Рішення № 83262067, 22.07.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/461/19

Провадження № 2/177/534/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі: секретаря Маракуца І. В.,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в обґрунтування позовних вказує на те, що 27.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем був укладений кредитний договір № 4351586526.

30.07.2018 року між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір відступлення прав вимоги № 20180730, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОФ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до реєстру боржників - Додатку 1 до Договору відступлення права вимоги № 20180730 від 30.07.2018 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 56926,47 грн., з яких: 28189,95 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1699,38 грн. - заборгованість по відсоткам; 16869,21 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 10174,93 грн. - заборгованість за пенею.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач лише частково виконав своє зобов`язання. Після відступлення ТОВ «ФК «ЦФР» позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній здійснив погашення кредитної заборгованості та в загальному розмірі вніс 1800,00 грн., зробивши платежі 30.08.2018 року в розмірі 800,00 грн.., 07.09.2018 року в розмірі 1000,00 грн., після чого більше не здійснював зобов`язання за кредитним договором.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором № 4351586526 від 27 грудня 2016 року в розмірі 55126,47 грн., з яких 28189,95 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0грн.- сума заборгованості за відсотками; 16761,59 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; 10174,93 грн. - сума заборгованості за пенею, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 94-95).

Представник відповідача - Максимов Р.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважаючи, що стягненню підлягає сума кредиту в розмірі 14900 грн., оскільки позивачем не доведено факт виникнення та існування кредитних відносин між ТОВ «ФК «ЦФР», так як кредитний договір на який посилається позивач, укладений з недодержанням письмової форми, що має наслідком його нікчемності, а за нікчемним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Також, просив застосувати строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10174,93 грн., посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом 21.03.2019 року, тобто міг ставити питання про стягнення пені лише за період з 21.03.2018 року по 21.03.2019 року, проте відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №4351586526 від 27.12.2016 року, за період з 27.06.2017 року по 27.03.2018 року відповідачу нараховано 6134,02 грн. пені, строк позовної давності щодо стягнення якої пропущено, про що також зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с. 48-56) та у запереченні проти відповіді на відзив (а.с. 88-90).

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 4351586526, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 33800,00 грн. строком на 24 місяці (а.с. 6).

Пунктом 2 договору визначено щомісячну плату кредиту згідно з графіком платежів, процентів - 3,49 % від суми кредиту згідно з графіком, річних процентів 11,99 від суми боргу за договором згідно з графіком платежів, а також щоденної пені - 0,3 % від суми від загальної суми прострочення (а.с. 6, 7).

В заяві про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФЕ «ЦФР» ОСОБА_3 засвідчив прийняття загальних умов з надання кредитів, затверджених наказом керівника ТОВ «ФК «ЦФР», в якості невід`ємних умов цього договору (а.с. 5).

По суті вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Імперативним приписом ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_3 , є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) вимагати їх повернення.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно договору відступлення права вимоги № 20180730 від 30.07.2018 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» - кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - новий кредитом, Кредитор передав (відступив) Новому кредиторові за плату належні кредиторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками, серед яких вимоги до відповідача на загальну суму 56926,47 грн. (а.с. 18-20, 21).

Про відступлення права вимоги відповідач повідомлявся шляхом направлення на його адресу 07.08.2018 року повідомлення про відступлення права вимоги та про зміну умов кредитного договору (а.с. 16-17).

Після відступлення ТОВ «ФК «ЦФР» позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній здійснив погашення кредитної заборгованості та в загальному розмірі вніс 1800,00 грн., про що в позові зазначив позивач, після чого більше не здійснював зобов`язання за кредитним договором.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором 3 4351586526 від 27.12.2016 року складається з: суми основного боргу 28189,95 грн. суми заборгованості за платою за управління кредитом - 16761,59 грн., яку суд вважає обґрунтованою та доведеною обсягом наданих доказів, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 15), з яким суд погоджується, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктом 7.2 Умов отримання кредитів та інших послуг ТОВ «ФК «ЦФР» передбачено, до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв`язку з ними, застосовується позовна давність у десять років (а.с. 13).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови отримання кредитів та інших послуг ТОВ «ФК «ЦФР» пунктом 7.2 яких установлено позовну давність тривалістю в десять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки такі умови не містять підпису позичальника, не надано належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності, не змінювалися.

Крім того, у заяві про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг ТОВ «ФК «ЦФР» та заяві № 4351586526 від 27 грудня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» домовленості щодо збільшення строку позовної давності не має.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-240цс14, від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15, від 04.11.2015 року у справі № 6-192цс15 та у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 року по справі №381/306/17, від 07.02.2018 року по справі № 751/5977/17.

Отже, доводи позивача про збільшення строку позовної давності не можна визнати обґрунтованими, оскільки Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» не містять підпису позичальника, а у заяві про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг ТОВ «ФК «ЦФР» та заяві № 4351586526 від 27 грудня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» відсутня домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Враховуючи те, що відповідачем здійснено останню сплату кредиту 05.02.2018 року, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком (а.с. 14,15), строк позовної давності закінчився відносно неустойки (штрафу, пені) 06.02.2019 року, а позивач звернувся до суду 15.03.2019 року, направивши позовну заяву поштою, що підтверджується копією поштового конверту (а.с. 31а), яка надійшла до суду 21.03.2019 року.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4575,70 грн. слід відмовити.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, встановлення обставин неналежного виконання відповідачем кредитно-договірних зобов`язань, обґрунтованість розміру заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 4351586526 від 27 грудня 2016 року за основною сумою боргу - 28189,95 грн., за платою за управління кредитом - 16761,59 грн., суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 44951,54 грн. (з розрахунку: 28189,95 грн. + 16761,59 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, тому згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) пропорційно розміру задоволених вимог 81,54 %, що становить відповідно 1566,38 грн. (44951,54 грн. - розмір задоволених вимог х 100% /55126,47 грн. загальний розмір вимог = 81,54 %; 1921,00 грн. - загальна сума судових витрат х 81,54 % / 100% = 1566,38 грн.)

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 256, 258, 525, 526, 625, 651 ч.2, 1050, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження 01032, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ТАСКомбанк», МФО 339500, заборгованість за кредитним договором № 4351586526 від 27 грудня 2016 року в загальному розмірі 44951,54 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна грн. 54 коп.), яка складається з:

- заборгованості за основною сумою боргу - 28189,95 грн. (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят дев`ять грн. 95 коп.),

- заборгованості за платою за управління кредитом - 16761,59 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одна грн. 59 коп.)

Стягнути зОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження 01032, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ТАСКомбанк», МФО 339500, 1566,38 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість грн. 38 коп.), в рахунок сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст судового рішення складений 26.07.2019.

Суддя: