Рішення № 83264947, 26.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2019 року Справа № 280/2580/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, буд. 98, код ЄДРПОУ 41250093)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку раніше призначеного позивачці довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/1233 від 13.12.2018, в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку, починаючи з 04.12.2018 з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку з підвищенням розміру суддівської винагороди працюючого судді, ТУ ДСА України в Запорізькій області 13.12.2018 надало позивачу довідку для обчислення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці починаючи з 04.12.2018, на підставі чого 12.04.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018. Проте, 18.04.2019 відповідач надав відповідь, в якій зазначено, що перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача проведено з 01.01.2019, а в перерахунку довічного грошового утримання з 04.12.2018 відмовлено, на тій підставі що постановою пенсійного фонду України № 3-1 від 25 січня 2008 року визначено, що перерахунок щомісячною довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Позивач зазначає, що Приморське об`єднане управління Пенсійного фонду України допустило безпідставні протиправні дії, не виконавши вимоги статтей 19, 151-2 Конституції України, ст. ст. 91, 97 Закону України «Про Конституційний Суд України», не перерахувавши позивачу на підставі заяви від 12.04.2019 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставні з 04.12.2018. З наведених підстав позивач звернувся до суду із позовом.

Ухвалою суду від 03 червня 2019 року відкрито провадження по справі №280/5420/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Розгляд справи призначено на 26.06.2019 о/об 09 год. 45 хв.

Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

19 червня 2019 року від відповідача через канцелярію суду (вх. №24984) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якого змінилися розміри складових суддівської винагороди судді і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться органами Пенсійною фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1. Вказана норма с чинною та підлягає застосуванню всіма суб`єктами правовідносин на території України. Згідно документів пенсійної справи, перерахунок довічного грошового утримання позивачу згідно довідки ТУ ДСА в Запорізькій області від 13.12.2018 за №08-02/1233 був проведений з 01.01.2019. З наведених підстав, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 27.10.2010 ОСОБА_1 як суддя у відставці перебуває на обліку в Приморському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та утримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, із розрахунку наявності стажу 28 років.

12.04.2019 позивач звернувся з заявою до Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізької області № 08-02/1233 від 13.12.2018. Згідно вказаної довідки суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці станом на 04.12.2018 склала 42288,00 грн, у тому числі посадовий оклад 26430,00 грн та доплата за вислугу років 15858,00 грн.

Листом № 2915/05 від 18.04.2019 відповідач повідомив позивача про те, що перерахунок довічного грошового утримання проведено на підставі довідки № 08-02/1233 від 13.12.2018 здійснен, але з 01.01.2019.

Позивач не погоджуючись із такими діями, які полягають у не проведенні перерахунку довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення.

Так, відповідно до п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з п. 3 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судців і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 10 ст. 133 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу",для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у звязку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у звязку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у звязку з обовязковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у звязку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Також, Конституційний Суд України вказав, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме з 04.12.2018 втратили чинність положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VІII, та відновили свою дію положення цієї статті в її первинній редакції, а саме «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом.», а отже саме з 04.12.2018 виникає право у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921,00 грн, що також є підставою для проведення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 01.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2019 позивач звернувся до Приморського ОУПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018, проте відповідно до листа від 18.04.2019 №2915/05 перерахунок відповідачем здійснений лише з 01.01.2019. В обгрунтування дати перерахунку - 01.01.2019, відповідач посилається на Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є дата, з якої має проводитися перерахунок довічного грошового утримання - з 04.12.2018 або з 01.01.2019. Спору щодо розміру грошового утримання - в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку, між сторонами немає; відповідачем жодних заперечень з цього приводу не надано.

Так, відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. Слід наголосити, що дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Разом з цим, як вже зазначалося вище, відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України, яке набрало чинності з дня його ухвалення - 04.12.2018, мають вищу юридичну силу, ніж Порядок №3-1, а тому перерахунок суддівської винагороди відповідно вказаного рішення Конституційного Суду України повинно здійснюватися з 04.12.2018.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 27.05.2019 №1053374317.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, буд. 98, код ЄДРПОУ 41250093) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, буд. 98, код ЄДРПОУ 41250093) щодо відмови у перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018.

Зобов`язати Приморське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, буд. 98, код ЄДРПОУ 41250093) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/1233 від 13.12.2018, в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку, починаючи з 04.12.2018 з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, буд. 98, код ЄДРПОУ 41250093) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 26.07.2019.

Суддя Р.В.Сацький