Ухвала суду № 83260237, 26.07.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18290/16-ц

Провадження №2-з/522/552/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

26 липня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Вадуцкої В. І.,

розглянувши представника Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини, за зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про встановлення спадщини відумерлою та виселення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору №2000-007П купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Одеською універсальною біржею «Витязь» 05 лютого 2000 року. Оскільки вона проживала із ОСОБА_2 у зазначеній квартирі з березня 2009 року, була пов`язана з нею спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільний бюджет та спільне господарство, та враховуючи відсутність у спадкодавця ОСОБА_2 інших спадкоємців, вважає себе спадкоємцем четвертої черги. Також позивачка посилалась на те, що оскільки на час смерті ОСОБА_2 вона проживала у вищезазначеній квартирі та після її смерті залишилась проживати в ній, то фактично прийняла спадщину.

Одеська міська рада звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення спадщини відумерлою та виселення, посилаючись на те, що відсутні відомості про проживання ОСОБА_1 в квартирі, яка належала ОСОБА_2 .. Окрім того, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не може вважатися особою, що проживала разом зі спадкодавцем.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про встановлення спадщини відумерлою та виселення (т.1, а.с.140-142).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2017 року в частині задоволення позову про встановлення факту прийняття спадщини скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін (т.1, а.с.171-175).

Постановою Верхового суду від 07.11.2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 року скасовані та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с.220-223).

У порядку аавторозподілу справа надійшла до провадження Домусчі Л.В..

Ухвалою суду від 27.12.2018 року її прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.02.19 року.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду на 22.05.2019 року.

У судовому засіданні 22.05.2019 року надали свої пояснення свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..

Розгляд справи був відкладений на 25.07.2019 року.

До суду 25.07.2019 року надійшло клопотання представника Одеської міської ради, згідно якого просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради у разі винесення судом рішення про задоволення їх зустрічного позову.

У судовому засіданні 25.07.2019 року представник Одеської міської ради – Білозір Т.М. подане клопотання про забезпечення позову підтримала та просила задовольнити. Також підтримала їх позовні вимоги та заперечувала проти задоволенні первісного позову ОСОБА_1 ..

Представник позивача за первісним позовом – ОСОБА_6 та позивачка ОСОБА_1 підтримали первісний позов та заперечували проти задоволення позову Одеської міської ради. Представник ОСОБА_1 також заперечував проти клопотання про забезпечення позову, посилався на те, що до заяви не додано доказів необхідності забезпечення позову та можливого відчуження спірного майна. При цьому, ОСОБА_1 не заперечувала, що отримала свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 , на підставі якого зареєструвала право власності на квартиру.

Суд протокольно роз`яснив, що клопотання про забезпечення позову буде розглянуто у строки, передбачені ст. 153 ЦПК України.

По справі було оголошено перерву до 11.10.2019 року.

Вивчивши подане клопотання сторони позивача, матеріали справи, з урахуванням пояснень сторін, присутніх у судовому засіданні 25.07.2019 року, суд приходить до наступних висновків.

За положенням ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Суд вбачає, що обидва первісний та зустрічний позови стосуються нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 , яка на час подання даних позовів належала померлій ОСОБА_2 ..

На теперішній час право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер:370, виданого 11.04.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М.О..

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.06.2019 року.

Таким чином, беручи до уваги предмет спору та підстави, із яких заявлені обидва позови, суд вважає за можливе задовольнити вимоги представника Одеської міської ради щодо забезпечення позову в обраний нею спосіб, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність об`єктивного спору між сторонами та з метою усунення загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При забезпеченні позову суддя бере до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання майбутнього рішення суду.

При цьому суд звертає увагу, що забезпечення позову направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер

Також суд вважає за можливе, керуючись положеннями ч.ч.1, 2 ст.154 ЦПК України, не вирішувати на даному етапі питання про визначення зустрічного забезпечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 81, 89, 149-153, 157, 258-260, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Одеської міської ради про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову до розгляду справи по суті шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , заг. пл.. АДРЕСА_4 7 АДРЕСА_5 м..

Копію ухвали для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради та сторонам по справі.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 26 липня 2019 року.

Суддя Домусчі Л.В.