Рішення № 83243538, 23.07.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1502/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 41022900, адреса: 01030, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21/А) до Фізичної особи-підприємця Лебідь Алли Іванівні (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про виселення та стягнення 120 952,06грн. за участю :

учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- виселити Фізичну особу-підприємця Лебідь Аллу Іванівну з займаної площі, яка розташована на цокольному поверсі будівлі між північним та південним тунелями вокзалу Харків-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця", що знаходиться за адресою: 61052, м. Харків, майдан Привокзальний, 1, загальною площею 33,5кв.м.;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Лебідь Алли Іванівни на користь філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" 120 952,06грн. неустойки, у зв`язку з несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого майна.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що строк дії Договору оренди нерухомого майна припинив свою дію з 01.07.2018, але відповідач у порушення п.2.5 договору, ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України орендоване майно до теперішнього часу не повернув. Відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України позивач за період з 01.07.2018 по 31.03.2019 нарахував відповідачу неустойку в розмірі 129 256,06грн, яку відповідач сплатив частково у розмірі 8 304,00грн.

Ухвалою суду від 23.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2019 о 14:30год. Цією ж ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

В підготовчому судовому засіданні 18.06.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи у підготовчому провадженні на 04.07.2019 о 15:30год.

Ухвалою суду від 04.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 21.08.2019.

В підготовчому судовому засіданні 04.07.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.07.2019 о 10:00год.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання 23.07.2019 не забезпечив, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість бути присутнім в судовому засіданні у зв`язку із його перебуванням за межами України.

Розглянувши дане клопотання, суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин неможливості його явки в судове засідання.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи вважає за необхідне відмовити.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, у призначене судове засідання не з`явився.

Разом з цим, ухвали суду від 23.05.2019, 18.06.2019 та 04.07.2019 були направлені на адресу відповідача - АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "інші причини".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.12.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (ореднодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лебідь Аллою Іванівною (орендар, відповідач) був укладений Договір № 2088-Н про оренду нерухомого майна, строк дії якого визначено до 20.11.2006 включно (п.10.1 Договору).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на цокольному поверсі будівлі між північним та південним тунелями вокзалу Харків-Пассажирський Південної залізниці загальною площею 32,9кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пл.Привокзальна,1, що знаходиться на балансі Вокзал Харків - Пасажирський Південної залізниці.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі Майна (п.2.2 Договору).

У разі припинення Договору, Майно повертається Орендарем Орендодавцю та Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Орендодавцю та Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.5 Договору).

Відповідно до п.5.7. Договору, у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов`язався повернути Орендодавцю та балансоутримувачу орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Акт приймання-передачі орендованого майна до Договору № 2088-Н від 01.12.2005 підписаний між Орендодавцем та відповідачем 01.12.2005.

Додатковими угодами до Договору оренди № 2088-Н від 01.12.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та відповідачем неодноразово подовжувався строк дії Договору .

Додатковою угодою № 6 від 22.09.2009 до Договору оренди № 2088-Н від 01.12.2005 предмет договору викладено у новій редакції, а саме: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на цокольному поверсі будівлі між північним та південним тунелями вокзалу Харків-Пассажирський Південної залізниці загальною площею 33,5кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пл.Привокзальна,1, що знаходиться на балансі Вокзал Харків-Пасажирський Південної залізниці.

З 01.12.2015 розпочата господарська діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", яке утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, згідно з Додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

08.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії "Південна залізниця" (позивач) та відповідачем було укладено Додатковий договір № П/Л-16177/НЮ до договору оренди від 01.12.2005 № 2088-Н, відповідно до умов якого орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 01.12.2005 № 2088-Н, є Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» (п.1 Додаткового договору).

Пунктом 3 зазначеного Додаткового договору сторони по договору внесли зміни до договору, а саме пункт 3.1. викладено в наступній редакції:

"3.1. Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 становить 4622,38грн. без ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць».

В подальшому між сторонами було укладено додатковий договір № 7 П/Л-16177/НЮ до договору оренди від 01.12.2005 № 2088-Н, в якому сторони погодили, що орендна плата, визначена за домовленістю сторін з 01.06.2017 становить 5083,89грн. без ПДВ на місяць.

Пункт 10.1 Договору оренди від 01.12.2005 № 2088-Н доповнено абзацом такого змісту: «Цей договір продовжено з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно» (п.6 Додаткового договору).

08.02.2016 між сторонами підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, в якому також зазначено, що об`єкт оренди обліковується на балансі Вокзалу станції Харків-Пасажирський філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Додатковими договорами до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2005 № 2088-Н неодноразово було продовжено строк чинності Договору.

Листом від 31.05.2018 позивач повідомив відповідача про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 затверджено Порядок розпорядження майном ПАТ «Укрзалізниця», яким передбачені умови надання майна в оренду. Оренда майна буде здійснюватись на конкурсних засадах шляхом проведення електронних аукціонів (п.13 Порядку). Відповідно до рішення правління Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (протокол № Ц-64/33 від 30.03.2018), договори оренди, зокрема, від 01.12.2005 № 2088-Н нерухомого майна на нежитлове приміщення на цокольному поверсі площею 33,5 кв.м. за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний,1, що обліковується на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» після закінчення терміну дії продовжуватись не будуть. Термін дії вказаних договорів до 30.06.2018. Враховуючи викладене, орендоване майно необхідно повернути 30.06.2018 балансоутримувачу та підписати акти приймання-передачі орендованого майна.

16.07.2018, 15.08.2018, 28.08.2018 та 14.01.2019 позивачем на адресу відповідача направлялись листи про припинення чинності договору внаслідок закінчення строку його дії з вимогою негайно звільнити займані площі та підписати акти приймання-передачі, а також сплатити неустойку за несвоєчасне повернення майна разом з рахунками про сплату неустойки за липень 2018 по березень 2019 у розмірі 129 256,06грн.

Нарахована позивачем неустойка на вказану вище суму була частково сплачена відповідачем в розмірі 8 304,00грн.

Відповідач, у порушення умов п.5.7 Договору до теперішнього часу не повернув позивачу орендоване майно, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про виселення відповідача з займаної площі та стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 120 952,06грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом вбачається, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.284 Господарського кодексу України, реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідач отримав майно в оренду, про що свідчать акти приймання-передачі нежитлового приміщення, яке розташоване на цокольному поверсі будівлі між північним та південним тунелями вокзалу Харків-Пассажирський Південної залізниці загальною площею 33,5кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пл.Привокзальна,1.

Відповідно до ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ст.291 Господарського кодексу України).

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 31.05.2018 № ПКВОК-2-01/1245 із попередженням відповідача про не продовження терміну дії договору оренди, повернення орендованого майна та підписання акту приймання-передачі цього майна.

Отже відповідач, як орендодавець за договором оренди був заздалегідь до закінчення строку дії договору повідомлений позивачем, як орендодавцем проти продовження строку дії договору оренди, при цьому, законом не вимагається від орендодавця повідомляти орендаря про підстави, причини та мотиви не продовження строку дії договору оренди.

Факт отримання відповідачем листа від 31.05.2018 № ПКВОК-2-01/1245 підтверджується листом відповідача від 29.08.2018, з якого вбачається, що відповідач бажає прийняти участь в електронних аукціонах з метою отримання права на нерухоме майно - нежитлове приміщення, яке розташоване на цокольному поверсі будівлі між північним та південним тунелями вокзалу Харків-Пассажирський Південної залізниці загальною площею 33,5кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пл.Привокзальна,1, з посиланням на п.13 Порядку розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054.

Отже, отримання відповідачем в строк, передбачений законом, попередження від позивача про припинення договору у зв`язку із закінченням строку його дії, повернення орендованого майна та підписання акту приймання-передачі, є обставиною, яка визнається відповідачем, та згідно ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню та вказані обставини свідчать про відсутність підстав для продовження договору на новий строк на підставі ст.764 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.291 Цивільного кодексу України, підставою для припинення договору оренди є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.55 Конституції України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ч.3 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.319 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Враховуючи вищенаведене, строк дії Договору від 01.12.2005, а також Додаткового договору від 08.02.2016, як і право відповідача як орендаря за вказаним договором, припинилися 01.07.2018, а відтак займання відповідачем орендованого приміщення, яке розташоване на цокольному поверсі будівлі між північним та південним тунелями вокзалу Харків-Пассажирський Південної залізниці загальною площею 33,5кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пл.Привокзальна,1 з 01.07.2018 є неправомірним, у зв`язку з чим майно перебуває у відповідача без відповідної правової підстави (відсутність укладеного договору оренди).

У п.9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" господарським судам України роз`яснено, що у резолютивній частині рішення про вчинення певних дій або про припинення певних дій господарські суди повинні зазначати - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Суд, зазначає, що відповідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено неправомірне зайняття відповідачем займаної площі, яка розташована на цокольному поверсі будівлі між північним та південним тунелями вокзалу Харків-Пассажирський Південної залізниці загальною площею 33,5кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пл.Привокзальна,1, що була в користуванні відповідача за договором оренди, а в подальшому за додатковим договором, строк дії якого закінчився, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача звільнити вищевказане приміщення, оскільки воно займається ним без достатніх правових підстав.

Також, позивачем заявлено до стягнення неустойку, що нарахована позивачем згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України у розмірі 120 952,06грн., з моменту закінчення строку дії договору з 01.07.201 по 31.03.2019.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію з 01.07.2018, проте спірне нерухоме майно після закінчення строку дії договору відповідачем не повернуто та майно, передане йому в оренду, знаходиться в його користуванні.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки орендар після закінчення строку дії Договору не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений Договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суд приходить до висновку про те, що неповернення об`єкту оренди за договором у період, зокрема, з липня 2018 по березень 2019 включно відбулося виключно з вини самого орендаря, що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Загальна сума неустойки за користування майном після закінчення терміну дії договору оренди у розмірі подвійної орендної плати згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України склала 129 256,06грн. Відповідач частково сплатив неустойку в сумі 8 304,00грн, що підтверджується виписками по рахунку в матеріалах справи.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та враховуючи, що позивачем нараховано неустойку з моменту закінчення строку дії договору, вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 120 952,06грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Лебідь Алли Іванівни про виселення з займаної площі, стягнення неустойки - задовольнити повністю.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Лебідь Аллу Іванівну (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити нежитлове приміщення, яке розташоване в цокольному поверсі будівлі між північним та південними тунелями вокзалу Харків-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», що знаходиться за адресою: 61052, м. Харків, майдан Привокзальний, 1 загальною площею 33,5кв.м.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лебідь Алли Іванівни (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 41022900, адреса: 01030, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21/А) - суму неустойки у розмірі 120 952,06грн. та судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "25" липня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк