Рішення № 83237621, 18.07.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1.380.2019.000816

18 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить зобов`язати Львівський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати судді ОСОБА_1 з 05.11.2010 по 01.01.2019 та виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу в розмірі 116025,07 грн.

Розпорядженням голови Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року за №42-Р в порядку до ч.7 ст.29 КАС України адміністративну справу №1.380.2019.000816 за позовом ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити дії, передано для визначення підсудності до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року визначено територіальну підсудність даної адміністративної справи, а саме - за Тернопільським окружним адміністративним судом.

Вищезазначена справа надійшла на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду 11.03.2019. Ухвалою суду від 15 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 11.10.2010 №951/2010 позивача було призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду строком на п`ять років. Відповідно до Указу Президента України від 02.11.2017 №350/2017 та Наказу Львівського окружного адміністративного суду №335-К/ТР від 03.11.2017 позивача призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду з 06.11.2017. На момент призначення на посаду судді стаж державної служби складав 07 років 00 місяців 29 днів - з 06.10.2003 по 05.11.2010, що підтверджується записами трудової книжки. Наказом голови Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 №363-К/ТР ОСОБА_1 було частково зараховано до стажу роботи на посаді судді стаж роботи за спеціальністю, а саме три роки. У грудні 2018 року позивач звернувся до голови Львівського окружного адміністративного суду із заявою про зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки стажу державної служби за період з 06.10.2003 по 07.10.2007, а також просив здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати з 05.11.2010 та виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат.

Наказом Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 №68-К/ТР позивачу було зараховано стаж роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби з 06.10.2003 по 07.10.2007 та з 11.10.2010 по 04.11.2010 - 04 роки 00 місяців 27 днів та встановлено з 01.01.2019 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 40 відсотків від посадового окладу, відповідно до стажу роботи який становить 15 років 02 місяці 23 дні.

Питання про перерахунок та виплату заробітної плати з 05.11.2010 та нарахування і надання відпустки за вказаний період залишилося не вирішеним. Відповідачем повідомлено, що перерахунок суддівської винагороди та відпустки за минулі роки необхідно здійснювати в межах кошторису суду на 2019 рік. У кошторисі суду на 2019 рік відсутні кошти на вказаний перерахунок. Зазначене, на думку позивача, є підставою для постановлення судового рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач 23 травня 2019 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до ст.ст.24, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з врахуванням позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.11.2018 по справі №804/4305/17, наказом голови суду від 18.03.2019 року №68-К/ТР, ОСОБА_1 зараховано до стажу роботи на посаді судді, з врахуванням наказу №363-К/ТР від 13.11.2018, роботу на посадах: помічника судді Шевченківського районного суду м. Львова з 06.10.2003 по 07.10.2007 та помічника судді Львівського окружного адміністративного суду з 11.10.2010 по 04.11.2010, що сумарно становить 04 роки 00 місяців 27 днів. Цим наказом також враховано, що стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 на 01 січня 2019 року становить 15 років 02 місяці та 23 дні та проведено з 01 січня 2019 року перерахунок щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу відповідно до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років. Щодо здійснення виплати суддівської винагороди за минулі роки повідомлено, що у Львівського окружного адміністративного суду відсутня можливість проведення перерахунку відпустки та заробітної плати судді ОСОБА_1 . за попередні роки в розмірі 116025,07 грн., оскільки такі видатки не передбачені кошторисом на 2019 рік. Крім того, суд не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості Державного бюджету України здійснювати перерахунок заробітної плати позивачу. На основі викладеного, просять відмовити в задоволенні даного адміністративного позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, 31.05.2019, направила на адресу суду письмові пояснення в яких вказала, що жодна правова норма ні Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а ні Закону України «Про статус суддів» не передбачає можливості до стажу роботи суддів судів загальної юрисдикції зараховувати стаж роботи на посадах, зазначених позивачем.

Учасниками справи, на підставі ч.3 ст.194 КАС України, заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, п.1 ч.3, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 11.10.2010 №951/2010 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Відповідно до Указу Президента України від 02.11.2017 №350/2017 та Наказу Львівського окружного адміністративного суду №335-К/ТР від 03.11.2017 позивача призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду з 06.11.2017.

На момент призначення на посаду судді стаж державної служби складав 07 років 00 місяців 29 днів - з 06.10.2003 по 07.10.2007 та з 11.10.2010 по 04.11.2010, що підтверджується записами трудової книжки та розрахунком стажу державної служби, який проведено відповідачем.

Наказом голови Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 №363-К/ТР ОСОБА_1 було частково зараховано до стажу роботи на посаді судді стаж роботи за спеціальністю, а саме три роки.

У грудні 2018 року позивач звернувся до голови Львівського окружного адміністративного суду із заявою про зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки стажу державної служби за період з 06.10.2003 по 07.10.2007, а також просив здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати з 05.11.2010 та виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат.

На підтвердження обґрунтованості вимог позивач послався на положення ч.6 ст. 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», яка діяла на момент призначення позивача суддею та зарахування до штату суду, що надавала право на зарахування до стажу судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, періоду роботи на державній службі понад 10 років та пунктів 2,3 Постанови КМУ «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року №283. Додано копії постанов ВС КАС у справах №806/2963/17 та 804/4305/17, які містять висновок щодо застосування норми права у спірних відносинах.

Наказом голови суду від 18.03.2019 року №68-К/ТР, ОСОБА_1 зараховано до стажу роботи на посаді судді, з врахуванням наказу №363-К/ТР від 13.11.2018, роботу на посадах: помічника судді Шевченківського районного суду м. Львова з 06.10.2003 по 07.10.2007 та помічника судді Львівського окружного адміністративного суду з 11.10.2010 по 04.11.2010, що сумарно становить 04 роки 00 місяців 27 днів. Цим наказом також враховано, що стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 на 01 січня 2019 року становить 15 років 02 місяці та 23 дні та проведено з 01 січня 2019 року перерахунок щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу відповідно до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років.

Питання про перерахунок та виплату заробітної плати з 05.11.2010 та нарахування і надання відпустки за вказаний період залишилося не вирішеним. Відповідачем повідомлено, що перерахунок суддівської винагороди та відпустки за минулі роки необхідно здійснювати в межах кошторису суду на 2019 рік. У кошторисі суду на 2019 рік відсутні кошти на вказаний перерахунок.

Таким чином, відповідачем не проведено перерахунку з 05.11.2010 і виплати суддівської винагороди та не проведено перерахунку і надання відпустки.

При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6 Конституції України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги (ч.6 ст.44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, із змінами, внесеними згідно із Законом України № 107-VI від 28.12.2007).

Верховною Радою України 7 липня 2010 року прийнято Закон України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ. Закон набрав чинності 30 липня 2010 року, згідно з яким Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ втратив чинність, крім статей 43 та 44, які втратять чинність з 1 січня 2011 року.

Згідно п.11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаду судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення стажу державної служби затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03.05.1994 №283.

Відповідно п.2 цього порядку, до стажу державної служби враховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втрачали чинність з 1 січня 2011 року.

Суд погоджується із твердженням сторін, що пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» продовжено дію статті 44 Закону України «Про статус суддів» й вона була чинною станом на дату зарахування ОСОБА_1 на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду.

Законодавство, яким визначався стаж роботи на посаді судді та, яке діяло на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI - був Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (ч.6 ст.44).

Спірні відносини щодо визначення стажу роботи позивача , що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, статті 131, пункту 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року.

На час виникнення спірних правовідносин й призначення позивача на посаду судді, визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося декількома нормами права, а саме:

1) ч.6 ст.44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII;

2) ст.131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

3) підпункт 1 пункту 2 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

4) пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Відповідно до пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом № 2862-ХІІ.

Слід зауважити, що у зазначеному пункті не йдеться про суддів, які були призначені чи обрані на посаду судді після набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Отже, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим законом, а лише уточнював для останніх період, протягом якого вони мають право на зарахування стажу відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.

Відповідно, суд робить висновок, що положення частини 6 статті 44 Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, дія яких Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI була продовжена до 01 січня 2011 року, - поширювалася на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.

Зважаючи на викладений аналіз, суд прийшов до висновоку, що позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки - стаж державної служби за період з 06.10.2003 по 07.10.2007 та з 11.10.2010 по 04.11.2010.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №804/4305/17.

Таку позицію визнав і відповідач, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки стаж державної служби 04 роки 00 місяців 27 днів та встановивши з 01 січня 2019 року щомісячну доплату за вислугу років судді в розмірі 40 відсотків від посадового окладу, як такому, що має стаж, який дає право на отримання доплати за вислугу років більше 15 років (15 років 02 місяці та 23 дні) (наказ Львівського окружного адміністративного суду «Про зарахування до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 » від 18.03.2019 року №68-К/ТР).

Тобто, відповідачем не заперечується право позивача на перерахунок пенсії, але обґрунтовуючи відмову в здійсненні такого перерахунку, останній посилається на відсутність бюджетних асигнувань.

Проте, такі посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушують гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.02.2018 року у справі № 820/6514/17 (Пз/9901/8/18), яке, згідно з даними Єдиного державному реєстру судових рішень, набрало законної сили 17.03.2018 року.

Згідно з ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом мала місце бездіяльність Львівського окружного адміністративного суду щодо не проведення перерахунку і виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 05.11.2010 по 01.01.2019 та не проведення перерахунку і надання ОСОБА_1 додаткової відпустки за період з 05.11.2010 по 01.01.2019.

Належним способом захисту прав та інтересів позивача за таких обставин є покладення на Львівський окружний адміністративний суд обов`язку здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 05.11.2010 по 01.01.2019 у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу та здійснити перерахунок ОСОБА_1 відпустки за період з 05.11.2010 по 01.01.2019, частково задовольнивши заявлені ним позовні вимоги.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

У відповідності до ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, а відтак його позов в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати з 05.11.2010 р. по 01.01.2019 р. та виплати йому зарплати за цей період з врахуванням усіх надбавок та виплат слід задовольнити.

Що стосується вимог про стягнення цих виплат у визначеному ним розмірі 116 025, 07 грн., то ці вимоги належно ним не вмотивовані та не підтверджені належними даказами.

Наданий ним розрахунок ніким не завірений та не обґрунтований, а відтак не може братись до уваги, як належний доказ.

При цьому в даному випадку на думку суду, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату належних позивачу сум буде достатнім способом захисту порушеного його права, відтак його вимоги про зобов`язання виплати цих сум саме в такому розмірі 116 025, 07 грн. нічим не обгрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на викладене

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Львівський окружний адміністративний суд (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2, код ЄДРПОУ 35775334) здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 05.11.2010 по 01.01.2019 у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2, код ЄДРПОУ 35775334) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Львівського окружного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 липня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.