Ухвала суду № 83258151, 23.07.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1196/18

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» №73 від 02.07.2019 року (вх. №149/19 від 05.07.2019 року) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у виконавчому проваджені ВП№59063223 з примусового виконання наказу від 25.10.2018 року у справі №911/1196/18

за позовом Національного банку України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

секретар судового засідання О.О.Стаднік

представники:

від позивача (стягувача) – не з`явився

від відповідача (боржника) – М.В.Переяславська

від третьої особи – не з`явився

від ДВС – не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2018 року у справі №911/1196/18 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» позовні вимоги задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 року (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код 00032106) в сумі 2674478038 (два мільярди шістсот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім гривень) 00 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №24 від 04.03.2009 року, укладеним між Національним банком України (ідентифікаційний код 00032106) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрованим в реєстрі за №354, а саме, на наступне нерухоме майно: адміністративно-виробничі приміщення та бокс інкасаторських машин, загальною площею 769,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» (ідентифікаційний код 38920700, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А) на підставі Договору купівлі-продажу від 28.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстраційним номером №1373 за початковою ціною, визначеною Іпотечним договором, а саме: 9172812 (дев`ять мільйонів сто сімдесят дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. без ПДВ на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код 00032106), квартира, загальною площею 36,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (ідентифікаційний код 38920700, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А) на підставі Договору купівлі-продажу від 28.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстраційним номером №1367 за початковою ціною, визначеною Іпотечним договором, а саме: 500553 (п`ятсот тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 00 коп. без ПДВ на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код 00032106). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А, код 38920700) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код 00032106) 145100 (сто сорок п`ять тисяч сто) грн. 48 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 25.10.2018 року видано відповідні накази.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року заяви Національного банку України №18-0016/58878 від 05.11.2018 року (вх. №32240/18 від 15.11.2018 року), №18-0016/60268 від 12.11.2018 року (вх. №32239/18 від 15.11.2018 року) про виправлення описок у рішенні Господарського суду Київської області від 25.09.2018 року та наказі Господарського суду Київської області від 25.10.2018 року у справі №911/1196/18 задоволено. Внесено відповідні виправлення у рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2018 року та наказ Господарського суду Київської області від 25.10.2018 року у справі №911/1196/18.

До Господарського суду Київської області звернувся боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» зі скаргою №73 від 02.07.2019 року (вх. №149/19 від 05.07.2019 року) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. у виконавчому проваджені ВП№59063223 з примусового виконання наказу від 25.10.2018 року у справі №911/1196/18, відповідно до якої, скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 10.05.2019 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП№59063223.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року розгляд скарги призначено на 23.07.2019 року.

До суду від відповідача (боржника) надійшли письмові пояснення №75 від 16.07.2019 року (вх.13990/19 від 18.07.2019 року) на виконання вимог ухвали суду.

Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, у судове засідання 23.07.2019 року не зявились.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, у судове засідання 23.07.2019 року не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, письмові пояснення по суті скарги не подав.

Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні 23.07.2019 року вимоги поданої скарги підтримав та просив її задовольнити.

Враховуючи, що державний виконавець, стягувач та третя особа завчасно повідомлялись про розгляд скарги, положення ч. 2 ст. 342 ГПК України, а також, зважаючи на строки, встановлені ч. 1 ст. 342 ГПК України, керуючись ст. 42 ГПК України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні 23.07.2019 року подану скаргу та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Господарського суду Київської області №911/1196/18 від 25.02.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2019 року ВП№59063223 та постанову про арешт майна боржника від 10.05.2019 року ВП№59063223.

Відповідно до оскаржуваної постанови про арешт майна боржника від 10.05.2019 року державний виконавець встановив, що сума стягнення за виконавчим документом складає 2674478038,00 грн. та постановив накласти арешт на майно: квартиру, загальною площею 36,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та адміністративно-виробничі приміщення та бокс інкасаторських машин, загальною площею 769,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 буд АДРЕСА_3 44 в межах суми звернення стягнення 2674478038,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою в частині визначення суми заборгованості по виконавчому провадженню у розмірі 2674478038,00 грн. відповідач (боржник) - ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч. 7 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2018 року у справі №911/1196/18, сума 2674478038,00 грн. є заборгованістю Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 року перед Національним банком України.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» виступає поручителем за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 року згідно Іпотечного договору №24 від 04.03.2009 року та несе відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» зобов`язань за кредитним договором виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Оскільки, рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2018 року у справі №911/1196/18 встановлено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною кватрити у розмірі 500553,00 грн. та адміністративно-виробничих приміщень та боксу інкасаторських машин у розмірі 9172812,00 грн., суд дійшов висновку, що саме в межах вартості предметів іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» має нести відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» зобов`язань за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем в постанові про арешт майна боржника ВП№59063223 від 10.05.2019 року неправомірно встановлено суму стягнення у розмірі 2674478038,00 грн., оскільки, вказана сума є заборгованістю ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 року перед Національним банком України, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» виступає поручителем за даним Кредитним договором згідно Іпотечного договору №24 від 04.03.2009 року та несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предметів іпотеки, початкова ціна продажу яких встановлена у загальному розмірі 9673365,00 грн.

Оскільки, суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» виступає поручителем за даним Кредитним договором згідно Іпотечного договору №24 від 04.03.2009 року та несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предметів іпотеки, початкова ціна продажу яких встановлена у загальному розмірі 9673365,00 грн., а тому, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. щодо визначення суми звернення стягнення у розмірі 2674478038,00 грн., як загальної суми заборгованості ПАТ Комерційний банк «Приватбанк», є неправомірними.

Однак, як вбачається з матеріалів скарги, державним виконавцем 29.05.2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно приписів якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Як зазначено вище, оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 10.05.2019 року №ВП59063223 винесена з порушеннями приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» в частині визначення суми заборгованості, в той же час судом встановлено, що на день розгляду даної скарги наказ Господарського суду Київської області №911/1196/18 від 25.10.2018 року на примусове виконання якого відкрито виконавче провадження ВП№59063223, повернуто стягувачу згідно постанови про повернення виконавчого документа від 29.05.2019 року.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» №73 від 02.07.2019 року на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. у виконавчому провадженні ВП№59063223 не підлягає задоволенню, оскільки, обставини, які були підставою для подання зазначеної скарги, відпали та, відповідно, відсутнє порушене право скаржника. Керуючись ст.ст. 231, 339, 340, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» №73 від 02.07.2019 року (вх. №149/19 від 05.07.2019 року) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання відповідно до ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 26.07.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць