Рішення № 83264937, 25.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/597/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Попельський С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 26 липня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного військового комісаріату (далі - відповідач, Закарпатський ОВК), якою просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Закарпатського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в Закарпатському обласному військовому комісаріаті в період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року; 2) Зобов`язати Закарпатський обласний військовий комісаріат здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в Закарпатському обласному військовому комісаріаті за період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивав в період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року проходив військову службу в Закарпатському обласному військовому комісаріаті на посаді помічника військового комісара з правової роботи, де отримував грошове забезпечення. 09 грудня 2017 року позивача наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 22 листопада 2017 року виключено зі списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату. 04 квітня 2019 року позивач звернувся до Закарпатського ОВК із заявою про надання інформацію щодо виплати (або невиплати) йому індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 09 грудня 2017 року та у разі не виплати індексації надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення у зазначений період та здійснити виплату належної індексації. Відповідач на вказану заяву позивача повідомив про відмову у видачі довідки про розмір невиплаченої індексації за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року у зв`язку з неможливістю встановлення базового місяця та відсутністю можливості у Міністерства оборони України у межах наявного фінансового фонду виплатити індексацію грошового забезпечення у січні 2016 року - грудня 2017 року. Відтак, позивачу за період з 16 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року не нараховувалася та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення протиправною, такою, що порушує його права та просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру преміювання. Відтак, відповідач вважає, що права позивача не були порушені, а навпаки відповідачем виконано заходи щодо дотримання та підвищення соціальних стандартів і гарантій позивача. Крім того, зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 - грудні 2017 року у Міністерства оборони не було. Індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась лише з 01 січня 2016 року, тоді як з 19 червня 2015 року по 01 січня 2016 року правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не було, оскільки з 19 червня 2015 року позивач на посаді помічника військового комісара з правової роботи Закарпатського обласного військового комісаріату отримував більший посадовий оклад ніж за попереднім місцем військової служби. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України з 01 серпня 1997 року по 09 грудня 2017 року.

З 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року позивач проходив військову службу в Закарпатському обласному військовому комісаріаті.

Наказом Командувача оперативного командування "Захід" Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 жовтня 2017 року позивач звільнений у запас за пп. "ї" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

09 грудня 2017 року наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 22 листопада 2017 року № 287 позивача виключено зі списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату.

04 квітня 2019 року позивач звернувся із заявою до Закарпатського обласного військового комісаріату, в якій просив надати інформацію щодо виплати (або не виплати) йому індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 09 грудня 2017 року, у разі невиплати індексації грошового забезпечення надати довідку - розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 09 грудня 2017 року. Також просив, у разі невиплати індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 09 грудня 2017 року здійснити виплату належної йому індексації грошового забезпечення.

Листом від 09 квітня 2019 року № 2076 на заяву позивача Закарпатський обласний військовий комісаріат повідомив, що відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року № 13700/3 та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має. Також, відповідач зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - грудні 2017 року у Міністерства оборони України не було. У зв`язку з цим, Закарпатський обласний військовий комісаріат не може встановити базовий місяць на надати довідку про розмір невиплаченої компенсації за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Як встановлено судом та підтверджується довідкою Закарпатського обласного військового комісаріату від 25 липня 2019 року № 4287, позивачу за період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 не нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (ч. 2 ст. 4 Закону № 1282).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч. 4 ст. 4 Закону № 1282).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст. 5 Закону №1282).

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону № 1282 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з ст. 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

У разі коли дохід, що виплачується одним підприємством, установою, організацією, формується з різних джерел, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частці в загальному доході.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1 1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1 1 цього Порядку.

Відповідно до п. 6 Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Однак, як встановлено судом, позивачу за період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року (дату виключення позивача зі списків особового складу) не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо її нарахування та невиплати.

Посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та фінансової можливості для виплати індексації, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Щодо посилань відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони від 04 січня 2106 року № 248/3/9/1/2, на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року № 48/0/66-17, то суд вважає їх безпідставними, оскільки роз`яснення не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилань відповідача як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача та не приймає їх до уваги.

З приводу посилань відповідача на ч. 6 ст. 5 Закону № 1282, відповідно до якої проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, суд зазначає, що будь-яких застережень щодо нездійснення в зв`язку з цим індексації у відповідний рік вказана норма не містить.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач з 19 червня 2015 року отримував більший посадовий оклад ніж за попереднім місцем роботи, а відтак, відсутні підстави для нарахування та виплату йому індексації за період з 19 червня 2015 року по 01 січня 2016 року, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вищевказаної обставини.

З приводу наданої Закарпатським ОВК довідки про доходи позивача за період з липня 2015 року по листопад 2017 року, як на підставу збільшення грошового доходу позивача, суд зазначає, що вказана довідка не містить інформацію про те за рахунок чого (яких виплат) збільшилося грошове забезпечення позивача. Крім того, в примітці даної довідки вказано, що індексація грошового забезпечення за вказаний період не нараховувалася та не виплачувалася.

На підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року (дату виключення позивача зі списків особового складу) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки судом встановлено, що при невиплаті індексації заробітної плати за період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки 09 грудня 2017 року його виключено зі списків особового складу Закарпатського ОВК, натомість до суду він звернувся 26 квітня 2019 року, суд вважає їх необгрунтованим та не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідач стверджуючи про порушення позивачем строку на звернення до суду, обраховує початок такого строку з моменту звільнення позивача з військової служби. Однак, матеріали справи не містять жодного підтвердження тій обставині, що позивач в момент звільнення з військової служби був обізнаний про порушення свого права на виплату індексації грошового забезпечення.

В свою чергу, відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок строку на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів не з моментом коли права особи були порушені, а з моментом, коли особи дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

В позовній заяві та під час судового розгляду справи позивач зазначив, що про порушення свого права на виплату індексації грошового забезпечення він дізнався з листа Закарпатського ОВК від 09 квітня 2019 року.

З огляду на те, що доказів протилежного відповідачем до суду не надано та враховуючи дату подання позовної заяви до суду (26 квітня 2019 року), суд приходить висновку, що вимоги статті 122 КАС України щодо строку звернення до адміністративного суду позивачем порушені не були.

Окрім того суд зазначає, що тлумачення поняття "заробітна плата" надається статтею 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, у відповідності до якої, такою вважається винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Оскільки, поняття грошового забезпечення в даній справі є аналогічним поняттю заробітної плати, тому суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Закарпатський ОВК не довів правомірності не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року. Відтак, вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправною бездіяльність Закарпатського ОВК щодо не нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 19 червня 2019 року по 09 грудня 2017 року та зобов`язавши Закарпатський ОВК здійснити нарахування та виплату належної позивачу індексації за вказаний період.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського обласного військового комісаріату (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бородіна, буд. 22, код ЄДРПОУ 08410861) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Закарпатського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року.

3. Зобов`язати Закарпатський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19 червня 2015 року по 09 грудня 2017 року

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.Д. Маєцька