Рішення № 83237570, 16.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 р. Справа № 480/1206/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Лисиці Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до управлінням Держпраці у Сумській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № СМ687/1627/АВ/ТД-ФС від 21.03.2019 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 27.02.2019р. відповідачем, відносно позивача, - ФОП Важинського С.В., було складено акт № СМ687/1627/АВ інспекційного відвідування, в якому зроблено висновок про допущення позивачем до виконання робіт без оформлення трудового договору - ОСОБА_3 . На підставі вказаного акту 21.03.2019р. відповідачем винесено оскаржувану постанову.

Позивач вважає, оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з наступним.

Позивач вважає, що повноваження органів Держпраці щодо нагляду та контролю за дотриманням вимог законодавства про працю розповсюджується виключно на осіб, які використовують найману працю та не мають права втручатися у діяльність та здійснювати перевірки щодо державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю осіб, які не використовують найману працю. А отже рішення посадової особи територіального органу Держпраці про притягнення до відповідальності за ст. 265 КЗпП України, особи, яка не використовує найманої праці, є незаконним.

Також позивач зазначає, що інспекційне відвідування позивача за місцем його реєстрації відповідачем в період з 26.02.2019 р. по 27.02.2019 р. не проводилося.

Крім того, позивач у запереченнях на акт перевірки від 13.03.2019 р та поясненнях по справі про накладення штрафу від 21.03.2019 р. повідомив, що ОСОБА_3 не перебував та не перебуває з ним у трудових правовідносинах. 12.12.2018 р. та 31.01.2019 р. належний йому автомобіль використовував у власних потребах, а 05.02.2019 р. здійснював перевезення пасажирів за його дорученням на підставі цивільно-правового договору. Проте, вказані пояснення позивача та ОСОБА_3 не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови у зв`язку з чим її не можна вважати законною та обґрунтованою.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.

Інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 проводилось за рішенням начальника Управління Держпраці України в Сумській області прийнятим за результатами аналізу листа Управління Трансбезпеки у Сумській області №37 від 10.01.2019.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем допущено до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_3 .

Враховуючи вид діяльності ФОП ОСОБА_2 (Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний), інспекційне відвідування проводилося за місцем, де можливе використання найманої праці, шляхом залучення водіїв автотранспортних засобів до здійснення нерегулярних перевезень, а саме на ділянці траси Київ-Суми 322 км.

За інформацією з копіями підтверджуючих документів, наданими Управління трансбезпеки у Сумській області встановлено випадки, коли ОСОБА_3 знаходився за кермом під час перевезення пасажирів, як водій транспортного засобу перевізника ФОП ОСОБА_2

ФОП ОСОБА_2 у ході інспекційного відвідування не надано жодних підтверджуючих документів щодо належного оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 .

У зв`язку з неможливістю особисто вручити Акт інспекційного відвідування №СМ687/1627/АВ від 27.02.2019, два примірники акту були направлені ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом з описом та повідомленням. 13.03.2019 до Управління від ФОП ОСОБА_2 надійшло зауваження на акт інспекційного відвідування №СМ687/1627/АВ, на яке надано відповідь за № 32/04-29/2019/2777 від 18.03.2019.

07.03.2019 заступником начальника Управління Антоненко Н.Г. було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № СМ687/1627/АВ/ТД та призначено розгляд справи про накладення штрафу на 21.03.2019 о 15 год. 40 хв. 21.03.2019 відбувся розгляд справи щодо порушення ФОП Важинським С ОСОБА_4 законодавства про працю та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМ687/1627/АВ/ТД-ФС від 21.03.2019 (за порушення частини 1 та 3 статті 24 КЗпП) у сумі 125 190,00 грн. Постанова про накладення штрафу була направлена ФОП Важинському ОСОБА_5 листом № 18-28/04/2783/2019 від 26.03.2019, який надіслано рекомендованим листом з повідомленням.

Таким чином, представник відповідача вважає, що Управлінням було дотримано встановлені чинним законодавством порядок проведення перевірки і порядок притягнення до відповідальності позивача.

Представник позивача в свою чергу подав суду відповідь на відзив на позов, в якому зазначив, що надані відповідачем копії актів управління Укртрансбезпеки у Сумській області та фотокопії «договорів» не можуть слугувати належними та допустимими доказами перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з позивачем, оскільки сам по собі факт управління автомобілем не зумовлює виникнення трудових правовідносин між власником автомобіля та його водієм. Актами управління Укратрансбезпеки у Сумській області не зафіксовано факту перевезення ОСОБА_3 пасажирів на замовлення позивача, оскільки вони не містять жодної інформації про наявність пасажирів у авто та їх кількість. Вказані акти ОСОБА_3 не підписував, будь-яких документів, крім посвідчення водія, працівникам управляння Укртрансбезпеки у Сумській області не надавав. Сам позивач також не виконував будь-яких пасажирських перевезень у ці дні та не укладав з будь-якими особами договорів про перевезення у вказані дати, оскільки його автомобілем користувався ОСОБА_3

05.02.2019 р. ОСОБА_3 на підставі цивільно-правового договору, що не заборонено діючим законодавством, виконував доручення позивача по перевезенню пасажирів за маршрутом Суми-Київ, докази чого надані до позовної заяви.

Ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами аналізу листа Управління Трансбезпеки у Сумській області №37 від 10.01.2019, начальником Управління Держпраці України в Сумській області видано наказ про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 №321 від 20.02.2019 та направлення №154/СМ687 від 20.02.2019 на проведення інспекційного відвідування вищевказаного суб`єкта підприємницької діяльності (а.с. 44 – 51).

Відповідно вказаних документів контролю підлягали питання щодо належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 складено Акт №СМ687/1627/АВ від 27.02.2019, яким засвідчено порушення вимог законодавства, виявлених під час перевірки, а саме частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівника ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (а.с. 52 – 54).

У зв`язку з неможливістю особисто вручити Акт інспекційного відвідування №СМ687/1627/АВ від 27.02.2019, два примірники акту були направлені ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом з описом та повідомленням за № 4000905169313 (а.с. 55).

13.03.2019 до Управління Держпраці України в Сумській області від ФОП ОСОБА_2 надійшло заперечення на акт інспекційного відвідування №СМ687/1627/АВ (вх. № 2777/18-27/04/2019 від 13.03.2019 а.с. 56). На вказане заперечення Управлінням Держпраці України в Сумській області було надано ФОП ОСОБА_2 відповідь листом № 32/04-29/2019/2777 від 18.03.2019 (а.с. 57).

На підставі Акту інспекційного відвідування №СМ687/1627/АВ від 27.02.2019 позивачу було внесено припис про усунення виявлених порушень №СМ687/1627/АВ/П від 19.03.2019 про усунення виявлених порушень частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України та повідомлення про виконання припису у строк до 29.03.2019 (а.с. 58 – 60).

Також 07.03.2019 заступником начальника Управління Держпраці України в Сумській області було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №СМ687/1627/АВ/ТД та призначено розгляд справи про накладення штрафу на 21.03.2019 о 15 год. 40 хв. (а.с. 62) Позивача про розгляд справи про накладення штрафу повідомлено листом від 12.03.2019 за №18-28/04/2222/2019, який направлено 12.03.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 63).

21.03.2019 відбувся розгляд справи щодо порушення ФОП Важинським С ОСОБА_4 законодавства про працю та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМ687/1627/АВ/ТД-ФС від 21.03.2019 (за порушення частини 1 та 3 статті 24 КЗпП) у сумі 125 190,00 грн. (а.с. 24 – 25).

Постанова про накладення штрафу була направлена ФОП Важинському ОСОБА_5 листом № 18-28/04/2783/2019 від 26.03.2019, який надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 64).

Суд вважає, що висновки викладені в акті інспекційного відвідування не відповідають фактичним обставинам встановленим судом.

Суд зазначає, що частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що трудовий договір з угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до положень ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, в т. ч. інспектувань.

Частиною 10 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року N 509, визначено те, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 3 статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В частині перші статті 76 КАС України зазначено про те, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Суб`єкту владних повноважень при перевірці суб`єкта господарювання належить виявити, зібрати, зафіксувати та підтвердити фактичні дані, які доводять факт виконання фізичною особою роботи як найманим працівником.

З матеріалів інспекційного відвідування справи суд вбачає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на інформації та матеріалах, наданимих Управління трансбезпеки у Сумській області, відповідно до яких, як стверджує відповідач. встановлено випадки, коли ОСОБА_3 знаходився за кермом під час перевезення пасажирів, як водій транспортного засобу перевізника ФОП ОСОБА_2 .

Зокрема, 12.12.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області складений акт №093710 про порушення вимог ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» водієм ОСОБА_3 при наданні послуг з нерегулярного перевезення пасажирів, по маршруту Київ -Суми. Транспортний засіб марки Мерседес-Бенц, номерний знак НОМЕР_1 належить перевізнику ОСОБА_2 (а.с. 49).

Разом з тим, із вказаного акту суд вбачає, що він не підписаний ОСОБА_3 , даний акт не містять жодної інформації про наявність пасажирів у авто та їх кількість, а з доданої до нього копії договору про здійснення нерегулярних пасажирських перевезень суд вбачає, що договір не підписаний ФОП ОСОБА_2 (а.с. 50) Опитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що 12.12.2018 не здійснював пасажирських перевезень, а користувався автомобілем позивача для власних потреб. Також опитаний в судовому засіданні в якості свідка державний інспектор Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Шовкопляс ОСОБА_6 зазначив, що 12.12.2018 року на автошляху Київ – Суми було зупинено транспортний засіб марки Мерседес-Бенц, номерний знак НОМЕР_1 , який належить перевізнику ОСОБА_2 , за кермом знаходився ОСОБА_3 , а в салоні автомобіля знаходилось приблизно 10 пасажирів.

Опитаний в судовому засіданні в якості свідків державний інспектор Управління Укртрансбезпеки у Сумській області ОСОБА_7 зазначив, що 12.12.2018 року під час здійснення перевірки він до автомобіля марки Мерседес-Бенц, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_3 , він особисто не заглядав, про наявність в ньому пасажирів дізнався тільки зі слів ОСОБА_8 .

Оцінивши викладені докази окремо та в їх сукупності, зокрема врахувавши відсутність підпису позивача на договорі про здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, суперечливість показів свідків, суд приходить до висновку, що зазначеними матеріалами не доведено факт наявності трудових відносин між ОСОБА_3 та позивачем.

Крім того, 31.01.2019 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області складений акт №093949 про порушення вимог ст.60 Постанови КМУ від 18.02.1997 № 176 водієм ОСОБА_3 при наданні послуг з нерегулярного перевезення пасажирів по маршруту Суми-Київ на транспортному засобі марки Мерседенс- Бенц, номерний знак НОМЕР_1 , що належить перевізнику ОСОБА_2 . З актом водій ОСОБА_3 ознайомлений, що засвідчено його особистим підписом (а.с. 49 - зворотній бік). Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що в салоні автомобіля був відсутній трафарет «Нерегулярні перевезення». Опитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що 31.01.2019 не здійснював пасажирських перевезень, а користувався автомобілем позивача для власних потреб.

Опитані в судовому засіданні в якості свідка державні інспектори Управління Укртрансбезпеки у Сумській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначили, що 31.01.2018 на стоянці біля «універмагу «Київ» за адресою м.Суми. вул..Кооперативна, 1 знаходився транспортний засіб марки Мерседенс- Бенц, номерний знак НОМЕР_1 , що належить перевізнику ОСОБА_2 . Біля вказаного автомобіля знаходився ОСОБА_3 , а в салон автомобіля сідали пасажири.

Оцінивши викладені докази окремо та в їх сукупності, зокрема врахувавши відсутність будь – яких доказів про здійснення пасажирських перевезень ОСОБА_3 на замовлення саме позивача, суд приходить до висновку, що зазначеними матеріалами не доведено факт наявності трудових відносин між ОСОБА_3 та позивачем.

Також 05.02.2019 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області складений акт №147012 про порушення вимог ст.60 Постанови КМУ від 18.02.1997 №176 водієм ОСОБА_3 при наданні послуг з нерегулярного перевезення пасажирів по маршруту Суми-Київ. Транспортний засіб марки Мерседенс-Бенц, номерний знак НОМЕР_1 належить перевізнику ОСОБА_2 . З актом водій ОСОБА_3 ознайомлений, що засвідчено його особистим підписом (а.с. 123).

Позивачем до матеріалів справи був наданий цивільно-правовий договір від 04.02.2019 р.. згідно якого Виконавець – ОСОБА_3 за дорученням Замовника - ФОП ОСОБА_2 зобов`язується 05.02.2019 надати останньому послугу з перевезення пасажирів за маршрутом Суми – Київ (а.с. 17). За результатами виконання вказаного договору було складено акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2019 (а.с. 18). Відомості про суму виплаченого доходу відповідно до цивільно-правових відносин та утриманих податків із такого доходу були надані органам ДФС (а.с. 21 - 23). Вказана документи були надані позивачем відповідачу разом із запереченнями на акт інспекційного відвідування, але не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин в даному випадку є наявнісь ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 .

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наведеного вище цивільно-правового договору про надання послуг, укладених позивачем з фізичною особою ОСОБА_3 , предметом останнього є послуги з перевезення пасажирів тільки 05.02.2019.

Так, предметом укладеного договору позивача з фізичною особою є не процес праці, а її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконати разово, не систематично певний обсяг послуг у встановлений строк. При цьому, в укладеному договорі визначено обсяг виконуваної роботи, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, чітко визначено перелік завдань роботи, її обсяг, вид тощо.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Як вбачається зі змісту угоди, фізична особа виконувала її на власний ризик та розсуд.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з висновком відповідача що вказаний договір, має ознаки трудового характеру.

При цьому посилання відповідача на договір про здійснення нерегулярних пасажирських перевезень від 05.02.2019 суд вважає безпідставним, оскільки він не підписаний ФОП ОСОБА_2 , відтак не може бути належним та допустимим доказом.

Також суд враховує, що за час здійснення інспекційного відвідування відповідачем не було встановлено фактів допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), під час зупинення транспортного засобу, що належить позивачу, було встановлено, що він сам знаходився за кермом автомобіля.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, викладеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Сумській області.

Також позивач просить стягнути витрати на професійну правову допомогу в сумі 6000 грн., з цього питання суд зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати пов`язані з професійною правничою допомогою отриманою від адвоката, у цій справі. До позову позивачем додано:

- копію договору про надання правової допомоги від 12.03.2019 року;

- опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги від 02.04.2019 року;

- квитанція про оплату послуг від 02.04 2019 року №6 на суму 6000 грн.

Так, із змісту договору про надання правової допомоги вбачається, що Адвокат надає Клієнту послуги шляхом: усного та письмового консультування з правових питань, складення необхідних процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта в управління Держпраці у Сумській області та у судових інстанціях.

Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Однак, з акту виконаних адвокатом робіт, наданого позивачем, суд вбачає, що до нього включені в тому числі і роботи з представництва інтересів Клієнта в Управління Держпраці у Сумській області (зокрема, ознайомлення з актом інспекційного відвідування №СМ687/1627/АВ та наданими Клієнтом документами; підготовка заперечень на акт інспекційного відвідування, відібрання пояснень у ОСОБА_3 ; підготовка пояснень по справі про накладення штрафу; представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи про накладення штрафу та ознайомлення із прийнятою постановою). Також у вказаному акті виконаних робіт відсутня кількість витрачених годин на надання кожної послуги та вартість цих послуг, зазначена лише загальна вартість усіх робіт – 6000 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п.269).

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням поданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2000 грн., що на переконання суду є співрозмірним складності даної справи та обсягу наданих адвокатом послуг.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 21.03.2019 року № СМ687/1627/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 125 190,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28Б, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 39857622) суму судового збору в розмірі 1 828,20 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень 20 коп.).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28Б, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 39857622) судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.07.2019 року.

Суддя В.О. Павлічек