Рішення № 83237550, 25.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 р. Справа № 480/2250/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі № К— 1399-1177\21-19 від 26.02.2019 року, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до ГУ Держгеокадастру у Сумській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, листом від 26.02.2019 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що згідно листа Кімличанської сільської Липоводолинського району Сумської області від 05.02.2019 сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, в зв`язку з тим, що земельна ділянка буде виділятися для учасників АТО. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

11.07.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи правомірність відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, відповідач посилається на лист Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 05.02.2019, згідно з яким сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки, внаслідок того, що масив, за рахунок якою планується відведення земельної ділянки, зарезервований для передачі у власність учасникам бойових дій. Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов`язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.

Ухвалою суду від 25.06.2019 відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15,16).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 30.01.2019, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с.21).

Листом від 26.02.2019 № К— 1399-1177\21-19 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення заяви виходячи з того, що згідно листа Кімличанської сільської Липоводолинського району Сумської області від 05.02.2019 сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, в зв`язку з тим, що земельна ділянка буде виділятися для учасників АТО (а.с.10).

Суд не погоджується із висновками відповідача щодо розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для відмови у наданні дозволу стало посилання відповідача на те, що земельна ділянка, яка планується ОСОБА_1 до відведення, буде виділятися для учасників АТО.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.02.2019 № К— 1399-1177\21-19, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мотивована тим, що згідно з листом Кімличанської сільської Липоводолинського району Сумської області від 05.02.2019 сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, в зв`язку з тим, що земельна ділянка буде виділятися для учасників АТО (а.с.26).

Однак, вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства визначено Земельним кодексом України, а саме ч.7 ст.118.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Водночас, з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Як позивач, так і учасники АТО, мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Тому у відповідача відсутні підстави визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як відсутність погодження органу місцевого самоврядування відносно даної земельної ділянки не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Слід зазначити, що ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. В даному випадку, як нормами Земельного кодексу України, так і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено права на час звернення позивача розглядати питання щодо надання чи ненадання згоди щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, враховуючи те, що дані повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на час звернення позивача із відповідними заявами належать виключно відповідачу.

Також, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" не встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

Також посилання ГУ Держгеокадастру у Сумській області на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, як на підставу відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені вказаною нормою Земельного кодексу.

В даному випадку у відповідача є обов`язок надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою чи відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах, тобто дискреція відсутня.

За умови подання особою усіх необхідних документів та відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб`єкт владних повноважень повинен надати дозвіл і будь-яких винятків чи альтернативних варіантів його поведінки норми Земельного кодексу України не містять.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки з даного правового питання виклав Верховний суд Касаційний адміністративний суд в постанові від 11 квітня 2018 року в справі №№806/2208/17.

Стосовно позиції суду, направленої на зобов`язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Такий висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, згідно з якою суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи те, що підстави ненадання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою є такими, що не відповідають нормам Земельного кодексу України, про що зазначено вище, суд вважає, що в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області, згідно з заявою ОСОБА_1 від 30.01.2019 надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, і це зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в розмірі 1536 грн. 80 коп., які були сплачені позивачем відповідно до квитанцій № 33 та 34 від 26.03.2019 (а.с.4,5).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі № К— 1399-1177\21-19 від 26.02.2019 року, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області згідно з заявою ОСОБА_1 від 30.01.2019, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.07.2019.

Суддя О.О. Осіпова