Ухвала суду № 83261385, 25.07.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/607/19

Провадження №1-кс/140/457/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2019 року м. Немирів

Слідчий суддя Немирівського районного суду Вінницької області Царапора О.П.

при секретарі судового засідання Вакар Г.І.

за участю прокурора: Супруненка Д.О. скаржника ОСОБА_1

представника скаржника адвоката Масловського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові скаргу ОСОБА_1 , представника обвинуваченого ОСОБА_2 на дії органу досудового розслідування та процесуального керівника, -

В С Т А Н О В И В:

До Немирівського районного суду звернувся зі скаргою ОСОБА_1 на дії органу досудового розслідування та процесуального керівника.

Свої вимоги мотивує тим, що у квітні 1995 року Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області було порушено відносно нього кримінальну справу за ст.ст.86-1 і 172 КК України (у редакції 1960 року) на сфальсифікованих доказах та свідченнях.

В результаті чого, 04.04.1995 року скаржника було заарештовано Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області за скоєння злочину, передбаченого ст.ст.86-1 і 172 КК України (у редакції 1960 року).

23.05.1996 року постановою Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області на підставі ст. 165 КПК України ОСОБА_1 було звільнено на підписку про невиїзд.

Зазначена кримінальна справа з 1995 року розглядалася Немирівським, а пізніше Томашпільським районними судами Вінницької області та обома судами направлялася на додаткове розслідування. В останнє справа у 1997 році була направлена Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області на розгляд до Тульчинського міжрайонного суду Вінницької області.

В 1999 році Тульчинським районним судом Вінницької області зазначена кримінальна справа була повернута на додаткове розслідування органу досудового розслідування.

З тих пір і по сьогоднішній день за вказаною кримінальною справою ніхто ОСОБА_1 не викликав до органів слідства чи суду та не повідомляв його про прийняте у справі процесуальне рішення.

Протягом 1996-2017 років ОСОБА_1 працював на різних посадах.

Однак, в червні 2017 року звернувшись до Департаменту інформаційних технологій МВС України з проханням надати довідку про притягнення його до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, 26 червня 2017 року отримав довідку серія ААА №0116584 з якої вбачається, що станом на 26.06.2017 у ОСОБА_1 не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку дана особа не перебуває. Разом з тим, в довідці також відображено, що ОСОБА_1 є особою, яку 04.04.1995 було заарештовано Немирівським РВ УМВС України у Вінницької області за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 86 КК України (у редакції 1960 року) та звільнено на підписку про невиїзд 23.05.1996 року за постановою Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області, на підставі ст. 165 КПК України та вказано, що інших відомостей до МВС не надходило.

Таким чином скаржник вважає, що починаючи з травня 1996 року та по 11 березня 2019 року він знаходився на підписці про невиїзд, а саме був особою, яка обмежена в праві вільного пересування та не виїзним за межі населеного пункту та межі України майже 23 роки.

Та всупереч зазначеним обставинам починаючи з 1996 року ОСОБА_1 працював на різних посадах, в тому числі був державним службовцем, і до нього з боку органів державної влади при прийомі на роботу, отримав дозвіл на вогнепальну зброю і жодних питань стосовно вказаної кримінальної справи до нього не виникало.

Враховуючи наведені факти скаржник вважав, що сталась помилка чи описка, а тому звернувшись вдруге до Департаменту інформаційних технологій МВС України з проханням надати повторно довідку зясував, що отримана ним довідка аналогічна попередній.

За численнми зверненнями скаржника з заявами до судових органів, органів поліції та прокуратури були отримані аналогічні відповіді, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст.ст.86-1 і 172 КК України надходила від органу досудового розслідування до Тульчинського районного суду 31.03.1997 та згідно журналу реєстрації кримінальних справ за 1999 рік справа була повернута на додаткове розслідування і встановити чи надходило таке кримінальне провадження до відділу поліції не представлося можливим. Облік кримінальних справ минулих років у колишній прокуратурі Немирівського району Вінницької області вівся за номерами кримінальних справ у відповідних книгах обліку і пошук інформації про рух зазначеної кримінальної справи не можливий

За численними запитами представника скаржника адвоката Масловського І.А. щодо отримання інформації на предмет перебування справи на розгляді у судових інстанціях зокрема у Тульчинському районному суді та чи було прийняте якесь процесуальне рішення були отримані відповіді, що вищезазначена кримінальна справа 17.12.1999 року була повернута на додаткове розслідування, та враховуючи вимоги Інструкції з діловодства, затвердженої наказом Мінюсту України від 13.03.1997 №22/5 наряд №1.13 де містились копії судових рішень, які зберігаються 3 роки станом на 2017 рік дані документи знищені. А тому повідомити про анкетні дані особи, яка отримала кримінальну справу у суду не має можливості, так як книга розносної кореспонденції була знищена у зв`язку із закінченням терміну зберігання, який становив 1 рік.

На підставі отриманих листів суду, поліції та прокуратури, ОСОБА_1 зробив висновок, що кримінальної справи порушеної проти нього зокрема, у квітні 1995 року Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області за ст.ст.86-1 і 172 КК України (у редакції 1960 року) не існує і дізнатися чи було прийнято судом, міліцією, поліцією або прокуратурою якесь процесуальне рішення - не представляється можливим. Обвинувальний акт у зазначеній кримінальній справі не складався та не погоджувався, жодної конкретної інформації від органів державної влади отримано не було. Тому скаржник вважає, що дана справа втрачена або знищена органами досудового розслідування та процесуальним керівництвом.

Скаржник вважає, що оскільки кримінальна справа відносно нього у провадженні або розпорядженні органів суду, місцевої прокуратури чи поліції - відсутня, обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні не складався, інформація про надходження даної кримінально справи з суду до прокуратури або міліції (поліції) - відсутня, інформація про те, яке було прийнято рішення судом відсутня, а тому це дає підтвердження того, що він не засуджувався та кримінальної справи, чи кримінального провадження в розпорядженні сторони обвинувачення та у відділі поліції також не існує. Тому існування протягом 24 років в облікових базах даних МВС України застереження, відносно нього як особи, яка була притягнута до кримінальної відповідальності та перебування на підписці про невиїзд є незаконним і протиправним. Такі обставини суперечить вимогам законодавства, нормам КПК України, Конституції України, зокрема щодо вільного вибору місця проживання ОСОБА_1 , як громадянина України, пересування та можливості виїзду за кордон у своїх особистих справах, зокрема, на лікування. Крім того існування згаданих записів в інформаційних базах МВС України, відносно скаржника, не дає йому змоги вільно працевлаштуватися. За таких обставин скаржник був вимушений звернутися до суду з даною скаргою.

В судовому засіданні представник скаржника адвокат Масловський В.А скаргу підтримав повністю, просив її задовольнити на підставах викладених у самій скарзі, слідчому судді пояснив, що на даний час наявна ситуація де факт не існування кримінальної справи відносно ОСОБА_1 підтверджується доказами, які були зібрані в результаті поданих численних заяв та запитів до органів виконавчої влади, а тому враховуючи, що скарга є обґрунтованою та закріпленою належними доказами просив її задовольнити.

Прокурор Супруненко Д.О. в судовому засіданні вислухавши доводи представника скаржника заперечував у задоволенні скарги, вважає, що із матеріалів скарги неможливо встановити у чому виявилося неправомірність дій прокуратури чи органів слідства, а тому й неможливо встановити особу з чієї вини сталося зволікання по даній справі.

В доповнення представник скаржника ОСОБА_2 . пояснив, що прокуратура здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням і факт втрати кримінальної справи встановлений лише зараз. З 1995 року орган досудового розслідування мав у розпорядженні справу про обвинувачення ОСОБА_1 , однак жодних процесуальних рішень по даній справі ні судом, прокуратурою, чи органами досудового слідства не приймалися. Прокуратурою не було здійснено відповідний контроль за рухом справи, а національна поліція не здійснила розслідування по даній справі, оскільки справи такої категорії були списані, що суперечить вимогам закону. В даному випадку чітко з`ясовано, що якщо існує залишок таких справ, то такий залишок переходить на наступний рік.

Із здійснених запитів встановлено, що ОСОБА_1 з 1995 року не притягувався до кримінальної відповідальності, а протягом 2017-2018 років є особою, яка притягувалася до кримінальної відповідальності. Вважає, що подана скарга є обґрунтованою і жодний аргумент, який би спростовував доводи наведні у скарзі не наведений та не наданий на огляд слідчого судді, а тому скарга підлягає до задоволення.

На запитання слідчого судді, - щодо твердження Головного управління поліції, що вони не є правонаступником по руху кримінальних справ, представник скаржника відповів. Щодо правонаступництва то такі твердження суперечать загальному положенню апарату центрального органу управління поліції, оскільки коли поліція не є правонаступником то за таких обставин усі особи які притягувалися до кримінальної відповідальності повинні бути звільненні,а справи провадженням повинні бути закриті. Просив скаргу задовольнити.

Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні також підтвердив вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Заслухавши учасників судового розгляду, беручи до уваги вищевикладене суд дійшов до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Порядок кримінального провадження на території України, відповідно до ст. 1 КПК України, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення зазначеного Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України однією із засад кримінального провадження є верховенство права.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого.

При дослідженні матеріалів скарги, слідчим суддею встановлено, що численні клопотання та запити з боку скаржника та його представника не дали належних результатів щодо встановлення чи існує таке кримінальне провадження та чи було по ньому прийняте будь-яке процесуальне рішення.

Встановити чи надходило таке кримінальне провадження до Немирівського ВП ГУНП у 1999 році не можливо у зв`язку із знищенням відповідної документації, відповідно, встановити яке прийнято остаточне процесуальне рішення - не представляється можливим. Згідно матеріалів по факту проведення службової перевірки за вказівкою Немирівської місцевої прокуратури за фактом втрати матеріалів кримінальних справ відомості щодо надходження справ до Немирівського РВ УМВС у Вінницькій області для проведення додаткового розслідування, - відсутні і дані твердження скаржника підтверджуються відповідними вищезазначеними листами Немирівської місцевої прокуратури, Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області та Тульчинським районним судом у Вінницької області, що є належними та допустими доказами, які ніким не спростовуються.

Відповідно до п. 3 Розділу XІ "Перехідні положення" заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розслідування згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 Розділу XІ "Перехідні положення" кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів дізнання, протягом десяти днів з дня набрання ним чинності передаються відповідним органам досудового розслідування з урахуванням підслідності для здійснення досудового розслідування.

Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів досудового слідства, залишаються у провадженні цих органів до завершення розслідування незалежно від зміни їх підслідності відповідно до цього Кодексу (п. 6 Розділу XІ "Перехідні положення").

Відповідно до п.7 Розділу XІ "Перехідні положення" оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 Розділу XІ "Перехідні положення" кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 12 Розділу XІ "Перехідні положення" розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цього розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

З аналізу наведених норм закону слід дійти до висновку, що як наслідок, виходячи з того, що концепція якості закону, зокрема пов`язана з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, а відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону», та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, слід дійти висновку про дотримання вимог законодавства з даного питання, адже вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 22, 24, 36,303,309,392КПК України, п.7,10,12 Розділу XІ "Перехідні положення" слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , представника обвинуваченого ОСОБА_2 на дії органу досудового розслідування та процесуального керівника, - задовольнити.

Визнати дії органу досудового розслідування, а саме Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області, який за більше як 24 роки, в межах чинного законодавства,змінив порядок досудового розслідування та не здійснив продовження досудового розслідування - противоправними.

Визнати дії органу досудового розслідування, а саме Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області, який за більше як 24 роки не прийняв процесуального рішення та не направив справу до суду - противоправними.

Визнати дії Немирівської місцевої прокуратури Вінницькій області, як органу який за більше як 24 роки, у разі повернення таких (старих) кримінальних справ (2015-2017 роки) судом прокурору для проведення додаткового розслідування у порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, не здійснював такого розслідування - противоправними.

Визнати дії Немирівської місцевої прокуратури у Вінницькій області, як органу, який проігнорував норми чинного законодавства України та не здійснював належного контролю за органом досудового розслідування і органу, який втратив матеріали кримінальної справи, які саме були направлені на адресу прокуратури із суду, а процесуальний керівник не намагався прийняти процесуальне рішення більше 24 років відносно ОСОБА_1 - противоправними.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вівнницької області протягом семи діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя : О.П. Царапора