Рішення № 83238244, 25.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 758/6280/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

за позовомОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації третя особаКиївська міська державна адміністраціяпрозобов`язати вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Київська міська державна адміністрація, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в оформленні подання до Київської міської державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації сформувати та звернутися з поданням до Київської міської державної адміністрації про видачу ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2018 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідно до правил територіальної підсудності закріплених в ст. 29 КАС України.

13 серпня 2018 року автоматичним розподілом між суддями справу № 758/6280/18 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше 4 років, в той час як така зона існувала до 01.01.2015 року. В зоні посиленого радіологічного контролю позивач проживала з часу свого народження, з 1976 року і до 2001 року Відтак, позивач має всі юридичні підстави для встановлення статусу потерпілого 1 категорії.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VII зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з переліку зон радіоактивного забруднення, тобто, на час встановлення зв`язку захворювання та інвалідності за наслідками аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 не належала до осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), як наслідок, комісією було правомірно відмовлено у видачі відповідного посвідчення категорії 1.

Київською міською державною адміністрацією було надано письмові пояснення з приводу спірних правовідносин, де зазначено аналогічні доводи ти, що викладені у відзиві на позовну заяву Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Листом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації управління праці та соціального захисту населення від 16.04.2018 року №10651-2456 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що Комісією було розглянуто матеріали особової справи ОСОБА_1 та вирішено, що підстав для визначення їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1 немає, так як ОСОБА_1 на даний час не проживає, не працює та не навчається в зоні посиленого радіологічного контролю, пільгами не користується.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 16.03.2018 №2, розглянувши матеріали особової справи ОСОБА_1 , Комісія вирішила, що підстав для визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) 1 категорії немає.

Позивач, не погоджуючи з такими діями відповідача, звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Конституційні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як вбачається з матеріалів справи, статус потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи 4 категорії позивач набула відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки у період з 1986 по 1998 вона проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких належать особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Отже, особа набуває статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії у разі, якщо вона вже має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи іншої категорії та їй встановлено інвалідність, щодо якої встановлено причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою.

Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0971078 від 13.12.2017 року, позивачу встановлено 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на ЧАЕС.

Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороби, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на засіданні №49 від 10.10.2017 року було встановлено, причинний зв`язок хвороби позивача з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком від 23.10.2017 №5947, зазначені обставини не заперечується відповідачем.

Таким чином, враховуючи, що позивач зазнав впливу шкідливих радіоактивних речовин за весь час проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю та з урахуванням зазначених норм, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Стосовно заперечень відповідача про те, що таке право було втрачене позивачем у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, яким було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, у якій проживає позивач, з переліку радіоактивно забруднених територій, суд зазначає наступне.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій (до внесення змін 28.12.2014) містилося у статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: зона відчуження, зона безумовного (обов`язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991.

Так, 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, яким статтю 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено, а також виключено абзац 5 частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Разом з тим, виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє осіб, яким раніше були видані посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" також не було передбачено, що раніше видані посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

Крім того, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, певних пільг та компенсацій. Зокрема, статті 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також те, що позивач дійсно зазнала впливу радіоактивного забруднення за час проживання на вказаній території і це призвело до встановлення інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК, суд дійшов висновку, що позивач має право на встановлення статусу постраждалого 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.

Аналогічні висновки щодо права осіб на отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 містяться в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 по справі № 802/1445/17-а та в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 по справі №697/121/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві у листі від 16.04.2018 року №10651-2486 фактично відмовило позивачу в прийнятті документів та оформленні подання до Київської міської державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, тим самим вирішивши питання щодо наявності чи відсутності підстав для видачі посвідчення, яке належить до компетенції Департаменту соціального захисту населення Київської державної адміністрації.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в оформленні подання до Київської міської державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації сформувати та звернутися з поданням до Київської міської державної адміністрації про видачу ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа