Рішення № 83237412, 23.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1894/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сендецької В.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі – відповідач) в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ3867/154//АВ/ПТ/ТД-ФС від 09.04.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначила про безпідставність висновків Управління Держпраці у Полтавській області при проведенні інспекційного відвідування щодо порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Крім того, позивач указує, що станом на дату перевірки з 26.03.2019 – 27.03.2019 ФОП ОСОБА_1 було прийнято на посаду продавців непродовольчих товарів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з допуском до робочого місця 21.03.2019, що підтверджується наданими позивачем документами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 прийято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1894/19, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.06.2019.

24.06.2019 до суду відповідачем подано відзив на позов в якому вказано, що за результатами інспекційного відвідування ФОП Максюти ОСОБА_5 складено акт від 27.03.2019 № ПЛ3867/154/АВ із зазначенням виявлених порушень. У ході проведення інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та винесено оскаржувану постанову. За доводами відповідача, ним дотримано вимоги щодо порядку проведення інспекційного відвідування та накладення штрафу /а.с. 53-57/.

27.06.2019 відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача до 23.07.2019 /а.с. 99/.

У судовому засіданні 23.07.2019 позивач та представник позивача позов підтримали та просили суд його задовольнити.

У судовому засіданні 23.07.2019 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області від виконавчого комітету Мирогородської міської ради Полтавської області надійшла довідка спостереження від 21.03.2019 в якій зазначено, що під час проведення спостереження в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: м. АДРЕСА_1 , вул. Гоголя, 131 на робочому місці знаходилися два працівника. Надати інформацію щодо реєстраційних документів до магазину та назвати свої прізвища, документи щодо працевлаштування відмовилися. Указано, що під час спостереження працівниками проводилися розрахунки з покупцями /а.с. 59-60/.

25.03.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято наказ про проведення заходів державного контролю № 71П, зокрема щодо ФОП ОСОБА_1 /а.с. 58/.

26.03.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області видано направлення № 618 на проведення заходу державного контролю головному державному інспектору Гармаш С.М. /а.с. 61/.

За результатами проведення перевірки у період з 26.03.2019 по 27.03.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 27.03.2019 № ПЛ3867/154/АВ, у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, з огляду на наступне /а.с. 62-69/.

Згідно довідки обстеження від 21.03.2019 (час складання 9 годин 35 хвилин), складеної в магазині "Andi" за адресою: м АДРЕСА_1 , вул. Гоголя, 131, робочою групою з легалізації праці та зайнятості населення в складі: працівника Миргородського управління ДФС у Полтавській області Шабатько Л.Г., спеціаліста відділу споживчого ринку Миргородської міської ради – Силка В.М., спеціаліста фінансового управління Миргородської міської ради – Таран ОСОБА_6 та начальника відділу оплати праці управління соціального захисту населення Миргородської міської ради – Овлах Т. ОСОБА_7 ., в магазині здійснює діяльність фізична особа –підприємець ОСОБА_1 . У свої підприємницькій діяльності використовує найману працю двох продавців. На момент обстеження (згідно довідки) працівники проводили розрахунки з покупцями, при цьому, назвати свої прізвища та надати документи щодо працевлаштування працівників відмовилися. У ході інспекційного відвідування надано трудовий договір №1 від 21.03.2019, укладений ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та договір №2 від 21.03.2019 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Зазначено, що згідно договорів працівники зобов`язалися виконувати роботу продавців непродовольчих товарів. Згідно з пунктом 4, вказаних договорів, час виконання робіт встановлено з 09 години до 18 години; надано накази № 1, 2 від 21.03.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 21.03.2019. У табелі обліку робочого часу за березень поточного року проти прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 значиться цифра вісім. Проте, повідомлення про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою не подано до початку роботи працівників за укладеним трудовим договором. Згідно з наданим повідомленням про прийняття працівників на роботу дата видання наказу – 21.03.2019, дата початку роботи – 21.03.2019, дата формування повідомлення у страхувальника – 21.03.2019. Згідно з квитанцією №2 документ доставлено до ГУ ДФС у Полтавській області – 21.03.2019 в 11:42:57, отримано – 21.03.2019 об 12:57. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 допущено працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без належного оформлення, а саме: без повідомлення про початок роботи до органів ДФС.

27.03.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ3867/154/АВ/ТД /а.с. 90/.

03.04.2019 позивачем подано до Управління Держпраці у Полтавській області зауваження на акт інспекційного відвідування /а.с. 22/.

09.04.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ 3867/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у зв`язку з порушенням позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.

Не погодившись із указаною постановою, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі – Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об`єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Як вище зазначено, 22.03.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області від виконавчого комітету Мирогородської міської ради Полтавської області надійшла довідка спостереження від 21.03.2019 в якій зазначено, що під час проведення спостереження в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: м АДРЕСА_1 , вул. Гоголя, 131 на робочому місці знаходилися два працівника. Надати інформацію щодо реєстраційних документів до магазину та назвати свої прізвища, документи щодо працевлаштування відмовилися. Указано, що під час спостереження працівниками проводилися розрахунки з покупцями /а.с. 60/.

Отже, довідка виконавчого комітету Мирогородської міської ради Полтавської області спостереження від 21.03.2019 містить інформацію, що є підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність нормативно передбачених підстав для проведення заходів державного контролю щодо ФОП ОСОБА_1 .

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі – Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд /пункт 4 Порядку № 509/.

Положеннями пункту 5 Порядку № 509 визначено, що у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Управління Держпраці у Полтавській області щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ3867/154/АВ/ТД від 27.03.2019 направлено відповідачем позивачу супровідним листом від 28.03.2019 № 02-12/2089 /а.с. 89/.

Також суд зазначає, що за змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що підприємницьку діяльність в магазині за адресою: АДРЕСА_1 позивач здійснює з 21.03.2019. Указане підтверджене договором оренди нежитлового приміщення №1 від 21.03.2019 укладеним між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 /а.с. 38-39/.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови є висновки Управління Держпраці у Полтавській області про те, що згідно з наданим повідомленням про прийняття працівників на роботу дата видання наказу – 21.03.2019, дата початку роботи – 21.03.2019, дата формування повідомлення у страхувальника – 21.03.2019. Згідно з квитанцією №2 документ доставлено до ГУ ДФС у Полтавській області – 21.03.2019 в 11:42:57, отримано – 21.03.2019 об 12:57. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 допущено працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без належного оформлення, а саме: без повідомлення про початок роботи органів ДФС.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до акта та постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу у ході інспекційного відвідування відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки повідомлення про прийняття працівників на роботу позивачем до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою не подано до початку роботи працівників за укладеним трудовим договором /а.с. 68/.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21.03.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено трудовий договір №1 за умовами якого ОСОБА_3 прийнято на посаду продавця непродовольчих товарів /а.с. 78/.

Також 21.03.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено трудовий договір №2 за умовами якого ОСОБА_4 прийнято на посаду продавця непродовольчих товарів /а.с. 77/.

Згідно з наказами (розпорядженнями) №1 та №2 від 21.03.2019 вказаних працівників прийнято ФОП Максютою на посаду продавців непродовольчих товарів /а.с. 75-76/.

21.03.2019 ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівників на роботу в якому зазначено дату початку роботи – 21.03.2019 /а.с. 72-74/.

Поясненнями працівників також підтверджено те, що вказані працівники почали працювати на посаді продавців непродовольчих товарів з 21.03.2019 у ФОП ОСОБА_1 /а.с. 79-80/.

Указане також підтверджено відомостями, які зазначені в табелі обліку робочого часу /а.с. 71/.

Крім того, прийняття вказаних працівників на роботу з 21.03.2019 також підтверджується записами трудових книжок - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с. 115-118/.

Суд звертає увагу на те, що інспекційне відвідування Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено у період з 26.03.2019 по 27.03.2019.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на початок проведення інспекційного відвідування (26.03.2019) між ФОП ОСОБА_1 та працівниками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було належним чином оформлено трудові відносини.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (надалі – Постанова № 413) визначено, що відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що КЗпП України та Постановою № 413 не визначено, що роботодавець має надсилати повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДФС за день до допуску працівника до роботи.

Крім того, законодавством не визначено, що дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника повинні різнитися.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач дотримався вимог законодавства про працю та повідомив територіальні органи ДФС про допуск до роботи вище вказаних працівників.

Так, Управлінням Держпраці у Полтавській області не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Отже, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим його належить визнати протиправним і скасувати, а позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ3867/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09.04.2019 задовольнити.

Інші доводи відповідача не спростовують протиправність прийнятого ним рішення. Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання про стягнення з відповідача судового збору, сплаченого за подання цього позову у розмірі 2503,81 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду:

- договір про надання правової допомоги № 39 від 23.05.2019 /а.с. 45/; копію ордера серія ЧК № 111339 /а.с. 47/;

- довідку про кількість витрачених годин роботи адвоката згідно з договором від 23.05.2019 /а.с. 46/.

Відповідно до зазначеної довідки представником позивача указано, що на виконання договору про надання правової допомоги адвокатом було витрачено 10 годин. Зазначено, що сторонами було погоджено вартість години роботи адвоката, яка склала 700,00 грн, що не перевищує 40 відсотків встановленого законом мінімального прожиткового мінімуму. З огляду на те, що адвокатом витрачено 10 годин, загальна вартість послуг адвоката складає 7000,00 грн /а.с. 46/.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду квитанції на підтвердження оплати позивачем витрат на правничу допомогу та акта виконаних робіт, складеного за результатом надання адвокатом правничої допомоги.

Водночас надані позивачем документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в цій адміністративній справі у розмірі 7000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду із цим позовом сплачено за подання цього позову судовий збір у розмірі 2503,81 грн.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2019 № ПЛ3867/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2503,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 25 липня 2019 року.

Суддя С.О. Удовіченко