Вирок № 83250948, 16.07.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 613/849/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2019смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Вовк Л.В.

з участю секретаря - Казакової О.С.,

прокурора - Чайченка Д.Є.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

захисника потерпілої - Рогозіна С.Л.,

цивільного позивача - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого - Тризни Є.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

представників цивільних відповідачів -Безсонової М.В., Кобринського Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12017220220000477 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Богодухів Харківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, військовозобов`язаного, освіта середня спеціальна, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

у с т а н о в и в :

15 липня 2017 року, приблизно о 19 год. 30 хв., ОСОБА_3 , керуючи технічно - справним автомобілем марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автошляху Харків - Охтирка, зі сторони м.Богодухів Харківської області, в напрямку м.Харків, грубо порушивши Правила дорожнього руху України, а саме вимоги п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та п. 14.2 (п/п «в») «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані», виїхав на смугу зустрічного руху автошляху Харків - Охтирка, та на вул.Харківська, поблизу будинку № 20, с.Крисине Богодухівського району Харківської області допустив зіткнення з легковим автомобілем марки ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , що рухався у зустрічному напрямку. В результаті ДТП пасажир автомобіля марки ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому верхньої треті лівого стегна, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 166-БГ/17 від 12.09.2017 року, за ступенем тяжкості кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров`я терміном більше 3 тижнів (більше, ніж 21 день).

У діях ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1., п. 14.2 (п/п «в») Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, не заперечував факту його вчинення при вищевикладених обставинах, пояснивши, що допустив зіткнення з легковим автомобілем марки ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , з необережності. Цивільний позов ОСОБА_1 просив задовольнити частково , в сумі 5000 грн. Цивільні позови ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 не визнав, просив відмовити. Крім того, прохав застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки на його утриманні перебуває малолітня дочка ОСОБА_7 , та він обвинувачується у вчиненні злочину, який не є тяжким або особливо тяжким.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила , що внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та тривалий час лікувалася. Цивільний позов підтримала , просила задовольнити .

Адвокат цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 підтримав позов ,просить задовольнити.

Представники цивільного відповідача АТ « Страхова компанія`Мега-Гарант» позови не визнали ,просять відмовити.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах встановлених у ході судового розгляду та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз`яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

В частині заявлених цивільних позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ,суд розглядав справу в звичайному порядку та дослідив наступні докази :

Висновком судово-медичної експертизи №166-БГ /17 від 12.09.2017 р. , № 476-КЕ /2017 від 01.03.2018 р. підтверджується , що у ОСОБА_1 малися садна та забійна рана лобної області голови -легке тілесне ушкодження та закритий осколковий перелом верхньої треті лівого стегна - середньої тяжкості тілесні ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров`я терміном більше 3 тижнів.

Довідкою КУОЗ» Богодухівська ЦРЛ» від 24.01.2019 р. підтверджується , що ОСОБА_5 перебувала в хірургічному відділенні лікарні з діагнозом : забійна рана лобної області голови, закритий осколковий перелом верхньої треті лівого стегна з 14.07.2017 р. по 15.07.2017 р. , для подальшого лікування була переведена в ХМКЛ МШД м.Харкова ім.проф.Мещанінова.

Фактичними витратами на стаціонарне лікування в травматологічному відділенні №2 підтверджується , що на лікування ОСОБА_1 в період з 15.07.2017 р. по 28.07.2017 р. витрачено 5 137,18 грн.; в період з 30.10.2017 р. по 31.10.2017 р. - 661,97 грн.; з 01.11.2017 р. по 20.11.2017 р.- 6 412,94 грн.

Відповідно до висновку судово-автоварознавчої експертизи №17254 від 23.11.2017 року величина матеріального збитку завданого власнику автомобіля « ВАЗ 21070» д.н.з. НОМЕР_3 в результаті ДТП приймається в розмірі ринокової вартості автмобіля на момент пошкодження ,а саме станом на 14.07.2017 р. складає 53 258,55 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля не визначалася , оскільки відновити КТЗ не можливо.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого в обсязі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті, повністю доведена і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Визначаючи міру покарання для ОСОБА_3 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Вивченням особи ОСОБА_3 судом встановлено, що він осудний, на обліку у лікарів психіатра та нарколога КУОЗ «Богодухівська центральна районна лікарня» не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за колишнім місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання Богодухівська міська рада Харківської області компрометуючими матеріалами відносно нього не володіє.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття в скоєному злочині.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд, призначаючи покарання для обвинуваченого враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого злочину, а саме грубе порушення обвинуваченим ОСОБА_3 правил дорожнього руху України, ставлення до вчиненого і його наслідків, характер тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій ОСОБА_1 , яка в результаті ДТП потребувала тривалого лікування.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення.

Наведені обставини, відповідно до положень ст.65 КК України, дають суду підстави призначити обвинуваченому покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами, і саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено ст.85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністія - є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. № 1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, що не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00021315011 від 30 жовтня 2018 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 є батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України.

Обмежень, які б унеможливлювали застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.09.2016 р. ,який набрав чинності 07.09.2017 р.,а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_3 , що протягом наступних десяти років до нього не може бути застосовано амністію.

Щодо цивільних позовів ОСОБА_1 до АТ « Страхова компанія « Мега -Гарант « , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди ; ОСОБА_2 до АТ « Страхова компанія « Мега-Гарант» та ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди ; ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди ; ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди ,суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 128 КПК України, якою передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За вимогами ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди , розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина першастатті 10 Закону України "Про страхування").

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Зазначене підтверджується позицією Пленуму Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, є не лише безпосередні страхувальники, (це, як правило, власники), але і інші особи які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, а отже, об`єктом страхування є не лише відповідальність страхувальника, але і інших осіб, які на правомірній основі керують транспортним засобом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди та відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, особі завжди призначається компенсація за порушення прав людини.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВАЗ 211540 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував на момент ДТП ОСОБА_3 , належить ОСОБА_11 .

Як встановлено, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 211540 реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 в момент ДТП , застрахована в АТ «Страхова компанія « Мега-Гарант» . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу ВАЗ 21070 реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована також в АТ «Страхова компанія « Мега-Гарант» .

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_1 до АТ « Страхова компанія « Мега -Гарант» та ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди , підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 0843645 від 21.11.2016 р. страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн.

Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні №2 КЗОЗ « ХМКЛШНМД» з 15.07.2017 р. по 28.07.2017 р. , з 30.10.2017 р. по 31.10.2017 р., з 01.11.2017 р. по 20.11.2017 р. з діагнозом закритий перелом в/з лівого стегна зі зміщенням, що підтверджується довідками.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд враховує надані нею фіскальні чеки на придбання ліків, згідно яких загальна вартість останніх становить 26 014 грн. 61 коп.

Таким чином суд приходить до висновку , що майнова шкода підлягає стягненню з відповідача АТ « Страхова компанія» Мега -Гарант» на користь позивача у повному обсязі у сумі 26014 ,61 грн. , в межах ліміту відповідальності на одного потерпілого.

Щодо моральної шкоди заявленої до АТ « Страхова компанія « Мега-Гарант» та ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказала , що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження , значного фізичного болю та страждання. Нормальний устрій життя був порушений .Через нанесення тілесних ушкоджень позивач відчувала сильний емоційний стрес , що виявляється в підвищеній нервозності . Крім того , позивач змушена обмежувати себе при здійсненні фізичного навантаження , вона не може доглядати за малолітньою дитиною. Внаслідок отриманих травм, погіршився сон, апетитет. Самочуття було важким та для його відновлення потрібен значний час.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст.26-1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодування моральної шкоди потерпілому з боку страхової компанії проходить наступниним чином : страховиком ( у випадках, передбачених підпунктами « г» і пункту 41.1 та підпунком «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону -МТСБУ) відшкодовується потерпілому -фізичній особі ,який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо транспортної пригоди ,моральна шклода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду , заподіяну здоров`ю.

Таким чином , заподіяну кримінальним правовопорушенням моральну шкоду слід стягнути з АТ « Страхова компанія « Мега -Гарант» на користь потерпілої ОСОБА_1 у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду , заподіяну здоров`ю у сумі 1320 ,75 грн.

У відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує величину її заподіяння, а саме те, що потерпіла ОСОБА_1 перенесла моральні страждання, які проявилися в порушенні нормального укладу життя, фізичному та психологічному дискомфорті.

Судом враховано, що внаслідок ДТП позивачу спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, і остання змушена була проходити тривале лікування. Травми отримані позивачем внаслідок ДТП завдали їй значного фізичного болю та спричинили значні незручності, що в свою чергу призвело до вимушених змін до його життєвих стосунків. При цьому, позивач змушена була витратити багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення ст. 23 ЦПК України, характер правопорушення - завдання шкоди злочином з необережною формою вини, характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач у зв`язку з заподіянням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, поведінку відповідача, який після ДТП в добровільному порядку надав кошти для лікування потерпілої в сумі 15 000 грн.( про що стверджує розписка від 25.07.2017 р. про отримання коштів на лікування ), вимоги розумності та справедливості, у зв`язку з чим суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. буде достатнім та реальним відшкодуванням завданих моральних страждань потерпілій, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, а також матеріального становища обвинуваченого.

Щодо позову ОСОБА_2 по відшкодуванню майнової та моральної шкоди .

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.22 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільної -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « п.22.1 : у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум , зазначених у страховому полісі ,відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи .

Оскільки цивільна правова відповідальність обвинуваченого застрахована старховою компанією , ДТП , що сталося є страховим випадком , внаслідок якого у відповідача настає обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування ( підстави -ст.6 Закону України про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів).

Цивільна правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в АТ`Страхова компанія « Мега-Гарант» , тому позивач вправі вимагати страхового відшкодування від страхової компанії.

Відповідно страхового полісу страхова сума за шкоду , заподіяну майну складає 100 000 грн., а відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи вартість матеріального збитку, завданого власникові колісного транспортного засобу ВАЗ 21070 реєстраційний № НОМЕР_3 пошкодженого внаслідок ДТП станом на 14.07.2017 р. складає - 53 258,55 грн.

Майнова шкода завдана позивачу ОСОБА_2 підлягає задоволенню та стягненню з відповідача АТ « Страхова компанія» « Мега -Гарант» в сумі 53 258,55 грн., в межах суми ліміту відповідальності .

Відносно позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 50 000 грн. , яка полягає в тому , що в результаті ДТП постраждали його невістка ОСОБА_1 та онука ОСОБА_5 , у зв`язку з чим він переніс сильні душевні хвилювання , а також з пошкодженням майна. На теперішній час автомобіль ОСОБА_2 пошкоджений , заходів по відновленню здійснити не можливо , нормальтний устрій життя порушений, вже не буде таким ,який був до настання вказаного кримінального правопорушення . Крім того, позивач був змушений звертатися до правоохоронних органів , готувати та подавати відповідні документи спрямовані на стягнення заподіяної шкоди .

Суд вважає доведеним наявність заподіяння моральної шкоди позивачу та наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково в розмірі 5 000, 00 грн. , оскільки ця сума є достатньою сатисфакцією з урахуванням ступеню, характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру понесених ним втрат, часу та зусиль, необхідних для збору документів на оформлення відповідних документів по ДТП.

Щодо цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. .

Стаття 1167 ЦК встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової) шкоди, причинного зв`язку та вини завдавача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодивід 31.03.1995 року № 4, суд має зясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі (за правовідносинами, що виникли після 08.06.1993 року) він оцінює повязані з ними витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.

Згідно абз.1 п.9 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

В позові вказано , що в результаті ДТП дитина ОСОБА_5 отримала фізичну біль та моральні страждання. Дитина після ДТП побоюється автомобілів ,стала дратівлива, в неї порушений сон.

Однак , згідно довідки КУОЗ « Богодухівської ЦРЛ «від 24.01.2019 р. ОСОБА_5 за медичною допомогою до медичного закладу не зверталася .

Таким чином, суд вважає доведеним наявність заподіяння моральної шкоди позивачу та наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку. Однак, зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань, які виразились в порушенні звичного життєвого укладу, в порушенні сну з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, керуючись вимогою розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Щодо цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. .

Стаття 1167 ЦК встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової) шкоди, причинного зв`язку та вини завдавача.

Винятки із цього правила зазначені у ч. 2 ст. 1167 ЦК, де передбачені випадки притягнення особи до відповідальності за завдання моральної шкоди незалежно від її вини, до яких, зокрема, належать завдання моральної шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В цьому випадку для настання відповідальності незалежно від вини необхідною є наявність одночасно двох умов. Перша - це причина виникнення моральної шкоди, якою є каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Друга - це особливість діяльності, під час якої завдається моральна шкода - дія джерела підвищеної небезпеки. Суб`єктом права вимоги компенсації моральної шкоди є особа, якій ця шкода безпосередньо завдана.

Отже, і за моральну шкоду передбачено покладення відповідальності на водія, який її спричинив, незалежно від його вини в цьому, якщо джерелом підвищеної небезпеки спричинені ушкодження здоров`я.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачу внаслідок вчинення злочину була спричинена моральна шкода ,яка полягає у зміні звичайного ритму життя , йому довелося доглядати дружину в лікарні , оскілька сама вона не могла пересуватися та обслуговувати себе . При цьому дитина постійно була разом з ним , оскільки після ДТП боїться залишитися без батьків , нормальний уклад життя був порушений , він був вимушений доглядати дружину та доньку замість того, щоб працювати та забезпечувати свою родину .

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд важає , що позивач не надав доказів на підтвердження позову , а саме що обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями завдав йому моральної шкоди. За таких підстав позов задоволенню не підлягає.

Щодо цивільного позову прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури , в інтересах держави в особі Харківської міської ради , до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до довідок КЗОЗ « Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. пр. О.І. Мещанінова « ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні №2 КЗОЗ « Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкоадної допомоги пр.О.І. Мещанінова» з 15.07.2017 р. по 28.07.2017 р. , 30.10.2017 р. по 31.10.2017 р. , з 01.11.2017 р. по 20.11.2017 р. . Медичним закладом витрачено грошові кошти в сумі 12 212,09 грн. .

Згідно ст.1206 ЦК України особа , яка вчинила злочин , зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину , крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони у стані сильного душевного хвилювання , що виникло раптово власлідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З урахуванням вищевикладеного, цивільний позов прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури , в інтересах держави в особі Харківської міської ради, на фінансуванні якої знаходиться КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. пр. О.І. Мещанінова», до ОСОБА_3 про стягнення з нього витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 у сумі 12212 грн. 09 коп., підлягає задоволенню.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

По справі є витрати на проведення:

- судової транспортно-трасологічної експертизи № 17293 від 25.04.2018 року в сумі 7150 грн. 00 коп.;

- судової автотоварознавчої експертизи № 17254 від 23.11.2017 року в сумі 3714 грн. 00 коп.;

- судової автотехнічної експертизи № 17292 від 12.04.2018 року в сумі 6435 грн. 00 коп.;

- судової автотехнічної експертизи № 17291 від 18.12.2017 року в сумі 6696 грн. 00 коп.;

- судової автотехнічної експертизи № 19064 від 26.04.2018 року в сумі 3146 грн. 00 коп.;

- судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 19622/10480 від 27.04.2018 року в сумі 6435 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 18.07.2017 року на автомобіль марки ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_3 , синього кольору, який належить ОСОБА_2 , та на автомобіль марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, який належить ОСОБА_11 , - підлягає скасуванню.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-375 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у вигляді 2 (двох) років обмеження волі .

Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином- задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», код ЄДРПОУ 30035289, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в рахунок відшкодування майнової шкоди 26014, 61 грн. та моральну шкоду в розмірі 1320,75 грн. , а всього 27 335 ( двадцять сім тисяч триста тридцять п`ять) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч ) грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином,- задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», код ЄДРПОУ 30035289, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в рахунок відшкодування майнової шкоди 53 258 ( п`ятдесят три тисячі двісті п`ятдесят вісім ) грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч ) грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_5 , в особі законного представника, матері ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча ) грн.

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди -відмовити.

Цивільний позов прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Кривошеї Я.В., в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, на фінансуванні якої знаходиться КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. пр. О.І. Мещанінова» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави, в особі Харківської міської ради, на фінансуванні якої знаходиться КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. пр. О.І. Мещанінова», витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_1 у сумі 12212 (дванадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 09 коп., які зарахувати на р/р 31412544700002 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649.

Речові докази:

- автомобіль марки ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_3 , синього кольору, який належить ОСОБА_2 , та автомобіль марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, який належить ОСОБА_11 , що знаходяться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області, - повернути власникам.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави в сумі 33576 (тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп., які зарахувати на р/р 31419544020005, код доходів 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, МФО 899998, отримувач платежу УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, банк Казначейство України, стягувач Держава.

Арешт, накладений на автомобіль марки ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_3 , синього кольору, який належить ОСОБА_2 , та на автомобіль марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, який належить ОСОБА_11 , - скасувати.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л. В. Вовк