Рішення № 83264211, 16.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 липня 2019 р. справа № 120/629/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

представника відповідача: Мандрика П.О.,

представника третьої особи: Левошка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

22.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що 20 червня 2003 року Рішенням 7 сесії 24 скликання Новообиходівської сільської ради Немирівського району Вінницької області позивачці надано земельну ділянку в розмірі 0,25 га., для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення, позивачка звернулася до Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

10.08.2018 року технічна документація виготовлена та 28.08.2018 року позивачкою подана до виконавчого комітету Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області заява про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в АДРЕСА_1 на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач прийняв рішення від 11.09.2018 року, яким вирішив підняти клопотання перед Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру про внесення зауважень до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої в АДРЕСА_1 (землекористувач ОСОБА_1 ), а саме на кадастровому плані не нанесена підземна лінійна споруда (каналізація) та в переліку обмежень у використанні земельної ділянки не вказана охоронна зона навколо каналізації. Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 подати на затвердження після виконання вищевказаних зауважень.

Позивачка вказала, що на її запити до відповідача щодо правомірності розташування каналізації на території виділеної їй земельної ділянки Райгородька сільська рада зазначала, що зазначена каналізація відноситься до інженерної комунікації пансіонату «Наш Дім», який належить ОСОБА_2 , якій рішенням 8 сесії 23 скликання 03 листопада 1999 року, було надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво центру навчання здоровому способу життя в с. Нові Обиходи квартал № 10 садиби 24, 25 (відповіді Райгородської сільської ради №47 від 04.10.2017 року та №02/20-305 від 04.08.2017 року). Крім того, відповідач зазначав, що будь-яких інших рішень, дозволів на розробку проектно-кошторисної документації сесіями Обиходівської, Райгородської сільської ради щодо ОСОБА_2 не приймалося.

Відповідачем не було надано жодного документу щодо правомірності розташування каналізації пансіонату «Наш Дім» на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка була виділена позивачці для приватизації.

На даний час вирішити спірне питання щодо правомірності розташування каналізації на виділеній ОСОБА_1 земельній ділянці, зокрема у судовому порядку, не вбачається за можливе та є передчасним, оскільки на даний час дана земельна ділянки перебуває у комунальній власності, так як її приватизація не завершена.

Також відповідач зазначав, що виділена ОСОБА_1 земельна ділянка може бути погоджена, але на частині даної земельної ділянки буде діяти сервітут та обмеження - охоронна зона навколо комунікацій (каналізація). За сервітутом доступ до даних мереж має бути необмежений. Тобто в будь-який час року в разі необхідності доступ до даних мереж має бути вільний (Акт від 23.12.2016 року). Також вказував, що при обмірі земельної ділянки не було представника сільської ради, тому виникли неузгодженні питання з суміжними землекористувачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та після узгодження меж на місцевості технічна документація буде погоджена (лист Райгородської сільської ради №02/19-326 від 17.07.2018 року).

При цьому ОСОБА_1 зазначила, що ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 не являються суміжними землекористувачами відносно виділеної їй земельної ділянки.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області 16 сесії 1 скликання від 11.09.2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» винесеного за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.08.2018 року;

- зобов`язати Райгородську сільську раду Немирівського району Вінницької області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в АДРЕСА_1 на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, з метою подальшої передачі у приватну власність ОСОБА_1 ;

- стягнути з Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області на користь позивачки 30000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.03.2019 року. Крім того, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

22.03.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 15821), у якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що 20 червня 2003 року Рішенням 7 сесії 24 скликання Новообиходівської сільської ради Немирівського району, Вінницької області, було передано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Листом від 22.06.2016 року №02-16/8 позивачці було надано інформацію про те, що надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 , відповідно до обмірів ПП «Земельно-кадастрове бюро» у розмірі 0,22 га підлягає приватизації. Частина земельної ділянки орієнтовним розміром 0,01 га., по якій проходить інженерна комунікація (каналізація) пансіонату «Наш дім», виділеної згідно рішення 8 сесії 23 скликання Новообиходівської сільської ради від 03.11.1999 року, ( документи передані на зберігання в архів) та Заключення Немирівської райсанепідемстанції №37, від 06.11.1999 року, по відведенню земельної ділянки під будівництво Центру здорового способу життя, не підлягає приватизації відповідно до Земельного кодексу України.

30 травня 2016 року працівниками ПП «Земельно-кадастрове бюро» було проведено кадастрову зйомку земельних ділянок. За результатами обмірів взято до уваги, що поряд з земельною ділянкою проведено каналізацію від пансіонату «Наш дім». Для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, необхідно в ПП «Земельно-кадастрове бюро» отримати протокол погодження (встановлення та закріплення меж земельної ділянки для узгодження з суміжними землевласниками та землекористувачами.

23.12.2016 року складено акт та землекористувачу повідомлено, що виділена земельна ділянка рішенням 7 сесії 24 скликання Новообиходівської сільської ради від 20.06.2003 року може бути погоджена, але на частині даної земельної ділянки буде діяти сервітут та обмежено-охоронна зона навколо інженерної комунікацій (каналізація). Але користувачем земельної ділянки було наголошено що інженерна комунікація побудована незаконно.

Листом від 27.11.2017 року направлено позивача звернутись в компетентні органи для приватизації земельної ділянки. Проте, в розробці технічної документації було відмовлено так як виявлено інженерну комунікацію - каналізацію пансіонату «Наш дім».

Під час обстеження земельної ділянки працівники «Поділлягеодезкартографія» запитали у громадян чи проходять через їхні земельні ділянки якісь підземні комунікації, вони відповіли, що не проходять, враховуючи вищезазначене, громадяни фактично надали недостовірну інформацію, що в свою чергу призвело до виготовлення технічної документації без нанесення на ній інженерної комунікації. У вересні 2018 року було зроблено додатковий виїзд на земельні ділянки, де було встановлено наявність оглядових колодязів на каналізації.

Рішенням 16 сесії 1 скликання від 11.09.2018 року вирішено підняти клопотання перед Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру про внесення зауважень до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої в АДРЕСА_1 (землекористувач ОСОБА_1 ), також на кадастровому плані не внесена підземна лінійна споруда (каналізація) та в переліку обмежень у використанні земельної ділянки не вказана охоронна зона навколо каналізації. Вищезазначене рішення було надано користувачу земельної ділянки та Подільському державному підприємству геодезії, картографії та кадастру.

Райгородською сільською радою було направлено лист власнику інженерної комунікації ФОП ОСОБА_2 , №02-19/67 від 31.01.2018 року, та землекористувачу земельної ділянки ОСОБА_1 №02- 19/66 від 31 01.2018 року, про те що відбудеться перевірка дотримання вимог розміщення інженерної комунікації. Результатом перевірки було складено акт обстеження земельної ділянки від 01 лютого 2018 року, та в свою чергу отримано письмові пояснення від власниці інженерної комунікації ОСОБА_2 , яка повідомила, що каналізаційні комунікації, що з`єднують будівлю пансіонату з вигребом, пролягають на глибині 1,5 м, і йдуть вздовж дороги, в тому числі через земельну ділянку на яку претендує ОСОБА_1 .

Даний проект каналізації розроблявся і затверджувався обласною архітектурою, що підтверджується завіреною документацією та комплексним Висновком №117-21 від 24.05.2000 року. З часом для пансіонату була збудована більш сучасна система водовідведення « Біотал-25», яка розташована на орендованій ділянці ближче до будівлі пансіонату, але інженерно-комунікаційне з`єднання з новою системою залишилось те саме.

Відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачав для забудовників договір оренди на земельну ділянку або право власності. Станом на 1999- 2002 роки коли виготовлялись документи та будувалась каналізація по АДРЕСА_1 дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації надавався рішенням 8 сесії 23 скликання Новообиходівської сільської ради від 03.11.1999 року, а інспекція ДАБК надавала дозвіл на виконання будівельних робіт, готовність об`єкта погоджувалась Державною технічною комісією. Тому, на думку відповідача, розміщення каналізації по вул. Лісовій відповідає діючому законодавству.

На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 26.03.2019 року відкладено розгляд справи на 17.04.2019 року.

04.04.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. 18605), у якій заперечив щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, з мотивів наведених у позовній заяві.

11.04.2019 року представником відповідача подано до суду заперечення на відзив (вх. № 20241), у яких зазначив, що Райгородська сільська рада не відмовляється в погодженні технічної документації позивачки, за умов якщо вона буде відповідати дійсності та вимогам Земельного законодавства України.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру. Запропоновано третім особам надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог. Продовжено підготовче засідання у справі на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 15.05.2019.

10.05.2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (вх. № 24865), в яких пояснила щодо існуючих каналізаційних комунікацій, що з`єднують будівлю пансіонату ( АДРЕСА_5 .) з вигребом, і пролягають на глибині 1,5 м, йдуть вздовж дороги, в т.ч. через земельну ділянку, виділену ОСОБА_4 Даний проект каналізації розроблений в складі всього проекту і затверджений обласною архітектурою в 1999 році, що підтверджується завіреною документацією та комплексним експертним висновком № 117-21 від 24.05.2000 року.

В 2003 році ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка для ведення особистого сільського господарства. Вона користувалася нею до 2016 року. Восени 2016 року ОСОБА_5 і односельчанин, якому вона віддала цю ділянку в користування, зруйнували каналізаційний колодязь, а саме розібрали цеглу і забили його сміттям. В подальшому її чоловік почистив його, знову змурував з нової цегли колодязь і накрив бетонною кришкою. Після цієї події ОСОБА_4 стала наполягати на тому, щоб каналізація була зруйнована. Вона зверталася в міліцію, сільську раду, щоб реалізувати свою ідею. При цьому вона стверджувала, що каналізацію ми побудували на її ділянці після того, як вона була їй виділена, тобто після 2003 року.

Весь комплекс побудований в 2000 році, про що свідчать документи про ввід в експлуатацію будівлі та інші. Пансіонат почав працювати з 02 січня 2002 року, використовуючи в тому числі і каналізаційну систему. З часом для пансіонату була збудована більш сучасна система водовідведення «Біотал-25», яка розташована на орендованій земельній ділянці ближче до будівлі пансіонату, але інженерно-комунікаційне з`єднання з новою системою залишилося те саме.

13.05.2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру (вх. № 25362), у яких вказали, що 26 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ДП «Поділлягеодезкартографія» було укладено договір № 1496/03-06/18 нм про виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Спеціалістами підприємства, відповідно було здійснено виїзд на місцевість для виконання кадастрової зйомки земельних ділянок. При виконанні кадастрової зйомки на земельних ділянках росли сільськогосподарські культури, тому заміри проводилися по периметру земельних ділянок, фіксувалися їх поворотні точки, так як візуально оглянути ділянки всередині і встановити проходження будь яких підземних комунікацій без їх наземних вказівників не представляло можливості. На питання спеціалістів ДП «Поділлягеодезкартографія» до громадян чи проходять через їхні земельні ділянки якісь підземні комунікації, вони відповіли, що не проходять.

В камеральних умовах були оброблені польові виміри та отримані дані з бази ДЗК про суміжні земельні ділянки.

Так як земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться між ділянками ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) та ОСОБА_7 , то межі ділянки практично були сформовані. Про проходження будь яких підземних комунікацій замовниця ніякої інформації не підтвердила. Через деякий час технічна документація із землеустрою була сформована та передана гр. ОСОБА_1 для підпису та погодження «Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання» з суміжними землевласниками (землекористувачами) та сільською радою. Певний час сільська рада не підписувала «Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання», мотивуючи тим, що через ділянку проходить каналізація пансіонату «Наш дім», про яку ні на кадастровому плані, ні в «Переліку обмежень у використанні земельної ділянки» нічого не зазначено. Громадянка ОСОБА_1 стверджувала те, що в пансіонату «Наш дім» немає ніяких дозволів на будівництво каналізації та, що вона побудована незаконно. Але через деякий час, сільська рада по невідомим причинам все ж таки підписала «Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання». Технічна документація гр. ОСОБА_1 була повернута виконавцю, щоб довести її до завершення.

Технічна документація була завершена, земельна ділянка за допомогою електронних послуг Держгеокадастру через онлайн реєстрацію була зареєстрована та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3 (ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га с. Нові Обиходи АДРЕСА_1 ) та отримано витяг з бази ДЗК. Але при поданні гр. ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою та витягу з бази даних ДЗК на сесію сільської ради для затвердження, Райгородська сільська рада відмовляє в затвердженні даної технічної документації та відкладає це питання до наступної сесії для вивчення ситуації.

Згодом на прохання громадян та сільської ради 18.09.2018 р. працівниками підприємства начальником відділу ОСОБА_8 та інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , було зроблено виїзд на дані земельні ділянки, де також були присутні землевпорядник Райгородської сільської ради ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_1 Прибувши на місце з`ясувалось, що за кілька днів до приїзду гр. ОСОБА_3 замовив ПП ОСОБА_12 встановлення меж своєї ділянки за кад. номером НОМЕР_4 , поворотні точки якої були закріплені металевими штирями в присутності голови Райгородської сільської ради, гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_1 . Під час обстеження місцевості, так як на земельних ділянках практично вже були відсутні сільськогосподарські культури, були знайдені оглядові колодязі на каналізації та за допомогою GPS приймача Trimble GeoExplorer 6000 №5344336196 проведено їх горизонтальну зйомку та металевих штирів, якими закріплювали поворотні точки ділянки ОСОБА_3 ( НОМЕР_4 ).

Як з`ясувалося ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються засновниками (власниками) пансіонату «Наш дім», і на ділянці 0523085700:01:001: НОМЕР_5 знаходиться мала очисна споруда даного пансіонату, до якої також підведена ЛЕП-0,4кВ. Маючи інформацію з бази даних ДЗК (координати поворотних точок ділянок НОМЕР_4 та НОМЕР_6 ) ОСОБА_8 та інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , за допомогою GPS приймача Trimble GeoExplorer 6000 було перевірено правильність встановлення меж ділянки ОСОБА_3 ( НОМЕР_4 ) та винесено в натуру кілька поворотних точок ділянки ОСОБА_7 згідно координат по її «Технічній документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок». Внаслідок цих дій було виявлено, що координати точок закріплених металевими штирями, не відповідають координатам взятим з бази даних ДЗК, оскільки ділянки внесені з помилками метричної інформації. Відстань між закріпленими точками та точками взятими з бази ДЗК становила в середньому 4м. Зі слів громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 працівники ПП ОСОБА_13 запевнили, що закріплені ними точки є правильними і що вони внесуть відповідні зміни до бази Державного земельного кадастру. Інженер-землевпорядник ОСОБА_9 на місці зв`язалася по мобільному телефону з одним із працівників ПП ОСОБА_13 , він підтвердив факт встановлення меж ділянки ОСОБА_3 , запевнив, що знає про метричні помилки в базі ДЗК та пообіцяв внести відповідні зміни.

Вже в камеральних умовах працівниками були оброблені польові виміри по горизонтальній зйомці оглядових колодязів на каналізації та проаналізовано дані, що містяться в Державному земельному кадастрі, в результаті чого було встановлено, що дана каналізація проходить через земельні ділянки ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ), а також через земельні ділянки ОСОБА_14 ( НОМЕР_7 ), ОСОБА_15 ( НОМЕР_8 ), ОСОБА_3 ( НОМЕР_4 ), ОСОБА_16 ( НОМЕР_9 ), в яких інформація про обмеження у використанні також відсутня, крім того станом на 16.10.2018р. зміни метричної інформації на земельні ділянки ОСОБА_3 ( НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( НОМЕР_6 ) внесені не були.

Відповідно до договору №1496/03-06/18нм від 26.06.18 р. підприємством були в повному обсязі виконані роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в с. Нові Обиходи АДРЕСА_7 Лісова на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, внесена інформації до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку для присвоєння кадастрового номера. Роботи виконувались на підставі дозвільного рішення органу місцевого самоврядування, в якому жодних застережень або зобов`язань щодо вчинення дій стосовно встановлення обмежень не зазначено.

Щодо оскаржуваного Рішення 16 сесії 1 скликання від 11.09.2018 року Райгородської сільської ради Немирівського району на адресу підприємства воно не надходило, та зауваження зазначені в рішенні Райгородської сільської ради від 11.09.2018р. можуть бути виконані підприємством, враховуючи діюче законодавство у сфері земельних відносин, відповідно до ст.28 Закону України «Про державний земельний кадастр», п.11 ст.186 Земельного кодексу України та ст.551 Закону України «Про землеустрій»;

Враховуючи вищевикладене, ДП «Поділлягеодезкартографія» при розгляді даної справи поклалося на розсуд суду.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 15.05.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.06.2019 року.

Ухвалами суду із занесенням до протоколів судового засідання від 05.06.2019 року, 25.06.2019 року відкладався розгляд справи, останньою на 16.07.2019 року.

В судове засідання 16.07.2019 року позивачка та її представник не прибули, представником позивачки подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 36633 від 16.07.2019 року).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, пославшись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру у судовому засіданні щодо вирішення заявлених позовних вимог поклався на розсуд суду, з мотивів наведених у письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

20 червня 2003 року Рішенням 7 сесії 24 скликання Новообиходівської сільської ради Немирівського району Вінницької області ОСОБА_1 надано безоплатно у у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром 0,25 га.

Листом Новообихівської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 22.06.2016 року №02-16/8, позивачці повідомлено про те, що надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 , відповідно до обмірів ПП "Земельно-кадастрове бюро" у розмірі 0,22 га підлягає приватизації. В той час, як частина земельної ділянки - орієнтовним розміром 0,01 га., по якій проходить інженерна комунікація (каналізація) пансіонату "Наш дім", виділеної згідно рішення 8 сесії 23 скликання Новообиходівської сільської ради від 03.11.1999 року та висновкам Немирівської райсанепідемстанції №37 від 06.11.1999 року, по відведенню земельної ділянки по будівництво Центру здорового способу життя, не підлягає приватизації, відповідно до Земельного кодексу України (ст.113 ЗК України "Зони санітарної охорони").

Листом Новообихівської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 28 липня 2016 року №259 позивачці повідомлено, що 30 травня 2016 року працівниками ПП "Земельно-кадастрове бюро" було проведено кадастрову зйомку земельних ділянок. За результатами обмірів взято до уваги, що поряд з земельною ділянкою проведено каналізацію від пансіонату "Наш дім". Для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, необхідно в ПП "Земельно-кадастрове бюро" отримати протокол погодження (встановлення та закріплення меж земельної ділянки для узгодження з суміжними землевласниками та землекористувачами).

23.12.2016 року складено Акт про те, що виділена земельна ділянка рішенням 7 сесії 24 скликання Новообиходівської сільської ради від 20.06.2003 року може бути погоджена, але на частині даної земельної ділянки буде діяти сервітут та обмежено-охоронна зона навколо інженерної комунікацій (каналізація).

В подальшому, на замовлення позивачки, Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, у власність яку бажає отримати ОСОБА_1 Застережень щодо користування земельною ділянкою технічна документація не містила.

Рішенням відповідача 16 сесії 1 скликання від 11.09.2018 року вирішено підняти клопотання перед Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру про внесення зауважень до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), розташованої в АДРЕСА_1 (землекористувач ОСОБА_1 ), оскільки на кадастровому плані не внесена підземна лінійна споруда (каналізація) та в переліку обмежень у використанні земельної ділянки не вказана охоронна зона навколо каналізації.

Крім того судом встановлено, що власником інженерної комунікації, що з`єднує будівлю пансіонату "Наш дім" з вигребом, а також проходить через земельну ділянку, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , є ФОП ОСОБА_2 .

На думку позивачки, рішення відповідача 16 сесії 1 скликання від 11.09.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню, в зв`язку з чим звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керувався наступним.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно вимогам статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За правилами статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

Згідно частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №858-IV документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Згідно статті 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Стаття 22 Закону №858-IV визначає, що землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Згідно статті 1 Закону № 858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Водночас, технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст. 30 Закону № 858-IV).

Відповідно до статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Питання розроблення технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване статті 55 Закону №858-IV.

Так, згідно частин першої та другої статті 55 Закону № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно частини восьмої статті 55 Закону № 858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Із аналізу наведених положень слідує право органу, який передає земельні ділянки у власність, на прийняття виключно рішення про погодження, відмову в погодженні, або про залишення без розгляду клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою. Інших варіантів прийняття рішення за наслідком розгляду клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою ст. 122 ЗК України не передбачає.

З огляду на викладене, відповідач у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок був зобов`язаний прийняти одне із визначених ст. 122 ЗК України рішень.

Натомість, в даному випадку, відповідач, в супереч вимогам статті 122 ЗК України такого рішення не прийняв, запропонувавши при цьому Подільському державному підприємству геодезії, картографії та кадастру внести зауваження до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), розташованої в АДРЕСА_1 (землекористувач ОСОБА_1 ), оскільки на кадастровому плані не внесена підземна лінійна споруда (каналізація) та в переліку обмежень у використанні земельної ділянки не вказана охоронна зона навколо каналізації.

З огляду на що, рішення відповідача суперечить критеріям законності, визначених ч. 2 статті 2 КАС України,а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області 16 сесії 1 скликання від 11.09.2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» винесеного за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.08.2018 року.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в АДРЕСА_5 на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, з метою подальшої передачі у приватну власність ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Райгородська сільська рада Немирівського району Вінницької області, як суб`єкт владних повноважень, у даному випадку наділена дискреційними повноваженнями, які полягають у можливості прийняття на власний розсуд, у відповідності до вимог чинного законодавства, одного з двох рішень, а саме: рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у затвердженні такого проекту.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Райгородську сільську раду Немирівського району Вінницької області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), задоволенню не підлягають.

Суд окремо звертає увагу на те, що в ході розгляду цієї справи правова оцінка доводам позивачки та запереченням відповідача щодо наявності підстав для затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або відмови у затвердженні судом не надається, оскільки відповідачем рішення по суті такого питання не приймалось.

На підставі викладеного, з метою належного захисту порушеного права ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Райгородську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.08.2018 року.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області на користь позивачки 30000,00 грн. завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачкою не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань рішенням відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 30000,00 грн., а також залишає вирішення даного питання на розсуд суду.

Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області на користь позивачки 30000,00 грн. завданої моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно статті 90 цього КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому з урахуванням встановлених у справі обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат, їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Райгородського сільської ради Немирівського району Вінницької області 16 сесії 1 скликання від 11.09.2018 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" винесеного за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.08.2018 року.

Зобов`язати Райгородську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.08.2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 );

Відповідач: Райгородська сільська рада Немирівського району Вінницької області (вул. Миру, 16, с.Райгород, Немирівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04327376);

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 );

Третя особа: Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (вул. Келецька, 62, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02570977).

Рішення у повному обсязі виготовлене 26.07.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович