Рішення № 83264916, 23.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/240/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ,- представник не зявився

третьої особи: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області ,- представник не зявився

третьої особи : Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Романець Н.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за участю третіх осіб: ТУ ДСА в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області , треті осооби: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , яким просить:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Визнати протиправно бездіяльність Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою у навчальному закладі.

3.Зобов`язати Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області зарахувати до стажу роботи судді Короля Юрія Андрійовича, судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського за період з 23 серпня 1982 року по 27 червня 1986 року, що становить 1 рік 11 місяців 2 дні. Зазначений період включити до загального стажу роботи ОСОБА_1 , що в загальному розмірі (із стажем на посаді судді та строковою військовою службою в Збройних силах ) складає 31 рік 07 місяці 21 день, та дає право на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% .

4.Стягнути з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ЄДРПОУ 26529130 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

1. Позиції сторін

Свої позовні вимоги позивачем мотивує тим, що Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року № 352-УІІ «Про звільнення суддів» позивач, ОСОБА_1 , звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. На підставі вищезазначеної Постанови, Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2013 року «Про відрахування зі штату суду» позивача відраховано зі штату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з 04.07.2013 року. Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує довічне грошове утримання. У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивачем отримано довідку в ТУ ДСА України в Закарпатській області від 30.07.2018 року № 1113 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з якої дізнався, що його розмір доплати за вислугу років становить 60%. Зазначає, що Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, визначаючи стаж, який дає право на щомісячну доплату за вислугу років не включив до його складу половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців 2 дні ( період навчання із 23 серпня 1982 року по 27 червня 1986 року, тобто 3 роки 10 місяців 4 дні). Позивач вважає вищенаведені дії відповідача протиправною бездіяльністю.

20 березня 2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що із позовними вимогами Позивача не погоджується, вважає їх незаконними та необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до п.6 ст. 44 Даного Закону - для суддів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Надбавка за вислугу років, за час роботи на посадах державної служби здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 « Про порядок обчислення стажу державної служби». Таким чином, до стажу роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 60 % від посадового окладу судді, зараховано стаж на посаді судді, юрисконсульта Ужгородського райвиконкому, помічника Чопського транспортного прокурора, та строкову службу у Радянській Армії. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

02 травня 2019 року надійшли письмові пояснення Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідно до яких зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ужгородському об`єднаному управлінні ПФУ Закарпатської області та йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суми заробітної плати, в порядку, визначеному Законом України "Про судоустрій та статус суддів". Загальний стаж позивача складає 34 роки 9 місяців 4 дні, в тому числі: страховий стаж до 01.01.2004 - 25 років 3 місяці страховий стаж після 01.01.2004 - 9 років 6 місяців 4 дні. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 90.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали даний позов з мотивів наведених вище та просив суд задовольнити даний адміністративний позов із врахуванням уточнених позовних вимог просили зарахувати до стажу роботи судді Короля Юрія Андрійовича половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інститут, що становить 1 рік 11 місяців 2 дні і включити до загального стажу роботи ОСОБА_1 , що складає 31 рік 16 днів та дає право на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 %.

Представник відповідача до суду не з`явився, однак 23 липня 2019 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.

Представник Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року № 352-УІІ « Про звільнення суддів» позивач, ОСОБА_1 , звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку ( а.с.12).

Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2013 року №64 « Про відрахування зі штату суду» на підставі вищезазначеної Постанови, позивача відраховано зі штату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з 04.07.2013 року (а.с.13).

Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує довічне грошове утримання.

Згідно довідки в ТУ ДСА України в Закарпатській області від 30.07.2018 року № 1113 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір доплати за вислугу років позивача становить 60% (а.с.14).

07.12.2018 року позивач звернувся до ТУ ДСА України в Закарпатській області з заявою про надання йому роз`яснення щодо детального розрахунку стажу державної служби на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60% ( а.с.15).

Листом від 10.01.2019 року № 37 ТУ ДСА України в Закарпатській області, на вищезазначену заяву позивача надало йому детальний розрахунок стажу державної служби на щомісячну доплату за вислугу років станом на 30.12.2011 року (а.с.19) та копії наказів Ужгородського міськрайонного суду 24.01.2012 року № 11 « Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » та від 17.04.2012 року № 50 « Про внесення змін до наказу № 11 від 24.01.2012 року (а.с.17-18). Одночасно позивачу роз`яснено, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині визначення доплати за вислугу років формується на підставі наказів відповідного суду про встановлення щомісячної доплати за вислугу років працюючим суддям.(а.с.16).

Так, згідно наказу Ужгородського міськрайонного суду 24.01.2012 року № 11 « Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 », вислуга років позивача станом на 01 січня 2012 року становить 27 років 4 місяці 27 днів, яка наказом від 17.04.2012 року № 50 « Про внесення змін до наказу № 11 від 24.01.2012 року змінена на 26 років 9 місяців 22 днів.(а.с.76). Одночасно наказом Ужгородського міськрайонного суду 24.01.2012 року № 11 « Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60%.(а.с.17).

Згідно з трудовою книжкою, позивач в період з 23 серпня 1982 року по 27 червня 1986 року, тобто 3 роки 10 місяців 4 дні навчався у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського(а.с.20).

Судом встановлено, що відповідач, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, визначаючи стаж, який дає право на щомісячну доплату за вислугу років не включив до його складу, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського (а.с.23), що становить 1 рік 11 місяців 2 дні ( період навчання із 23 серпня 1982 року по 27 червня 1986 року, тобто 3 роки 10 місяців 4 дні).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час винесення наказу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2012 року № 11 « Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ.

Статтею 120 Закону № 2453-УІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

У відповідності до положень частини 1 статті 135 Закону № 2453-УІ, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Частиною 3 статті 141 Закону № 2453-УІ (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ), з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 1-8/2016, визначено, шо щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-УІ (редакція до 28.03.2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХП, який діяв на день набрання чинності Законом № 2453-УІ від 07.07.2010 року, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Крім того, суд враховує, що за приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 визначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, термін повноважень суддів, їх незалежність, безпеку, відповідну винагороду, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Наведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно з якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно з пунктом 54 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Наведене свідчить про те, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Згідно записів у трудовій книжці загальний трудовий стаж позивача складає 34 роки 8 місців.

Отже, до загального стажу роботи позивача на посаді судді відповідач повинен був врахувати половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського що становить 1 рік 11 місяців 2 дні ( період навчання із 23 серпня 1982 року по 27 червня 1986 року, тобто 3 роки 10 місяців 4 дні), який підлягає включенню до загального стажу роботи судді ОСОБА_1 , що складає на день звільнення 31 рік 16 днів та дає право на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 %.

Дана позиція узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом 9 листопада 2018 року у Постанові по справі №559/443/17(адміністративне провадження К/9901/15647/18).

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише строкову військову службу в Збройних силах та період роботи на посаді судді, є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не спростовано, а позивачем підтверджено правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 142-146 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області за участю третіх осіб: ТУ ДСА в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській областіпро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі.

Зобовязати Ужгородський міськрайонний суд код ЄДРПОУ 26213408 м. Ужгород, вул. Загорська, 30 зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 індентифікаційний номер НОМЕР_1 АДРЕСА_1 половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського за період з 23 серпня 1982 року по 27 червня 1986 року, що становить 1 рік 11 місяців 2 дні і включити до загального стажу роботи судді ОСОБА_1 , що складає 31 рік 16 днів та дає право на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 %.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 індентифікаційний номер НОМЕР_1 АДРЕСА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок згідно квитанції № 0402510017 АТ "Комінвестбанк" від 25.02.2019 року за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського міськрайонного суду код ЄДРПОУ 26213408 м. Ужгород, вул. Загорська, 30

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 липня 2019 року