Рішення № 83258324, 24.07.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/329/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: Полєтаєв І.О. - адвокат, ордер КВ № 016346, виданий 05.04.2019

- від відповідача: не прибув

- від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" (Львівська область, м. Борислав)

до Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (Житомирська область, Лугинський район, с. Липники)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "Укрспирт" (Київська область, м. Бровари)

про стягнення 476947,10 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 238 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" 476947,10 грн., з яких 188361,30 грн. боргу, 46612,95 грн. 3% річних, 18836,13 грн. штрафу, 14398,03 грн. пені, 208738,69 грн. інфляційних; за попереднім розрахунком судових витрат позивач також витратив 27500,00 грн., з яких 7500,00 грн. судового збору, 20000,00 грн. - на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 77 від 26.12.2006 щодо своєчасної сплати за поставлений товар згідно з такими видатковими накладними: №00-12060002 від 07.12.2010; №00-12230004 від 27.12.2010 та №00-01100001 від 10.01.2011.

Ухвалою від 10.04.2019 господарський суд відкрив провадження у даній справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "Укрспирт".

Ухвалою від 23.05.2019 господарський суд закрив підготовче провадження; призначив справу до судового розгляду по суті на 04.07.2019 р. о 12:00 (а. с. 67).

30.05.2019 до суду від представника позивача електронним зв`язком надійшла заява від 28.05.2019, вих. № 110 про стягнення з відповідача на користь позивача витрат з оплати послуг на правничу допомогу на загальну суму 25000,00 грн.; до заяви надано копію платіжного доручення № 479 від 24.05.2019 про перерахування позивачем коштів в сумі 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а. с. 71 - 75), яку ухвалою від 30.05.2019 господарський суд призначив до розгляду в тому ж засіданні суду (а. с. 76).

18.06.2019 до суду від відповідача надійшов відзив та заява про сплив позовної давності (а. с. 86, 87).

Ухвалою від 04.07.2019 господарський суд відклав розгляд справи по суті та розгляд заяви позивача про стягнення з відповідача 25000,00 грн. витрат з оплати послуг на правничу допомогу, призначив засідання суду для розгляду справи та заяви відповідача про застосування строку позовної давності на 24.07.2019 о 15:00 (а. с. 99).

До суду надійшли такі документи:

15.07.2019 - (електронною поштою) - від представника позивача:

- заява про стягнення з відповідача витрат з оплати послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. разом з доданими до неї документами (а. с.103-105);

- письмові заперечення на заяву відповідача про сплив позовної давності з доказами направлення її відповідачу та третій особі (а. с. 106-108);

- 22.07.2019 - від відповідача - відзив на заяву про витрати на правничу допомогу та на заперечення про сплив позовної давності (а. с. 110).

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та наданій суду письмовій промові (заключному слові) (а. с. 112-114).

Представник відповідача та третьої особи в засідання суду не прибули.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

26.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" (постачальник) та Державним підприємством "Липницький спиртовий завод" (покупець) укладено договір поставки № 77 (далі - договір поставки) (а. с. 14,15), за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов"язується поставляти покупцеві товар в асортименті, кількості та за ціною, що визначений у видаткових накладних, які є невід"ємною частиною цього договору (далі - товар), вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки товар, поставляється покупцю окремими партіями. Кожна партія товару визначається заявкою покупця (яка подається як в усній формі телефонним зв"язком, так і в письмовій формі факсом, електронним повідомленням), в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, асортимент тощо.

Пунктом 3.1. договору поставки сторонами погоджено, що кожна партія товару, повинна бути поставлена покупцю не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідної заявки. Заявка покупцем може коригуватись та вважається прийнятою, якщо подана не пізніше за 30 календарних днів з дати поставки товару.

Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю (п. 3.3. договору поставки).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплати за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку не пізніше 14-ти календарних днів з моменту поставки продукції.

На виконання умов договору, відповідачу поставлено товар на суму 188361,30 грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, які є у справі (а. с. 16 - 21).

Відповідач не надав доказів сплати у встановлений у п. 4.1. договору поставки строк за отриманий товар.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем направлено відповідачеві претензію від 20.02.2011 № 02-2011 (а. с. 22, 23), яка залишилась без відповіді та задоволення.

Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2011 (фотокопія на а. с. 30) відповідачем підтверджено суму боргу у розмірі 188361,30 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 476947,10 грн., з яких 188361,30 грн. боргу, 46612,95 грн. 3% річних, 18836,13 грн. штрафу, 14398,03 грн. пені, 208738,69 грн. інфляційних, а також судових витрат.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд, які застосував господарський суд.

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб`єктивне право (право на власні дії чи право на дії інших осіб тощо).

Оскільки суб`єктивному праву завжди відповідає юридичний обов`язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов`язаними особами.

Визначення змісту суб`єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов`язати суб`єктів обов`язку поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому інше.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом з відповідними йому підставами.

Предмет та підстава позову, як його необхідні елементи, перебувають між собою в тісному зв`язку, оскільки сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу для захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності в них конкретного цивільного права і обов`язку.

За ч.ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України встановлено початок перебігу позовної давності, а саме приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня , коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

3. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

3.1. Щодо зміни найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна".

В матеріалах справи є протокол загальних зборів учасників ТОВ "Етол-Україна" від 27.01.2014 (а. с. 32, 33), відповідно до якого постановлено змінити найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна"; у зв`язку зі зміною статутного фонду та найменування товариства постановлено затвердити нову редакцію його статуту.

У Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №273 (3) від 30.01.2014 внесено інформацію про проведену зміну найменування юридичної особи (а. с. 34).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2018 ТОВ "НТД-Україна" має ідентифікаційний код 25227710 та зареєстровано за таким місцезнаходженням: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, буд. 46-Б (а. с. 35 - 41).

3.2. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 188361,30 грн.

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 188361,30 грн., що підтверджується такими видатковими накладними:

- № 00-12060002 від 07.12.2010 на суму 71494,80 грн. (а. с.16);

- № 00-12230004 від 27.12.2010 на суму 79744,20 грн. (а. с.17);

- № 00-01100001 від 10.01.2011 на суму 37122,30 грн. (а. с.18).

Про факт поставки товару на зазначені суми свідчать також податкові накладні від 07.12.2010, від 27.12.2010 та від 10.01.2011 (а. с. 19 - 21).

В матеріалах справи є акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2011 (а.с.30), згідно з яким відповідачем підтверджено суму боргу у розмірі 188361,30 грн.

Отже, з огляду на зазначені первинні документи, відповідачем не сплачено позивачу за отриманий товар 188361,30 грн.; доказів сплати заборгованості в повному обсязі станом на дату розгляду справи суду не надано.

3.3. Щодо заяви позивача про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з відзиву на позов та заяви про сплив позовної давності (а. с. 89, 90), відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Вказані відзив та заява надійшли до господарського суду, 19.06.2019, тобто після постановлення господарським судом ухвали від 23.05.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2019 о 12:00 (а. с. 67).

Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Згідно з ч. ч.1,2,3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву; підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Таким чином, за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства та під час розгляду справи в суді першої інстанції.

3.4. Щодо заперечень позивача, викладених у запереченнях на заяву відповідача про сплив позовної давності (а. с. 106) та промові (заключному слові) (а. с. 112 - 114).

1) Стосовно наявності підстав, які зумовлюють зупинення перебігу строків позовної давності стосовно Державного підприємства "Липницький спиртовий завод".

Обгрунтовуючи свої заперечення, позивач посилається на те, що відповідач перебуває у стані припинення, яке триває з 05.01.2011, є державним підприємством, тому на нього розповсюджується дія Закону України "Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 № 2864-ІІІ; зазначений закон фактично є дискримінаційним по відношенню до кредиторів, оскільки ним закріплено заборону на реалізацію основних фондів виробничого призначення державних підприємств та підприємств, де частка держави складає не менше 25%; ця заборона фактично унеможливлює виконання рішень судів про стягнення боргів.

З огляду на викладені обставини, представником позивача вказано про зупинення строків позовної давності у цій справі.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 № 2864-ІІІ (далі - Закон №2864-ІІІ) (зі змінами) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 Закону № 2864-ІІІ для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З детальної інформації про юридичну особу - відповідача (а. с. 92 - 94) вбачається, що центральним чи місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 % є Міністерство аграрної політики України, а в переліку засновників зазначено Державний концерн спиртової та лікеро - горілчаної промисловості, тому відповідач відноситься до державних підприємств.

Разом з тим, норми Закону №2864-ІІІ регулюють відносини, пов`язані з примусовою реалізацією майна, зокрема, державних підприємств за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім випадків передбачених законом.

Статтею 263 ЦК України передбачено перелік випадків у разі наявності яких зупиняється перебіг позовної давності.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

За ініціативою суду долучено до матеріалів справи ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 14/5007/13/11-П, відповідно до якої повернуто позов ТОВ "Етол-Україна" до ДП "Липницький спиртовий завод" про стягнення 213961,76 грн. посилаючись на п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України (а.с.116) та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.10.2011 у справі № 20/5007/49/11-П, відповідно до якої повернуто позов ТОВ "Етол-Україна" до ДП "Липницький спиртовий завод" про стягнення 213961,76 грн. посилаючись на п. 6 ст. 63 ГПК України (а. с. 115).

Інші судові документи щодо стягнення ТОВ "Етол-Україна" з ДП "Липницький спиртовий завод" боргу за спірним договором в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, зупинення строку позовної давності можливе лише за підстав конкретно регламентованих цивільним законодавством.

Мораторій як підстава зупинення перебігу строку позовної давності являє юридичну перешкоду для пред`явлення позову, внаслідок встановлення заборони на виконання зобов`язання і впливає не на стан самого цивільного правовідношення, а на можливість його реалізації.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності у спорі між ТОВ "НТД-Україна" та ДП "Липницький спиртовий завод" про стягнення 188361,30 грн. боргу за спірним договором поставки №77 від 26.12.2006 на підставі видаткових накладних: №00-12060002 від 07.12.2010; №00-12230004 від 27.12.2010 та №00-01100001 від 10.01.2011.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність правової підстави вважати зупиненим перебіг строку позовної давності з підстав, викладених у запереченнях представника позивача.

2) Щодо допущених відповідачем процесуальних порушень, які унеможливлюють прийняття та розгляд у справі відзиву на позов та заяви про сплив позовної давності.

В якості допущених процесуальних порушень позивач зосередив увагу на таких:

- відповідач не зазначив номер судової справи, що є порушенням п. 1 ч. 3 ст. 165 ГПК України;

- відзив на позов та заява про сплив позовної давності за своїм змістом не містять заяви до суду (судді) та підписані не уповноваженою особою - директором ДП "Липницький спиртовий завод" - В.І. Таргонською, замість голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатором - Дмітрієвим А.Ю.;

- відзив подано з порушенням встановленого строку на його подання і відповідач не заявляє клопотання про відновлення строку подання відзиву (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

Щодо вказаних зауважень позивача суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відзив на позов та заяву про сплив позовної давності (а. с. 89, 90) відповідач оформив одним документом, у якому зазначено такий номер справи № 906/329/1.

Однак, суд, виходячи зі складу сторін та змісту спірних правовідносин, зазначених у вказаному документі, прийшов до висновку про допущену описку та долучив його до матеріалів справи №906/329/19, що не є процесуальним правопорушенням.

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу - ДП "Липницький спиртовий завод", отриману з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.07.2019 (а.с.92-94) вбачається, що відповідач перебуває в стані припинення з 05.01.2011; директором зазначено ОСОБА_2 (керівник з 23.11.2016; тимчасове виконання обов`язків); головою комісії з припинення або ліквідатором - Дмітрієва А.Ю.

Тому, на підставі офіційних даних з ЄДР - ОСОБА_2 являється особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи та відповідно мала право підпису спірного відзиву на позов та заяви про сплив позовної давності.

Відповідно до ч. 8,9 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, у п. 6 резолютивної ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2019 запропоновано відповідачу надіслати суду відзив на позов з врахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, зазначена ухвала господарського суду була отримана відповідачем 12.04.2019, (а.с. 56). Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву визначено 29.04.2019.

Разом з тим, відзив на позов, без дати, надійшов до суду 19.06.2019 (а. с. 89, 90).

Крім того, п. 2 ч. 6 ст. 165 ГПК України встановлено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Отже, відповідач повинен були додати докази направлення відзиву позивачу, проте таких доказів суду не надав, а отже позивачем не дотримано також вимог, встановлених ч. 5 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відповідачем відзив поданий не у встановлений судом строк, не наведено суду поважних причин подання відзиву з пропущенням цього строку, не надано доказів його направлення позивачу, суд на підставі положень ч. 2 ст. 118 ГПК України залишає поданий відповідачем відзив без розгляду, тому спір вирішується без його урахування.

4. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 77 від 26.12.2006 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 188361,30 грн., що підтверджується такими видатковими накладними (а. с. 16-18): № 00-12060002 від 07.12.2010 на суму 71494,80 грн.; № 00-12230004 від 27.12.2010 на суму 79744,20 грн.; № 00-01100001 від 10.01.2011 на суму 37122,30 грн.

Про факт поставки товару на зазначені суми свідчать також податкові накладні від 07.12.2010, від 27.12.2010, від 10.01.2011 (а. с. 19 - 21).

В матеріалах справи є акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2011 (а. с. 30), згідно з яким відповідачем підтверджено суму боргу у розмірі 188361,30 грн.

Отже, з огляду на зазначені первинні документи, відповідачем не сплачено позивачу за отриманий товар у сумі 188361,30 грн.

Зважаючи на п. 4.1. договору поставки відповідач повинен був оплатити за отриманий товар починаючи з 22.12.2010, з 11.01.2011, з 25.01.2011.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України, в даному випадку перебіг строку позовної давності розпочався з 22.12.2010, з 11.01.2011, з 25.01.2011 та відповідно закінчився 22.12.2013, 11.01.2014 та 25.01.2014.

Матеріалами справи стверджується, що позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом 06.04.2019 (за штемпелем на конверті), тобто поза межами трьохрічного строку позовної давності.

Крім того, наведені позивачем обставини, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності не знайшли свого доказового підтвердження.

Позивач не був позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача відповідних сум в межах строку позовної давності. Вимога позивача не відноситься до переліку вимог, на які позовна давність не поширюється.

Враховуючи викладене, слід відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "НТД-Україна" до ДП "Липницький спиртовий завод" про стягнення 476947,10 грн., з яких 188361,30 грн. боргу, 46612,95 грн. 3% річних, 18836,13 грн. штрафу, 14398,03 грн. пені, 208738,69 грн. інфляційних за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, що є самостійною підставою для відмови в позові відповідно до ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, згідно з п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відмовою у позові повністю судові витрати по сплаті судового збору у сумі 7500,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн. згідно з заявою про витрати на правничу допомогу, яка надійшла до суду електронною поштою 15.07.2019 (а. с. 103), покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.07.19

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)

4 - третій особі (реком. з повідомл.)