Рішення № 83265022, 22.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року (о 09 год. 30 хв.)Справа № 280/1535/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Запорізького міського центру зайнятості

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького міського центру зайнятості (далі - Запорізький МЦЗ, відповідач), в якому з урахуванням уточнення просить зобов`язати відповідача зареєструвати позивача, як безробітну з 01.08.2018 з дати першого звернення до Шевченківського районного центу зайнятості м. Запоріжжя.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (уточненій) зазначає, що звернулась до центру зайнятості 01 серпня 2018 року та надала усі необхідні документи, які потрібні для реєстрації як безробітної, а саме трудову книжку, цивільно-правові договори за період з серпня 2017 року по червень 2018 року, а також особисту персоніфікацію згідно з формою ОК-7, які працівник центру зайнятості прийняла, але вказала, що потрібно донести ще один договір за липень 2018 року. Зауважує, що позивач була впевнена, що зареєстрована з 01.08.2018 як безробітна, крім того, в призначений час, тобто 08.08.2018 ОСОБА_1 донесла цивільно-правовий договір за липень 2018 року, хоча, на думку представника позивача, в цьому не було потреби, так як це було очевидно з бази даних Пенсійного фонду України, яка є в базі даних центру зайнятості. Наголошує, що внаслідок неправомірних дій працівників центру зайнятості позивач була обмежена в праві отримання допомоги по безробіттю з 01.08.2018, оскільки працівник центру зайнятості наказала поставити дату її звернення 08.08.2018, тоді як офіційно вона звернулась до відповідача 01.08.2018. Також зауважує, що ОСОБА_1 звернулась до суду в установлені процесуальні строки, що передбачені (шість місяців), тобто після відповіді Запорізького обласного центру зайнятості з листа від 19.02.2019 №713/01-25. На підставі викладеного, просить суд зобов`язати відповідача зареєструвати позивача, як безробітну з 01.08.2018 з дати першого звернення до Шевченківського районного центу зайнятості м. Запоріжжя.

Ухвалою судді від 21.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Перше судове засідання призначене на 20 червня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 18 червня 2019 року на адресу суду надійшов відзив (вх. №24810), у якому посилається на приписи Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, та зокрема, пояснює, що оскільки під час реєстрації у центрі зайнятості 01.08.2018 ОСОБА_1 не надала фахівцю служби зайнятості в повному обсязі документи з останнього місця роботи, фахівцем служби зайнятості під особистий підпис заявниці у Додатку №1 до ПК було рекомендовано надати необхідні документи. З метою вирішення питання щодо надання статусу безробітного дату наступного відвідування центру зайнятості 08.08.2018 було погоджено зі ОСОБА_1 , про що свідчить підпис у Додатку 1 до ПК. Вказує, що 08.08.2018 під час відвідування центру зайнятості, ОСОБА_1 надала всі необхідні документи та у зв`язку з відсутністю підходящої роботи їй було запропоновано подати заяву про надання статусу безробітного та заяву про призначення допомоги по безробіттю. Так, на підставі заяви позивача про надання статусу безробітного наказом від 08.08.2018 №НТ180808 їй було надано статус безробітного з 08.08.2018 відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення», наказом від 15.08.2018 №НТ180815 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протягом 720 к.д. з 15.08.2018 по 30.07.2020. Також Запорізький МЦЗ вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 подано з пропуском шестимісячного строку. Вважає, що за змістом позовної заяви позивача відсутні обставини, які дійсно пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення нею процесуальних дій, що підтверджені належними доказами, та не має правових підстав для реєстрації 01.08.2018, та як вона вже зареєстрована 01.08.2018 та 08.08.2018 їй було надано статус безробітного, відповідно до чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надано до матеріалів справи заперечення на відзив (вх 27374 від 02.07.2019), в яких додатково зазначає, що у відзиві відповідач умисно ухиляється від питання про наявність бази персонального обліку зайнятості ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду України, які є в базах даних центру зайнятості, що було реально розглянути заяву ОСОБА_1 . Доказів направлення заперечень на адресу відповідача суду не надано.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного центру зайнятості з приводу реєстрації її як безробітної. Під час першого відвідування позивачем надано, зокрема, трудову книжку, в якій останній запис свідчив про отримання допомоги по безробіттю в 2015-2016 роках.

У цей день, позивачу було рекомендовано надати необхідні документи з метою вирішення питання щодо надання статусу безробітного, погоджено наступну дату відвідування центру зайнятості 08.08.2018, про що свідчить підпис позивача у Додатку 1 до ПК.

Під час відвідування центру зайнятості 08.08.2018 позивачем надано всі необхідні документу та у зв`язку із відсутністю підходящої роботи їй було запропоновано подати заяви про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю.

Так, на підставі заяви позивача про надання статусу безробітного наказом від 08.08.2018 №НТ180808 їй було надано статус безробітного з 08.08.2018 відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення», наказом від 15.08.2018 №НТ180815 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протягом 720 к.д. з 15.08.2018 по 30.07.2020.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості України від 18.10.2016 №184 «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Запорізької області», Шевченківський районний центр зайнятості м. Запоріжжя реорганізовано шляхом приєднання до Запорізького міського центру зайнятості, отже, правонаступником майна, прав та обов`язків Шевченківського районного центру зайнятості м. Запоріжжя є Запорізький міський центр зайнятості.

На теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує допомогу по безробіттю в Шевченківському відділі сприяння зайнятості Запорізького міського центру зайнятості.

У лютому 2019 року позивач звернулась до Запорізького обласного центру зайнятості із заявою від 07.02.2019, у якій просила розглянути ситуацію, що склалась, та встановити фактичну дату її звернення із заявою в центр зайнятості з моменту її первинного звернення з 01.08.2018, на яку листом від 19.02.2019 №713/01-25 надано відповідь.

Проте, не погоджуючись із такою позицією, позивач звернулась із даним позовом до суду, у якому просить зареєструвати її, як безробітну з дати першого звернення до Шевченківського районного центу зайнятості м. Запоріжжя, тобто з 01.08.2018.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть належати підприємства, установи та організації.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері зайнятості населення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

За приписами пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

У відповідності до положень частини другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №198).

За приписами пункту 3 Порядку № 198 реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація) проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім`я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Реєстрація проводиться за умови пред`явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Системний аналіз названих норм дає підстави вважати, що під час звернення позивача до центру зайнятості, яке мало місце 01.08.2018, посадові особи названої установи мали право вимагати від позивача надання цивільно-правового договору від 01.07.2018, укладеного останнім з ПП «Діловий будинок» щодо виконання додаткового перерахунку по кошторисній документації по об`єкту: «Реконструкція водопровідної мережі по вул. Центральній від ж.б.3 до ж.б.55 в с. Антонівка Вільнянського району Запорізької області», ціна договору 1 200,00 грн., який підтверджує період зайнятості, оскільки його трудова книжка не містить відповідних відомостей.

Суд зазначає, що пунктом 7 вже згаданого Порядку № 198 встановлено підстави для відмови у наданні статусу безробітного. Так, зокрема, підставою для відмови у наданні статусу безробітного є відсутність на дату звернення до територіального органу документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Таким чином, з огляду на викладені вище правові норми свідчать, що особа, яка звертається до центру зайнятості за реєстрацією як безробітного, зобов`язана надати документи, в яких би містилася інформація про період зайнятості, а відповідач та працівники Шевченківського районного центру зайнятості м. Запоріжжя не наділені повноваженнями діяти всупереч положенням наведеної постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 198 статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного (пункт 6 Порядку).

Судом враховано також, що доказів звернення із заявою про надання статусу безробітного за формою, затвердженою Мінсоцполітики, під час первинного відвідування центру зайнятості, а саме 01.08.2018, позивачем суду не надано.

Натомість, судом встановлено та позивачем не спростовано, що 08.08.2018 під час відвідування центру зайнятості, ОСОБА_1 надала всі необхідні документи (у тому числі, договір на виконання роботи від 01.07.2018) та звернулась до відповідача із заявами про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.

Так, на підставі заяви позивача від 08.08.2018 про надання статусу безробітного наказом від 08.08.2018 №НТ180808 їй було надано статус безробітного з 08.08.2018 відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення». Указаний наказ позивачем не оскаржується, є чинними, доказів протилежного позивачем суду не надано та не наведено.

Крім того, наказом від 15.08.2018 №НТ180815 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протягом 720 к.д. з 15.08.2018 по 30.07.2020.

Під час ухвалення рішення судом враховано також, що позивач проти отримання допомоги по безробіттю з 15.08.2018 не заперечує, у позові вимоги щодо конкретних сум, розміру вказаної допомоги, складових її розміру не заявляє, наказів про її призначення не оскаржує, а тому суд не приймає твердження позивача, що внаслідок неправомірних дій працівників центру зайнятості позивач була обмежена в праві на отримання допомоги по безробіттю з 01.08.2018.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, за загальним правилом початок перебігу строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, судом встановлено, що позивача у лютому 2019 року звернувся до Запорізького обласного центру зайнятості із заявою про надання інформації щодо ситуації та надання їй статусу безробітного з дати первинного звернення, на яку листом від 19.02.2019 №713/01-25 надано детальну відповідь, а відтак саме з цієї дати позивач дізнався про порушення її права у зв`язку із надання їй статусу безробітної з 08 серпня 2018 року.

Позивачем позовна заява здана до відділення поштового зв`язку 18.04.2019, що свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 9, 137, 242-246, 250, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізького міського центру зайнятості (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 16-Б, код ЄДРПОУ 20482573) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак