Рішення № 83258754, 17.07.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 912/690/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Зарічанської З.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/690/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

про стягнення 2 596 196,88 грн.

Представники:

від позивача - Остапенко В.М., адвокат, довіреність № 14-201 від 17.05.2019;

від відповідача - Кравченко І.В., в.о. директора, наказ №128-к, від 08.07.2019.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення з останнього на користь позивача пені у сумі 862 422,45 грн, три проценти річних у сумі 387 757,58 грн та інфляційні втрати у сумі 1 346 016,85 грн, всього 2 596 196,88 грн (з урахуванням з0аяви про уточнення суми в прохальній частині позовної заяви від 05.06.2019, а.с. 15, том 4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1683/1617-ТЕ-18 від 04.10.2016 в частині своєчасного здійснення оплати за переданий газ.

У відзиві Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради викладено пояснення та заперечення щодо розміру штрафних санкцій. Відповідач просить зменшити розмір пені на 95% на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України з огляду на остаточне виконання зобов`язань за Договором №1683/1617-ТЕ-18 від 04.10.2016 у лютому 2018 року; відсутність доказів завдання збитків позивачу невчасним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором; скрутний майновий стан відповідача. Проти поданого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечує, оскільки позивач не врахував, що укладаючи договір про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення сторони здійснили новацію в частині порядку та способу виконання зобов`язання, в результаті якого було припинено первісне зобов`язання та виникло нове, яке виконано відповідачем належним чином. Також відповідач зазначає про необхідність застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", в результаті чого нарахування з 26.11.2016 до 30.11.2016 у сумі 4080,48 грн підлягають списанню. До відзиву на позов надано детальний контррозрахунок із врахуванням викладених заперечень.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з відсутністю підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми, що погашені відповідно до спільних протокольних рішень та договору про взаєморозрахунки, оскільки застосуванню підлягають умови Договору № 1683/1617-ТЕ-18 від 04.10.2016:

- п. 11.3, у якому зазначено, що договір про організацію взаєморозрахунків, спільне протокольне рішення не вносять змін до Договору та можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

- п. 8.3., у якому сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач звертає увагу суду, що п. 5.3. Спільних протокольних рішень визначено, що вони є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Стосовно клопотання про зменшення пені, то позивач зазначає, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість становила 42 663 тис.грн; кредиторська заборгованість - 4 636 тис.грн; відстрочені податкові зобов`язання - 69 423 тис.грн; розмір корокострокових позик складає 44 380 тис. грн; довгострокових - 8 784 тис грн. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Враховуючи приписи ст. 42 Господарського кодексу України відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначає, що при укладенні Договору № 1683/1617-ТЕ-18 від 04.10.2016 він був позбавлений на зміну його умов, оскільки проект договору пропонувався позивачем і будь-які пропозиції щодо внесення до нього змін не бралися до уваги. Щодо клопотання про зменшення розміру пені, то з доказів, наданих самих позивачем вбачається, що АТ "НАК "Нафтогаз України" має чистий прибуток в розмірі 16 731 млн грн та залишки коштів на рахунках в розмірі 17 314 млн грн, чим спростовуються твердження позивача про його скрутне матеріальне становище. Водночас відповідач у власній фінансовій звітності за 2018 рік декларує значні збитки.

Заяви, клопотання.

У відзиві на позов відповідач заявив клопотання про зменшення пені у зв`язку із скрутним матеріальним становищем до 95%.

21.05.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та пояснень.

05.06.2019 представником позивача було подане клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження зміни назви.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, тому господарський суд, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019, статут та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, 05.06.2019 постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміни його типу товариства, тобто за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.03.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/690/19.

Ухвалою від 22.04.2019 справу № 912/690/19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 22.05.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у підготовчому засіданні 22.05.2019 постановив протокольною ухвалою, на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не приймати до розгляду клопотання відповідача про долучення доказів від 21.05.2019 та додані до нього докази (а.с. 22-181, том 3).

Ухвалою від 05.06.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.06.2019.

У судових засіданнях 18.06.2019 та 04.07.2019 оголошувались перерви до 04.07.2019 та до 17.07.2019 відповідно.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

04.10.2016 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради Кіровоградської області (Споживач) укладено Договір № 1683/1617-ТЕ-18 постачання природного газу (надалі - Договір, а.с. 11-19), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 19 730 тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 р. - 1480; листопад 2016 р. - 3040; грудень 2016 - 4290; січень 2017 - 3900; лютий 2017 - 3900; березень 2017 - 3120.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Згідно з п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 23.01.2017 (а.с. 20-21).

На виконання умов Договору позивач постачав природний газ. Так у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 96 096 284,62 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017 (а.с. 36-41).

Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.

Господарський суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 2671 від 09.11.2016 на суму 4 493 262,80 грн, № 2958 від 18.11.2016 на суму 95 000 грн, № 3098 від 13.12.2016 на суму 8 759 605,56 грн, № 272 від 18.01.2017 на суму 12 440 933,87 грн, № 1017 від 15.02.2017 на суму 14 789 788,94 грн, № 1455 від 06.03.2017 на суму 13 601 887,39 грн, № 2076 від 10.04.2017 на суму 11 000 000 грн, № 3885 від 14.11.2017 на суму 1 412 225,44 грн (а.с. 56-82, том 1).

Крім того 06.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", тобто за участю, зокрема, сторін у даній справі, укладено Договір № 46/332-в про організацію взаєморозрахунків (а.с. 234-235, том 2). Відповідно до п. 1 такого Договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332. Відповідно до такого договору про організацію взаєморозрахунків перераховано в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в сумі 389 566 грн.

Враховуючи погашення заборгованості шляхом укладення вищевказаних документів та власними коштами відповідача, у останнього повністю виконані зобов`язання по погашенню заборгованості за Договором. Про вказане свідчить зміст виписки банківських операцій відповідача (а.с. 43-55, том 1) та розрахунок заборгованості (а.с. 22-35, том 1). Водночас погашення боргу здійснювалось із порушенням строків сплати, визначених Договором, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- пені в сумі 862 422,45 грн, нарахованої за зобов`язаннями: жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 15.12.2016 у сумі 1 406,23 грн; листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 25.01.2017 у сумі 31489,76 грн; за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 27.02.2017 в сумі 41491,08 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 22.03.2017 у сумі 22363,69 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 у сумі 354305,98 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 в сумі 402928,33 грн.

При розрахунку пені позивач правомірно врахував підписання сторонами спільних протокольних рішень та договору взаєморозрахунків та не здійснював нарахування пені на суми боргу, які погашені згідно таких документів.

Відповідач подав контррозрахунок пені, в якому визнає заборгованість по пені за листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року. Проте пеню за прострочення погашення заборгованості за отриманий газ у жовтні 2016 року відповідач визнає лише у сумі 6273,17 грн, зазначаючи, що згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016), яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашення до набрання чиності цим Законом, неустойка (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Господарський суд погоджується із твердженнями відповідача, така позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена, зокрема, у постанові від 15.05.2019 у справі № 927/604/18. Так даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері електро- та теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних витрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань, тому не підлягає нарахуванню пеня за період з 26.11.2016 - 30.11.2016, що складає 3570,44 грн.

Також суд враховує, що у розрахунку позивача (а.с. 22 том 1) сума пені за жовтень 2016 року вказана 9843,61 грн, тоді як загальна сума по стовпчику "сума пені за період у грн" склала 9843,60 грн. З огляду на викладене пеня, нарахована за несвоєчасне погашення заборгованості у жовтні 2016 року складає 6273,17 грн (9843,60 грн - 3570,43 грн).

Отже правомірно заявленою є пеня у сумі: 858 852,01 грн (6273,17 грн + 31489,76 грн + 41491,08 грн + 22363,69 грн + 354305,98 грн + 402928,33 грн).

- 3% річних в сумі 387 757,58 грн, нараховані за зобов`язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 15.12.2016 у сумі 1406,23 грн, за зобов`язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 25.01.2017 у сумі 9 417,11 грн; за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 27.02.2017 в сумі 21 626,12 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 22.03.2017 у сумі 973,43 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 19.11.2017 у сумі 78 459,18 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 26.02.2017 в сумі 251 518,78 грн.

Як правильно зазначив у відзиві на позов відповідач, при здійсненні розрахунку 3% річних позивач не врахував підписання сторонами спільних протокольних рішень та договору про взаєморозрахунки та погашення заборгованості відповідно до них державою за рахунок коштів державного бюджету.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом (постанова від 03.04.2019 у справі № 906/278/18) незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

Відповідач навів контррозрахунок (а.с. 196-211 том 2), правомірно врахувавши, що на суми, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень та договору про взаєморозрахунки, 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються.

Також господарський суд вважає, що відповідач правильно врахував положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" і при розрахунку 3% річних на заборгованість за жовтень 2016 року відняв суму, що нарахована позивачем до 30.11.2016 (правова позиція щодо такого застосування досліджуваної норми викладена Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі № 927/604/18), відтак 3% річних на заборгованість за жовтень 2016 року склали 896,15 грн; за листопад 2016 року - 4 498,54 грн, за грудень 2016 року - 5927,29 грн; за січень 2017 року - 3194,81 грн, за лютий 2017 року - 53787,84 грн.

Проте при здійсненні розрахунку 3% річних на заборгованість за березень 2017 року відповідач не нараховував 3% річних на суми, що були погашені відповідно до платіжних доручень № 2 від 02.02.2018 (на суму 4000000 грн), № 7 від 27.02.2018 (на суму 2 248 974,39 грн) (а.с. 233-234 том 2), у призначенні платежу яких вказано "ПКМУ № 256 від 04.03.02р. за природний газ за 2017р. зг.дог. № 1683/1617-ТЕ-18 від 04.10.16р.".

Так відповідно до п. 8-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 в редакції, чинній з 01.01.2018 (далі - Порядок №256) здійснено погашення заборгованості за березень 2017 року в сумі 6 248 974,39 грн, проте використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком №256, з метою погашення боргу перед Постачальником, свідчить про власне волевиявлення Споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє відповідача обов`язку відшкодування втрат кредитора, пов`язаних з простроченням грошового зобов`язання; положення Порядку №256 не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання нею чинності, оскільки цей Порядок не містить вказівки про розповсюдження його дії на правовідносини, що існували до 01.01.2018 та які відмінні від боргових зобов`язань по пільгам і субсидіям населення, вказане випливає з принципу незворотності дії закону в часі, визначеного частиною 2 статті 5 ЦК України. Отже, встановлений постановою КМУ №256 порядок не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18.

Отже, позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних на заборгованість за березень 2017 року не враховано погашення 1 412 225,44 грн відповідно до спільного протокольного рішення № 3885 від 14.11.2017 (а.с. 80-82 том 1); відповідачем же враховано і таке погашення і безпідставно виключено з основи для нарахування суми, сплачені відповідно до платіжних доручень № 2 від 02.02.2018 (на суму 4000000 грн), № 7 від 27.02.2018 (на суму 2 248 974,39 грн) (а.с. 233-234 том 2).

Господарський суд здійснив власний перерахунок 3% річних на заборгованість за березень 2017 року, починаючи з суми 10 075 902,30 грн з поступовим погашенням, як вказано у розрахунку позивача (а.с. 34-35 том 1) за період 26.04.2017-26.02.2018. Сума 3% річних на заборгованість за березень 2017 року склала 223 661,18 грн.

Обґрунтованою сумою 3% річних є 291 965,81 грн (896,15 грн + 4498,54 грн + 5927,29 грн + 3194,81 грн + 53787,84 грн + 223 661,18 грн).

- інфляційних втрат в сумі 1 346 016,85 грн, нараховані за зобов`язаннями лютого 2017 року без виключення сум, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень за квітень-жовтень 2017 року у сумі 325 408,14 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року без виключення сум, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень за травень 2017 року - січень 2018 року в сумі 1 020 608,71 грн.

Відповідач у справі здійснив власний контррозрахунок, проте в ньому допущено помилки, так відповідач не здійснює нарахування інфляційних втрат на суми інфляційних втрат за попередні періоди і виключив, як і при розрахунку 3% річних, із заборгованості на яку здійснюються інфляційні нарахування суми, сплачені згідно з платіжними дорученнями № 2 від 02.02.2018 (на суму 4000000 грн), № 7 від 27.02.2018 (на суму 2 248 974,39 грн, а.с. 233-234 том 2).

При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних втрат суд враховує, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17.

З метою виправлення вищезазначених помилок в розрахунках сторін, господарський суд здійснив власний розрахунок. Так на заборгованість за лютий 2017 року загальна сума інфляційних втрат склала 187 296,94 грн:

на заборгованість в сумі 4941476,10 грн за період - квітень 2017 року інфляційні втрати склали 44 473,28 грн;

на заборгованість 4 041 499,98 грн за період - травень 2017 року (що з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів становить 4077873,48 грн) інфляційні втрати склали 53012,36 грн;

на заборгованість 3 234 122,55 грн за період - червень 2017 року (що з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів становить 3305651,64 грн) інфляційні втрати склали 52890,43 грн;

на заборгованість 2 535 787,95 грн за період - липень 2017 року (що з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів становить 2633341,92 грн) інфляційні втрати склали 5266,68 грн;

на заборгованість 1 813 811,99 грн за період - серпень 2017 року (що з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів становить 1887358,10 грн) інфляційні втрати склали (-1887,36) грн;

на заборгованість 1 217 566,12 грн за період - вересень 2017 року (що з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів становить 1265668,83 грн) інфляційні втрати склали 25 313,38 грн;

на заборгованість 646 686,98 грн за період - жовтень 2017 року (що з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів становить 685680,53 грн) інфляційні втрати склали 8228,17 грн.

Всього інфляційні втрати за зобов`язаннями лютого 2017 року склали 187 296,94 грн.

На заборгованість за березень 2017 року загальна сума інфляційних втрат склала 806 565,29 грн. Розрахунок здійснений, починаючи на заборгованість в сумі 10 075 902,30 грн (оскільки позивачем не враховано погашення 1 412 225,44 грн відповідно до спільного протокольного рішення № 3885 від 14.11.2017, а.с. 80-82 том 1) у періоди, зазначені позивачем (а.с. 35, том 1) з урахуванням оплат, що вказані позивачем.

Загальна сума інфляційних втрат, що є обґрунтованою складає 993 862,23 грн.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Відповідачем 21.05.2019 подано суду клопотання № 526 від 21.05.2019 про долучення матеріалів до справи. Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України такі докази (а.с. 22-181 том 3) не прийняті судом, про що постановлено протокольну ухвалу у підготовчому засіданні 22.05.2019.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи позивача щодо необхідності вчасного та повного погашення заборгованості за отриманий природний газ за Договором є правомірними. Водночас позивачем не взято до уваги, що спільними протокольними рішеннями та Договором про організацію взаєморозрахунків сторони визначили інший порядок погашення заборгованості, тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованості, погашені державою відповідно до вказаних документів, не здійснюється. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема у постанові від 03.04.2019 у справі № 906/278/18.

Позивач помилково вважає, що договір № 46/332-в про організацію взаєморозрахунків від 06.11.2017 набирає чинності з моменту здійснення його фінансування. Так, відповідно до п. 16 такий договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування, проте позивач не взяв до уваги, що відповідно до п. 15, який передує п. 15, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Тобто момент набрання чинності - 06.11.2017, а сама дійсність договору ставиться у залежність фінансування, яке було здійснено, що не заперечується позивачем, тобто договір набрав чинності 06.11.2017 і є дійсним.

Відповідач просить зменшити розмір пені до 95% грн. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на наступні обставини: ступінь виконання зобов`язань відповідачем по Договору №1683/1617-ТЕ-18 становить 100%; матеріали справи не засвідчують той факт, що несвоєчасне виконання КП "Теплокомуненерго" зобов`язань за Договором завдало яких-небудь збитків позивачу; причиною неналежного виконання зобов`язання є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2018 року (а.с. 214-215 том 2) та довідкою про заборгованість за податковими зобов`язаннями, відповідно до якої заборгованість по податках станом на 01.03.2019 становить 22 746 тис. грн (а.с. 213 том 2); у складі споживачів теплової енергії Відповідача категорія «населення» складають 88%, на заборгованість населення згідно Закону України від 13.11.96 № 486/96-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" заборонено було нараховувати пеню, інфляційні втрати, та 3 % річних, з 01.01.2011 дія цього Закону скасована, проте порядок нарахування і стягнення пені з населення на сьогоднішній день так і залишається не врегульовано відповідними нормативними актами.

Позивач, заперечуючи проти зменшення пені, посилається на ч. 3 ст. 219 ГК України і зазначає, що ним не вчинено будь-яких неправомірних дій, що може потягнути за собою зменшення судом відповідальності відповідача.

Позивач також звертає увагу суду, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість позивача становила 42 663 тис.грн. Також позивач наголошує, що його віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, виконує обов`язок постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу.

При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує, що КП "Теплокомуненерго" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Олександрія, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Також судом при вирішенні заявленого відповідачем клопотання враховано наступне.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

А отже, КП "Теплокомуненерго" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Господарський суд враховує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Окрім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу необхідні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 10 702 тис. грн (а.с. 214 том 2).

Судом враховано, що позивачем у справі до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.

Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником, який відноситься до об`єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.

Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб`єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.

Господарський суд вважає, що наведені вище обставини та надані докази дають господарському суду підстави для використання свого права на зменшення розміру нарахованої пені.

Разом з цим, враховуючи, що діяльність АТ НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає, що зменшення пені згідно клопотання відповідача на 95% є занадто значним зменшенням, а тому зменшує розмір неустойки на 70% та стягує з відповідача пеню у розмірі 257 655,60 грн. (30% від 858 852,01 грн - визнаної судом як правомірно нараховану позивачем).

Доводи позивача в частині заперечень щодо зменшення штрафних санкцій, судом приймаються до уваги, але враховуючи всі вищевикладені підстави, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, явно скрутний фінансовий стан відповідача, а також інтереси обох сторін у справі, господарський суд вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій до 30 %.

Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

КП "Теплокомуненерго", як Споживач за Договором порушило право Постачальника - АТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" в частині несвоєчасної оплати за отриманий природний газ, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

З огляду на викладене позов АТ "НАК "Нафтогаз" до КП "Теплокомуненерго" підлягає задоволенню частково: у загальній сумі 1 543 483,64 грн, з яких: пеня у сумі 257 655,60 грн, три відсотки річних у сумі 291 965,81 грн, інфляційні втрати у сумі 993 862,23 грн., з урахуванням проведених судом та скорегованих розрахунків, а також зменшення розміру нарахованої суми пені. В решті позову позивачу слід відмовити.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", яким визначено порядок проведення енергогенеруючими компаніями, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, розрахунків за спожитий природний газ виключно через окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "Нафтогаз України (позивачу).

Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ №256 від 04.03.2002, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Водночас, відповідно до п. 8-1 Порядку № 256 в редакції з 01.01.2018 кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням.

Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016. Згідно з ч. 3 ст. 7 такого Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашення до набрання чинності цим Законом, неустойка (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Позивач послався у відповіді на відзив на ст. 219 Господарського кодексу України, проте господарський суд не застосовує вказану норму при вирішенні питання про зменшення розміру пені, оскільки відповідач посилається на ст. 233 Господарського кодексу України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас стосовно зменшення розміру пені на 70 %, то судовий збір за стягнення пені, вимоги за якою не задоволені судом покладається на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 126, 129, 221, 232-233, 236-238, 240-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А, ідентифікаційний код 00185330) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 1 543 483,64 грн, з яких: пеня у сумі 257 655,60 грн, три відсотки річних у сумі 291 965,81 грн, інфляційні втрати у сумі 993 862,23 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 32 170,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6;

відповідачу за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А.

Дата складення повного рішення 26.07.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк