Рішення № 83256594, 22.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року справа № 580/983/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

представників – Весеньова Є.В.(за ордером),

ОСОБА_1 (за посадою),

представників відповідача – Криштоф В.В.(за довіреністю),

Тарана В.Ю.(за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Аеропорт Черкаси Черкаської обласної ради” до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося КП “Аеропорт Черкаси Черкаської обласної ради” (18036, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 168) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить скасувати рішення №27 про застосування (фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, з Комунального підприємства “Аеропорт Черкаси Черкаської обласної ради” штрафу розмірі 70685,59 грн. та нараховану пеню в сумі 3001211,07 грн. за період з 21.02.2002 року по 26.07.2018 року.

10.07.2019 поновлено провадження у справі, зупиненого на підставі ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2019.

10.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позовні вимоги позивач аргументує тим, що рішення ПФУ № 27 яким застосовано до комунального підприємства «Аеропорт Черкаси» Черкаської обласної ради штраф і нараховану пеню за період з 21.02.2002 року по 26.07.2018 року прийняте всупереч вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначив, що частину 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка діяла з 01.01.2004 року по 08.07.2010 року, виключено на підставі Закону України N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 року. Таким чином, дана норма на сьогоднішній день є не чинною, а тому стягнення штрафу та пені органами Пенсійного фонду - є незаконним. Вказує, що оскільки штрафу та пеня нарахована з 21.02.2002 року, на момент коли Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V, не був прийнятий, тому нарахування штрафу та пені за цей період є незаконним, оскільки Закон не має зворотної дії в часі.

Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідачем подано до суду відзив в якому зазначено, що стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій здійснено відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та в порядку абз. 6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Тобто, після набрання чинності Законом №2464-VI за органами УПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01.01.2011. Оскільки позивачем було порушено строки сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то відповідно, ПФУ правомірно прийнято рішення від 06.12.2018 № 27 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Представник відповідача звернув увагу, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12.05.2015 у справі №21-370а15.

В судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог представники заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

06 грудня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено Рішення №27 про застосування фінансових санкцій до Комунального підприємства «Аеропорт Черкаси» Черкаської обласної ради за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом ПФУ за період з 21.02.2002 по 26.07.2018 в розмірі 70685,59грн. штрафу та 3001211,07грн. – пені, у відповідності до пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Судом також встановлено, що згідно розрахунку фінансової санкції до рішення № 27, Комунальним підприємством “Аеропорт Черкаси Черкаської обласної ради” сплата страхових внесків з 2002 року відбулася у 2018 році, за виключенням періоду перерахунку у 2014 році.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п.п.1,10,15 ст. 11 цього Закону.

Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Відповідно до п. 9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Згідно п. 9.3.2 Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пунктом 9.6 Інструкції, визначено, що суми штрафів, передбачених пунктами 9.3 та 9.4 цієї Інструкції, підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Відповідно до п. 10.1 Інструкції, на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464- VI (далі - Закон № 2464-VI) в редакції 01.01.2011, наведена вище норма Закону № 1058-IV виключена.

Водночас, абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум з штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Тобто, Законом передбачено вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач вчасно не сплатив страхові внески за період з 2002 по 2010 рік (сплата страхових внесків за вказаний період відбулася у 2018 році), а тому відповідачем нараховано штрафні санкції і пеню за вчинені порушення з 2002 року до 26.07.2018 року.

Таким чином, оскільки позивачем було порушено строки сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2002-2010 роки, то відповідно, відповідачем правомірно прийнято рішення від 06.12.2018 №27 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 25.07.2019