Рішення № 83258810, 23.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2019 справа № 914/836/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго”, Львівська область м.Стебник

про стягнення заборгованості

та матеріали зустрічної позовної заяви

за зустрічним позовом: Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго”, Львівська область м.Стебник

до відповідача за зустрічним позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

про визнання недійсним пунктів договору.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Конопліцький Ігор Васильович – представник;

від відповідача за первісним позовом: Гнитка Тетяна Василівна – представник.

Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутніми представниками сторін не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” про стягнення 101884,65грн. – пені, 59770,04грн. – 3% річних та 185060,14грн. – інфляційних втрат та за зустрічним позовом Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” до Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання недійсним пунктів договору.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 21.05.2019р. Ухвалою суду від 21.05.2019р. відкладено підготовче засідання на 11.06.19р.

21.05.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступив зустрічний позов Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” до Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання недійсним пунктів договору. Ухвалою суду від 22.05.2019р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісною позовною заявою та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 року клопотання від 07.06.2019р. (вх.№1527/19 від 10.06.2019р.) про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі №914/836/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №924/296/18 Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду.

Через канцелярію суду 24.06.2019 року за вх.№26051/19 від Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” надійшла заява від 20.06.2019 року за вх.№26051/19 від 24.06.2019 року, в якій відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить залишити без розгляду зустрічну позовну заяву Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” до відповідача за зустрічним позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання недійсним пунктів договору постачання природного газу №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016 року та повернути Державному комунальному підприємству “Стебниктеплокомуненерго” сплачений судовий збір у сумі 1921 грн. 00коп. До заяви позивачем за зустрічним позовом додано постанову Об`єднаної палати Верховного суду від 31.05.2019 року по справі №924/296/18, відповідно до якої касаційну скаргу НАК “Нафтогаз України” задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 року і рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2018 року у справі №924/296/18 скасовано в частині задоволення зустрічного позову ТОВ “Хмельницькгаз збут” до НАК “Нафтогаз України” про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору від 28.10.2016 №16-455-Н купівлі-продажу природного газу. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТзОВ “Хмельницькгаз збут” до ПАТ “НАК “Нафтогаз України” у повному обсязі. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 року і рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2018 року у справі №924/296/18 залишено без змін.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року провадження у справі №914/836/19 поновлено та підготовче засідання призначено на 09.07.2019р. Ухвалою суду від 09.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.07.2019р. В судових засіданнях 17.07.2019р., 22.07.2019р. оголошувались перерви до 23.07.2019р.

09.07.2019р. від відповідача за первісним позовом поступила заява за вх.№28207/19 від 09.07.2019р. про застосування строку позовної давності до пені за період до 22.04.2018р., яка судом залишена без розгляду, з огляду на заяву за вх.№28305/19 від 09.07.2019р. відповідача за первісним позовом про залишення вказаної заяви про застосування позовної давності без розгляду.

В судове засідання 23.07.2019р. позивач за первісним позовом явку повноважного представника забезпечив, який позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, проти залишення зустрічного позову без розгляду не заперечив. Від позивача за первісним позовом подано відзив на зустрічний позов за вх.№22747 від 03.06.2019р., відповідь на відзив за вх.№22748/19 від 03.06.2019р.

В судове засідання 23.07.2019р. відповідач за первісним позовом явку повноважного представника забезпечив, який заяву за вх.№26051/19 від 24.06.2019р. про залишення без розгляду зустрічну позовну заяву підтримав, проти позову заперечив та подав клопотання за вх.№30135/19 від 23.07.2019р. з контррозрахунком заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, зробив заяву (вх.№29916/19 від 19.07.2019р.) про стягнення із позивача за первісним позовом витрат на професійну правову допомогу та зазначив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення. Від відповідача за первісним позовом подано відзив на позовну заяву за вх.№20781/19 від 21.05.2019р., заперечення на відповідь на відзив за вх.№24173/19 від 10.06.2019р., пояснення за вх.№27810/19 від 05.07.2019р.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р. в частині оплати товару у встановлений договором строк.

Відповідач за первісним позовом позовні вимоги заперечив з огляду на наступне. Відповідач за первісним позовом зазначає, що розрахунок за жовтень 2016р. - лютий 2017р. за спожитий природний газ відбувався на виконання постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, шляхом укладення та підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню. Відповідач за первісним позовом стверджує, що в спірний період між Державною казначейською службою України у Львівській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (Сторона 2), Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» (Сторона 3) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Сторона остання) було підписано спільні протокольні рішення з погашення бюджетної заборгованості з пільг та субсидій з одночасним погашенням заборгованості ДКП «Стебниктеплокомуненерго» за спожитий природний газ перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Вказані СПР, як зазначає відповідач, укладались на загальну суму, у склад якої входила і сума заборгованості відповідача перед позивачем, визначена зведеними реєстрами, які є додатком до кожного протокольного рішення, погоджені його сторонами та скріплені їх мокрими печатками.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що спільні протокольні рішення не встановлюють конкретних строків проведення розрахунків між їх учасниками (сторонами), а лише передбачають, що Державна казначейська служба України перераховує стороні 1, які вона перераховує стороні 2, які та, в свою чергу, перераховує стороні 3, яка в подальшому, перераховує кошти стороні останній, відтак, ДКП «Стебниктеплокомуненерго» не може нести відповідальності за те, що позивач після поставки природного газу відповідачу добровільно обрав інші, ніж передбачені договором, порядок та строки оплати за природний газ. Отже, як стверджує відповідач, позивач підписавши СПР про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожитий природний газ згідно договору постачання природного газу №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016 року. Відповідач вважає, що після підписання зазначеного СПР, змінився порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений з жовтня 2016 року по березень 2017року, тобто щодо тієї суми заборгованості, яка становила предмет його регулювання. Відповідач за первісним позовом зазначає, що на підтвердження того, що розрахунки між позивачем та відповідачем за період жовтень 2016 року по лютий 2017 року повністю здійснювались за рахунок коштів держбюджету та частково у березні 2017 року, відповідачем долучаються до відзиву спільні протокольні рішення з реєстрами та платіжні документи про суми і дати здійснених оплат. Відповідачем за первісним позовом надано контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, згідно до яких підставними, на думку відповідача, є вимоги про стягнення 5287,4грн. пені, 4430,64грн. інфляційних втрат, 755,34грн. 3% річних.

Обставини, встановлені судом.

30.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” (постачальник) та Державним комунальним підприємством “Стебниктеплокомуненерго” (споживач) укладено договір №5151/1617-ТЕ-21 постачання природного газу (далі по тексту – договір), згідно до умов п.1.1., 1.2., 1.3. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” на митну територію України).

Згідно із п. 6.1. договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р. оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до Розділу 12 договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 2.1 договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р. постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 3357,4 тис.куб.м., у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень 178,6, листопад 500, грудень 678,6, IV кв. 2016р. 1357,2; січень 750,1, лютий 678,6, березень 571,5, I кв. 2017р. 2000,2.

Між Публічним акціонерним товариством “Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” (постачальник) та Міським комунальним підприємством “Жидачівтеплокомуненерго” (споживач) укладено Додаткову угоду №1 від 23.01.2017р. до договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р., зокрема відповідно до якої, сторони дійшли згоди доповнити розділ 1 «Предмет договору після пункту 1.2 пунктом 1.3» в такій редакції: необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

На виконання п.2.1 договору позивач поставив протягом жовтня 2016р. – березня 2017р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 15359309грн. 01коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року передано 165,776тис. куб.м. газу на загальну суму 983117,99грн. (з ПДВ), від 30.11.2016 року передано 422,888тис. куб.м. газу на загальну суму 2507895,00грн. (з ПДВ), від 31.12.2016 року передано 476,958тис. куб.м. газу на загальну суму 2828611,03грн. (з ПДВ), від 31.01.2017 року передано 664,422тис. куб.м. газу на загальну суму 3940288,22грн. (з ПДВ), від 28.02.2017 року передано 487,288тис. куб.м. газу на загальну суму 2889812,76грн. (з ПДВ), від 31.03.2017 року передано 372,586тис. куб.м. газу на загальну суму 2209584,01грн. (з ПДВ), акти підписані та скріплені печатками сторін.

Позивач за первісним позовом зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, зобов`язання у строк визначений договором не виконав, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п.6.1 договору, тому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 185060,14грн. за період з 01.04.2017р. по 01.03.2018р., 3% річних в розмірі 59770,04грн. за період з 26.11.2016р. по 01.03.2018р. та пеню в розмірі 101884,65грн. за період з 26.01.2017р. по 01.03.2018р.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона 2), Державним комунальним підприємством “Стебниктеплокомуненерго” (сторона 3), Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №4222 від 12.12.2017р. за листопад 2016р. на кошти в сумі 2175800,00грн., з яких 855984,87грн. згідно договору №5151/1617-ТЕ-12 від 30.09.2016; №3081 від 13.12.2016р. за листопад 2016р. на кошти в сумі 2914400,00грн., з яких 2732614,14грн. згідно договору №5151/1617-ТЕ-12 від 30.09.2016; №158 від 17.01.2017р. на за грудень 2016р. на суму 2387510,00грн; №1028 від 16.02.2017р. за січень 2017р. на кошти в сумі 3535300,00грн.; №1589 від 15.03.2017р. за лютий 2017р. на кошти в сумі 3088800,00грн.; №2305 від 20.04.2017р. за березень 2017р. на кошти в сумі 2369100,00грн., всього на загальну суму 14969309,01 предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (зі змінами).

За змістом пункту 2.6. спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України, або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За умовами розділу 3 спільних протокольних рішень, з метою реалізації спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються: перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України, або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Згідно з пунктом 4 спільних протокольних рішень сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Пунктом п.5.2 спільних протокольних рішень визначено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями. Дата та номер спільних протокольних рішень присвоюється останнім учасником розрахунків після його підписання всіма сторонами.

На виконання спільних протокольних рішень сплачено на рахунок позивача кошти згідно платіжних доручень №6 від грудня 2016р. на суму 2732614,14грн. згідно із СПР №3081 від 13.12.2016р., №1 від січня 2017р. на суму 2387510,00грн. згідно із СПР №158 від 17.01.2017р., №2 від лютого 2017р. на суму 1199499,88грн. згідно із СПР №1028 від 16.02.2017р., №3 від лютого 2017р. на суму 2335800,12грн. згідно із СПР №1028 від 16.02.2017р., №4 від березня 2017р. на суму 3088800,00грн. згідно із СПР №1589 від 15.03.2017р., №5 від 22.08.2017р. на суму 2369100,00грн. згідно із СПР №2305 від 20.04.2017р., №3 від 02.03.2018р. на суму 855984,87грн., всього на загальну суму 14969309,01грн., що визнається сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи власними коштами відповідачем здійснено оплати на загальну суму 390000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №88 від 21.02.2017р. на суму 20000,00грн., банківською випискою від 26.04.2017р. на суму 30000,00грн., банківською випискою від 28.04.2017р. на суму 50000,00грн., банківською випискою від 03.05.2017р. на суму 50000,00грн., банківською випискою від 12.05.2017р. на суму 50000,00грн., банківською випискою від 17.05.2017р. на суму 40000,00грн., банківською випискою від 30.05.2017р. на суму 30000,00грн., банківською випискою від 01.06.2017р. на суму 20000,00грн., банківською випискою від 08.06.2017р. на суму 80000,00грн., банківською випискою від 31.07.2017р. на суму 20000,00грн., що визнається сторонами.

Відповідач свої зобов`язання перед позивачем, за період з жовтня 2016р. по березень 2017р. що включає спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, які підписані протягом спірного періоду виконав у повному обсязі, що підтверджується сальдо ДКП “Стебниктеплокомуненерго”, операціями ДКП “Стебниктеплокомуненерго” по договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р. з 01.10.2016р. по 31.07.2018р., банківськими виписками по рахунку ПАТ “НАК „Нафтогаз України” за спірний період, проведеними позивачем розрахунками заявлених до стягнення сум, та визнається сторонами.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р. сторони встановили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Так, згідно п.8.2. договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р., позивач за первісним позовом за період з 26.01.2017р. по 01.03.2018р. нарахував відповідачу за зобов`язаннями грудня 2016р., січня-березня пеню у розмірі 101884грн. 65коп. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач за первісним позовом, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання нарахував відповідачу зобов`язаннями лютого і березня 2017 за період з 01.04.2017р. по 01.03.2018р. інфляційні втрати у розмірі 185060,14грн. та за зобов`язаннями жовтня 2016р. - березня 2017р. за період з 26.11.2016р. по 01.03.2018р. 3% річних в розмірі 59770,04грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, позивач за первісним позовом у такий спосіб виявив згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку від 03.08.2015 № 493/688, а отже погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ відповідно до договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р.

Як вбачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Аналогічна правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019р. у справі №924/296/18.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, вимоги позивача в частині проведених донарахувань на грошові зобов`язання у розмірі, який врегульовано спільними протокольними рішеннями у даній справі, заявлені безпідставно, тому задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжних доручень та банківських виписок, а також з розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача, власними коштами відповідачем здійснено оплату за спожитий газ на загальну суму 390000,00грн., так 21.02.2017р. за спожитий газ в січні 2017р. – 20000,00грн., тобто до 25.02.2017р.; 26.04.2017р. – 30000,00грн., 28.04.2017р. – 50000,00грн., 03.05.2017р. – 50000,00грн., 12.05.2017р. – 50000,00грн., 17.05.2017р. – 40000,00грн., 30.05.2017р. – 30000,00грн., 01.06.2017р. – 20000,00грн., 08.06.2017р. – 80000,00грн., 31.07.2017р. – 20000,00грн. за спожитий газ в березні 2017р.

Відтак, підставними є вимоги позивача в частині проведених нарахувань на грошові зобов`язання сплачені із простроченням власними коштами, які не ввійшли в предмет врегулювання СПР у даній справі та із врахуванням визначених умовами договору №5151/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р. строків оплати, визначених позивачем періодів нарахувань, наведених у розрахунках, підставними є вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення 3% річних в розмірі 755,33грн., інфляційних витрат в розмірі 2830,60грн., пені в розмірі 5287,44грн.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем за первісним позовом нарахувань пені, інфляційних втрат, 3% річних та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Відповідачем за первісним позовом подано клопотання за вх.№20782/19 від 21.05.2019р. про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 80%. В поданому клопотанні відповідач за первісним позовом зазначає, що ДКП “Стебниктеплокомуненерго” відповідач працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджет та інші, які встановлюються рішенням Виконавчого комітету Стебницької міської ради, та затверджуються з нульовою рентабельністю і корегуються лише на складову здорожчання природного газу. Також відповідач за первісним позовом вказує на відсутність своєї вини у несвоєчасному виконані зобов`язань у зв`язку із невчасними розрахунками бюджетних організацій, та складний фінансовий стан підприємства. На підтвердження обставин зазначених в клопотанні за вх.№20782/19 від 21.05.2019р. відповідачем долучено копії рішення Виконавчого комітету Стебницької міської ради №74, від 20.10.2016р., оборотно-сальдові відомості станом на 01.12.2018р., довідки щодо кредиторської заборгованості станом на 01.10.216р. та станом на 01.05.2019р., довідки щодо дебіторської заборгованості станом на 01.10.2016р. та станом на 01.05.2019р.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

В даному випадку суд враховує, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого газу на умовах договору №5151/1617-ТЕ-21 в розмірі 5287,44грн. не є надмірно великою, виходячи із часу та розміру прострочення належних до сплати сум кредиторові. Також суд враховує, що відповідачем за первісним позовом подано оборотно-сальдові відомості по рахунку станом на 01.12.2018р., що позбавляє можливості встановити майновий стан відповідача за первісним позовом станом на день прийняття рішення судом 23.07.2019р. Долучені довідки видані самим підприємством не є належними доказами в підтвердження фінансового стану підприємства. Враховуючи наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на недоведеність винятковості обставин та підстав для зменшення за встановлених обставин справи нарахувань, дана заява за вх.№20782/19 від 21.05.2019р. задоволенню не підлягає.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За умовами ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення 755грн. 33коп. – 3% річних, 2830грн. 60коп. – інфляційних втрат, 5287грн. 44коп. – пені є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Зустрічну позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку із надходженням до початку розгляду справи по суті, заяви за вх.№26051/19 від 24.06.2019 року про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 226, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задоволити частково.

Стягнути з Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” (82172, Львівська область, м.Стебник, вул.Мельника, буд.17, ідентифікаційний код 22407995) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) 5287,44грн. – пені, 2830,60грн. – інфляційних втрат, 755,33грн. – 3% річних та 133,10грн. – судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву позивача за зустрічним позовом за вх.№26051/19 від 24.06.2019р. про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду задоволити.

Зустрічний позов залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 26.07.2019р.

Суддя Іванчук С.В.