Рішення № 83237195, 23.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001846

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Красій Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) до Головного управління ДМС України у Львівській області (далі – ГУ ДМС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними дій, скасування рішення, в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: визнати протиправними дії Головного управління ДМС України у Львівській області та скасування рішення від 22 лютого 2019 року № 5 про скасування дозволу на еміграцію в Україну громадянину Грузії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ГУ ДМС у Львівській області №5 від 22.02.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україні, позивачу на підставі п.4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» (далі – Закон) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 2010 року; скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 19.04.2010; повідомлено про необхідність залишити територію України протягом місяця з дня отримання копії вказаного рішення.

Позивач вважає дане рішення незаконним, протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню. Приводом для скасування дозволу на імміграцію слугувало подання Головного управління Національної поліції у Львівській (далі ГУ НП у Львівській області). Позивач стверджує, що відповідачем в порушення п.п. 22, 23, 24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі – Порядок) додаткової інформації у інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб не запитувалося, жодних дій, спрямованих на підтвердження або спростування інформації, викладеної у поданні ГУ НП у Львівській області не вчинялося. Крім того, позивача не запрошували для надання пояснень з питання скасування його дозволу на імміграцію, а оскаржуване рішення було надіслано відповідачем не у встановлений строк.

Ухвалою судді від 17.04.2019 позовну заяву залишено без руху.

26.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначене судове засідання.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, у якому, як на підставу своїх заперечень покликається на наступне. 02.01.2019 до ГУ ДМС у Львівській області надійшло подання ГУ НП у Львівській області про скасування дозволу на імміграцію громадянину Грузії ОСОБА_2 у зв`язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), що могло спричинити загрозу життю і здоров`ю інших осіб, спричинити порушення суспільної безпеки та порядку. Таким чином відповідач зазначає, що дії позивача загрожують громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.

Розглянувши матеріали справи, відносно позивача, начальником відділу з питань імміграції управління з питань імміграції тимчасового перебування та протидії нелегальній міграції ГУ ДМС у Львівській області було складено висновок про скасування дозволу на імміграцію позивачу та скасування, визнання недійсною та такою що підлягає вилученню та знищенню посвідку на постійне проживання. Рішенням ГУ ДМС у Львівській області, відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Закону, яким передбачено що дозвіл на імміграцію скасовується коли це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав та законних інтересів громадян України, було скасовано дозвіл на імміграцію позивача. Враховуючи викладене, відповідач вважає заявлений позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Позивач надав заперечення на відзив, у яких на підтвердження позовних вимог, покликається на те, що оскаржуване рішення не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, адже скасування дозволу на імміграцію зумовлює повну зміну способу життя позивача, яким має дружину, що проживає у м. Львів та зареєстрований в Державному реєстрі фізичних осіб –платників податків. Також звертає увагу, що вчинене ним адміністративне правопорушення не може бути підставою для скасування дозволу на імміграцію на тій підставі, що зазначена в оскаржуваному рішенні, оскільки він поніс покарання передбачені законодавством України за вчинені правопорушення.

Ухвалою судді без виходу у нарадчу кімнату від 20.06.2019 залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ НП у Львівській області.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Надав суду пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві та запереченні на відзив.

Представник відповідача, проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа участь представника у судовому засіданні не забезпечила, була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Жодних пояснень по суті спору від третьої особи до суду не надходило.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення та доводи сторін, сукупно дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Громадянину Грузії ОСОБА_2 у 2010 році було видано дозвіл на імміграцію в Україні. На підставі вказаного дозволу було видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , від 19.04.2010 безстроково, що підтверджується записом №220 у Журналі обліку видачі посвідок, копія якого наявна у матеріалах справи.

ГУ ДМС у Львівській області було отримано подання Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУ НП у Львівській області від 20.12.2018 №12.10/23-2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З даного подання вбачається, що працівниками УБЗПТЛ ГУ НП у Львівській області було отримано інформацію про те що позивач веде антигромадський спосіб життя, вчиняє адміністративні правопорушення на транспортних засобах у стані сп`яніння. Зокрема, 21.04.2018 працівниками Управління патрульної поліції у Львівській області було складено протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП та 21.04.2018 за ч.1 ст.130 КУпАП, що може спричинити загрозу життю і здоров`ю інших осіб, спричинити порушення суспільної безпеки та порядку. Також у поданні зазначено, що дані підстави є достатніми для прийняття рішення щодо скасування дозволу на імміграцію відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Закону, оскільки це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

22.02.2019 першим заступником начальника ГУ ДМС у Львівській області затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі подання ГУ ДМС у Львівській області винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №5 від 22.02.2019 видане громадянину Грузії ОСОБА_2 . Оскаржуваним рішенням, відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Закону скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий у 2010 році. Видана на підставі цього рішення посвідка скасована на підставі вимог п.п.1 п.64 Порядку. Відповідно до вимог ч.2 ст.13 Закону особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний позов, суд керувався наступним.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію"; процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 р. №1983.

У відповідності до пп. 2 п. 2 цього Порядку, в редакції, яка діяла на час надання посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Згідно положень ст. 12 Закону, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому п. 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення, прийняттю якого має передувати обґрунтований висновок органу ДМС або обґрунтоване подання органу, зазначеного в абзаці другому пункту 21 цього Порядку.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону.

Частиною першою статті 13 Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Отже, наведені вище вимоги Закону і Порядку покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію обов`язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідача не вчиняв дій для повного та всебічного з`ясування обставин викладених у поданні.

До того ж, суд враховує, що позивач з 2009 року проживає на території України разом із сім`єю, працює є особою похилого віку, хворіє. Тому скасування дозволу може призвести до погіршення усталеного способу життя позивача та розірвання його родинних зв`язків.

Натомість, як вбачається зі змісту рішення і заперечень відповідача, останній жодним чином зазначених обставин не дослідив, хоча вони мають суттєве значення для прийняття рішення.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннямист.12 Закону передбачено можливість скасування дозволу на імміграцію у випадку встановлення хоча б однієї з передбачених у ній підстав. Однак, можливість скасування такого дозволу у жодному випадку не повинна ототожнюватися з обов`язком з прийняття такого рішення.

Така конструкція норми ст.12 цього Закону дозволяє суб`єкту прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію об`єктивно оцінити обставини, що є підставою для можливого скасування дозволу, а також обставини, які настали після отримання особою дозволу на імміграцію, та прийняти пропорційне рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

У справі, яка розглядається, відповідач, на переконання суду, прийняв оскаржуване рішення без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто не пропорційно. Крім того, відповідачем порушено право позивача бути заслуханим в процесі прийняття рішення щодо нього, передбачене пунктом 23.

Згідно з ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, який у рішенні у справі «Ljatifi v. the former Yugoslav Repablic of Macedonia» вказав, що навіть у випадку, коли справа стосується національної безпеки, концепція законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи з депортації, які впливають на фундаментальні права людини, були предметом змагального провадження в незалежному органі або суді, який має повноваження ефективно перевірити підстави депортації та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями у випадку наявності інформації з обмеженим доступом. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження державного органу про ризик для національної безпеки. Хоча оцінка державного органу того, у чому саме полягає загроза для національної безпеки, об`єктивно має значну вагу, незалежний орган або суд повинен мати можливість реагувати в справах, у яких застосування цієї концепції не ґрунтується на відповідних фактах або виявляє тлумачення «національної безпеки», що суперечить закону або загальноприйнятому значенню і є свавільним.

Суд також враховує, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що скасовуючи позивачу дозвіл на імміграцію в Україну, він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та зобов`язати ГУ ДМС у Львівській області повторно розглянути питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що відповідно до квитанцій позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 768,40 грн. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст.9, 90,139,143,241- 246,250,255,295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення - задовольнити.

Визнання протиправними дії Головного управління ДМС України у Львівській області та скасування рішення від 22 лютого 2019 року № 5 про скасування дозволу на еміграцію в Україну громадянину Грузії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; код ЄДРПОУ 37831493) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) суму сплаченого відповідно до квитанції 20207852 від 09.04.2019 судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім 0 гно. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2019.

Суддя В.М. Сакалош