Рішення № 83258609, 09.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2019Справа № 910/5936/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Березова І.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача Яківець В.О. (керівник).

В судовому засіданні 09.07.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 26.07.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

08 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) надійшла позовна заява № 420/12 від 07.05.2019 року до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року в сумі 11 577,05 грн. з них: основного боргу - 7573,76 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 76 копійки), інфляційних втрат - 2032,36 грн. (дві тисячі тридцять дві гривні 36 копійки), 3% річних - 456,18 грн. (чотириста п`ятдесят шість гривень 18 копійок) та штрафу - 1514,75 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 75 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5936/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11.06.2019 року.

11.06.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 10/06/2019-1 від 10.06.2019 року, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що у будинку ЖБК "Річковик-2" загальнобудинковий прилад обліку на гарячу воду не встановлений, тому відповідний облік ведеться мешканцями за показаннями квартирних лічильників, ЖБК "Річковик-2" не може бути споживачем послуги по водопостачанню та водовідведенню гарячої води, оскільки безпосередньо воду не споживає і водовідведення (скидання використаних стоків до каналізаційних мереж) не обліковує та не використовує. Відповідач зазначає, що не може нести відповідальність перед постачальниками комунальних послуг за безпосередніх споживачів - мешканців будинку (за споживання та водовідведення гарячої води). Крім того, відповідач вказує, що заборгованість відповідача виникла за послугу "питна вода (стоки)" з посиланням на код 3-50423, тоді як відповідачу не відомо на яких правових підставах визначений код 3-50423 та яке його призначення, жодні оплати з таким кодом відповідачем ніколи не здійснювалися, всі оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення відповідач здійснював на рахунки позивача за одним єдиним кодом 3-423. Обсяг води зазначений в розшифровках за відповідний місяць не відповідає обсягам води зазначених в довідці щодо спожитих обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 85 за період січень 2016 - липень 2016.

В судовому засіданні 11.06.2019 року судом оголошувалася перерва.

04.07.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 670/12 від 03.07.2019 року, в якій позивач з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується, з огляду на те, що оскільки стороною договору на яку покладено обов`язок по оплаті вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення є саме відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем. Як вказує позивач, в матеріалах справи містяться акти про зняття показань з приладів обліку, які підтверджують об`єм наданих послуг з водопостачання, що надходить до центрального теплового пункту, так і наявна довідка КК «Центр комунального сервісу», яка підтверджує об`єм наданих послуг з постачання гарячої води безпосередньо до будинку ЖБК «Річковик-2», отже позивач повністю довів правові підстави нарахування та обсяги наданих відповідачу послуг за відведення стоків гарячої води (код абонента 3-50423). Крім того, позивач зауважив, що споживачам відкриваються особові рахунки на кожен об`єкт по якому здійснюється водокористування, при цьому відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку і норми чинного законодавства не передбачають узгодження його з абонентами.

В судовому засіданні 09.07.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2000 року між Державним комунальним об`єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Річковик-2" (надалі - відповідач, абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної, води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (надалі Правила).

Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 року № 24 втратили чинність 01.07.1994 року у зв`язку з введенням в дію Правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які в свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 року у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190.

В п. 2.2. договору встановлено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

За умовами п. 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Відповідно до п. 3.6. договору, абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленному чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7. договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1. договору).

07.08.2014 року між позивачем та ПАТ "Київенерго" укладено договір № 12477/5-01 про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води.

Пунктом 1.3. договору № 12477/5-01 передбачено, що для здійснення позивачем нарахувань за стоки гарячої води споживачу гарячої води, ПАТ "Київенерго" зобов`язане надавати позивачу щомісячно, данні щодо обсягів гарячої води, наданої ПАТ "Київенерго" споживачам.

Відповідно до п. 8.1. договору № 12477/5-01, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 15.04.2015 року. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

ПАТ «АК «Київводоканал» для здійснення розрахунків за питну воду та приймання стічних вод через приєднані мережі ЖБК "Річковик-2" було відкрито особові рахунки та присвоєно коди абонента.

Так, нарахування за спожиті ЖБК "Річковик-2" послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року здійснювались на 2 коди абонента та відповідно до кожного відкритого коду по особовим рахункам абонента (о/р):

код 3-423 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об`єм стоків;

код 3-50423- для здійснення розрахунків за водовідведення стоків води, яка використовувалась для підігріву.

На підтвердження надання позивачем відповідачу обумовлених договором послуг, позивачем до матеріалів справи долучено акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), які є первинними документами й підтверджують факт надання послуг та їх об`єми, розшифровки рахунків відповідача, в яких вказані об`єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг, довідку Комунального концерну «Центр комунального сервісу» щодо спожитих обсягів гарячої води поставленої ПАТ «Київенерго» за адресою: вул. Закревського, 85 за період з січня 2016 - липень 2016, довідку ПАТ «КБ «Хрещатик» № 9-2/5521 від 12.12.2018 року з реєстром інформаційних дебетових повідомлень, що надсилались до банківської установи ЖБК «Річковик-2», довідку АТ «Банк Кредит Дніпро» № 51/12-1128 від 21.01.2019 року з додатком № 1 (реєстр дебетових повідомлень, що надсилались на адресу банківської установи ЖБК «Річковик-2»).

Крім того, до матеріалів також долучені складені позивачем платіжні вимоги-доручення за період з січня 2016 року по липень 2016 року за кодом 3-50423.

При цьому, позивач вказує, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих в період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки не направляв. Тому, в силу положень п. 3.7. договору, надані ПАТ «АК «Київводоканал» в період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року послуги з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року в період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року надав відповідачу послуги з водопостачання за кодом 3-50423 в розмірі 7573,76 грн., проте відповідач надані позивачем послуги не оплатив, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7573,76 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати комунальних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ПАТ "АК "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 "вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води".

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Внаслідок укладення договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" його дія поширюється на всі суб`єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов`язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтями 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

26.04.2014 року набрав чинності Закон України № 1198-VII, яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами статей 509, 607 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Матеріали справи не містять доказів припинення або розірвання договору в установленому законом порядку.

Таким чином, наявність укладених фізичними особами та власниками (наймачами, орендарями) житлових приміщень/квартир, як споживачами, у період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, не нівелюють обов`язку відповідача сплати вартість наданих позивачем послуг, у період щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).

У пункті 1.2. Правил надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб`єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб`єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об`єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Пунктами 3.1., 5.2. Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Згідно з п. 3.7. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4. Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 року за № 403/6691 (надалі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2. Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

За змістом п. 1.4. Правил № 37 абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 зазначених Правил приймання, підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Як вже зазначалося судом вище, на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується довідкою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 9-2/5521 від 12.12.2018 року з реєстром інформаційних дебетових повідомлень, що надсилались до банківської установи ЖБК «Річковик-2», довідкою АТ «Банк Кредит Дніпро» № 51/12-1128 від 21.01.2019 року з додатком № 1 (реєстр дебетових повідомлень, що надсилались на адресу банківської установи ЖБК «Річковик-2»), розшифровками рахунків абонента.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначав, що у будинку ЖБК "Річковик-2" загальнобудинковий прилад обліку на гарячу воду не встановлений, тому відповідний облік ведеться мешканцями за показаннями квартирних лічильників, ЖБК "Річковик-2" не може бути споживачем послуги по водопостачанню та водовідведенню гарячої води, оскільки безпосередньо воду не споживає і водовідведення (скидання використаних стоків до каналізаційних мереж) не обліковує та не використовує. Відповідач зазначає, що не може нести відповідальність перед постачальниками комунальних послуг за безпосередніх споживачів - мешканців будинку (за споживання та водовідведення гарячої води). Крім того, відповідач вказує, що заборгованість відповідача виникла за послугу "питна вода (стоки)" з посиланням на код 3-50423, тоді як відповідачу не відомо на яких правових підставах визначений код 3-50423 та яке його призначення, жодні оплати з таким кодом відповідачем ніколи не здійснювалися, всі оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення відповідач здійснював на рахунки позивача за одним єдиним кодом 3-423. Обсяг води зазначений в розшифровках за відповідний місяць не відповідає обсягам води зазначених в довідці щодо спожитих обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 85 за період січень 2016 - липень 2016.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 3.7. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідачем встановлений договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг виконано не було, та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння.

При цьому, суд зауважує, що відповідач мав можливість бути присутнім при знятті показників з приладу обліку, але не скористувався таким своїм правом.

Таким чином, надані ПАТ "АК "Київводоканал" послуги за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року за кодом 3-50423 в період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року в розмірі 7573,76 грн. вважаються прийнятими.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року в період з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року в частині сплати послуг з водовідведення за кодом 3-50423 в розмірі 7573,76 грн. підтверджено матеріалами справи.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 7573,76 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7475/4-13 від 11.01.2000 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 7573,76 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення штрафу - 1514,75 грн., інфляційних втрат - 2032,36 грн. та 3% річних - 456,18 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В п. 4.1. договору визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

За таких підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 4.1. договору від суми заборгованості в розмірі 1514,75 грн. (7573,75 х 20%).

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що загальна сума інфляційний втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 2018,57 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 13,79 грн. позивачу належить відмовити.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 457,42 грн.

При цьому, судом встановлено, що при додаванні сум 3% річних позивачем допущено арифметичну помилку та вказано загальну суму 3% річних 456,18 грн., натомість її сумарний розмір складає 456,17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 456,17 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 11 563,24 грн. з них: основного боргу - 7573,75 грн., інфляційних втрат - 2018,57 грн., 3% річних - 456,17 грн. та штрафу - 1514,75 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1918,71 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо клопотання № 10/06/2019-2 від 10.06.2019 року «Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу» Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2", то понесені відповідачем витрати залишаються за останніми, у зв`язку з задоволенням позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" (код ЄДРПОУ 23697417, адреса: 02232, м. Київ, вул. Закревського, 85) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (код ЄДРПОУ 03327664, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а) грошові кошти: основного боргу - 7573,75 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 75 копійок), інфляційних втрат - 2018,57 грн. (дві тисячі вісімнадцять гривень 57 копійок), 3% річних - 456,17 грн. (чотириста п`ятдесят шість гривень 17 копійок), штрафу - 1514,75 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 75 копійки) та судовий збір - 1918,71 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять гривень 71 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.07.2019р.

Суддя О.В. Котков