Рішення № 83265055, 25.07.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2019 р. справа № 300/954/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення за №0009981407 від 14.11.2018, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ДФС в області) про скасування податкового повідомлення-рішення за №0009981407 від 14.11.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм матеріального права, 14.11.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0009981407, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафу) в сумі 245 713,18 гривень. Як наголосив позивач, ним ведеться у встановленому законодавством порядку, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, і здійснюється продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Також вказав на наявність у позивача Книги обліку доходів і витрат та підтверджуючих документів щодо походження товару. Посилаючись на пункт 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, зазначив про те, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування не має обов`язку ведення обліку товарних запасів. Одночасно звернув увагу на судову практику, відповідно до якої невнесення до Книги обліку доходів і витрат відомостей щодо обліку товару не є обставиною про реалізацію платником податку не облікованого товару. Між тим, як відзначив позивач, положення статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачають відповідальності платника податку за неведення або неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат. Попри інше, позивач стверджує про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, визначеної статтями 80, 81 Податкового кодексу України, так як відповідачем перед початком перевірки не надано копій наказу про проведення перевірки та направлення на проведення такої перевірки, а також не пред`явлено службового посвідчення. За вказаною подією ФОП ОСОБА_1 звертався 27.11.2018 із скаргою до Державної фіскальної служби, в якій просив скасувати, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Втім, на момент подання позову до суду, відсутні будь-які рішення стосовно такої скарги. За наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0009981407 від 14.11.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 (а.с.1-2) на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (за наявними матеріалами).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.05.2019 із відповідними письмовими доказами (а.с.27-32, 33-63). В даному відзиві відповідач не погоджується із доводами позивача наведеними у позовній заяві та вказує на наступні обставини. Стосовно проведення фактичної перевірки відповідач зазначив, що пункт 1 статті 80 Податкового кодексу України передбачає проведення такої перевірки без попередження платника податків. Копія наказу про проведення перевірки була вручена особі, яка фактично здійснювала розрахункові операції, а саме ОСОБА_4 , і саме вказана особа ознайомлена зі змістом наказу і направлень, а також із службовими посвідченнями, пред`явленими посадовими особами контролюючого органу. А тому вважає твердження позивача щодо незаконності проведення перевірки оманливими та безпідставними. З приводу встановлених порушень при проведенні перевірки, відповідач зазначив про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме, не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в книзі обліку доходів і витрат. Як стверджує відповідач, відповідно до норм статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Відмітив, що належне ведення Книги обліку доходів і витрат дає змогу відобразити придбання товарів та послуг, відповідно обліковувати товарні запаси на підставі записів до Книги, а також відповідних документів, які підтверджують придбання. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про правомірність прийнятого контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0009981407 від 14.11.2018, у зв`язку з чим наявні обґрунтовані підстави для відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач, в свою чергу, 05.06.2019 подав на адресу суду електронним, після чого 07.06.2019 поштовим зв`язком, відповідь на відзив (а.с.70-79, 130-139), до якої долучив відповідні докази (а.с.80-129, 140-189). За твердженнями позивача, передумовою проведення фактичної перевірки є, зокрема, отримання у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Проте, відповідачем не вказано яка саме інформація, ким і коли така інформація надана й отримана. Вважає неналежним оформлення наказу на проведення перевірки, таким що не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту. Наведені факти, на думку позивача, є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач, 22.07.2019 і 23.07.2019 подав на адресу суду, через канцелярію, додаткові пояснення із долученням відповідних доказів на їх підтвердження (а.с.192-211, 212-219).

Розглянувши матеріали адміністративної справі, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до статті 244 КАС України, суд вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати застосування фінансових санкцій зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, які діяли в часі на момент їх виникнення.

Предмет адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульований положеннями Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №265/95-ВР), Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України), наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (надалі по тексту також - Порядок №481).

При розгляді справи судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в період з 26.10.2018 по 04.11.2018, на підставі наказів №№1675, 1676, 1677 від 26.10.2018 і №№1683, 1684, 1685 від 29.10.2018 (а.с.33, 194, 200, 201, 206) та направлень на перевірку №№2201, 2202, 2203, 2210, 2211, 2212, 2213, 2214 від 26.10.2018 і направлень №№2235, 2236 2237 від 29.10.2019 (а.с.34, 35, 36, 196, 197, 198, 199, 202, 203, 204, 207), проведено фактичну перевірку господарських одиниць кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1 маркет та бар "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованих за адресою АДРЕСА_6, а також міні-маркет "ІНФОРМАЦІЯ_3", що розташований за адресою АДРЕСА_7. Вказані господарські одиниці належать суб`єкту господарської діяльності - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

При здійсненні перевірки посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області встановлено ряд порушень, серед яких зокрема, порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, Наказу №481, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

По завершенню перевірки, 02.11.2018 та 04.11.2018, посадовими особами Головного управління ДФС в області складено акти за №1130/09/18/РРО/2849100412 від 02.11.2018, та №1134/09/18/РРО/2849100412, №1135/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018, за наслідками розгляду яких позивачем винесено, серед інших, податкове повідомлення-рішення №0009981407 від 14.11.2018, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 245 713,18 гривень (а.с.17, 37-38, 54, 213-218).

Слід відмітити, що перевірка господарської одиниці маркет та бар "ІНФОРМАЦІЯ_2" проводилась у присутності ОСОБА_4 (продавця) та ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний запис в акті перевірки №1134/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018. Будь-яких зауважень (заперечень) до акту перевірки вказаними особами надано не було (а.с.37-38).

Перевірка на господарській одиниці кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1, проводилась посадовими особами у присутності ОСОБА_6 (офіціант-бармен), якій вручено акт перевірки №1130/09/18/РРО/2849100412 від 02.11.2018, що засвідчується підписом останньої у вказаному акті. Зауважень до акта перевірки не надано (а.с.217-218).

Стосовно перевірки господарської одиниці міні-маркет "ІНФОРМАЦІЯ_3", то така перевірка проводилась посадовими особами у присутності ОСОБА_7 (касир), якій вручено акт перевірки №1135/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018. Зауважень до акта перевірки не вказано (а.с.214-213).

За результатами розгляду актів перевірки, податковим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0009981407 від 14.11.2018, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) в розмірі 245 713,18 гривень (а.с.54).

Вказане податкове повідомлення-рішення від 14.11.2018 направлено на адресу позивача 15.11.2018, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься супровідний лист №11088/10/09-19-14-07-22 від 14.11.2018 та квитанція поштового відправлення. Таке податкове повідомлення-рішення отримане уповноваженою особою позивача, свідченням чого є відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.57, 58).

Позивач, на підставі пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 26.11.2018, в якій просив, серед іншого, скасувати податкове повідомлення-рішення №0009981407 від 14.11.2018 (а.с.152-158).

Як свідчать матеріали справи, Державною фіскальною службою України на підставі пункту 56.9 статті 56 ПК України продовжено строк розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 до 27.01.2019 (включно), з підстав необхідності з`ясування обставин справи, що підтверджується копією рішення про продовження строку розгляду скарги №/Р/99-99-11-06-01-25 від 18.12.2018 (а.с.59).

За результатами розгляду даної скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення за №3664/6/99-99-11-06-01-25 від 24.01.2019, згідно якого скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення за №0009981407 від 14.11.2018, залишено без задоволення (а.с.60-62).

Позивач, вважаючи протиправним прийняття Головним управлінням ДФС в області податкового повідомлення-рішення за №0009981407 від 14.11.2018 про застосування до нього штрафних санкцій в сумі 245 713,18 гривень, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

В даному випадку фактична перевірка дотримання суб`єктом господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, у спірних відносинах проводилась на підставі направлень на перевірку від 26.10.2018 за №№2201, 2202, 2203, 2210, 2211, 2212, 2213, 2214 і направлень від 29.10.2019 за №№2235, 2236 2237 (а.с.34, 35, 36, 196, 197, 198, 199, 202, 203, 204, 207), а також на підставі наказів від 26.10.2018 за №№1675, 1676, 1677 та від 29.10.2018 за №№1683, 1684, 1685 (а.с.33, 194, 200, 201, 206).

Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, вказує на порушення посадовими особами Головного управління ДФС в області процедури проведення фактичної перевірки, за результатами якої складено акт №1134/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018. Зокрема, як відзначив позивач, відповідачем перед початком перевірки не було надано копій наказу та направлень на її проведення, не пред`явлено службове посвідчення, а також ані позивачу, ані його працівникам не вручено акт перевірки.

З таким твердженнями позивача, суд погодитися не може, оскільки, як свідчить зміст наявних в матеріалах справи направлень на перевірку від 26.10.2018 за №№2201, 2202, 2203, саме ОСОБА_4 (продавець) отримала 26.10.2018 копію наказу №1675 на проведення перевірки, вищевказані направлення, а також даній особі пред`явлено службове посвідчення, що засвідчується особистим підписом ОСОБА_4 (а.с.34, 35, 36).

Другий примірник акту перевірки від 04.11.2018 отримано наручно громадянкою ОСОБА_5 , яка згідно довіреності від 25.11.2015 уповноважена позивачем представляти інтереси ОСОБА_1 (а.с.37-38, 63).

Також судом досліджено інші документи, що стосуються проведення перевірки господарських одиниць ФОП ОСОБА_1 , які були подані відповідачем на адресу суду 22.07.2019 разом із додатковими поясненнями.

Так, згідно направлень на перевірку господарської одиниці міні-маркет "ІНФОРМАЦІЯ_3", що розташований за адресою АДРЕСА_7, від 26.10.2018 за №№2210, 2211, 2212, ОСОБА_7 (касир) пред`явлено службове посвідчення та направлення на перевірку, а також вручено копію наказу №1676 від 26.10.2018 (а.с.196, 197, 198). Згідно направлення на перевірку вказаної господарської одиниці №1685 від 29.10.2018, службове посвідчення, направлення та копію наказу №1685 від 29.10.2018 вручено продавцю ОСОБА_10 (а.с.199).

Відповідно до направлень на перевірку господарської одиниці кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1 №№2213, 2214 від 26.10.2018 та №2235 від 29.10.2018, службове посвідчення, направлення та копію наказів №1677 від 26.10.2018 і №1683 від 29.10.2018 вручено ОСОБА_6 (бармен-офіціант) (а.с.202, 203, 204).

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України і Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), постанові від 16.01.2018 (справа №826/442/13-а) і постанові від 10.04.2018 (справа №826/13195/16), оскільки у вказаних рішеннях суд касаційної інстанції висловив свою позицію стосовно порядку проведення документальних перевірок, яка проводиться за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В даному випадку, посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку, яку згідно норм пункту 80.1 статті 80 ПК України, передбачено проводити без попередження платника податків (особи).

В той же час, слід відмітити, що всі вищевказані накази на проведення перевірки та направлення, в тому числі наказ №1675 та направлення на проведення перевірки за №№2201, 2202, 2203 від 26.10.2018 містять відомості про підставу проведення фактичної перевірки - підпункт 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. (а.с.33, 34, 35, 36).

Окрім вказаного, так як предметом оскарження у спірному випадку є саме податкове повідомлення-рішення, прийняте по наслідках фактичної перевірки, та з врахуванням того, що позивачем не заявлена вимога про протиправність наказу контролюючого органу на проведення такої перевірки, то усі доводи ФОП Рязанцева І. І . про необхідність дослідження і перевірки підстав для прийняття наказу, в тому числі в частині наявності чи відсутності інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, не можуть бути вирішені, так як вони виходять поза межі диспозитивних вимог адміністративного позову.

З приводу тверджень позивача про відсутність у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, обов`язку ведення обліку товарних запасів, суд відзначає слідуюче.

За змістом пункту 15.1 статті 15 коментованого Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Обов`язки платника податків встановлено статтею 16 Податкового кодексу України.

Так, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України), а також забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12 пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до вказаної правової норми Податкового кодексу України, наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно пункту 1 Порядку №481, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі по тексту також - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (надалі по тексту також - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, поряд з іншим, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про відсутність обов`язку ведення обліку товарних запасів тільки у фізичних осіб-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовуються фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації.

Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 4 червня 2019 року (справа №809/886/15).

Судом встановлено, що, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 245 713,18 гривень, слугували доводи контролюючого органу щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат.

Згідно відомості (додаток №3) про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 26.10.2018 (дата початку перевірки) при перевірці господарських одиниць кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", маркет та бар "ІНФОРМАЦІЯ_2" та міні-маркет "ІНФОРМАЦІЯ_3", які належать суб`єкту господарської діяльності - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , податковим органом виявлено не облікований товар на загальну суму 122 856,59 гривень (а.с.39-48).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на загальній системі оподаткування, у зв`язку з чим має обов`язок ввести облік товарних запасів у порядку, визначеному законодавством.

А тому з урахуванням вищевказаних висновків, а також норм статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", податковий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 245 713,18 гривень, що становить подвійну вартість необлікованих товарів згідно відомості №3.

З приводу посилання позивача на недотримання податковим органом порядку оформлення результатів перевірки, зокрема зазначення в наказі №1675 від 26.10.2018 місце проведення перевірки: маркет та бар "ІНФОРМАЦІЯ_2", однак висновки акта перевірки ґрунтуються із врахуванням товару, що зберігається та обліковується на торгових точках позивача міні-маркет "ІНФОРМАЦІЯ_3" і кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", а також недотримання відповідачем нормативно встановленого порядку визначення повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів, згідно відомості №3, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення №0009981407 від 14.11.2018, долучив до матеріалів адміністративного позову один акт перевірки №1134/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018.

Однак, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи відповідачем долучено додаткові документи, які стосуються спірних правовідносин, зокрема, акти перевірки №1130/09/18/РРО/2849100412 від 02.11.2018, та №1134/09/18/РРО/2849100412, №1135/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018 (а.с.213-218), а також направлення на накази про проведення таких перевірок, зокрема, накази №№1675, 1676, 1677 від 26.10.2018 і №№1683, 1684, 1685 від 29.10.2018 (а.с.33, 194, 200, 201, 206) та направлення на перевірку №№2201, 2202, 2203, 2210, 2211, 2212, 2213, 2214 від 26.10.2018 і №№2235, 2236 2237 від 29.10.2019 (а.с.34, 35, 36, 196, 197, 198, 199, 202, 203, 204, 207).

Наявні в матеріалах справи вказані письмові докази дають змогу дійти висновку, про те що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в період з 26.10.2018 по 04.11.2018 проведено фактичну перевірку одночасно за вказаний період трьох, належних позивачу. господарських одиниць: кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1; маркет та бар "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованих за адресою АДРЕСА_6; міні-маркет "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташованого за адресою АДРЕСА_7.

Згідно вимог пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

За змістом пункту 86.1. статті 86 вказаного Кодексу, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) (пункт 86.5. статті 86 ПК України).

Відповідно до пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Як свідчать матеріали справи, всі направлення на перевірку та накази про проведення перевірки, містять належні реквізити, передбачені Податковим кодексом України, зокрема видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.

Наявні акти перевірки №1130/09/18/РРО/2849100412 від 02.11.2018, та №1134/09/18/РРО/2849100412, №1135/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018, також містять належні реквізити, стосуються трьох різних господарських одиниць, що належать позивачу, та порушення, зафіксовані у даних актах є ідентичними.

Також слід відмітити, що позивач, не погоджуючись із висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в акті перевірки, не скористався правом подання заперечень до акта перевірки та додаткових документів, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта.

Очевидним є те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009981407 від 14.11.2018 прийнято на підставі акта перевірки №1134/09/18/РРО/2849100412 від 04.11.2018.

Водночас в матеріалах справи містяться й інші податкові повідомлення-рішення №001001407 від 14.11.2018, винесене на підставі акта перевірки №1135/09/18/РРО/2849100412, податкове повідомлення-рішення №0009961407 від 14.11.2018, винесене на підставі акта перевірки №1130/09/18/РРО/2849100412, та податкове повідомлення-рішення 0009971407 від 14.11.2018, винесене на підставі акта перевірки №1135/09/18/РРО/2849100412 (а.с.53, 55, 56).

Всі наведені акти перевірки містять зафіксоване порушення ФОП ОСОБА_1 порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат.

При цьому, тільки одне із вище наведених податкових-рішень, винесених на підставі зафіксованих порушень, а саме, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0009981407 від 14.11.2018, стосується порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у всіх інших вказано порушення пункту 1, 2, 13 статті 3 вказаного Закону.

Тобто, відповідач в одному податковому повідомленні-рішенні №0009981407 від 14.11.2018 визначив суму штрафних фінансових санкцій в розмірі 245 713,18 гривень, за порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів у трьох господарських одиницях, що належать позивачу, зокрема, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", маркет та бар "ІНФОРМАЦІЯ_2" і міні-маркет "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Не зазначення відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, як підставу для його прийняття, інших актів перевірки, на переконання суду, не може слугувати підставою для його скасування.

Слід відмітити, що окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні податкового повідомлення-рішення не впливають на факт доведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту видається можливим чітко встановити його зміст (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли окремі елементи спірного рішення є недотриманими.

Отже, враховуючи те, що зі спірного рішення можливо встановити його зміст та враховуючи наявність в матеріалах доказів на підтвердження визначення і розрахунку оскаржуваної суми штрафних санкцій, таке податкове повідомлення-рішення слід розцінювати як рішення контролюючого органу з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.08.2019 (справа №802/1198/16-а).

За змістом частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів перед судом свої вимоги про протиправність оскаржуваного рішення.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що реалізовуючи свої повноваження щодо контролю за дотриманням суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавства відповідач правомірно застосував штрафні санкції в розмірі 245 713,18 гривень, за порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку), а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 2 457,14 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 26.04.2019 за №ПН799537 (а.с.3).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Також позивачем у адміністративному позові зазначено про витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 9 000,00 гривень, при цьому жодного доказу на підтвердження таких доводів під час розгляду справи не надано.

Учасниками справи не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_4 .

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Адвокат - Бєлановський Валерій Петрович (згідно довіреності бланк серії ННІ 630647 від 27.06.2018, зареєстрованої в реєстрі за №1742), вул. Гетьмана Мазепи, 19/103 , м. Львів, 79059.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.