Рішення № 83238241, 25.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/345

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 640/21399/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій

у місті Києві

до приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування»

про застосування заходів реагування

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (надалі - позивач, ГУ ДСНС у місті Києві), адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 13 до приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування» (надалі - відповідач, ПрАТ «Харчопродпаркування»), адреса: 03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 25, в якій позивач просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування», розташованого за адресою: вулиця Саперно-Слобідська, будинок 25 у Голосіївському районі міста Києва - до повного усунення порушень, зазначених у акті перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що в ході проведення планової перевірки щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки відповідача за адресою: вулиця Саперно-Слобідська, 25 в Голосіївському районі у місті Києві, встановлено ряд порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей та дітей, що, в свою чергу, є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді часткового зупинення експлуатації приміщень до повного усунення порушень.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 16 січня 2019 року (Т.1. арк. 78-86) послався на те, що більшість порушень, зазначених в акті перевірки, усунені відповідачем після проведення перевірки.

Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач звертався до позивача з заявою, в якій просив продовжити термін усунення порушень, на усунення яких потрібно значний час або усунення яких технологічно неможливо в зимовий період, проте, позивач відмовив у продовженні строку для усунення порушень.

У зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 19 лютого 2019 року (Т.1, арк. 169-178) представник відповідача послався на те, що всі порушення, які могли призвести до реальної загрози життю та/або здоров`ю людей усунуті, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив зазначив про те, що єдиною підставою для встановлення факту усунення порушень є проведення позапланової перевірки.

В період з 21 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року проведена позапланова перевірка приміщень відповідача за результатами позапланового заходу складено акт від 27 лютого 2019 року №140, в якому зафіксовано 5 порушень.

Заперечуючи проти доводів, викладених у відповіді на відзив, представник відповідача у письмових запереченнях послався на аналогічні обставини, які викладені у відзивах на позовну заяву.

Крім того, у письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду 08 липня 2019 року, представник відповідача зазначив, що станом на 03 липня 2019 року відповідачем виконано всі вимоги, зазначені в акті №341, про що буде повідомлено позивача в строк до 12 липня 2019 року, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/21399/18 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року №828 адміністративна справа №640/21399/18 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Аблова Є.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/21399/18 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року адміністративна справа №640/21399/18 прийнята до свого провадження суддею Клочковою Н.В. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В той же час, представником відповідача у відзиві на позовну заяву (Т.1, арк. 86) заявлено вимог про прийняття ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, мотивуючи це тим, що дана адміністративна справа не є справою незначної складності, результати розгляду справи можуть мати значні та суттєві наслідки для відповідача та його господарської діяльності, у відповідача існує необхідність подачі додаткових доказів під час розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Тобто, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею у відзиві на позовну заяву (в матеріалах справи містяться відзиви відповідачів на позовну заяву), не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

За таких підстав, враховуючи, що будь - яких достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження представниками відповідачів не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Головного управління ДСНС України в місті Києві від 14 вересня 2018 року №554 «Про проведення планових перевірок» доручено організувати та забезпечити проведення у жовтня 2018 року планових перевірок щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, згідно із додатком. До переліку суб`єктів господарювання також віднесено й приватне акціонерне товариство «Харчопродпакування» за адресою: 03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 25, початок проведення перевірки - 29 жовтня 2018 року, тривалість 10 робочих днів (Т.1, арк.19, 20).

Повідомленням про проведення планової перевірки від 19 вересня 2018 року №24/2325, яке вручено особисто під розписку уповноваженій особі відповідача та яким останнього повідомлено про проведення планової перевірки у період з 29 жовтня 2018 року по 09 листопада 2018 року (Т.1, арк. 21).

29 жовтня 2018 року уповноважена особа приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування» отримала копію посвідчення на проведення перевірки від 01 жовтня 2018 року №3004, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі посвідчення (Т.1, арк. 22).

На підставі наказу від 14 вересня 2018 року № 554 та посвідчення на проведення перевірки від 01 жовтня 2018 року №3304 посадовими особами позивача у присутності начальника господарського відділу приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування» у період з 29 жовтня 2018 року по 09 листопада 2018 року проведено планову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки приміщення приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, 25, за результатами якої складено Акт від 09 листопада 2018 року №341 (надалі - Акт №341).

З Акту №341 вбачається, що в ході проведеної перевірки посадовими особами позивача виявлено порушення приватним акціонерним товариством «Харпродпакування» вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, а саме, виявлено 24 порушення вимог законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, примірник Акту перевірки отримано уповноваженою особою відповідача, а саме, начальником господарського відділу товариства 09 листопада 2018 року, будь-яких зауважень або заперечень щодо проведеної перевірки та складеного акта від останнього не надходило, про що зроблено відповідний запис у акті (Т.1, арк. 23-27, 31-43).

Наявність встановлених в Акті перевірки порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

При цьому, у відповідності до акта від 27 лютого 2019 року №140 (Т.1, арк. 319-332), складеного посадовими особами позивача, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки - приватним акціонерним товариством «Харчопродпакування», у період з 21 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року було проведено позапланову перевірку відповідача та виявлено, що останнім не усунено наступні порушення:

1) розділу ІІІ пункту 2.23 ППБУ - вікна сходових кліток типу СК1 не обладнано пристроями для їх відчинення з рівня сходових площадок та маршів відповідно до вимог пункту 7.3.26 ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»;

2) розділу ІІІ пункту 2.23 ППБУ - знижено клас вогнестійкості перекриття другого поверху складської будівлі відповідно до вимог пункту 6.1 ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»;

3) розділу IV пункту 2.18 ППБУ - в місцях перетину повітроводами вентиляційної системи протипожежних перегородок та перекриття відсутні пристрої проти поширення вогню в порушення вимог пункту 7.11.1 ДБН В.2.5-67:2013;

4) розділу V пункту 1.2., розділу VІІ пункту 2.11 ППБУ - складські приміщення категорії «В» площею більше 1000 кв.м не обладнані системою автоматичного пожежогасіння з виводом сигналу від приладів автоматики на пульт централізованого спостереження пожежної охорони відповідно до вимог пункту 7.1. додаток А.1 (пункту 14.2) ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

5) статті 57 пунктів 2, 5 Кодексу цивільного захисту України - орендарями не подано декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки.

У графі акта №140 «пояснення, зауваження або заперечення» голова правління приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування» Аксьоновим В.Т. зробив запис про те, що зауважень до перевірки не має, пункти 1-4 потребують значних матеріальних витрат та більший термін для виконання робіт по усуненню цих порушень. На даний час укладені договори та проводяться роботи по усуненню цих порушень. Про повне виконання цих робіт буде повідомлено додатково (Т.1, арк. 328).

В подальшому, на підтвердження усунення порушення розділу IV пункту 2.18 ППБУ - в місцях перетину повітроводами вентиляційної системи протипожежних перегородок та перекриття відсутні пристрої проти поширення вогню в порушення вимог пункту 7.11.1 ДБН В.2.5-67:2013 відповідачем надано суду копію акта здачі - прийняття виконаних послуг (надання послуг), затвердженого головою правління приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування» та директором приватного підприємства «Альтен-Система», приватним підприємством «Альтен-Система» були проведені та виконані згідно з умовами договору підряду №22/01-18 від 22 січня 2019 року роботи по монтажу та поставці обладнання для систем вентиляції, згідно таблиці 1 даного акта та додатку №1 до договору «Перелік обладнання та робіт». Також у вказаному акті зазначено, що усі роботи виконані на об`єкті замовника (приватного акціонерного товариства «Харчопродпакування) за адресою: місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, 25 (Т.2, арк. 5,6-7).

У якості доказів щодо усунення порушень розділу ІІІ пункту 2.23 ППБУ - вікна сходових кліток типу СК1 не обладнано пристроями для їх відчинення з рівня сходових площадок та маршів відповідно до вимог пункту 7.3.26 ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» відповідачем надано копію акта №ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг), затвердженого товариством з обмеженою відповідальністю «Фрам-Лайн» та приватним акціонерним товариством «Харчопродпакування», за адресою: місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, 25 встановлено металопластикові конструкції, тобто, обладнано віконні сходові клітини для їх відчинення з рівня сходових площадок (Т.2, арк. 14, Т.1, арк. 236).

На підтвердження усунення порушень розділу ІІІ пункту 2.23 ППБУ - знижено клас вогнестійкості перекриття другого поверху складської будівлі відповідно до вимог пункту 6.1 ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» та розділу V пункту 1.2., розділу VІІ пункту 2.11 ППБУ - складські приміщення категорії «В» площею більше 1000 кв.м не обладнані системою автоматичного пожежогасіння з виводом сигналу від приладів автоматики на пульт централізованого спостереження пожежної охорони відповідно до вимог пункту 7.1. додаток А.1 (пункту 14.2) ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» відповідачем надано суду копію акта №1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2019 року, згідно з яким товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Барельєф» виконано ремонт складських приміщень будівлі по вулиці Саперно-Слобідській, 25 на підставі умов укладеного договору підряду №1/12 від 04 січня 2019 року, укладеного між товариством та відповідачем (Т.2, арк. 15-17, Т.1, арк. 239-242).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі по тексту - Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (частина 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (частина 3 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 (далі по тексту - Положення №20/2013), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності (абзац 2 пункту 1 Положення №20/2013).

У пункті 3 вказаного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 Кодексу цивільного захисту України).

В силу пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Суд зазначає, що зі змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки, та не залежить від виконання (не виконання) вимог припису органу контролю щодо усунення виявлених порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, не всі перелічені в Акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють та перебувають у приміщенні відповідача, а також особам, які будуть здійснювати гасіння пожежі, у разі її виникнення.

Більш того, відповідачем не заперечуються обставини щодо допущення виявлених під час перевірки порушень, проте, в матеріалах справи наявні докази про їх усунення, зокрема, про усунення порушень, зазначених у акті №341 та у акті №140, окрім, порушення статті 57 пунктів 2, 5 Кодексу цивільного захисту України.

Стосовно порушення частин 2, 5 статті 57 Кодексу цивільного захисту України, а саме, не подання орендарями декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 57 Кодексу цивільного захисту України початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) здійснюється суб`єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (далі - декларація), а для суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику - також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об`єкта чи приміщення (далі - оцінка протипожежного стану). Оцінка протипожежного стану проводиться суб`єктом господарювання, який одержав відповідну ліцензію. Висновок за результатами оцінки протипожежного стану оформляється та надається суб`єктом господарювання, який проводив оцінку протипожежного стану. Позитивний висновок за результатами оцінки протипожежного стану надається до початку роботи новоутворених підприємств, до початку використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості, за відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки та діє до реєстрації декларації.

Згідно частини 5 статті 57 Кодексу цивільного захисту України суб`єкт господарювання набуває право вчиняти дії щодо провадження господарської діяльності, передбачені частиною другою цієї статті, з дня реєстрації декларації відповідним дозвільним органом. Форма декларації порядок її подання та реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Особи, які подали декларацію, несуть передбачену законом відповідальність за достовірність даних, зазначених у поданій декларації.

Норми зазначеної статті, окрім обов`язку суб`єкта господарювання подати декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, встановлюють й випадки, коли така декларація не подається.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що до відповідача застосовуються положення законодавства щодо можливості неподання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, або, навпаки, наявності в останнього обов`язку її подання, а також суд звертає увагу, що неподання під час проведення планової або позапланової перевірки такої декларації не може створювати реальну загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють та перебувають у приміщенні відповідача, а тому, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо порушення відповідачем в даному випадку частин 2, 5 статті 57 Кодексу цивільного захисту України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

З урахуванням зазначеного, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідних заходів реагування.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова