Рішення № 83264874, 18.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7633/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Климчук К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Алексійчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16 квітня 2019 року № 4691/03.1 про відмову у призначенні їй пенсії за віком, відповідно до статті 115 частини 1 пункту 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 50- річному віці;

- зобов`язати Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком, відповідно до п.3 ч.1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 50-річному віці.

В обгрунтування позовних вимог вказує що 12.02.2019 звернулась до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про дострокове призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 16.04.2019 їй було відмовлено у зв`язку із ненаданням документу про підтвердження наявності медичних показань для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення нею 6-річного віку. Вважає, що такий документ надавати не потрібно, оскільки ця вимога стосується категорії дітей з інвалідністю, а не осіб з інвалідністю з дитинства, до якої відноситься її син. Наголошує, що докази наявності медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю з дитинства до досягнення 6-річного віку пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів не вимагаються.

Ухвалою від 07.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом учасників справи на 02.07.2019. За клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено на 18.07.2019.

16.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. У відзиві відповідач вказав, що відповідно до п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності). На запит управління щодо наявності медичних показань для визнання дитиною-інвалідом сина позивача ОСОБА_2 до досягнення ним шестирічного віку, Коростенською міжрайонною МСЕК надано відповідь, з якої вбачається, що останньому встановлено 3 групу інваліда з дитинства з 17.06.2004 у віці 17 років. Оскільки на момент встановлення інвалідності дитині було більше шести років, відсутні підстави для призначення достроковї пенсії ОСОБА_1 .

В судовому засвіданні позивач підтримала позов з підстав, зазначених у ньому, просила його задовільнити.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні доказі у ній, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому встановлена третя група інвалідності як інваліду з дитинства з 17.06.2004 у віці 17 років.

12.02.2019 позивач звернулась до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про дострокове призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п.3 п.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14.02.2019 ОСОБА_1 долучено до вказаної заяви наступні документи: копію її паспорта та сина, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2

Листом №48/К-8 від 28.02.2019 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю висновку лікарсько-консультаційної комісії про визнання ОСОБА_2 дитиною-інвалідом до досягнення ним шестирічного віку.

21.03.2019 позивач звернулась до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просила: змінити запис з «матері дитина інваліда» на «матері особи з інвалідністю з дитинства» в її заяві від 12.02.2019, оскільки вказані поняття чітко розмежовуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; призначити пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.12.2018.

Листом №4691/03.1 від 16.04.2019 ОСОБА_1 надано відповідь наступного змісту: «…Право на призначення пенсії за віком за нормами ст.115, ч.1 п.3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09.04.2003 (зі всіма внесеними змінами) мають матері осіб з інвалідністю, які виховали їх до шестирічного віку після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. Для призначення пенсії відповідно до п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку…. До заяви про призначення пенсії було додано медичний висновок, в якому зазначено, що інвалідність встановлено 17.06.2004, коли дитині виповнилось 17 років. Так як на момент встановлення інвалідності дитині було більше шести років, відсутні вимоги ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому права на пенсію ви не маєте….»

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії як матері особи з інвалідністю з дитинства, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст.44 Основного Закону).

Відповідно до ст.17 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній на час звернення позивача до Управління) жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон № 1058-ІV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Статтею 1 Закону № 1058-IVпередбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали осіб з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме особи з інвалідністю з дитинства.

Таким чином, встановлення органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір`ю до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.

Факт досягнення ОСОБА_1 50-річного віку та наявності в неї 15 років страхового стажу на момент звернення із заявою про призначення пенсії, відповідачем не оспорюється.

Водночас, предметом дослідження є дотримання обов`язкової умови при призначенні дострокової пенсії за віком, а саме: виховання ОСОБА_1 до шестирічного віку особи з інвалідністю з дитинства.

Позивач вважає, що вимоги надання підтверджуючих документів наявності медичних показань для визнання інвалідності сина до досягнення ним шестирічного віку не поширюються на неї, оскільки він є особою з інвалідністю з дитинства, а не дитиною з інвалідністю.

Суд не може погодитись із таким твердженням з огляду на наступне.

Згідно статті 1 закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" ( у редакції на момент звернення):

- особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

- дитина з інвалідністю - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

Закони України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-ІV та "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не містять визначення терміну "особа з інвалідністю з дитинства". При цьому за змісту абз.2 п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п.14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку..

Зі змісту абзацу п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV убачається, що пільга, пов`язана зі зменшенням жінкам пенсійного віку та страхового стажу, установлюється лише тим матерям осіб з інвалідністю з дитинства та дітей з інвалідністю до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.

Отже, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини з інвалідністю у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Непрямим підтвердженням цього є встановлена ч.6 ст.179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов`язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.

Відповідно до ч.12 ст.7 Закону № 2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Згідно з п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (наведені терміни наразі не використовуються та замінені на "особа з інвалідністю з дитинства" та "дитина з інвалідністю" відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19.12.2018 № 2449-VIII - прим.суду) засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV.

Наведені висновки суду у цій справі повністю узгоджуються із позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 в справі № 330/2181/16-а.

Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14 висловив позицію (підтверджена постановою ВП ВС від 15.05.2019 в справі № 330/2181/16-а), що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

За таких обставин ОСОБА_1 не має права на призначення дострокової пенсії за віком як мати особи з інвалідністю з дитинства, оскільки вона не надала Управлінню ПФУ висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Відтак відмова відповідача в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства є правомірною та такою, що грунтується на вимогах норм чинного законодавства України.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, з огляду на що, суд дійшов висновку про відмову задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Грушевського,16/1,Коростень, Коростенський район, Житомирська область,11501, код ЄДРПОУ 37909216) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова

Повне судове рішення складене 25 липня 2019 року