Ухвала суду № 83246035, 19.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2019 Справа №1915/7490/2012

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого судді Ромазана В.В.

- за участю секретаря судового засідання Облещук О.В.

-сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишина Павла Петровича про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 29 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі – ПАТ «РОДОВІД БАНК») звернулось до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишина П.П., боржник ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 29 жовтня 2018 року неправомірними та скасування постанови від 29 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування скарги заявник вказує, що 29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишиним П.П. при примусовому виконанні виконавчого листа №1915/7490/2012, виданого Тернопільським міськрайонним судом від 31січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК`боргу в розмірі 47018,69 грн. та 407,19 грн. судового збору, винесено постанову про повернення виконавчого документастягувачу, у зв`язку з відсутністю майна на яке може бути звернуто стягнення. Вказану постанову стягувачотримав по пошті 18 лютого 2019 року та звернувся до суду із скаргою28 лютого 2019 року.

Вважає оскаржувану постанову незаконною. Перевірка майнового стану боржника проводиться у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, та не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника. Крім того, доказами відсутності майна та коштів боржника можуть бути акт перевірки майнового стану боржника за місцем проживання, довідки органів, які проводять реєстрацію нерухомості та транспортних засобів про відсутність майна, довідки банківських установ, копія трудової книжки, з якої випиває, що боржник не працює, довідки органів соціального забезпечення та зайнятості населення, довідки податкових органів тощо. Вважає, що державним виконавцем в повному об`ємі вказані обставини не встановленні та не перевірені, а тому оскаржувана постанова винесена передчасно.

Посилаючись на наведене, просить задовольнити скаргу.

У судове засідання представник ПАТ «РОДОВІД БАНК» не з`явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про слухання справи за їх відсутності, скаргу підтримує та просить задовольнити.

Представник ДВС в судове засідання не з`явився, хоча про часта місце його був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Відзиву на подану скаргу не подавав, а також доказів, які б її спростовували.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце його була повідомлена належним чином.

Неявка учасників процесу, належним чином повідомлених, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду 17вересня 2013 року задоволено позов ПАТ «РОДОВІД БАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за Кредитним договором №Ск-1091-0077836/52008 від 05травня 2008 року в сумі 47018,69 грн. та судовий збір в сумі 470,19 грн.

На підставі вказаного рішення 31січня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист,який отримано представником позивача 11 лютого 2013 року тапред`явлено до виконання.

29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишиним П.П. винесено постанову про повернення виконавчого листа №1915/7490/2012, виданого 31 січня 2013 року стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно та кошти на яке може бути звернуто стягнення і здійсненні заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Стягнення не проводилось.

Вказана постанова отримана стягувачем 18 лютого 2019, що підтверджується відстеженням повідомлення на сайті «Укрпошта» за №4600113598702.

Суд, розглянувши скаргу, вивчивши матеріали справи та виконавчого провадження, вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року) сформулював правову позицію, згідно якої виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

Частиною 1 вказаної статті закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог ч. 3 даної статті встановлено права державних виконавців під час вчинення виконавчих дій.

Крім того, порядок виконання судового рішення державним виконавцем врегульовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу II Інструкції, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Встановлено, що державний виконавець згідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не вжив усіх передбачені цим Законом заходів щодо примусового виконання рішення суду і в повному обсязі не вчинив виконавчі дії з метою встановлення і іншого майна чи майнових прав боржника.

Зокрема, не вжив заходів по розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до відповідного відділу РАЦС щодо надання інформації про перебування боржника у шлюбі, до Головного управління статистики відповідної області про надання інформації щодо реєстрації боржника, як засновника будь-якої установи, підприємства, організації, до Відділу виконавчої дирекції ФСС НВВ ПЗ про надання інформації щодо отримання страхових виплат, до Державної нотаріальної контори для отримання Витягу з Спадкового реєстру щодо отримання боржником спадку або внесення її у реєстр як спадкоємця, до відповідного Відділу архітектури щодо виявлення майна боржника (павільйонів, кіосків), до відповідного управління (відділу) житлового господарства (сільської ради) про надання довідки Форми №3 (про зареєстрованих та мешкаючих осіб), безпосередньо до самого боржника про наявність майна чи коштів, що належить йому, та яке знаходиться у інших осіб (дебіторська заборгованість), до банківських та фінансових установ про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Державний виконавець не звертався до суду із поданням щодо примусового входження у квартиру, яка належить на праві приватної власності боржнику, з метою встановлення факту наявності рухомого майна належного боржнику, із подання про розшук боржника та поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон.

Таким чином, аналізуючи надані матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що старшим державним виконавцем Костишиним П.П. не використано усіх повноважень, наданих ст. 18 Закону № 1404-VIII, а тому висновок у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу про відсутність у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення, та безрезультатність здійснених заходів щодо розшуку майна, є передчасним.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги те, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу порушує право заявника на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки порушується право стягувача як сторони виконавчого провадження на виконання судового рішення, суд приходить до висновку про задоволення скарги ПАТ «РОДОВІД БАНК» шляхом визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишина П.П. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 жовтня 2018 року та скасування вказаної постанови.

В силу вимог ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишиним П.П. доказів на спростування тверджень скаржника суду не надано.

Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представником ДВС не доведено факту правомірності їх дій щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану та вжиття всі дій встановлених законом, а доводи зазначені у скарзі жодними доказами не спростовані.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 81, 259-261, 272, 447-453 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишина Павла Петровича про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 29 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишина Павла Петровича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 жовтня 2018 року .

Скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Костишина Павла Петровича від 29 жовтня 2018 року про повернення виконавчого листа за №1915/7490/2012, виданого 31 січня 2013 року стягувачу у виконавчому провадженні №48876378.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявник: Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442.

Заінтересовані особи:

Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ ТО, вул.Кн. Острозького,14, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 40330167.

Боржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 19 липня 2019 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан