Рішення № 83253191, 16.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19235/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Одинадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати за нею право власності на ј частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: Ѕ частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі права власності. Окрім позивача спадкоємцем цієї спадщини є її брат ОСОБА_2 , якому належить інша Ѕ частки вказаної квартири. Після смерті матері, у строки, визначені чинним законодавством, позивач звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої, однак відповідною постановою від 24.11.2018 у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено, оскільки у матеріалах спадкової справи відсутній документ, що посвідчує право власності матері позивача - ОСОБА_3 на зазначене спадкове майно. Позивач зазначає, що свідоцтво про право власності на Ѕ квартири, що належить померлій, наявне у відповідача, який відмовився надати копію цього документу для оформлення спадщини, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі, справа призначена до підготовчого судового засідання, за правилами загального позовного провадження, учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи (а.с.30).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2019 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме витребувано належним чином засвідчені копій матеріалів спадкової справи № 584/2018, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.41).

02 травня 2019 року на виконання ухвали суду від 29 березня 2019 року про витребування доказів від Одинадцятої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи (а.с. 53-68).

В підготовче судове засідання сторони не з`явились.

16 липня 2019 року до суду надійшла заява позивача, в якій остання просить суд розглядати справу у її відсутність, позов підтримує та просить задовольнити. У зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, просить у відповідності до ст. 142 ЦПК України повернути їй 50% сплаченого судового збору та не стягувати з відповідача іншу частину судових витрат.

16 липня 2019 року відповідачем подано до суду заяву, в якій останній позов визнає повністю та просить судові витрати із нього не стягувати, а у відповідності до ст. 142 ЦПК України, у зв`язку з визнанням ним позову до початку розгляду справи по суті, повернути позивачу 50% сплаченого судового збору, розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, та ухвалити рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис №1477 від 06 липня 1971 року та підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Подільським бюро РАЦС 06 липня 1971 року (а.с.9).

01 серпня 1993 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , змінивши прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 01 серпня 1993 року Кузьминецькою сільською радою Гайсинського району Вінницької області (а.с. 10).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідним братом позивача ОСОБА_4 та його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дарницьким бюро РАЦС 04 липня 1973 року (а.с.65).

ОСОБА_3 , мати позивача та відповідача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві у віці 68 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 16 червня 2018 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 11).

ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 в період з 11.05.1982 по 05.04.2018, що підтверджується даними довідки Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про реєстрацію місця проживання особи № 31521706 від 04.07.2018 (а.с. 14).

За даними Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва станом на 17.03.2018 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с. 13).

Згідно із даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» кв. 85 в буд. 2-А по вул. Курнатовського на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.07.1997 (розпорядження № 33-397), та зареєстрованого в Бюро 15.08.1997 реєстрова книга д.80-14 за реєстровим № 1608/1606, що підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2018 № 24645 від 27.06.2018 (а.с. 15).

Із висновку про вартість майна, що складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтинг», убачається, що ринкова вартість нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , власниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , без урахування податку на додану вартість, станом на 14 січня 2019 року, становить 1 266 701,00 грн (а.с. 27).

Позивач ОСОБА_3 16 червня 2018 року звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54).

За даними Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 52312093 від 16.06.2018, що виданий Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою 16 червня 2018 року заведено спадкову справу, № 62581404 у Спадковому реєстрі, № 584/2018 у нотаріуса (а.с. 12).

24 листопада 2018 року ОСОБА_9 , державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори, винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою гр. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавиці гр. ОСОБА_3 на зазначене спадкове майно (а.с. 16).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_3 , оскільки остання є їх матір`ю, що підтверджується матеріалами справи.

За приписами ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

За нормою ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 3 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси наділені повноваженнями щодо вчинення нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право власності на спадщину на нерухоме майно, тобто заміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язком, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України).

За ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 1.4 наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995 року «Про затвердження Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» визначалося, що державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Таким чином, з викладеного вбачається, що до позивача ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_3 перейшли права на ј частину квартири АДРЕСА_2 , які вона не має змоги оформити відповідно до вимог законодавства, у зв`язку з відсутністю у неї документу, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на зазначене спадкове майно, що позбавляє позивача можливості набуття права власності на вказаний об`єкт нерухомості у позасудовому порядку. В той же час право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , підтверджується матеріалами справи.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, яку висловив Пленум Верховного Суду України у п. 23 вказаної вище, де роз`яснюється, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Одинадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті подано до суду заяву про визнання позову, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1 583,38 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 328, 331, 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1261, 1267-1269, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 67 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджено наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 142, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа: Одинадцята київська державна нотаріальна контора (м. Київ вул. М.Тимошенка, 2-Д, код за ЄДРПОУ: 02883179) про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на ј частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1 583 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят три) гривні 38 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: