Ухвала суду № 83244426, 25.07.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 332/2578/19

пр. № 2-з/336/12/2019

УХВАЛА

Іменем України

25 липня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Аксьоновій О.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Черкашина І.І. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права співзабудовника, визнання удаваним правочину, визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації,—

ВСТАНОВИВ:

02.07.2019 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права співзабудовника, визнання удаваним правочину, визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя направлено за територіальною юрисдикцією до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя направлено за територіальною юрисдикцією до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Враховуючи положення ст. 32 ЦПК України суддя вбачає підстави для прийняття заяви про забезпечення позову до свого провадження.

Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи у відповідності до положень ст. 153 ч. 1 ЦПК України.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Як роз`яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Позивач, звертаючись з заявою про забезпечення позову, вказує, що відповідач має можливість на власний розсуд користуватись та розпорядитись нерухомим майном.

Натомість уявна можливість відповідача розпорядитись майном не є достатньою підставою для забезпечення позову, а можливості користування ним заборона його відчуження не обмежить.

До того, як зазначила позивач в позові домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 наразі не введено в експлуатацію, а право власності на нього не зареєстроване, тож у відповідача і немає можливості відчужити його будь-яким чином.

Щодо заборони відчуження квартири суддя враховує те, що позивачем не надано актуальних на момент звернення до суду з позовом та розгляду судом заяви про забезпечення позову документів на підтвердження того, що вказана квартира дійсно належить на праві власності саме відповідачеві, адже інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно датована 17.05.2018 року, тож очевидно не відображає актуальної інформації на липень 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви та забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 153, 353 ЦПК України, —

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Черкашина І.І. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права співзабудовника, визнання удаваним правочину, визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації прийняти до свого провадження.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Черкашина І.І. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права співзабудовника, визнання удаваним правочину, визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації прийняти до свого провадження залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк