Рішення № 83241683, 08.07.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8483/15-ц

Номер провадження 2/404/69/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 в особі представника адвоката Завгородньої Вікторії Валентинівни до ТОВ « Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства « Омега Банк» та ТОВ « ФК Вектор Плюс» третя особа ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради про визнання недійсними договорів відповідно до Закону України « Про захист прав споживачів»,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та нормативне обгрунтування:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 в особі представника адвоката Завгородньої Вікторії Валентинівни звернулася з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408К та іпотечного договору від 05.11.2007 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 05 травня 2011 року, визнання кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між

Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_4 -

недійсним в частині пункту 3.10. - нікчемним, встановити факт прострочення кредитором договірних зобов`язань за кредитним

договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, визнання частково недійсним договору факторингу №15 від 28.11.2012 року , укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Тас-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 , визнання частково недійсним договору факторингу б.н від 28.11.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Тас-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 , визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором від 05.11.2007 року (між ОСОБА_4 та АКБ «Тас-Комерцбанк»), укладеного 28.11.2012 року Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого 28.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., р. № 2187, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та встановити факт не вчинення вищезазначених правочинів у разі їх не укладання сторонами.

В обгрунтування позову зазначено, що 30.10.2015 року опікун апелянта після ознайомлення з матеріалами іншої цивільної справи за участю відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» у цей же день, звернулася до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, керуючись ст.3 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». ОСОБА_2 , у зв`язку з смертю батька позбавлений батьківського піклування. Відповідно до ч.ч.3,4 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину. За життя ОСОБА_4 з підстави його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не встиг визнати частково недійсним договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 05.05.2011 року, посвідченого Бабіч Л.Ю., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №812 в частині пунктів два, три, чотири, п`ять.

Зазначено, що змістом ч.1 ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Стверджується, що між АКБ «ТАС - Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70000 доларів США, на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, відповідно до п. 2.1 кредитного договору виступає іпотека. Іпотечний договір сторонами укладено 05.11.2007 року.

У зв`язку з виникненням значної заборгованості за кредитом та погрозами банку звернути стягнення на предмет іпотеки з метою відстрочення повернення заборгованості по кредиту, на умовах банку було здійснено реструктуризацію діючого кредиту шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року та іпотечного договору від 05.11.2007 року, які були укладені 05.05.2011 року та є невід`ємною їх частинами. Банк погодився здійснити реструктуризацію діючого кредиту лише за умови укладання ОСОБА_4 договору про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору на умовах банку. За відсутності тиску з банку щодо загрози втрати житла ОСОБА_4 договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року в частині пунктів 2, 3, 4, 5 на умовах банку не уклав би.

Пунктом 3.1 договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року сторони домовились внести зміни до п. 1.1. кредитного договору та встановити строк користування кредитом по 04.11.2022р. включно та п.4 внесено зміни до п.3.1 і визначили порядок погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку №2.

Станом на 1.12.2011 року ОСОБА_4 сплатив згідно Додатку №2 - 3200 доларів США. Станом на 1.12.2011 року сума погашення коштів згідно Додатку №2 становить - 3048 доларів США, щомісячний платіж становить 508 доларів США. Станом на 1.12.2011 року ОСОБА_4 згідно Додатку №2 здійснив переплату коштів у сумі 152 доларів США.

Станом на 13 грудня 2011 року банком на адресу ОСОБА_4 без дотримання п.10.6 кредитного договору направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору у порядку п.3.10 кредитного договору, яке ОСОБА_4 не отримано.

Стверджується, що п.3.10 кредитного договору суперечить ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином п.3.10 є нікчемним. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Повідомлення про вимогу від кредитодавця відповідно до п.10.6 кредитного договору на адресу ОСОБА_4 не надходило.

Відповідно п.10.6 кредитного договору, будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній, повинно бути здійсненні у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату посильним, цінним листом, телексом чи телефаксом за адресою.

Листом ПАТ «Сведбанк» позичальника повідомлено про ухвалення рішення банком щодо ліквідації своєї регіональної мережі у зв`язку зі зміною кредитної стратегії банку, оголошеної у вересні 2011 року. Зазначено, що всі функціонуючі відділення банку, в тому

числі і Кіровоградське відділення банку № 2, припинять обслуговування клієнтів 31 жовтня 2011 року. Після цієї дати розрахунки та операції з готівковими коштами будуть припинені.

Згідно п.9.2. кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року при зміні кредитної політики відповідно до рішень Банку, у договір за згодою Позичальника, у 10-денний строк вносяться відповідні зміни.

З листа НБУ від 19.08.2014 року, вбачається, що правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АТ «Сведбанк» є ПАТ «Омега Банк». З листа ПАТ «Омега Банк» від 02.09.2014 року, що Кіровоградське відділення №2 АТ «Сведбанк», яке було розташоване за адресою вул.Шевченка, 16 -б м.Кіровоград, 25006 ліквідоване з 16 грудня 2011 року.

Згідно кредитного договору інший порядок внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 окрім, як через касу Банку не передбачений.

Відповідно ч. 3 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168, банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити, зокрема, про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням.

В супереч вищевикладеному та п.9.2. кредитного договору відповідні зміни банком ні в вересні, ні в жовтні, ні в грудні, ні у подальшому не були внесені.

Як вбачається з листа ПАТ «Укрексімбанк» в м.Кіровограді в грудні 2011 року готівкові кошти в іноземній валюті від клієнтів інших банків, на погашення їх заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок через каси не приймались.

У зв`язку з чим ОСОБА_4 сплачувати кредитні зобов`язання з 3 грудня 2011 року згідно Додатку №2 не зміг саме з вини позивача. П 3.10 кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року не спрямований за реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним. Дострокове стягнення коштів кредитором пов`язано з ліквідацією відділення, та зміни кредитної політики банку. Банк не мав правових підстав для дострокового стягнення кредитних зобов`язань з відповідача. Саме позивач не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок у відповідності до умов кредитного договору.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ «Сведбанк", на теперішній час ПАТ «Омега Банк»), яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія «Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 . Крім того, 28 листопада 2012 року між ТОВ ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року , укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4

Ні ПАТ «Сведбанк» в супереч ч.13 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ні ТОВ "ФК "Вектор Плюс" в супереч п.2.5 договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року та п.2.2 Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28.11.12 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс» не повідомили ОСОБА_4 про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.

Станом на 28 листопада 2012 року - дату укладання: договору факторингу №15 між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" щодо відступлення права вимоги по кредитному договору №030/11.07/71 -408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 договору факторингу між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 ,діяло законодавство на момент вчинення правочину, а саме:

-Положення пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг`від 12.07.2001, №2664-111 (надалі по тексту Закон №2664-111) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно пп. 1 ч.1 ст. 1 Закону №2664-111, фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, -інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

У відповідності до ст. 4 Закону №2664-111 до фінансових послуг віднесено факторинг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" є фінансовою установою, внесені до Державного реєстру фінансових установ з правом надання фінансової послуги факторингу.

З аналізу вищезазначених норм Закону та матеріалів справи можливо зробити висновок, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" є іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а також є піднаглядною установою Держфінпослуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( №2664-111) визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Держфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону №2664-111 виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону №2664-111 та пп. 7 п. 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 № 292 (діяло на момент видання Розпорядження № 231), Держфінпослуг, в тому числі, дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин недійсним через його невідповідність вимогам законодавства.

Стверджується, що з ОСОБА_4 АТ «Сведбанк» достроково стягнув суму заборгованості за вказаним кредитним договором, що підтверджується копією рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.06.12 року ( а.с. 130-131 т.3), а тому просить суд задовольнити позов повністю.

Позиція відповідача ТОВ "Кредитні ініціативи" щодо позову.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ « Кредитні ініціативи» позовні вимоги не визнала . Суду надано відзив на позовну заяву з посиланням, що, враховуючи предмет договору факторингу, до фактора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи і умови щодо валюти кредитування.

Зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що договори факторингу є укладеними у відповідності до вимог закону, при їх укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.

Не може бути

підставою для визнання правочину недійсним встановлення факту невиконання

сторонами своїх зобов`язань за договором в частині відступлення права грошової вимоги

за кредитними договорами.

Стверджується , що позивачем не надано доказів того, що укладенням між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", а також між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" договорів Факторингу від 28.11.2012 року, якимось чином порушено їх права та законні інтереси.

Стосовно посилань на Розпорядження № 231 від 03.04.2009, зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 23.04.2009 за №0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг».

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належать операції з факторингу.

Частиною 5 ст. 5 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлена спеціальна норма, що регулює виключно порядок надання послуг з факторингу. Вказаною нормою законодавець закріпив, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Згідно ст. 1079 Цивільного кодексу сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. При цьому положення глави 73 ЦК України та безпосередньо визначення операції факторингу, виведеного в ч. 1 ст. 1077 ЦК України, передбачають, що клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника).

Ні Цивільний кодекс України, ні Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватися відступлення права вимоги.

Іншими словами, законодавеиь не виключає безпосередньо фізичних осіб з переліку осіб, що беруть участь у фінансовій операції факторингу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002

року N 17-рп (у017р710-02) (щодо повноважності Верховної Ради України)

визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Крім того, відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 4 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, з урахуванням викладеного посилання на положення розпорядження від 03 квітня 2009 року № 231, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», є необґрунтованим, адже ні Цивільний кодекс України, ні Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватися відступлення права вимоги . Окрім того, в даному розпорядженні не йдеться про обмежений суб`єктний склад боржників за договором факторингу, а лише додатково роз`яснюються певні моменти стосовно конкретних боржників, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача ТОВ ФК «Вектор Плюс» ( а.с. 87 т. 4 ) ознайомлений з матеріалами справи , відзив на позов не подавав.

До судового засідання відповідач ПАТ « ОмегаБанк» та треті особи надали заяви про розгляд справи без їх участі ( а.с. 114, 166 т.2, а.с. 194 т.3) .

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Опікун малолітньої дитини звернулася до суду з даним позовом .

Малолітній ОСОБА_2 , у зв`язку з смертю батька відповідно до ч.ч.3,4 ст.1268 ЦК, вважається таким, що прийняв спадщину (а.с. 106 т.5).

Між АКБ «ТАС - Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70000 доларів США, на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, відповідно до п. 2.1 кредитного договору виступає іпотека. Іпотечний договір сторонами укладено 05.11.2007 року.

Було проведено реструктуризацію діючого кредиту шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року та іпотечного договору від 05.11.2007 року, які були укладені 05.05.2011 року та є невід`ємною їх частинами.

Банк погодився здійснити реструктуризацію діючого кредиту за умови укладання ОСОБА_4 договору про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного та кредитного договору на умовах банку , при цьому не зважаючи на сплату за кредитом, сума заборгованості залишилась у розмірі кредиту.

Банк відмовився зменшити суму платежу 508 дол.США до 300 дол.США і збільшивши строк погашення кредиту, при цьому зобовязав у п.1 договору про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року безспірно визнати заборгованість за кредитом та проценти.

За життя ОСОБА_4 з підстави його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не встиг визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного та іпотечного договору від 05.11.2007 р укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 05.05.2011року, посвідченого Бабіч Л.Ю., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №812.

За змістом ч.1 ст.233 ЦК, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Як роз`яснив Пленум ВС у п.23 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (див. Постанову ВСУі від 19.03.2014 №6-2цс14)

З огляду на викладене наявний нерозривного причино - наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Правочини вчинені добровільно, вимушено саме для усунення тяжких обставин щодо недопущення дострокового стягнення кредитних зобовязань та стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 233 ЦК України не передбачає обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком ВСУ у справі № 6-551 цс 16.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду № 15-рп/2011 від 10.11.2011 в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати

свого обов`язку.

Згідно ч.10 ст11 ЗУ «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту строк виплати якого ще не настав, він може використати таке право лише у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Пунктом 3.1 договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №з0/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року сторони домовились внести зміни до п. 1.1. кредитного договору та встановити строк користування кредитом по 04.11.2022 включно та п.4 внесено зміни до п.3.1 і визначили порядок погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку №2.

Станом на 1.12.2011 року ОСОБА_4 сплатив згідно Додатку №2 - 3200 доларів США. Станом на 1.12.2011 року сума погашення коштів згідно Додатку №2 становить - 3048 доларів США, щомісячний платіж становить 508 доларів США. Станом на 1.12.2011 року ОСОБА_4 згідно Додатку №2 здійснив переплату коштів у сумі 152 доларів США ( а.с. 54-59 т.2).

Станом на 13 грудня 2011 року банком на адресу ОСОБА_4 без дотримання п.10.6 кредитного договору направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору у п порядку п.3.10 кредитного договору, яке ОСОБА_4 не отримано.

П.3.10 кредитного договору суперечить ч.10 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», таким чином п.3.10 є нікчемним.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Повідомлення про вимогу від кредитодавця відповідно до п.10.6 кредитного договору на адресу ОСОБА_4 не надходило.

Відповідно п.10.6 кредитного договору, будь-які повідомлення, що направляється сторонами одна одній, повинно бути здійсненні у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату посильним, цінним листом, телексом чи телефаксом за адресою.

Відповідно до ч.8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

При цьому, судом п. 10.6. був розтлумачено на користь відповідача.

Відповідно до п. 3 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, телеграма, дрібний пакет, мішок "М"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п. 114 Правил надання послуг поштового зв`язку адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу.

Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомлений у разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку (висновок ВСУ у справі №6-57 цс 12 від 12.09.2012 р).

Листом ПАТ «Сведбанк» позичальника повідомлено про ухвалення рішення банком щодо ліквідації своєї регіональної мережі у звязку зі зміною кредитної стратегії банку, оголошеної у вересні 2011 року. Зазначено, що всі функціонуючі відділення банку, в тому числі і Кіровоградське відділення банку № 2, припинять обслуговування клієнтів 31 жовтня 2011 року. Після цієї дати розрахунки та операції з готівковими коштами будуть припинені ( а.с. 28,29 т.2).

Згідно п.9.2. кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року при зміні кредитної політики відповідно до рішень Банку, у договір за згодою Позичальника, у 10-денний строк вносяться відповідні зміни. З листа НБУ від 19.08.2014 року, вбачається, що правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АТ «Сведбанк» є ПАТ «Омега Банк».

З листа ПАТ «Омега Банк» від 02.09.2014 року вбачається, що Кіровоградське відділення №2 АТ «Сведбанк», яке було розташоване за адресою вул.Шевченка, 16 б м.Кіровоград, 25006 ліквідоване з 16 грудня 2011 року ( а.с. 25 т.2). Умовами кредитного договору порядок внесення грошових коштів на погашення кредитної заборгованості не визначено.

Згідно роз`яснень НБУ від 25.02.2014 року банківські установи мають повне право приймати готівкові кошти в іноземній валюті від фізичних осіб для погашення останніми заборгованості за кредитами в іноземній валюті, отриманими в інших банках, в порядку передбаченому кредитним договором( а.с. 26 т.2) .

Як вбачається з кредитного договору інший порядок внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 окрім, як через касу Банку не передбачений.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року N481, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 січня 2008 р. за N 48/14739, банк здійснює кредитні та вкладні (депозитні) операції відповідно до вимог законодавства України і відображає в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 918/9517, зі змінами, залежно від категорії контрагентів, виду кредиту/вкладу (депозиту) і строків їх використання.

Згідно ч. 3 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови що цитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168, банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити, зокрема, про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням.

В супереч вищевикладеному та п.9.2. кредитного договору відповідні зміни банком ні в вересні ні в жовтні ні в грудні ні у подальшому невнесені.

Як вбачається з листа ПАТ «Укрексімбанк» в м.Кіровограді в грудні 2011 року готівкові кошти в іноземній валюті від клієнтів інших банків, на погашення їх заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок через каси, не приймались ( а.с. 27 т.2).

У зв`язку з чим ОСОБА_4 сплачувати кредитні зобов`язання з 3 грудня 2011 року згідно Додатку №2 не зміг саме з вини позивача.

Правова позиція ВССУ у справі № 6-330цс16: Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

За частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, б встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця і в «знавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4)

Суд враховує, що з ОСОБА_4 АТ «Сведбанк» достроково стягнув суму заборгованості за вказаним кредитним договором, що підтверджується копією рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.06.12 року ( а.с. 130-131 т.3).

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної. доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З вищенаведеного вбачається, що повідомлення від 13.12.2011 року Кіровоградського відділення №2 АТ «Сведбанк», яке розташовувалось за адресою вул.Шевченко 16 б про зміну умов кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним. Дострокове стягнення коштів кредитором пов`язано з ліквідацією відділення, та зміни кредитної політики банку. Банк не мав правових підстав для дострокового стягнення кредитних зобов`язань. Саме позивач не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок у відповідності до умов кредитного договору.

Згідно ст.613 ЦК кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

У розумінні ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика банку є такою, що вводить в оману є нечесною та агресивною.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.613 ЦК, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. При цьому, новий кредитор почав вживати всіх заходів щодо стягнення на предмет іпотеки без урахування попереднього рішення суду про стягнення суми заборгованості.

Факт прострочення впливає на зміст основного договірного зобов`язання, доповнюючи його додатковими правовими наслідками.

Прострочення кредитора тягне за собою певні правові наслідки, як для нього, так і для боржника, а саме: перерозподіл ризику можливих збитків (кредитор зобов`язаний відшкодувати боржнику збитки, завдані простроченням); звільнення боржника від сплати процентів річних; відстрочення виконання зобов`язання боржником на час прострочення кредитором).

Відповідно до ч.13 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.

Встановлення факту прострочення кредитором договірних зобов`язань за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року перерозподілить збитки завдані кредитором, який своєчасно не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

Статтею 512 ЦК визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За правилами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимога факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Ні ПАТ «Сведбанк», ні ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не повідомили ОСОБА_4 про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.

Крім того, відповідно до п.1.2.2. договору факторингу №15 від 28.11.2012 року для укладання договору та виконання всіх зобов`язань по ньому не вимагається жодних погоджень чи інших дій його органів (окрім погодження договору Спостережною Радою Банку, як це вимагається установчими документами Банку. Надається банком фактору на протязі 10 днів з дати підписання договору банком.

Як вбачається з п.1.3.3. фактор має всі необхідні дозволи. ,.2.1. банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, фактор набуває права вимоги такої заборгованості від боржника та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку передбаченому договором.

п.2.3. перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржника відбувається в розрахункову дату та після сплати фактором ціни продажу в повному обсязі, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників.

п.2.6.2. наявність у особи, що має намір придбати право вимоги, необхідних обов`язкових дозволів згідно вимог чинного законодавства

-п.2.6 наступна переуступка за наявності попереднього дозволу спостережної ради банку або лист ПАТ «Сведбанк» про відносини контролю з ТОВ «Вектор Плюс».

Реєстр заборгованості відповідності до додатку №2, акт прийому-передачі додаток 6 ч.2.4.перехід від банка до фактора прав вимоги за договором забезпечення відбувається одночасно з переходом прав вимоги заборгованості у момент укладання договорів щодо відступлення прав вимоги за договором забезпечення у розрахункову дату.

- п.4.1. документація визначена п.1.1. підлягає передачі від банка до фактора

виключно після сплати фактором банку ціни продажу заборгованості визначену п.3.2.

Відсутні реєстри заборгованості боржників у відповідних додатках, акти прийому-передачі реєстру, форми письмового повідомлення боржника про відступлення, додатків переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, квитанції про сплату ціни продажу, саму ціну продажу, ліцензію на обслуговування валютних кредитів, дозволу на переуступку ТОВ «Вектор Плюс» спостережної ради банку або лист ПАТ «Сведбанк» про відносини контролю з ТОВ «Вектор Плюс», погодження договору Спостережною Радою Банку.

Сторінки договору факторингу від 28.11.2012 року не скріплені ні підписами обох сторін ні печатками. Відповідно до умов договору:

п.1.1. заборгованості боржників містяться у реєстрі заборгованостей боржників, які належать до сплати. Реєстр заборгованостей боржників - це інформація, що стосується боржників, права вимоги щодо яких передаються від клієнта фактору на умовах цього договору, та їх заборгованості, оформлену за формою, встановлену в Додатку №1 та Додатку №7 А, Додаток №7Б до цього договору. Ціна продажу - сума грошових коштів, що сплачується фактору клієнту за придбання права вимоги на умовах цього договору, після укладання та передачі клієнтом фактору по акту прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників на умовах даного договору, розмір якої встановлюються згідно п.3.2 договору.

Відповідно до п. 1.2.1. клієнт гарантує, що йому належить право вимоги щодо заборгованостей зазначених у реєстрі заборгованостей, 1.3.3 має всі необхідні дозволи на здійснення фінансових операцій, п.2.1. клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, фактор набуває права вимоги тій заборгованості від боржника та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку передбаченому договором,

- п.2.2.3. разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ним права,

зокрема права грошової вимоги щодо нарахування та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій...

При цьому ліцензії на здійснення валютних операцій ТОВ «Кредитні ініціативи» не мають.

З п.2.3. перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржника видається в дату відступлення, якою є дата укладання договору. Сторони у день укладання договору складають та скріплюють печатками акт прийому-передачі реєстру заборгованостей за формою встановленою в додатку №2;

п.2.4.перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договором забезпечення відбувається у момент укладання договору щодо передачі прав вимоги за договором забезпечення у дату відступлення;

п.2.5 фактор зобов`язується надіслати письмові повідомлення боржникам про відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості, підготовлені за формою встановлені у додатку №3 до цього договору;

- п.3.2 загальну суму прав вимоги у якому не зазначено;

п.3.3 фактор оплачує клієнту ціну продажу, передбачену п.3.2 не пізніше одного робочого дня з дати укладання договору на рахунок в АТ «Сведбанк» за № НОМЕР_2 ;

п.3.5. днем отримання клієнтом ціни продажу від фактора вважається день зарахування кліпів в сумі ціни продажу на рахунок клієнта;

п. 4.1 документація визначена п.1.1. підлягає передачі від клієнта до фактора виключно після сплати фактором клієнту ціни продажу заборгованості. Документація що стосується договорів забезпечення передається виключно за умови укладання відповідних договорів про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення та за умови настання розрахункової дати.

-п.4.4. передача документації здійснюється шляхом укладання між сторонами відповідного акту прийому передачі за формою встановлену в додатку №4, скріплюється підписами та печаткою.

- п.10 до договору додаються додатки: 1-а,б реєстр заборгованості боржників, 2 - форма акту прийому-передачі реєстру, форма письмового повідомлення боржника про

відступлення, додаток 7 а та б - перелік кредитних договорів та договорів забезпечення.

Реєстри заборгованості боржників у відповідних додатках відсутні, як і акти прийому-передачі реєстру, форми письмового повідомлення боржника про відступлення та самі повідомлення, додатки 7 а та б - переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, квитанція про сплату на рахунок в АТ «Сведбанк» за № НОМЕР_2 ціну продажу, сама ціна продажу, ліцензія на обслуговування валютних кредитів.

Договори факторингу за яких відбулась заміна кредитора і Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 05.11.2007 року № 030/11.07/71-408К позичальником по якому є ОСОБА_4 суду на ухвалу суду про витребування доказів , надано не було, як і Договір про передачу прав за іпотечним договором від ПАТ «Сведбанк» до Факторингової компанії «Вектор Плюс» та інші витребувані документи.

Не надання на ухвалу суду витребуваних документів, позбавляє також суд можливості перевірити на відповідність п.8.2 та п.8.3.10 Статуту рішення Спостережної ради про продаж кредитного портфелю за договорами факторингу від 28.11.2012 року, з огляду на правову позицію позивача, що рішення про продаж кредитного портфелю за договорами факторингу від 28.11.2012 року, знаходиться в компетенції загальних зборів Банка, а не спостережної ради. З матеріалів справи судом не вбачається ні ринкова вартість майна, що є предметом договорів факторингу від 28.11.2012 року, ні вартість активів за даними останньої річної звітності банку.

Крім того, відсутність вказаних документів унеможливлює встановлення обставин щодо валюти зобов`язання, переданого за договорами факторингу. Доказів про те, в якій валюті боргу право вимоги за кредитним договорами перейшло від банку до ТОВ "ФК "Вектор плюс" та від ТОВ "ФК "Вектор плюс" до ТОВ "Кредитні ініціативи". (Постанова ВС від 14.02.2018 р. справа N 756/668/15-ц).

Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події з підстави не виконання ухвали суду про витребування доказів. В постановах ВС підтверджується правомірність покладання на Відповідача обов`язок надання оригіналу угоди і оскільки цей обов`язок

виконано не було, суд взяв до уваги як доказ відсутності події підписання спірної угоди (правова

позиція у Постанові ВС справа N 915/1145/17 від 17.07.2018 p., Постанова КГС ВС від 18.06.2019 № 920/330/18 p., Постанова ВС від 12 червня 2019 року справа № 627/1761/16-ц, Постанова ВС/від

14.02.2018 р. справа N 756/668/15-ц).

Договір передання права вимоги повинен провадитися в тій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ). Якщо таке зобов`язання підлягало державній реєстрації (та/або нотаріальному засвідченню), то і договір відступлення права вимоги має бути зареєстрований в такому ж порядку (та/або нотаріально засвідчений), якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, на підтвердження дійсності правочину - Договору про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого 28.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., р.№2187, між товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі Договір 1 ) потребує долучення до матеріалів справи належним чином оформлена копія Договору, викладена (як вбачається із матеріалів справи) на бланках ВРТ №000585 та ВРТ№000541, з обов`язковим долученням копії додатку №1.

В наданій ксерокопії Договору1, викладеної на двох сторінках, на бланках ВРТ №000585 та ВРТ№000541, де першій сторінці договору відповідає бланк ВРТ №000585, другій -ВРТ№000541, прослідковується невідповідність: оскільки: згідно Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів (затверджено наказом Мінюст України від 29.06.1999р, №36/5, із змінами відповідно до Наказу Мінюст України від 11.03.2008 р за №360/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2008 р. за № 199/14890) «Бланки є неодмінною складовою документального забезпечення нотаріального процесу. Унесення до Єдиного реєстру відомостей про витрачання бланків здійснюється Реєстраторами Єдиного реєстру в день витрачання у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів»

В п.1.2 Договору 1 зазначається, що Іпотекодержатель, (а з преамбули до договору - це ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») передає права за іпотечними договорами, але відсутнє посилання: на підставі яких документів ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набула права Іпотекодержателя, в тому числі підтвердження факту відступлення шляхом перевірки за даними Державного реєстру іпотек, оскільки відповідно до ст. 24 Закону України від 5 червня 2003р. №898 - IV « Про іпотеку» є вимога: «Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку» а також, що «Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням»

Законодавством було урегульовано порядок оформлення відступлення права за іпотечним договором, а саме: ЗУ «Про іпотеку» відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. за №410, який діяв на момент укладення зазначених вище договорів (третій розділ Порядку), згідно якого частиною 2 п.20 Договір про відступлення прав за іпотечним договором або передачу відноситься до змін і додаткових відомостей, які підлягають державній реєстрації щодо внесеного в Реєстр іпотечного договору, та згідно ч.3 ст.1 Порядку здійснюється (в цьому випадку) з метою надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження;

ст.4 «Державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру.

Згідно ст.26 « Датою державної реєстрації змін і додаткових відомостей, внесених до запису, вважається дата та час внесення змін і додаткових відомостей до запису.

Законодавством згідно ст. 640 ЦК України встановлено: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні видається у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у разі наявності нотаріально завіреного договору забезпечення кредиту (іпотеки, застави) на виконання припису ч. 1 ст. 513 ЦК України додатково укладається договір відступлення права вимоги заставодержателя або іпотекодержателя за відповідним договором забезпечення.

З матеріалів нотаріальної справи, наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. щодо посвідченого ним же 28 листопада 2012 року договору про відступлення прав за іпотечними договорами, р. №6970, між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», який передував Договору 1, - Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від. 28.11.2012 р. за р.№6970, на дату посвідчення Договору суду надано не всі документи : відсутні сторінки договору, платіжні документи на підтвердження виконання умов договору , щодо оплати по договору ( а.с. 158- 246 т.4).

Для перевірки зазначених вище фактів згідно ухвали суду , також не було надано до матеріалів справи належним чином оформлені: - копію Договору про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого 28.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., р.№2187, між товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», та документи на підставі яких він був посвідчений і які зберігаються в справі нотаріуса.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно» (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) , державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав

Окрім того, Національний банк України не надавав повноважень ТОВ «Кредитні ініціативи» на здійснення операцій з іноземною валютою. Для здійснення фінансовими установами факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, останні повинні мати відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 та яка надається фінансовим установам згідно з Положенням про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. № 297.

Пунктом 1.2. Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 09.08.02 N297 ( 20712-02 ) станом на дату укладання договорів факторингу від 28.11.2012 року, встановлено, що небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), якщо вони є валютними операціями (відповідно до визначення, наданого у статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 ( 15-93 ) (далі - Декрет) тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 стаття 5 Декрету, саме: Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. { Пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-ІУ ( 3433-15 ) від 21.02.2006 }

П. 1.7. Постанови Правління НБУ від 09.08.02 N 297, власник генеральної ліцензії не може передавати її третім особам.

ст.5. Декрету. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам лише на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою,яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії ( Правова позиція ВС від 14.02.18 року справа № 756/668/15-ц).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" відносить фінансова послуга -факторинг, яка з урахуванням умов кредитного договору повязана з валютними фінансовими активами на весь період валютного регулювання відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням своєї діяльності по наданню фінансових послуг.

Аналогічна позиція наведена у роз`ясненнях НБУ Департамент валютного контролю та ліцензування у листі 28.10.2002 N 28-311/4190-6679 «Щодо ліцензування діяльності небанківських фінансових установ, яка пов`язана з проведенням ними операцій з цінними паперами» .

Також, відповідно до Положення «Про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій», що затверджене Постановою НБУ №297 від 09.08.2002 р.: «1.2. Небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв`язку має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету.»

У той же час у п.1.3 договорів факторингу від 28.11.2012 року фактор заявляє, що він має необхідні дозволи та статус для укладення та виконання договору включаючи, але без обмежень, для обслуговування кредитних договорів у іноземній валюті... та не потребує жодних додаткових дозволів та погоджень органів державної влади чи третіх осіб, в тому числі фінансових установ.

Фактор відповідно здійснюючи свою фінансову діяльність займається обслуговування кредитних договорів у іноземній валюті, не обмежуючись разовою операцією, у зв`язку з чим такі операції можуть бути проведені фактором лише після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету, яка третім особам не передається.

Відповідно до листа НБУ від 07.03.2014 року, генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій станом на 28.11.2012 року та станом на 17.02.2014 року ні ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» не надавалось.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

П.17. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування. (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»)

У зв`язку з чим факт не вчинення правочину підлягає встановленню.

Частиною 1 ст.15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивач має майновий інтерес, так як не визнає право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором від 05.11.2007 року № 030/11.07/71-408К позичальником по якому є ОСОБА_4 ТОВ «Кредитні ініціативи» у судовому порядку звернулось з вимогою про стягнення на предмет іпотеки до спадкоємців після смерті ОСОБА_4 на виконання умов кредитного договору від 05.11.2007 року № 030/11.07/71-408К.

Викладене, узгоджується з правовим висновком у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 р. у справі № 3-4гс16, постанови Верховного Суду України від 13 квітня 2016 р. у справах №3-226гс16, №3-238гс16, №3-253гс16, №3-291гс16 та від 25 травня 2016 р. у справі № 3-254гс16).

Пунктом 2.1 договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" встановлено перелік документів, що свідчать про передачу права вимоги.

Зокрема клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, визначеними у Реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактом шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому даним договором.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі -

ПАТ "Сведбанк", на теперішній час ПАТ «Омега Банк»), яке є правонаступником АКБ

«Комерцбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова

компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" відступив ТОВ ФК Вектор Плюс" право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 . Крім того, 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 .

На дату укладання договорів факторингу вступило у силу заочне рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15.06.2012 року за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №.«30/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 , яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахованої пені.

Представником ПАТ «Сведбанк» 7.08.2012 року отримано за заявою виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Отже, не замінюючи кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, сторони договору факторингу фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають Постанова ВСУ від 19.08.2014 №3-56гс14.

До моменту укладення між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» договору факторингу №15 від 28.11.2012 року, кредитор у кредитному зобов`язанні - ПАТ «Сведбанк» вже реалізувало своє право вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення з позовною заявою до суду.

В подальшому, правове регулювання відносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі ухваленого з цього приводу судового рішення, здійснюється вже не за допомогою норм ЦК України, а в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та ЦПК України.

Після отримання виконавчого листа суду ПАТ «Сведбанк», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором мало можливість передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі, здійснюється у порядку правонаступництва - заміни стягувача його правонаступником.

Разом з тим, відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі нормами ЦК України не регулюється.

З огляду на вище викладене, ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу №І5 від 28.11.2012 р. відступило ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» недійсне право грошової вимоги (стягнення заборгованості) по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 .

У зв`язку з недійсністю відступлення права грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 недійсним вважається і відступлення прав за іпотечним договором від 5.11.2007 року.

Через недійсність права вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 , відступленого ПАТ «Сведбанк» ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 р., недійсним є право вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, що було відступлене ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 р.

Договір факторингу №15 між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі -ПАТ "Сведбанк", на теперішній час ПАТ «Омега Банк»), яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") щодо відступлення права вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 та договір факторингу між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 є частково недійсними відносно договору з ОСОБА_4 .

Не підлягають задоволенню вимоги про встановлення факту прострочення кредитором договірних зобов`язань та встановлення факту не вчинення правочинів у разі їх не укладання сторонами, оскільки дані факти досліджувались судом у справі , їм дана відповідна оцінка судом , не підлягають встановленню як окрема вимога у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Згідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно ст.ст.134,142 ЦПК України суд стягує з ТОВ « Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» та ТОВ « ФК Вектор Плюс» на користь держави судовий збір в сумі 2204,80 грн. по 734,40 грн . з кожного.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст.203, 215 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 13, 134-142,263,265-268 ЦПК України, , суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ), яка діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН- не встановлено ) в особі представника адвоката Завгородньої Вікторії Валентинівни до ТОВ « Кредитні ініціативи» ( 07400, Київська область, м. Бровари , бульвар Незалежності 14) , Публічного акціонерного товариства « Омега Банк» ( 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська буд. 18В) та ТОВ « ФК Вектор Плюс» ( 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька 14) третя особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН- НОМЕР_4 ) та Орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради ( 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна 41) про визнання недійсними договорів відповідно до Закону України « Про захист прав споживачів» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору № 030/11.07/71-408К та іпотечного договору від 05.11.2007 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 05 травня 2011 року, останній посвідчено

Бабіч Л.Ю., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, - зареєстрованого в реєстрі за №812 в частині.

Визнати кредитний договір №030/11.07/71-498 К від 05.11.2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_4 -

недійсним в частині пункту 3.10 Договору - нікчемним.

Визнати частково недійсним договір факторингу №15 від 28.11.2012 року , укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеними між Акціонерним комерційним банком «Тас-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 .

Визнати частково недійсним договір факторингу №б.н від 28.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеними між Акціонерним комерційним банком «Тас-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір про передачу прав за іпотечним договором від 05.11.2007 року , посвідченого 28.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. № 6970, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині договору, укладеного між ОСОБА_4 та АКБ «Тас-Комерцбанк» №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року.

Визнати недійсним договір про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого 28. 02.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., р.№ 2187, між товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в частині договору, укладеного між ОСОБА_4 та АКБ «Тас-Комерцбанк» №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року.

Стягнути з ТОВ « Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» та ТОВ « ФК Вектор Плюс» на користь держави судовий збір в сумі 2204,80 грн. по 734,40 грн . з кожного.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Повний текст рішення виготовлено 19.07.19 року.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда