних пресах, сушильних і омаслювальних установках, дозувальних пристроях, обезпилювачах, конвеєрах і транспортерах, елеваторах, згущувачах і центрифугах); розчинники реагентів; робітники на бункерах і збагачувальних решітках; робітникикульових млинів; робітники охолоджувальних лотків і жолобів, по очищенню барабанів, бункерів, рамп і концентраційних столів; робітники шламових і породних систем; смолоколи; знімач брикетів; скіпові; слюсарі чергові і ремонтні, бригадири слюсарів; звалювальник; столовники; згущувачі; скруберник; наймачі металу і шліхів (шліхівники); транспортерники (конвеєрники) дробильних відділень при збагаченні руд кольорових металів; фасувальники; фільтрувальники і їх помічники; форсунники; флотатори, флотогравітатори; футерувальники на гарячих роботах; шихтувальники; електрики чергові і ремонтні, бригадири електриків;

- інженерно-технічні робітники, а саме: десятники і їх помічники; начальники цехів (корпусів і фабрик на правах цехів), їх заступники і помічники з виробництва; начальники відділень (переділів), дільниць, змін і агрегатів, змінні інженери, старші майстри, майстри; старші механіки, механіки; старші електрики і електрики.

У період роботи позивача в Покровському міжколгоспному заводі силікатної цегли з 06.10.1994 до 05.12.1995 (посада «зйомниця цегли») та в Покровському райсількомунгоспі з 11.12.1995 до 11.05.1998 (посада «маляр-штукатур») були чинні Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994.

Відповідно до підрозділу 7 розділу XVII «Виробництво будівельних матеріалів» Списку 2, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України, право на пільгову пенсію мають: завантажувачі-вивантажувачі сировини, палива та стінових виробів, зайняті на завантаженні і вивантаженні печей (код 2180700а-12104).

За кодом 2290000а-12680 розділу XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівельних споруд та інших об`єктів» до Списку №2 належать: муляри, які постійно працюють в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад.

Таким чином, посади «бункерувальник» (у період з 06.09.1988 до 14.06.1990) була передбачена у вищезазначених Списках №2.

Посади, які займав позивач у період з 01.04.1981 до 25.05.1981 та з 09.07.1981 до 05.09.1988 (посада «транспортна робоча»), з 06.10.1994 до 05.12.1995 (посада «зйомниця цегли»), з 11.12.1995 до 11.05.1998 (посада «маляр-штукатур») безпосередньо за своєю назвою не відносяться до посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Разом з тим, відповідно до пунктів 3, 12 роз`яснень Держкомпраці СРСР від 02 квітня 1976 року № 5/8, в тих випадках, коли в Списках №1 та №2 передбачені робітники, що виконують певні роботи, правом на пільгове забезпечення користуються всі робітники, постійно зайняті на цих роботах, незалежно від найменування їх професій.

Про необхідність врахування даного роз`яснення зазначив Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 (справа №750/11115/16-а).

Відтак, суд наголошує на тому, що характер робіт, які виконувала позивач у вказаний період, перебуваючи на відповідних посадах, беззаперечно відповідають тим роботам, які передбачені у вищезазначених Списках №2.

Водночас, суд також зазначає, що відповідно до абз.2 п.3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес,

використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п.3 Порядку №442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ. Пунктом 4 Порядку №442 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Відповідно до п.6 Порядку №442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно з п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 після їх попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, проведення атестації робочих місць при виконанні робіт зі шкідливими умовами праці після 21.08.1992 є обов`язковою умовою для зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 05.06.2018 (зразкова справа №466/455/17) Верховний Суд зазначив, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, про що зазначено і у постанові Верховного Суду 19.12.2018 (справа №127/24725/16-а), в якій колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували проведення атестації робочого місця за посадою «зйомниця цегли» (у період з 06.10.1994 до 05.12.1995) та за посадою «маляр-штукатур» (у період з 11.12.1995 до 11.05.1998).

Відтак, вказані періоди до пільгового стажу позивача не зараховуються, оскільки на підприємствах за цей період не була проведена атестація робочих місць.

З огляду на викладене, суд дійшов про необхідність зарахування до стажу роботи за Списком №2, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах лише роботу позивача на посаді «транспортна робоча» у період з 01.04.1981 до 25.05.1981 і з 09.07.1981 до 05.09.1988, та роботу позивача на посаді «бункерувальник» у період з 06.09.1988 до 14.06.1990.

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу 29.03.1991 до колгоспу «Родина» дояркою та свинаркою, відповідно до протоколу від 23.03.1991 №2, та звільнена з роботи 05.10.1994 на підставі протоколу від 05.10.1994 №23 (а.с. 16-20).

Відповідно до п. «д» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками - операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Частиною шостою статті 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Стосовно позивача, більш пільговими умовами є робота за Списком 2.

Відтак, періоди роботи позивача з 29.03.1991 до 05.10.1994 (посади «свинарка», «доярка») до пільгового стажу не зараховуються.

Щодо наявності у позивача необхідного загального та пільгового трудового стажу, суд зазначає наступне.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указу від 10.02.1960), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26.09.1967).

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Указу від 10.02.1960 передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах на строк п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надаються додаткові пільги, зокрема: зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії по старості та по інвалідності.

Пільги, передбачені зазначеною статтею, надаються також особам, які прибули до районів Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з власної ініціативи та уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах.

Статтею 3 Указу від 26.09.1967 скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених Статтею 5 Указу від 10.02.1960, з п`яти до трьох років.

Відповідно до Кодексу про працю РСФСР від 09.12.1971, що діяв на момент перебування у трудових відносинах позивачки з роботодавцями, визначено, що трудовий договір (контракт) - це угода між працівником та підприємством, по якому працівник зобов`язується виконувати роботу по певній спеціальності, кваліфікації або посаді з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а підприємство зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, і колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 39 цього Кодексу, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а та від 25.09.2018 у справі №554/1723/17 для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Як встановлено судом вище до пільгового стажу позивача необхідно зарахувати період її роботи з 01.04.1981 до 25.05.1981 і з 09.07.1981 до 05.09.1988 (посада «транспортна робоча») та з 06.09.1988 до 14.06.1990 (посада «бункерувальник»).

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 02.09.1970, ОСОБА_1 у період з 01.04.1981 до 05.09.1988 та з 06.09.1988 до 14.06.1990 працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно архівної довідки Східно-Сибірської залізної дороги від 16.03.2015 №НД-08-53/537 в картці рахунків по заробітній платі на ОСОБА_1 вказана сума заробітку з урахуванням районного коефіцієнту та Північної надбавки з 05.09.1988 до 14.06.1990 (а.с.85).

Згідно архівних довідок державної казенної установи «Державного архіву документів по особовому складу Забайкальського краю» від 15.05.2015 №5-410т/з-1, №5-410т/з-2 та №5-410т/з-3 в розрахункових відомостях по нарахуванню заробітної плати робітникам та особовим карткам (форма №Т-2) значиться ОСОБА_1 , якій з квітня 1981 року до грудень 1983 року, з січня 1984 року до грудень 1986 року та з січня 1987 року до вересень 1988 року була нарахована заробітна плата з урахуванням районного коефіцієнту та Північної надбавки (а.с. 80-82).

Оскільки факт роботи позивача в місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі у період з 01.04.1981 до 25.05.1981, з 09.07.1981 до 05.09.1988 та з 06.09.1988 до 14.06.1990 підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_2 від 02.09.1970 та вищевказаними довідками, тому є достатні підстави для зарахування ОСОБА_1 до пільгового трудового стажу вказаного періоду роботи з розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії.

Відтак, пільговий стаж позивача становить 13 років 7 місяців та 21 день ((2671 день (з 01.04.1981 до 25.05.1981, з 09.07.1981 до 05.09.1988) х 1,5 = 4006 днів) + (647 днів (з 06.09.1988 до 14.06.1990) х 1,5 = 970 днів) = 4976 днів).

Крім того, вищевказаний період роботи позивача в місцевості, яка прирівнюється до районів Крайньої Півночі підлягає зарахуванню у пільговому обчисленні і до загального трудового стажу ОСОБА_1 .

Відтак, загальний стаж позивача становить 25 років (20 років 4 місяці 21 день + 4 роки 7 місяців 10 днів (3361 день (з 01.04.1981 до 05.09.1988 та з 06.09.1988 до 14.06.1990) х 0,5 = 1680 днів) (а.с.61).

За таких обставин, враховуючи, що позивач на день звернення до органу Пенсійного фонду України досягла 50-річного віку, мала загальний страховий стаж роботи 25 років та більше 10 років стажу роботи за Списком №2, позовні вимоги про скасування рішень відповідача про відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо дати, з якої необхідно призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

13.01.2013 позивач досягла 50-річного віку.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що перша заява про призначення пенсії була подана позивачем лише 08.06.2015, тобто вже після виникнення у позивача права на призначення пенсії.

Отже, право на отримання пенсії у позивача виникло з 08.06.2015 (день звернення позивача за пенсією).

Щодо твердження представника відповідача про те, що в трудовій книжці позивачки дата народження зазначена на сторінці 1 - 30.01.1962, а за паспортом - 13.01.1962, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

У свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком і призначити пільгову пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 8 червня 2015 року.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Після прийняття судом до розгляду заяви позивача від 10.04.2019 про збільшення позовних вимог ухвалою суду від 16.04.2019 відповідач не подав до суду нового відзиву чи будь-яких пояснень щодо строку звернення до суду, як не надав суду і доказів направлення позивачу рішень про відмову у призначенні пенсії за заявами від 08.06.2015 та від 16.08.2017, які були витребувані ухвалою суду від 19.03.2019.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд переконаний, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Такий висновок суд робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Наведені правові норми дозволяють дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Таким чином, позивач не пропустив строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог про скасування рішень №2494 від 08.09.2015 та №2761 від 20.11.2017.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову, натомість позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 3073,60 грн., що підтверджується квитанціями від 10.01.2019 №8 на суму 1536,80 грн. та від 11.04.2019 №0.0.1322248932.1, оригінали яких міститься в матеріалах справи (а.с. 1, 138), а також судовий збір на суму 576,30 грн. згідно квитанції від 11.04.2019 №0.0.1322249689.1 за подачу клопотання про забезпечення доказів (а.с.127).

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

Приймаючи до уваги, що позивачем за даним позовом оскаржуються три рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, а також заявлена вимога про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, як наслідок протиправності прийнятих відповідачем рішень, суд вважає, що до сплати належить судовий збір, виходячи з трьох позовних вимог (768,40 х 3).

Отже, сума судового збору, що підлягала сплаті під час звернення до суду (2305,20 грн.) та за подачу клопотання про забезпечення доказів (576,30 грн.) в загальному розмірі 2881,50 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Позивачем було надміру сплачено 768,40 грн. судового збору.

Отже, надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб`єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об`єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області від 08.09.2015 №2494 про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 20.11.2017 №2761 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08.08.2018 №1942 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

5. Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248152; місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 8 червня 2015 року.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн. 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248152; місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4).

7. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) надмірно сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 15.07.2019.

Суддя Кушнова А.О.