Рішення № 83237416, 25.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2483/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2019 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №59285416 від 05.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, адже боржник зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 майна у м. АДРЕСА_2 не має. За твердженням позивача, про відповідні обставини було відомо стягувачу та приватному виконавцю, а також безпосередньо зазначено у виконавчому написі нотаріуса. Відтак, на переконання позивача, відкриття провадження приватним виконавцем Табінським О.В. суперечить приписам частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами". Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

23.07.2019 судом одержано засобами електронного зв`язку відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 28-30/. При цьому посилався на правомірність своїх дій при винесенні спірної постанови, зазначивши, що у заяві про примусове виконання виконавчого документа стягувачем зазначено місце фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_3 .

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Третя особа, будучи повідомленою належним чином про відкриття провадження у даній справі /а.с. 27/, письмових пояснень на позов та відзив до суду не надала.

Суд зауважує, що предметом даного спору є правомірність дій та рішення приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши позовну заяву та відзив на неї, суд встановив наступні фактичні обставини.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 27.05.2019 видано виконавчий напис № 3564 про стягнення з ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , невиплачені у строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", якому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018, якому у свою чергу Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" на підставі Договору факторингу №20151125-Г від 25.11.2015, відступлено право вимоги за Кредитним договором із страхування життя позичальником (пошта) № 2394/4039CLBPS від 27.01.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" та ОСОБА_1 /а.с. 14/.

05.06.2019 уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" подано приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Табінському О.В. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису. При цьому повідомлено про фактичне проживання боржника за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 12/.

05.06.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. відкрито виконавче провадження №59285416 /а.с. 13/.

Дізнавшись від колишнього роботодавця ПТ "Тасасов і компанія, Ломбард "Статус" про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з вимогою направити на її адресу постанову про відкриття виконавчого провадження, на виконання якої листом від 01.07.2019 № 5349 скеровано копії матеріалів виконавчого провадження /а.с. 8-11/.

Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження №59285416 від 05.06.2019, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , зокрема місце реєстрації ОСОБА_1 вказано в її паспорті, копія якого знаходиться в матеріалах справи, а приватний виконавець Табінський О.В. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва /а.с.7, 16/.

У виконавчому написі нотаріуса від 27.05.2019 №3564 зазначено аналогічну адресу реєстрації боржника, а місце її роботи - невідоме /а.с. 14/.

Приймаючи зазначений виконавчий документ до виконання відповідач виходив з того, що заявою про примусове виконання стягувачем повідомлено про фактичне проживання боржника за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 13/.

На цій підставі приватний виконавець Табінський О.В. дійшов висновку про проживання боржника у м. Києві та, як наслідок, наявність підстав для відкриття ним виконавчого провадження.

При цьому ні заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, ні відзив відповідача не містять доказів, які б підтверджували фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві. Відсутні такі відомості і у матеріалах виконавчого провадження, наданих відповідачем на вимогу суду засобами електронного зв`язку /а.с. 33-53/.

Згідно частин 1, 2, 6 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» місце проживання - це адміністративно - територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Таким чином, суд доходить висновку, що у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви повинно бути додано підтверджуючі документи, з яких вбачається, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві.

Згідно ч. 5 ст. 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження №59285416 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м АДРЕСА_2 .

За відсутності документальних доказів фактичного проживання на момент відкриття виконавчого провадження №59285416 боржника за вказаною адресою у м. Києві, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження №59285416 у межах виконавчого округу м. Києва.

Суд зазначає, що частина 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» не містить норми про те, що право вибору місця виконання рішення приватним виконавцем належить стягувачу.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною 2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №59285416 від 05.06.2019.

Отже, вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн підтверджується квитанцією №0.0.1404964788 від 11.07.2019, а тому за рахунок відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Прохальна частина містить клопотання про стягнення з відповідача, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1921,00 грн, на підтвердження понесення яких долучає копії договору про надання правничої допомоги № 04/07 від 04.07.2019, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Пащенко Віталієм Віталійовичем; акт надання правничої допомоги від 10.07.2019, розрахунок розміру гонорару адвоката за правничу допомогу, який є додатком до Договору надання правничої допомоги від 10.07.2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.07.2018 Серія ПТ №2255 та квитанцію №4 від 10.07.2019 на підтвердження фактичної сплати відповідної суми за надання правничої допомоги згідно договору №04/07 від 04.07.2019 року /а.с. 17-22/.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат /частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.

А відповідно до частини четвертої згаданої статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд зауважує, що дана справа відноситься до справ не значної складності. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В той же час, від відповідача не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає за можливе стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 134, 139, 241-245, 255, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (вул. Кільцева Дорога, 18 А, м. київ, 03680, ідентифікаційний код 35017877), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження №59285416 від 05.06.2019.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя І.Г.Ясиновський