Рішення № 83237360, 25.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3678/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України та ст.ст.268, 269,271,272 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04.06.2019 року ВП №59091718 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи щодо прийняття спірного рішення, зазначає, що розпорядженням від 14.03.2019 року Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року по справі №420/5661/18 та нараховано суму заборгованості у розмірі 11333,08 грн., яка обліковується в управлінні та не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінет Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365».

Зважаючи на вищевикладене та посилаюсь на положення ч.6 ст.26, ст.63, ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», позивач зазначає, що накладення штрафу є безпідставним та неправомірним і його стягнення призведе до збитків бюджету Пенсійного фонду України.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

10 липня 2019 року (вх. №24364) через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 15.07.2018 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Вказаною ухвалою судом також зобов`язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №59091718.

Справа розглядається суддею одноособово з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

18 липня 2019 року (вх. №5334/19) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із належним чином засвідченими копіями матеріалів ВП №59091718.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідача зазначає, що Центральним УПФУ в м.Одесі не виконано рішення суду по справі №420/5661/18, а посилання на постанову Кабінет Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» є безпідставним, адже боржником не вчинено жодних дій на її виконання.

У судове засідання 22.07.2019 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомляли належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

При цьому, 22.07.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 22.07.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року, яке набрало законно сили 08.01.2019 року по справі №420/5661/18 зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму невиплаченої пенсії за жовтень 2017 року - січень 2018 року (включно).

На виконання вказаного рішення Одеським окружним адміністративним судом 28.01.2019 року видано виконавчий лист.

13.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа по справі №420/5661/18.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленко В.О. від 13.05.2019 року відкрито виконавче провадження №59091718 з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5661/18.

Згідно вказаної постанови встановлено боржнику- Центральному об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі строк для виконання рішення суду 10 робочих днів.

Як свідчать матеріали справи, постанова Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13.05.2019 року направлена на адресу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі згідно супровідного листа від 13.05.2019 року за вих. №091-2572 та отримана останнім 20.05.2019 року(а.с.6).

Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі довідкою від 27.05.2018р. №2075/09 повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5661/18 виконано в повному обсязі та Управління розпорядженням від 14.03.2019 року нараховано борг в розмірі 11333,08 грн., який обліковується в управлінні та не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінет Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365».

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленко В.О. про накладення штрафу у ВП№59091718 від 04.06.2019 року, за невиконання рішення суду згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №420/5661/18 від 28.01.2019 року, накладено на позивача штраф у розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи вказану постанову від 04.06.2019 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року по справі №420/5661/18, розпорядженням від 14.03.2019 року встановлено виплатити ОСОБА_1 пенсію за період жовтень 2017 року - січень 2018 року та сума нарахувань складає 11333,08 грн.

При цьому, позивач вказану виплату зобов`язується провести з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335.

Отже, фактично, позивачем не виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/5661/18 від 28.01.2019 року в частині виплати на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму невиплаченої пенсії за жовтень 2017 року - січень 2018 року (включно), у зв`язку із чим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафу.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанови судів у адміністративних справах.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Згідно з ч.1-3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, тобто встановленого 10-деного строку на виконання рішення суду, повинен особисто перевірити виконання рішення боржником.

Згідно зі ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

При цьому суд зазначає, що здійснення нарахування пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

Так, судом встановлено, що Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року по справі №420/5661/18 здійснено нарахування ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 11333,08 грн., яка обліковується в управлінні та не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінет Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365».

Згідно з п.8 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається лише на те, що сума заборгованості стягувану у ВП №59091718 у розмірі 11333,08 грн. не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінет Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365».

В той же час, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок №649), який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Згідно п.5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень:

- про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;

- про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Однак, як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивачем не було надано ані до суду, ані до відповідача жодного доказу, який свідчив би про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку №649, зокрема направлення до Пенсійного фонду України: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято постанову від 04.06.2018 року ВП №59091718 про накладення на боржника - Центральне об`єднане УПФУ в м.Одесі штрафу у розмірі 5100,00 грн., а отже, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04.06.2019 року ВП №59091718 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корой С.М.

.