Рішення № 83237331, 25.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3197/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Селімової О.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Пономаренко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №111ДФС-ФС від 08.05.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позовною заявою до Головного Управління Держпраці в Одеській області за результатом якого позивач просить: визнати протиправною та скасувати Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №111ДФС-ФС від 08.05.2019 року, винесену Головним управлінням Держпраці в Одеській області про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 625 950, 00 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 липня 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 22 липня 2019 року.

У судове засідання з`явився представник позивача позовні вимоги підтримав у повному у обсязі з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

У судове засідання з`явився також представник відповідача, щодо задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

15 квітня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік складено акт №673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 .

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС в Одеській області дійшло висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 наступних норм законодавства:

- пп. 44.1, пп. 44.6 ст.44, п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, встановлено не надання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р.;

- пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-У1 із змінами та доповненнями, а саме: подання перекручених відомостей , що призвели до збільшення та/або зменшення податкових зобов`язань платника податку;

- несплата суми податкового зобов`язання за 2016-2018 роки з податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати в сумі 2369,34 грн. та із доходів у вигляді орендної плати в сумі 6696,00 грн., чим порушено пп. 168.1.1 пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9065,34 грн., в т.ч. за лютий 2016 р. на суму 992,16 грн., за березень 2016 р. на суму 744,12 грн., за період з квітня 2016 року по грудень 2018 року на суму 7329,06 грн.;

- п. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО січня 2015 р. за N111/26556;

- ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. N 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» , залучено до підприємницької діяльності працю п`яти працівника в періоді з лютого по травень 2016 року, не оформлених належним чином;

- п. 8 ст.9, пп. 2.1 п. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано основний платіж по ЄСВ із заробітної плати в сумі 2895,86 грн., в т.ч. за лютий 2016 року в сумі 1212,64 грн., за березень 2016 року в сумі 909,48 грн., за квітень 2016 року в сумі 454,74 грн. та за травень 2016 року в сумі 319,00 грн.;

- несплата суми податкового зобов`язання за 2016-2018рр. з військового збору на загальну суму 19232,44 грн., чим порушено пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п.п. 168.14, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 171.2 ст.171, пп. «а», пп. «б» п. 176.2 ст.176, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.7 п. 16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02грудня 2010 року № 2755-1У" із змінами та доповненнями всього в сумі 19232,44 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 6877,76 грн. (в т.ч. лютий 2016р. - 316,43 грн., березень 2016р. - 213,87 грн. та в періоді з квітня по грудень 2016 року - 6347,46 грн.], за 2017 рік в сумі 8111,56 грн. та за 2018 рік в сумі 4243,12 грн.;

- 63.3 ст.63 (абз.4] V Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями встановлено не повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

08 травня 2019 року на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №673/15-32-13-05/2881517357 від 15.04.2019 року посадовою особою Головного управління було винесено постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 №111ДФС-ФС за порушення законодавства про працю.

Не погодившись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірна постанова прийнята за наслідками здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб-підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частин 4, 7 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7, 8 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Судом установлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту ГУ ДФС в Одеській області від 15.04.2019 року №673/15-32-13-05/ НОМЕР_2 , яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, а саме порушення статі 24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України - за фактичний допуск працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до роботи без оформлення трудового договору.

Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх оформлення.

З наданих суду матеріалів вбачається, що до перевірки надано Акти приймання металобрухту, згідно яких було встановлено використання праці п`яти найманих працівників без належного оформлення та без утримання і перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, а саме:

1) ОСОБА_4 прийнятий на посаду фахівця з прийому та зберігання відходів та брухту з 03.03.2016 року (розпорядження №02-2016/К від 01.03.2016 року). Згідно Актів приймання металобрухту ОСОБА_4 отримував металобрухт від фізичних осіб:

- №27 від 18.02.2016 року від ОСОБА_9 на суму 218, 00 грн.

- б/н від 24.02.2016 року від ОСОБА_10 на суму 864, 00 грн.

2) ОСОБА_5 прийнятий на посаду фахівця з прийому та зберігання відходів та брухту з 03.03.2016 року (Розпорядження №03-2016/К від 01.03.2016 року). Згідно Акту приймання металобрухту №б/н від 21.02.2016 року гр. ОСОБА_5 отримував металобрухт від ОСОБА_11 на суму 1013, 50 грн.

3) ОСОБА_6 прийнятий на посаду фахівця з прийому та зберігання відходів та брухту з 01.06.2016 року (Розпордження №07-2016/К від 27.05.2016року). Згідно Акту приймання металобрухту №37 від 09.03.2016 року гр. ОСОБА_6 отримував металобрухт від ОСОБА_12 на суму 1320, 20 грн.

4) ОСОБА_7 прийнятий на посаду фахівця з прийому та зберігання відходів та брухту з 01.06.2016 року (Розпорядження №08-2016/К від 27.05.2016 року). Згідно Актів приймання металобрухту гр. ОСОБА_7 отримував металобрухт від фізичних осіб:

- №27 від 27.02.2016 року від ОСОБА_13 на суму 900, 00 грн.

- від 07.03.201 року від ОСОБА_14 на суму 1175, 85 грн.

- №33 від 04.03.2016 року від ОСОБА_15 на суму 1229, 80 грн.

- №43 від 06.04.2016 року від ОСОБА_12 на суму 205, 00 грн.

- №б/н від 04.04.2016 року від ОСОБА_16 на суму 34845, 00 грн.

- №б/н від 16.05.2016 року від ОСОБА_17 на суму 200, 00 грн.

5) ОСОБА_8 прийнятий на посаду фахівця з прийому та зберігання відходів та брухту з 15.04.2016 року (Розпорядження №05-2016/К від 12.04.2016 року). Згідно Актів приймання металобрухту гр. ОСОБА_8 отримував металобрухт від фізичних осіб:

- №23 від 22.02.2016 року від ОСОБА_18 на суму 1850, 00 грн.;

- №25 від 24.02.2016 року від ОСОБА_19 на суму 650, 00 грн.;

- №24 від 24.02.2016 року від ОСОБА_20 на суму 460, 00 грн.;

- від 02.03.2016 року від ОСОБА_21 на суму 1155, 00 грн.;

- №б/н від 20.03.2016 року від ОСОБА_22 на суму 49, 40 грн.;

- №б/н від 06.04.2016 року від ОСОБА_23 на суму 801, 00 грн.

Відповідно до акту перевірки №673/15-32-13-05/2881517357 від 15 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 не повідомляв органи фіскальної служби за місцем свого обліку про прийняття зазначених працівників на роботу, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Позивачем було надано до суду письмові пояснення робітників, однак суд не може вважати такі пояснення доказами по справі, оскільки фактичні данні відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюються судом на підставі показань свідків допитаних судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд ставиться критично до отриманих позивачем письмових пояснень і відповідно не приймає їх до уваги.

Відтак, суд вважає, що висновки акту про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю є обґрунтованими, а винесена на підставі цього акту спірна постанова про накладення штрафу №111ДФС-ФС від 08.05.2019 року є законною. Посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області дотримано порядок накладення штрафу, порушень прав позивача не допущено.

Тому у задоволенні позову про визнання спірної постанови протиправною та скасування слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №111ДФС-ФС від 08.05.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст Рішення складено та підписано 25 липня 2019 року.

Суддя О.Г. Гусев

.