Рішення № 83244452, 24.07.2019, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/192/19

Провадження № 2/440/1129/2019

24 липня 2019 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Кос І.Б.,

з участю секретаря судового засідання Дутки С.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боложинівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом. Просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона проживає у зазначеній вище квартирі. Згодом виявила бажання приватизувати її та звернулася до відповідача. Боложинівська сільська рада Буського району Львівської області надала відповідь про те, що дана квартира перебуває на балансі сільської ради. Вважає, що має всі законні підстави бути визнаною власником нерухомого майна за набувальною давністю, оскільки добросовісно, відкрито та безперервно володіє квартирою тривалий час, а тому просить суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направила до суду письмову заяву, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі, а розгляд справи провести у її відсутності.

Відповідач – Боложинівська сільська рада Буського району Львівської області явку свого повноважного представника суду не забезпечила, направила суду заяву, в якій просить слухати справу у відсутності свого представника, позовних вимог по суті не оспорила.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із довідки Боложинівської сільської ради Буського району Львівської області за № 109 від 29.01.2019 року квартирі АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_1 та пеербуває на балансі сільської ради.

Із технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що квартира розташована на 2 поверсі двоповерхового будинку та складається із 2-х кімнат житловою площею 38,9 кв.м, в тому числі 1-а кімната 17,0 кв. м, 2-а кімната 21,9 кв.м, кухня 15,0 кв.м, коридор площею 14,0 кв.м, загальною площею 67,9 кв.м. інвентаризаційна вартість квартири 103 095,00 тис. гривень.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає у вищевказаній квартирі з 1981 року, відкрито та безперервно володіє даним нерухомим майном, добросовісно здійснює його утримання, сплачує комунальні платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7.02.2014 року відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України (далі - ЗК), зокрема статтею 119.

Пункт 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Крім цього, згідно п. 13 цієї ж Постанови можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Як вбачається із матеріалів справи позивач добросовісно заволоділа квартирою, володіє такою відкрито та безперервно більше десяти років, а саме проживає та зареєстрована у ній, сплачує комунальні послуги.

Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить.

Окрім того, оскільки визнання цього позову відповідачем по справі не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд, в силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, те що відповідач позов визнає, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач набула права власності на майно на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 200, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, суд, –

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 67,9 кв.м.

Апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

Відповідач: Боложинівська сільська рада Буського району Львівської області, с. Боложинів Буського району Львівської області

Повний текст рішення виготовлено 24.07.2019 року

Суддя: І. Б. Кос