Рішення № 83258612, 17.07.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Черкаси справа № 925/537/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючої судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представника позивача – Шурди О.В., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції) у справі за позовною заявою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Приватного підприємства «СІОН» про стягнення 23566 грн 74 коп,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» пред`явило позов до Приватного підприємства «СІОН» про стягнення 23566 грн 74 коп з яких: 18922 грн 50 коп заборгованості, 3468 грн 78 коп пені, 886 грн 18 коп інфляційних та 289грн 28 коп три відсотки річних, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов за договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2018-07/03 від 17.07.2018 в частині сплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування.

Відповідач (його представник) у судове засідання не з`явився, відзиву на позов у визначений судом строк не надав. Ухвала суду від 15.05.2019 була направлена відповідачу за місцем його державної реєстрації, що підтверджується інформацією зазначеною у Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, суд прийшов до висновку, що відповідач повідомлений належним чином, і його неявка не перешкоджає розгляду справи. А згідно з пунктом 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання відповідачем відзиву на позов, у встановлений судом строк, без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.07.2019 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено, що 17 липня 2018 року на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 «Про правила благоустрою міста Києва» між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» в особі виконуючого обов`язки директора ОСОБА_1 (надалі Сторона 1 - позивач у справі) та Приватним підприємством «СІОН» в особі директора ОСОБА_2 (надалі Сторона 2 - відповідач у справі), було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування№ДНП-2018-07/03 (далі – договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 29 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м.Київ, Солом`янський район, вул.Леніна, 15-17, в межах ІІ територіальної зони паркування м.Київ (надалі фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Відповідно до пункту 1.3 договору, фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту набрання чинності договору.

Згідно пункту 1.4 договору фіксовані місця для паркування вважатимуться повернутими Стороні-1 з експлуатації через 15 календарних днів з дати закінчення строку дії, припинення (розірвання) договору.

Пунктом 2.2.6 договору Сторона-2 зобов`язувалась своєчасно та в повному об здійснювати розрахунки за фіксовані місця, згідно розділу 3 цього договору.

Вартість та порядок розрахунків сторони визначили у Розділі 3 цього договору, відповідно до якого плата Сторони-2 за цим договором становить 7,50 грн за одне місце паркування транспортних засобів за добу у тому числі: вартість послуг без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 4,825 грн без ПДВ; ПДВ - 0,965 грн; збір за місця для паркування транспортних засобів - 1,710 грн.

Розрахунок Стороною-2 здійснюється шляхом оплати у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток 1 до договору). Сторона -1 зобов`язана не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати у двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг, надіслати їх Стороні-2, а Сторона-2 зобов`язана протягом 5 робочих днів з дня прийняття акту приймання-передачі підписати його та повернути Стороні-1 один примірник.

Відповідальність Сторони-2 за порушення строків оплати встановлена сторонами у пункті 4.2 договору, відповідно до якого Сторона-2 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Згідно з пунктом 6.5 договору Сторона-1 має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків:

а) у випадку, якщо Сторона-2 не здійснила оплату в обсязі, встановленому розділом 3 договору і таке порушення триває більше 30 календарних днів;

б) в інших випадках, передбачених законодавством України та (або) цим договором.

Відповідно до пункту 6.6 договору Сторона-1 надсилає Стороні-2 письмове повідомлення не менше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору надсилається у порядку визначеному пунктом 8.4 договору.

Закінчення строку або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з 01 серпня 2018 року і діє до 01 серпня 2021 року.

Починаючи з серпня 2018 року відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у визначені договором строки за надані у користування парко місця не розрахувався, заборгувавши позивачу 18922 грн 50 коп за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року, тому позивач листом від 02.10.2018 №053/05-3701 повідомив Приватне підприємство «СІОН» про розірвання договору в односторонньому порядку з 26.10.2018 та необхідністю сплатити існуючу заборгованість.

18.02.2019 та 03.04.2019 позивач на адресу відповідача направляв листи-вимоги №053/05-481 та №053/05-985 відповідно, у яких вимагав сплатити заборгованості у сумі 18922 грн 50 коп, однак ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

На час звернення позивача з позовом до суду відповідач заборгував плату за договором у сумі 18922 грн 50 коп, які позивач разом з нарахованими інфляційними втратами у сумі 886 грн 18 коп, трьомі відсотками річних у сумі 289 грн 28 коп та 3468 грн 78 коп пені просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором. Предметом цього договору є надання відповідачу в експлуатацію 29 місць для платного паркування транспортних засобів та 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів. За своєю правовою природою вказаний договір містить ознаки договору найму, правовідносини з якого урегульовані Цивільним кодеком України. Так, згідно з положеннями статей 759-661 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У договорі сторони визначили, що місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту набрання чинності договору, тобто з 01.08.2018 (пункт 6.1 договору).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Умовами договору встановлено, що обов`язком відповідача є своєчасне та в повному обсязі внесення позивачу плати за фіксовані місця для паркування автотранспорту, не пізніше 20 числа поточного місяця у розмірі 7,50 грн за одне місце паркування транспортних засобів за добу.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем в порушення вимог договору з 01 серпня до 26 жовтня 2018 року відповідач не вносив плату за паркувальні місця, внаслідок цього у нього утворилася заборгованість у розмірі 18922 грн 50 коп, що підтверджуються розрахунком відповідача та актами надання послуг №4640 від 31.08.2018, №5456 від 30.08.2018, №6126 від 26.10.2018. Відповідачем не було надано суду належних доказів сплати заборгованості у сумі 18922 грн 50 коп, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у сумі 18922 грн 50 коп, є обґрунтовано, підтверджена належними доказами та підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Такими санкціями в розумінні наведених норм є, зокрема, оперативно-господарські та штрафні санкції.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання. Види оперативно-господарських санкцій визначені у статті 236 Господарського кодексу України, у якій, серед іншого, передбачено використання оперативно-господарської санкції такої як одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною.

У пунктах 6.5, 6.5 договору встановлено, що позивач має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку у випадку, у разі не сплати Стороною 2 плати за паркувальні місця у строк більше 30 календарних днів та встановив порядок повідомлення про припинення договору. Позивач у листі повідомив Приватне підприємство «СІОН» про розірвання договору в односторонньому порядку з 26.10.2018 та необхідністю сплатити існуючу заборгованість.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, тому суд прийшов до висновку, що позивач правомірно скористався правом відмови від договору.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідальність замовника у випадку затримки оплати за договором передбачена у пункті 4.2 договору у вигляду нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати. На підставі вказаних положень договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 3468 грн 78 коп за період з 27.10.2018 до 30.04.2019. Стягувана сума пені нарахована позивачем у відповідності з умовами договору, фактичними обставинами та вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно, тому вимога позивача про стягнення пені у сумі 3468 грн 78 коп підлягає до задоволення.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 886 грн 18 коп інфляційних та 289 грн 28 коп три відсотки річних за період з 27.10.2018 по 30.04.2019. Здійснивши перевірку правильності нарахування річних та інфляційних судом встановлено, що розрахунки позивачем здійснено вірно, тому вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «СІОН» (вул.Незалежності, 90, кв.154, м.Сміла, Черкаська область, код ЄДРПОУ 31800982) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (вул.Леонтовича, буд.6, м.Київ, код ЄДРПОУ 35210739) 18922 грн 50 коп заборгованості, 3468 грн 78 коп пені, 886 грн 18 коп інфляційних, 289 грн 28 коп три відсотки річних, та 1921 грн 00 коп судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 25.07.2019

Суддя О.І.Кучеренко